Постанова

від 10.08.2012 по справі 5006/14/114/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.08.2012 р. справа №5006/14/114/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Азарової З.П., Кододової О. В. при секретарі судового засіданняМаксименко Г.П. за участю представників сторін: від позивача:Якусик Д. В. -за довір. від відповідача:Гусаченко І. А. -за довір. розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь»- металургійний завод», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2012 р. у справі№ 5006/14/114/2012 (суддя: Левшина Г. В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Елво -Україна», м. Київ до відповідача:Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь»- металургійний завод», м. Донецьк про стягнення 4 983 726 грн. 82 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Елво -Україна», м. Київ (надалі -ТОВ «Торговий дім «Елво-Україна) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь»- металургійний завод», м. Донецьк (надалі -ПрАТ «Донецьксталь»- металургійний завод) про стягнення заборгованості в сумі 4983726,82 грн., у тому числі основний борг в сумі 4900000,00 грн., інфляційні втрати в сумі 30253,57 грн. та 3% річних в сумі 53473,25 грн.

Господарський суд Донецької області рішенням від 03.07.2012 р. у справі № 5006/14/114/2012 позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «Елво -Україна»задовольнив у повному обсязі, визнавши їх обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, а позов залишити без розгляду. В обґрунтування підстав для скасування рішення, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 625 ЦК України, ст. ст. 4, 33, 43, ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Заявник скарги вважає, що місцевий господарський суд в порушення ст. 43 ГПК України не надав належної оцінки товарно-транспортним накладним № 05/12/3011-01 від 05.12.11 р., № 09/12/2011-01 від 09.12.11 р., № 19/12/2011-01 від 19.12.11 р., № 17/01/2012-01 від 17.01.12 р., № 23/01/2012-01 від 23.01.12 р. та пункту 3 додаткової угоди № 1 до договору № 24125дс. Відповідач вказує на відсутність правових підстав для стягнення з нього суми боргу, відсотків та індексу інфляції, оскільки вважає, що у ПрАТ «Донецьксталь»- металургійний завод»не настав обов'язок по оплаті поставленого товару.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, проти чого заперечував у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача, який вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши правільність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.

30.08.2011 р. між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 24125дс, відповідно до умов якого Продавець зобов`язався передати Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець прийняти Товар та сплатити за нього на умовах договору (п.1.1, 3.2 Договору).

Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки Товару обговорюються в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.

12.10.2011 р. сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору, якою сторони визначили найменування, номенклатуру, кількість, ціну одиниці товару та його вартість.

Згідно видаткових накладних №№ РН-40771, РН-40782 від 05.12.11 р., РН-40791 від 12.12.11 р., РН-40804 від 20.12.11 р., РН-0000004 від 17.01.12 р., РН-0000009 від 24.01.12 р., підписаними представниками обох сторін та товарно-транспортних накладних № 05/12/2011-01 від 05.12.11 р., № 09/12/2011-01 від 09.12.11 р., № 19/12/2011-01 від 19.12.11 р., № 17/01/2012-01 від 17.01.12 р. № 23/01/2012-01 від 23.01.12 р. позивач передав відповідачу товар, передбачений умова договору на загальну суму 4 900 000,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 3.2 договору та п.2 додаткової угоди № 1 до договору відповідач зобов`язаний був перерахувати грошові кошти за отриманий товар на рахунок позивача протягом 10 днів з дати поставки.

Згідно з п. 3 Додаткової угоди товар поставляється на умовах СРТ склад покупця (ІНКОТЕРМС 2000 року). Датою поставки товару вважається дата відмітки про його отримання відповідачем, вказана у товарно-транспортній накладній.

З наданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних вбачається, що відмітка про дату отримання товару проставлена відповідачем лише в одній товарно-транспортній накладній (від 19.12.11 р.), інші товарно-транспортні накладні таких відміток не містять.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого зобов`язання за договором щодо сплати отриманого товару, позивач листом № 071-1-05/04/12 від 05.04.12 р. направив відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість за договором у сумі 4 900 000,00 грн., яка була отримана відповідачем 18.04.12 р. (а.с. 33-35), однак претензія була залишена відповідачем без відповіді, внаслідок чого позивач звернувся до господарського суду Донецької області з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

За своєю правовою природою договір від 30.08.11 р. № 24125дс є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються згідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, відповідно до якого господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Вищевказаний договір вчинений в належній формі, підписаний представниками обох сторін та засвідчений їх печатками, що відповідає положенням ст.ст. 205-209 Цивільного кодексу України, тобто є правомірним правочином.

Предметом у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 983 726, 82 грн., з яких: 4 900 000,00 грн. -основна заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань по своєчасній оплаті товару за договором купівлі-продажу від 30.08.11 р. № 24125дс та 53 473, 25 грн. - три відсотка річних, 30 253,37 грн. - інфляційні втрати, нараховані позивачем на підставі ст.ст. 530, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору № 24125дс та додаткової угоди № 1 до цього договору передав відповідачу товар, передбачений умовами договору на загальну суму 4 900 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №№ РН-40771, РН-40782 від 05.12.11 р., РН-40791 від 12.12.11 р., РН-40804 від 20.12.11 р., РН-0000004 від 17.01.12 р., РН-0000009 від 24.01.12 р.

Зазначені видаткові накладні містять у собі обов'язкові реквізити первинного документу, встановлені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно вимог вказаного Закону України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку видаткові накладні є первинними документами, що фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Суд першої інстанції обґрунтовано не узяв до уваги посилання відповідача на відсутність в нього, на цей час, обов'язку сплачувати за отриманий товар через відсутність дат отримання товару в товарно-транспортних накладних.

Умова про те, що датою поставки товару вважається дата відмітки про його отримання, яка вказується у товарно -транспортній накладній, встановлена сторонами в п.3 Додаткової угоди №1, яка є невід'ємною частиною основного договору поставки. При цьому, сторони не обумовили хто відповідальний за відмітку такої дати в товарно -транспортній накладній. Разом з тим, враховуючи характер зобов'язань сторін за договором та умови поставки товару (СРТ склад Покупця м. Донецьк ( Інкотермс 2000р.), а також фактичні обставини поставки на виконання вказаних умов договору, а саме здійснення продавцем (позивачем) поставки товару шляхом його передання перевізнику, з оплатою його послуг та, який не є стороною договору поставки, слід вважати що обов'язок ставити відмітку про дату отримання товару повинен був виконуватися саме покупцем товару (відповідачем), при його отриманні від перевізника. Зазначений обов'язок відповідачем виконаний лише при оформленні товарно -транспортної накладної №19/12/2011-01 від 19.12.2011 р. В решті чотирьох накладних такої дати відповідач не вказав. Проте, такі обставини, які виникли через невиконання умов договору відповідачем, не звільняють останнього від обов'язку сплатити за отриманий товар протягом 10-ти днів, виходячи саме з дати отримання такого товару, яка встановлюється іншими первинними документами поставки, про які йшлося вище.

Враховуючи невиконання вчасно своїх обов'язків по сплаті за отриманий товар, до відповідача обґрунтовано заявлені і правомірно задоволені судом першої інстанції, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, вимоги про сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 30253,57 грн. та три відсотка річних в сумі 53473,25 грн.

За перелічених мотивів, колегія суддів вважає, суд першої інстанції вірно та всебічно встановив фактичні обставини справи та прийняв рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь»- металургійний завод», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2012 р. у справі № 5006/14/114/2012 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 03.07.2012 р. у справі № 5006/14/114/2012 -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя С.А. Малашкевич

Судді: З. П. Азарова

О. В. Кододова