Постанова

від 08.08.2012 по справі 7/298-53/133-42/381

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2012 р. Справа № 7/298-53/133-42/381

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПершикова Є.В., суддів:Гоголь Т.Г., Уліцького А.М. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постановувід 27.03.12 Київського апеляційного господарського суду у справі№7/298-53/133-42/381 господарського судум. Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доКомунального підприємства "Індустріальне" Солом'янської районної у м. Києві ради простягнення 572865,61 грн. за участю представників сторін від позивача:Бахілова Л.В., дов. від відповідача:Федорчук Х.В., дов.

ВСТАНОВИВ:

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.11 скасовано судові рішення в справі з направленням її на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням від 13.12.11 господарського суду м. Києва (суддя Паламар П.І.), яке залишено без змін постановою від 27.03.12 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Дикунська С.Я. -головуючий, Шапран В.В., Сітайло Л.Г.), припинено провадження в справі в частині вимог про стягнення 35837,11 грн. боргу, 2006,88 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 359,35 грн. 3% річних з простроченої суми та 2455,58 грн. пені, 406,59 грн. витрат по оплаті державного мита, 16,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті позову відмовлено.

Ухвалою від 23.07.12 Вищий господарський суд України прийняв до провадження касаційну скаргу позивача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та задоволення позову в частині стягнення 532206,69 грн. Касатор посилається на неповне встановлення обставин здійснення розрахунків відповідно до п.п. 3.13, 5.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08 №190, та без урахування призначення платежу в платіжних документах і порядку розщеплення платежів, встановленого в м. Києві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, 01.04.08 між сторонами у справі укладено договір №08209-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі. За умовами договору позивач зобов'язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а останній -оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.94.

Пунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 договору обумовлено визначати кількість поданої води за показниками лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника в присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м 3 із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Якщо лічильник не працює не з вини абонента, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати абонента, яка визначається за показаннями працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10 днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунки за відповідний період не проводяться.

Кількість стічних вод згідно з п. 2.1.4 договору визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю стічних вод, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно показань лічильників води, або іншим способом визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Відповідно до умов п.п. 2.2.2, 2.2.3 договору строк оплати встановлений десять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи. В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Згідно з розділом 7 договір діє протягом одного року і набув чинності з моменту його підписання сторонами та вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

На підставі пояснень сторін, наданих позивачем дебетових інформаційних повідомлень судами з'ясовано, що заявлені позивачем вимоги фактично стосуються оплати обсягів питної води та послуг водовідведення, наданих за період з грудня 2009 року до березня 2010 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення боргу з оплати вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, задоволенню не підлягають, оскільки згідно з п. 3.13 чинних з цього часу Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08 №190, розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

При цьому суди врахували, що рішенням господарського суду м. Києва від 30.03.10 у справі №42/47, яке набрало законної сили, на балансі відповідача теплові пункти, з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають. За відсутністю бойлерного водокористування з суми позову виключено суму в розмірі 504978,92 грн. вартості питної води для потреб гарячого водопостачання, наданої протягом грудня 2009 року до березня 2010 року (згідно з наданим позивачем розгорнутим розрахунком позовних вимог) та в цій частині у задоволені позову відмовлено.

Також відповідно до вимог чинного законодавства, умов договору, даних маршрутних листів і розшифровок рахунків абонента, актів про зняття показань водолічильника, суди встановили факт постачання позивачем відповідачу в спірний період питної води для потреб холодного водопостачання та послуг водовідведення вартістю 2 408 182,93 грн.

Згідно з вказаним розрахунком та доводами позивача розмір проведених відповідачем платежів за надані протягом спірного періоду послуги за договором становить 2 352 383,84 грн. При цьому суди встановили, що кошти в розмірі 361 808,26 грн. були зараховані позивачем в рахунок оплати питної води, використаної відповідачем для потреб гарячого водопостачання, обов'язок з проведення оплати яких у нього був відсутній, а відтак вказана сума коштів повинна бути зарахована в рахунок оплати послуг водопостачання і водовідведення за договором.

На підставі платіжних доручень №№3175-3178 від 17.06.11 відповідачем здійснено оплату послуг за договором в розмірі 35837,11 грн., пені 2455,58 грн., трьох відсотків річних з простроченої суми 359,35 грн., інфляційних втрат 2006,88 грн. після звернення позивача в суд з даним позовом.

Звертаючись з касаційною скаргою, позивач доводить, що попередні судові інстанції не врахували порядок розрахунків, встановлений розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 27.01.1997 №80, 15.04.1997 №478 та 06.01.2000 №12, згідно з якими здійснюється щоденне розщеплення платежів за житлово-комунальні послуги, що надійшли від населення у встановленій пропорції.

Проте касатор не довів сумарну заборгованість КП "Індустріальне" за спожиту ним гарячу воду, оскільки підставою позову зазначено договір №08209-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, а не умови постачання гарячої води як продукції наданої позивачем, яка у предметі та умовах цього договору відсутня.

Посилання касатора на розщеплення платежів на підставі розпоряджень Київської міської державної адміністрації має інформативний характер та не передбачає підстав для стягнення заборгованості по договору постачання питної води та водовідведення.

Відтак позивач при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не довів факт наявності заборгованості відповідача у сумі 532206,09 грн. відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.12 у справі №7/298-53/133-42/381 господарського суду м. Києва залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий Є.Першиков

Судді Т.Гоголь

А.Уліцький