Постанова

від 06.08.2012 по справі 2а/0570/8029/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/8029/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16-56

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі Ковальському А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача: Фільченко О.М. (за дов. б/н від 12.06.2012 року),

від відповідача: Захарчук В.П. (за дов. № 13018/10/10-013 від 31.05.2012 року),

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2012 року № 0001682340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 48 310,00 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0001672340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 38 647,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про проведення відповідачем перевірки за відсутності на те підстав, порушення вимог податкового законодавства при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та невідповідність їх вимогам законодавства. Позивач наполягав на тому, що податковий кредит та валові витрати перевірених податковою інспекцією періодів формувалися у відповідності із вимогами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за наслідком придбання товарно-матеріальних цінностей в товариства з обмеженою відповідальністю «Лакіс». В подальшому придбані в товариства з обмеженою відповідальністю «Лакіс» товарно-матеріальні цінності реалізовані іншим суб'єктам господарювання, відповідні наслідки відображені в податковому обліку. Позивач зауважував на безпідставності посилань податкової інспекції на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 19 лютого 2010 року, якою припинено кримінальну справу у відношенні ОСОБА_3 за статтею 205 ч. 2 Кримінального кодексу України на підставі Закону України «Про амністію».

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення проти позову. В наданих запереченнях в обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень стали викладені в акті перевірки висновки. В ході проведеної перевірки не було підтверджено відбуття поставок товарів на користь позивача від ТОВ «Лакіс» протягом грудня 2009 року, з огляду на що відображені позивачем в податковому обліку правочини не мали на меті настання реальних наслідків, а тому в силу частин 1, 2 статті 215 та частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС» (позивач) є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 31762934, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

У грудні 2009 року в податковому обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток позивачем відображені операції з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Лакіс». Постачання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Лакіс» до ТОВ «ВВС» здійснювалася на підставі умов договору № 01/12 від 1 грудня 2009 року. Так, до складу валових витрат 4-го кварталу 2009 року позивачем включені витрати в сумі 154 592,00 грн., до складу податкового кредиту грудня 2009 року включений податок на додану вартість в сумі 30 918,00 грн.

В період з 28 травня 2012 року по 01 червня 2012 року на підставі наказу № 257 від 25 травня 2011 року та доручення Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 26 березня 2012 року за № 3020/7/23-213-3 Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС» щодо документального підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Лакіс» (код ЄДРПОУ 34720719) за період з 01 грудня 2009 року по 31 грудня 2009 року. За наслідком проведення перевірки складений акт № 17322-2/31762934 від 11 червня 2012 року (арк. справи 12-20).

В ході перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР в частині заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет у грудні 2009 року на 30 918,00 грн. та порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР в частині завищення валових витрат 4-го кварталу 2009 року на 154 592,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у 4 кварталі 2009 року на суму 38 648,00 грн. Відповідно до наведеного в акті такі висновки вмотивовані не підтвердженням перевіркою реального відбуття операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та обставинами, встановленими в ході розгляду Дружківським міським судом Донецької області кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в скоєнні злочину, передбаченого статтею 205 ч. 2 Кримінального кодексу України, викладеними в постанові від 19 лютого 2010 року про припинення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_3 на підставі Закону України «Про амністію».

20 червня 2012 року відповідачем прийняті:

податкове повідомлення-рішення № 0001672340 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 38 647,50 грн., з яких за основним платежем - 30 918,00 грн., за штрафні (фінансові) санкції - 7 729,50 грн. (арк. справи 6);

№ 0001682340 про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток на 48 310,00 грн., з яких за основним платежем - 38 648,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 9 662,00 грн. (арк. справи 7).

Спірним питанням цієї справи є правомірність відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток у грудні 2009 року наслідків здійснення господарських операцій з придбання товарів від ТОВ «Лакіс».

