Постанова

від 11.09.2012 по справі 4/084-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2012 № 4/084-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Майданевича А.Г.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засіданні - Анісімовій М.О.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 11.09.2012 року по справі № 4/084-12 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Релігійної громади парафії Покрова Божої Матері Української православної церкви, с. Гатне, Київська область, та ОСОБА_4, с. Гатне, Київська область, на рішення господарського суду Київської області від 30.07.2012 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 06.08.2012 року) по справі № 4/084-12 (суддя -Щоткін О.В.)

за позовом Гатненської сільської ради, с. Гатне, Київської області

до Релігійної громади парафії Покрова Божої Матері Української

православної церкви, с. Гатне, Київської області

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, с. Гатне, Київська область,

про визнання недійсним п. 9.3 договору оренди землі від 02.02.2009р.

В С Т А Н О В И В :

Гатненська сільська рада звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Релігійної громади парафії Покрова Божої Матері Української православної церкви про визнання недійсним п. 9.3 договору оренди землі від 02.02.2009 року.

30.07.2012 року через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про визнання поважними причин пропущення строків позовної давності. Вказане клопотання прийняте судом до уваги.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.07.2012 року (підписаного 06.08.2012 року) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним пункт 9.3 договору оренди земельної ділянки від 02.02.2009 року загальною площею 0.60 га, кадастровий номер 3222481601:016050:0158, що розташована в АДРЕСА_1. Стягнуто з Релігійної громади парафії Покрова Божої Матері Української православної церкви на користь Гатненської сільської ради - 1703,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, Релігійна громада парафії Покрова Божої Матері Української православної церкви, с. Гатне, Київська область, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення скасувати та прийняти нове, яким застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 року сформовано для розгляду апеляційних скарг по справі № 4/084-12 колегією суддів у складі головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Майданевич А.Г. та Тарасенко К.В.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд не врахував, що зазначену земельну ділянку передано в суборенду ОСОБА_4, однак останнього не залучено до участі у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 року по справі № 4/084-12 прийнято апеляційну скаргу до провадження і призначено перегляд рішення на 11.09.2012 року.

Також, не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 року по справі № 4/084-12 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_4 до провадження і призначено перегляд рішення на 11.09.2012 року. Разом з тим, ухвалою від 27.08.2012 року розгляд апеляційної скарги Релігійної громади парафії Покрова Божої Матері Української православної церкви, с. Гатне, Київська область, по справі № 4/084-12 та розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4, с. Гатне, Київська область, було об'єднано в одне апеляційне провадження, оскільки оскаржується один і той самий процесуальний документ.

Відповідно до розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у щорічній відпустці та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Корсаковою Г.В., Майданевичем А.Г.

11.09.2012 року в судовому засіданні апеляційною інстанцією було встановлено необхідність залучення до участі у справі ОСОБА_4 саме в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки договір оскаржується в частині передачі земельної ділянки в суборенду ОСОБА_4, то рішення по даній справі може вплинути на його права або обов'язки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4

Гатненською сільською радою, с. Гатне, Київської області на підставі ст. 96 ГПК України не надано суду відзив на апеляційні скарги.

Представник відповідача був присутнім у судовому засіданні та надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 30.07.2012 року скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Представник третьої особи був присутнім у судовому засіданні та надав свої пояснення, в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 30.07.2012 року скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Представник відповідача та третя особа надали додаткові документи, які судовою колегією оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника позивача, проти чого також не заперечують представники сторін, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 30.07.2012 року по справі № 4/084-12 - скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Стаття 14 Конституції України встановила, що право власності на землю гарантується. Останнє набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

В статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст.ст. 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону щодо регулювання земельних відностин.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

У ст. 12 Земельного кодексу України встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ч. 5 ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ст. 116 Земельного кодексу України).

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Приписами ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що селищний, сільський голова укладає договори від імені територіальної громади та на підставі відповідних рішень сільської ради.

Згідно частини 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 ГК України).

Поняття договору оренди землі, вимоги до його форми та умови договору оренди землі визначено у розділі І Закону України «Про оренду землі».

