Рішення

від 30.07.2012 по справі 4/084-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2012 р. Справа № 4/084-12

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Гатненської сільської ради, с. Гатне

до Релігійної громади парафії Покрова Божої Матері Української православної церкви, с. Гатне

про визнання недійсним п. 9.3 договору оренди землі від 02.02.2009р.

за участю представників:

від позивача - Скрицький А.К. -предст. за довіреністю;

Пахолок О.В. -предст. за довіреністю;

від відповідача - не з'явився;

Обставини справи:

Гатненська сільська рада (позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Релігійної громади парафії Покрова Божої Матері Української православної церкви (відповідач) про визнання недійсним п. 9.3 договору оренди землі від 02.02.2009р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на невідповідність п. 9.3 договору вимогам чинного законодавства, зокрема, щодо права орендаря на передачу земельної ділянки або її частини в користування іншим особам.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.07.2012 р. було порушено провадження у справі № 4/084-12 та призначено до розгляду на 30.07.2012р.

30.07.2012р. через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про визнання поважними причин пропущення строків позовної давності. Вказане клопотання прийняте судом до уваги.

В судове засідання відповідач не з'явився, однак до суду подав клопотання (вх. номер 11961 від 30.07.2012р.) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити представника для участі у справі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи частину 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 р.).

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, надають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

Вказаної позиції дотримується також Верховний Суд України, про що зазначено в постанові судової палати у господарських справах від 17.01.2006 р. N 34/224 у справі за позовом ВАТ до ЗАТ про стягнення 1593424,19 грн.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на необґрунтованість поданого відповідачем клопотання, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

До того ж, суд вважає за необхідне зазначити, що неможливість відповідача бути присутнім в судому засіданні, не позбавляло права останнього подати письмові заперечення стосовно заявлених позовних вимог, у разі незгоди з заявленими позовними вимогами.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів для об'єктивного вирішення спору по суті, 30.07.2012р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд,-

встановив:

Рішенням Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 75 від 19 грудня 2008 року «Про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду земельної ділянки релігійній громаді Парафії Покрови Божої Матері Української Православної Церкви»вирішено: 1. затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років релігійній громаді Парафії Покрови Божої Матері Української Православної Церкви під розміщення храмового комплексу Покрова Божої Матері Української Православної Церкви в с. Гатне по вулиці К.Валовня, Києво-Святошинського району Київської області; 2. вилучити із земельного запасу Гатненської сільської ради земельну ділянку загальною площею 0.60 га в с. Гатне по вулиці К.Валовня, Києво- Святошнського району Київської області; 3. передати зазначену земельну ділянку, загальною площею 0.60 га, терміном на 49 років релігійній громаді Парафії Покрови Божої Матері Української Православної Церкви під розміщення храмового комплексу Покрова Божої Матері Української Православної Церкви в с. Гатне по вулиці К.Валовня, Києво-Святошинського району Київської області; 4. встановити річну орендну плату у розмірі 1% від суми нормативно-грошової оцінки зазначеної земельної ділянки; 5. доручити сільському голові Тимошевському В.О. від імені Гатненської сільської ради укласти договір оренди земельної ділянки згідно з чинним законодавством; 6. орендарю зареєструвати договір оренди земельної ділянки згідно з чинним законодавством.

На виконання вищевказаного рішення, Гатненська сільська рада Києво- Святошинського району Київської області в особі голови сільської ради Тимошевського В.О., та Релігійна громада Парафія Покрова Божої Матері Української Православної Церкви в особі настоятеля храму Літвінова Артема Володимировича уклали договір оренди земельної ділянки (Договір) загальною площею 0,60 га, кадастровий номер 3222481601:016050:0158, яка розташована с. Гатне по вулиці К.Валовня, Києво- Святошинського району Київської області.

Договір посвідчено нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Т.А. 02.02.2009 року та зареєстровано в реєстрі за № 238. 12.05.2009 року Договір зареєстровано Києво-Святошинським районним відділом ДП «Центр державного земельного кадастру»за № 040991300016.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на невідповідність п. 9.3 договору оренди нормам чинного законодавства, зокрема, ст. 203 ЦК України, ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 16 ЗУ «Про оренду землі».

Приписами ст. 13 Конституції України передбачено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні " питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" закріплено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно частини 4 ст. 93 Земельного кодексу України, орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Згідно зі ст.ст. 203, 215 цього Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недодержання в момент вчинення правочину таких вимог є підставою для визнання зазначеного правочину недійсним.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір (окрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Положеннями ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Так, у відповідності до укладеного між сторонами договору оренди землі від 02.02.2009р., а саме п. 9.3, визначено, що орендар земельної ділянки має право передавати орендовану земельну ділянку або її частину у володіння та користування іншій особі (суборенда)

Зважаючи на викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що п.9.3 договору суперечить чинному законодавству, оскільки право на передачу земельної ділянки державної або комунальної власності в користування здійснюється лише на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

У відповідності з приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Гатненської сільської ради про визнання недійсним п. 9.3 договору оренди землі від 02.02.2009р. є обґрунтованими, документально підтвердженими та правомірними, у зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 9.3 договору оренди земельної ділянки від 02.02.2009р. загальною площею 0.60 га, кадастровий номер 3222481601:016050:0158, що розташована в с. Гатне по вулиці К.Валовня, Києво- Святошинського району Київської області.

3. Стягнути з Релігійної громади парафії Покрова Божої Матері Української православної церкви (08160, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гатне, вул. Грушевського, 6, код 34509272) на користь Гатненської сільської ради (08160, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гаьтне, вул. Київська, 138, код 04358508) -1703 (одну тисячу сімсот три) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 06.08.2012р.

Суддя О.В. Щоткін