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент здійснення господарських операцій) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного пунктом 4.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент здійснення господарських операцій) сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно даних реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2009 року на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Лакіс» позивач включив податок на додану вартість в сумі 30 918,00 грн., з яких 22 477,49 грн. на підставі податкової накладної № 122104 від 21 грудня 2009 року (арк. справи 24) та 8 441,00 грн. на підставі податкової накладної № 121607 від 16 грудня 2009 року (арк. справи 25).

В ході дослідження зазначених податкових накладних в судовому засіданні встановлено наявність в них всіх необхідних реквізитів, визначених підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договору з ТОВ «Лакіс» вимог частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якою правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

З приводу посилань відповідача на нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Лакіс» договорів, суд зазначає наступне.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку - на ухилення від сплати податків). Разом з тим, відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Лакіс» при здійсненні спірних операцій.

Суд зазначає, що за недоведення факту невиконання чи неналежного виконання обов'язку по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів, приховування чи заниження об'єктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за укладеним між позивачем та ТОВ «Лакіс» договором, в відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме вчинені на підставі зазначеного договору правочини порушують публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Посилання відповідача на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 19 лютого 2010 року не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що згідно частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У вироку Дружківського міського суду Донецької області від 09 лютого 2010 року, встановлено що в період з квітня 2007 року по жовтень 2008 року ОСОБА_3, за попереднім зговором з групою невстановлених осіб, з метою здійснення незаконних фінансових операцій по переводу безготівкових грошових коштів у готівку створив Приватне підприємство «Дофін-2» та Приватне підприємство «Ростек», що здійснювали фіктивні угоди з іншими суб'єктами господарювання. В період з травня по жовтень 2008 року вся офіційна діяльність підприємств зводилася до складання бухгалтерських та податкових документів на проведення безтоварних операцій. Одним з підприємств, від якого на рахунок створених ОСОБА_3 підприємств надходили кошти в постанові визначено ТОВ «Лакіс».

Втім, в зазначеній постанові відсутні будь-які обставини щодо правовідносин між ТОВ «Лакіс» та ТОВ «ВВС»; період в якому встановлено здійснення ОСОБА_3 злочинної діяльності ( квітень 2007 року - жовтень 2008 року) не співпадає з періодом перевірки (грудень 2009 року).

З огляду на зазначене, суд не приймає посилання відповідача на нікчемність вчинених позивачем правочинів з придбання товарів в ТОВ «Лакіс», що були відображені в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Проте, при вирішенні питання про правомірність відображення позивачем в податковому обліку наслідків здійснення певних господарських операцій суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року та пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня 2003 року, дані наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно статті 1 цього закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Отже, підставою відображення в бухгалтерському та податковому обліку наслідків здійснення певної господарської операції є реальне відбуття такої господарської операції, а тому питання щодо правомірності відображення наслідків певних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку, має вирішуватися за умови встановлення реального відбуття постачання товарно-матеріальних цінностей. При вирішенні питання правомірності формування податкового кредиту позивачем, то суд також виходить з того, що сам по собі факт наявності у платника податку (позивача у справі) виданих йому постачальником товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства є безумовною, проте, недостатньою умовою для формування податкового кредиту певного податкового періоду. Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку в первинних документах. Тобто у разі встановлення безтоварності (відсутності реального виконання) операцій визначення податкового кредиту та, відповідно, включення витрат на здійснення таких операцій до складу валових витрат підприємства є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцеві вартості товару.

Доказами реального виконання спірних операцій, окрім видаткових накладних, з постачання товарно-матеріальних цінностей є, наприклад, товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, документи, щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товарів за якістю та кількістю, інші документи, що підтверджують зберігання та подальший продаж товарів.

В обґрунтування фактичного відбуття господарських операцій з придбання в ТОВ «Лакіс» товарів позивачем надані договори на придбання товарно-матеріальних цінностей та їх подальший продаж, видаткові накладні, залізничні накладні на перевезення вугілля, що на його думку підтверджують реальне виконання правочинів з отримання позивачем товарів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакіс».