Типова форми договору затверджуються постановою Кабінету Міністрів України.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» визначає істотні умовами договору оренди землі. За її приписами до істотних умов належить: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю та повернення її орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини та відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися і інші умови. Частиною 2 наведеної норми встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Крім того, за приписами статті 15 зазначеного Закону невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди, проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 75 від 19.12.2008 року "Про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду земельної ділянки релігійній громаді Парафії Покрови Божої Матері Української Православної Церкви" (а.с. 7) вирішено:

1. затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років релігійній громаді Парафії Покрови Божої Матері Української Православної Церкви під розміщення храмового комплексу Покрова Божої Матері Української Православної Церкви в АДРЕСА_1;

2. вилучити із земельного запасу Гатненської сільської ради земельну ділянку загальною площею 0.60 га в АДРЕСА_1;

3. передати зазначену земельну ділянку, загальною площею 0.60 га, терміном на 49 років релігійній громаді Парафії Покрови Божої Матері Української Православної Церкви під розміщення храмового комплексу Покрова Божої Матері Української Православної Церкви в АДРЕСА_1;

4. встановити річну орендну плату у розмірі 1% від суми нормативно-грошової оцінки зазначеної земельної ділянки;

5. доручити сільському голові Тимошевському В.О. від імені Гатненської сільської ради укласти договір оренди земельної ділянки згідно з чинним законодавством;

6. орендарю зареєструвати договір оренди земельної ділянки згідно з чинним законодавством.

На виконання рішення між Гатненською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області в особі голови сільської ради Тимошевського В.О. (орендодавець) та Релігійною громадою Парафія Покрова Божої Матері Української Православної Церкви в особі настоятеля храму ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 8-9) загальною площею 0,60 га, кадастровий номер 3222481601:016050:0158, яка розташована АДРЕСА_1.

За приписами статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням однієї сторони може бути посвідчений нотаріально.

У ст. 34 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: 1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо); 2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 3) видають свідоцтва про право на спадщину; 4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя; 5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); 6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; 7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме; 8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; 9) накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації; 10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 11) засвідчують справжність підпису на документах; 12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; 13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; 14) посвідчують факт, що фізична особа є живою; 15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці; 16) посвідчують час пред'явлення документів; 17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; 18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери; 19) вчиняють виконавчі написи; 20) вчиняють протести векселів; 21) вчиняють морські протести; 22) приймають на зберігання документи. На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.

Тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів установлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 45 Закону передбачено, що при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею. Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

Також, у ст. 54 Закону зазначено, що нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Як вбачається зазначений договір посвідчено нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 02.02.2009 року, який зареєстровано в реєстрі за № 238 та 12.05.2009 року договір зареєстровано Києво-Святошинським районним відділом ДП «Центр державного земельного кадастру» за № 040991300016.

У п. 1.1 договору зазначено, що орендодавець згідно рішення ради надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення храмового комплексу.

У розділі 2 договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,60 га, яка характеризується - рілля; земельна ділянка вільна від забудови; нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 24.01.2009 становить 13754,00 грн.; земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкодити її ефективному використанню.

Цей договір укладено терміном на 49 років (п. 3.1 договору).

Пунктом 9.3 орендар має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; передавати орендовану земельну ділянку або її частину у володіння та користування іншій особі (суборенда); орендар має переважне право на придбання об'єкту оренди у власність.

У зв'язку з чим 03.07.2009 року між Релігійною громадою Парафія Покрова Божої Матері Української Православної Церкви в особі заступника Голови парафіяльної ради Гаркавенка Наталії Нестерівни (орендар) та ОСОБА_4 (суборендар) укладено договір суборенди зазначеної вище земельної ділянки.

Не погоджуючись з зазначеним договором орендодавець звернувся до суду з позовом про визнання п. 9.3 договору оренди недійсним на підставі його невідповідності нормам чинного законодавства, зокрема, ст. 203 ЦК України, ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 16 ЗУ "Про оренду землі".

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що право на передачу земельної ділянки державної або комунальної власності в користування здійснюється лише на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Однак, колегія суддів не може погодитись з зазначеним з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Укладені договори оренди та суборенди за своєю правовою природою є договором найму та піднайму.

Згідно статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 777 ЦК України передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк; наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк; умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється; наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Передача в суборенду земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, забороняється.

Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Як вбачається з вищевикладеного та змісту укладеного між сторонами договору оренди від 02.02.2009 року, останній не суперечить чинному законодавству та відповідає його вимогам, усі істотні умови договору передбачені.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, суд першої інстанції не правомірно прийшов до висновку, що п. 9.3 договору оренди суперечить чинному законодавству, оскільки підписавши договір оренди та скріпивши його відбитком своєї печатки позивач фактично вчинив дії, які свідчать про те, що він погодився з викладеними у договорі умовами.

Крім того, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.2010 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 7.10.2010 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Гатнеської сільської ради, релігійної громади «Покрова божої Матері» Української православної церкви, Київської обласної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» про визнання оскаржуваного договору оренди земельної ділянки недійсним, зобов'язання вчинення дії.

Після чого ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання право власності на Храмовий комплекс Покрова Божої Матії Української православної Церкви загальною площею 565,5 кв.м., у тому числі: Храм, загальною площею 272,3 кв.м., котельню, площею 7,5 кв.м., келійний корпус, загальною площею 102,7 кв.м., церковно-причтовий будинок, загальною площею 183 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

На час розгляду зазначеного позову договір оренди земельної ділянки від 02.02.2009 року та договір суборенди земельної ділянки від 03.07.2009 року не припинені згідно законодавства України та були чинними.

Також, Апеляційним судом Київської області встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку отримав дозвіл на виконання будівельних робіт від 11.11.2010 року № 786/10, виданий на його ім'я Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області.

Факт виконання будівельних робіт ОСОБА_4 за власний кошт Храмового комплекс загальною площею 565,5 кв.м., у тому числі: Храм, загальною площею 272.3 кв.м. котельню, площею 7.5 кв.м.. келійний корпус загальною площею 102.7 кв.м., церковно-причтовий будинок, загальною площею 183, кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 у судовому порядку не оскаржено.

Готовність об'єктів до експлуатації підтверджено декларації № КС 14311070325 від 03.11.2011 року , ступінь готовності Храмового комплексу склала 100%.

Однак, рішенням виконавчого комітету Гатненської сільської ради Києво- Святошннського району Київської області від 24.11.2011 року заяву ОСОБА_4 про оформлення за ним права власності на Храмовий комплекс та видачі йому свідоцтва про право власності на нерухоме майно (Храмовий комплекс) було відхилено.

Колегія суддів Апеляційного суду Київської області дійшла висновку щодо незаконності прийняття рішення виконавчим комітетом Гатненської сільської ради Києво-Святошннського району Київської області від 24.11.2011 року та своїм рішенням від 05.07.2012 року визнала за ОСОБА_4 право власності на Храмовий комплекс Покрова Божої Матії Української православної Церкви загальною площею 565,5 кв.м., у тому числі: Храм, загальною площею 272,3 кв.м., котельню, площею 7,5 кв.м., келійний корпус, загальною площею 102,7 кв.м., церковно-причтовий будинок, загальною площею 183 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1,2,3,4,5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 р. з послідуючими змінами і доповненнями, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимога закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, позивачем не доведено у чому саме полягає невідповідність нормам чинного законодавства, зокрема, ст. 203 ЦК України, ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 16 ЗУ "Про оренду землі" п. 9.3 договору оренди, тож колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволені позову повністю.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду Київської області від 30.07.2012 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційні скарги Релігійної громади парафії Покрова Божої Матері Української православної церкви, с. Гатне, Київська область, та ОСОБА_4, с. Гатне, Київська область, підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відповідача та третьої особи, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Релігійної громади парафії Покрова Божої Матері Української православної церкви, с. Гатне, Київська область, на рішення господарського суду Київської області від 30.07.2012 року по справі № 4/084-12 задовольнити повністю.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_4, с. Гатне, Київська область, на рішення господарського суду Київської області від 30.07.2012 року по справі № 4/084-12 задовольнити повністю.

3. Рішення господарського суду Київської області від 30.07.2012 року по справі № 4/084-12 скасувати.

4. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

5. Стягнути з Гатненської сільської ради (08160, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Київська, 138, код ЄДРПОУ 04358508) на користь Релігійної громади парафії Покрова Божої Матері Української православної церкви (08160, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Грушевського, 6, іден.код 34509272) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

6. Стягнути з Гатненської сільської ради (08160, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Київська, 138, код ЄДРПОУ 04358508) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_3) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

7. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

8. Матеріали справи № 4/084-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Майданевич А.Г.

Корсакова Г.В.