Згідно умов укладеного між позивачем та ТОВ «Лакіс» договору № 01/12 від 1 грудня 2009 року (арк. справи 21), останній зобов'язався продати, а позивач (покупець) прийняти та сплатити вугілля марки ДГ 0-100 концентрат. Кількість вугілля, що має поставитися - 1000 тн.

Згідно пункту 3.1. договору ціна за 1 тонну вугілля складає 367,00 грн. Порядок та строки постачання продукції, адреса постачання та відвантаження, порядок коригування ціни вугілля в залежності від якісних характеристик (зола, волога) умовами зазначеного договору не передбачені.

На підтвердження отримання зазначеного вугілля позивачем надані видаткові накладні № 121607 від 16 грудня 2009 року на постачання вугілля кількістю 138 тн, та № 122104 від 21 грудня 2009 року на постачання вугілля кількістю 278,072 тн. (арк. справи 22, 23). На підтвердження транспортування придбаного в ТОВ «Лакіс» вугілля позивач надав залізничні квитанції про приймання вантажу № 52081942, 52081943, 52082003, 52082004,82081751, 82081750 (арк. справи 44-46). В наданих квитанціях про приймання вантажу датою відправлення вугілля кількістю 138 тн. є 16 грудня 2009 року, вугілля у кількості 276 (у наданій позивачем видатковій накладній 278,072 тн) є 25 грудня 2009 року та 29 грудня 2009 року, що не відповідає даті видаткової накладної № 122104 від 21 грудня 2009 року. Крім цього, вантажовідправником вугілля згідно наданих квитанцій є ТОВ «Даймонтхим», а не ТОВ «Лакіс». Умовами договору № 018/12-У від 1 грудня 2009 року (арк. справи 35), укладеного між позивачем та ТОВ «Даймонтхим» передбачено надання останнім послуг по здійсненню оформлення перевезення вантажу в інтересах замовника (позивача) та оформлення перевезення вантажу залізничним транспортом. З огляду на те, що умовами цього договору не визначено порядку прийняття ТОВ «Даймонтхим» вантажу замовника (позивача) та відсутність будь-яких інших документів, які б свідчили про те, що ТОВ «Даймонтхим» в інтересах позивача відправив саме те вугілля, що було придбано в ТОВ «Лакіс», суд не приймає як доказ транспортування придбаного в ТОВ «Лакіс» вугілля наведені вище залізничні квитанції.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками виконання правочинів з придбання продукції від ТОВ «Лакіс» у грудні 2009 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість викладеного в акті перевірки про завищення валових витрат 4 кварталу 2009 року (сформованих у грудні 2009 року) на 154 592,00 грн. та податкового кредиту грудня 2009 року на 30 918,00 грн.

Посилання позивача на безпідставність проведеної перевірки та неможливість проведення правомірності валових витрат 4 кварталу 2009 року через встановлення періодом перевірки грудня 2009 року, а не жовтня - грудня 2009 року судом не приймаються до уваги, оскільки недотримання податковим органом певних вимог законодавства при проведенні перевірки може бути підставою для визнання саме таких дій податкового органу протиправними, а не підставою для скасування прийнятих за наслідками проведеної перевірки податкових повідомлень-рішень. Рішення податкового органу не може бути визнано недійсним з підстав незаконності проведення перевірки у разі встановлення допущення суб'єктом господарювання порушень вимог податкового законодавства.

Встановлення судом правомірності висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту, завищення валових витрат за вказаними господарськими операціями та заниження у зв'язку з цим податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, свідчить про правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2012 року № 0001682340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 48 310,00 грн., з яких за основним платежем - 38 648,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9 662,00 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0001672340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 38 647,50 грн., з яких за основним платежем - 30 918,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 729,50 грн. та відсутності підстав для їх задоволення.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, положень Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні Позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень 20 червня 2012 року № 0001682340 та № 0001672340, - відмовити у повному обсязі.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 серпня 2012 року.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Михайлик А.С.