Постанова

від 02.08.2012 по справі 2а/0570/7166/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/7166/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі Гришиній М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ И»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000482341 від 05.06.2012р.

за участю представників позивача Ткаченко О.М., Дибова О.В.

представника відповідача Івашкевич В.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИ И» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення №0000482341 від 05.06.2012р.

Ухвалою від 26.06.2012 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька його правонаступником Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби №0000482341 від 05.06.2012р.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Макра Плюс» за квітень-серпень 2010 року та ТОВ «Торгівельна компанія» за липень-серпень 2010 року, за результатами якої був складений Акт №451/22-1/23114870 від 22.05.2012р. На підставі цього акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2012 року №0000482341.

Позивач не згоден з зазначеним податковим повідомленням-рішенням в повному обсязі. Посилаючись на Закон України «Про податок на додану вартість», Податковий кодекс України, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», та наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що договори між ним ТОВ «Макра Плюс» та ТОВ «Торгівельна компанія» мають ознаки нікчемності.

У позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Крім того, в наявності маються видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та інші документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з вказаними особами.

Позивач вважає, що податковим органом неправомірно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000482341 від 05.06.2012р в повному обсязі.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у письмових запереченнях. Зазначає, що ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Макра Плюс» за квітень-серпень 2010 року та ТОВ «Торгівельна компанія» за липень-серпень 2010 року, за результатами якої був складений Акт №451/22-1/23114870 від 22.05.2012р. Проведеною перевіркою виконання умов договорів поставки від 10.04.2010 року №55, укладеного між ТОВ «ТРИ И» та ТОВ «Макра Плюс» та від 20.05.2010 року №111, укладеного між ТОВ «ТРИ И» та ТОВ «Торгівельна компанія» встановлено порушення порядку ведення податкового, а також бухгалтерського обліку в частині вимог до первинних документів.

В порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством занижено податок на додану вартість за операціями по виконанню правочинів, укладених між ТОВ «ТРИ И» та ТОВ «Макра Плюс», ТОВ «ТРИ И» та ТОВ «Торгівельна компанія», які відповідно до ч.1 ст.203, п.1 ст.215, п. 1 ст. 216, ст.228 ЦК України є нікчемними. Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що від ДПІ у Київському районі м. Донецька надійшов акт про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Макра плюс» з питань підтвердження відомостей отриманих від ТОВ «ТРИ И» за період квітень - серпень 2010 року у зв'язку з визнанням ТОВ «Макра плюс» банкрутом. Крім того, відповідно до цього акту у вказаного підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні засоби, технічний персонал, виробничі активи, транспортні засоби, складські приміщення, чим порушено ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. Внаслідок цього відсутні об'єкти оподаткування ПДВ в розумінні ст. 3 Закону України «Про ПДВ», зважаючи на що відповідач стверджує про незаконність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за цими операціями. Також у листі ДПІ у Київському районі м. Донецька від 21.02.2012 року № 2026/7/15-213 зазначено про відсутність податкових зобов'язань у ТОВ «Торгівельна компанія» з податку на додану вартість. Тобто згідно з цими даними не підтверджено фактів реалізації ТОВ «Макра плюс» та ТОВ «Торгівельна компанія» товарів підприємствам покупцям, у тому числі ТОВ «ТРИ И». У зв'язку з цим вважає правомірним спірне податкове повідомлення-рішення та просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИ И» зареєстрований 03.03.1995 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, ЄДРПОУ 23114870.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Макра Плюс» за квітень-серпень 2010 року та ТОВ «Торгівельна компанія» за липень-серпень 2010 року.

За результатами перевірки був складений акт №451/22-1/23114870 від 22.05.2012р. (надалі - Акт перевірки).

У цьому акті були зафіксовані порушення, зокрема:

· ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, та як наслідок вчинення правочинів, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, а отже нікчемних;

· п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 630 485,00 грн.

На підставі Акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення від 05.06.2012 року №0000482341, відповідно до якого ТОВ «ТРИ И» збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 630 485,00 гривень, застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 157622,00 гривень, а всього по податковому повідомленню-рішенню нараховано 788 170,00 гривень.

Позивач не згодний з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням у повному обсязі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заперечень на неї відповідача, пояснень представників сторін у судовому засіданні, між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Причиною виникнення спору є оцінка наданих позивачем первинних документів та підтвердження цими документами здійснення ним господарських операцій.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Що стосується обставин, які були підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.06.2012 року №0000482341 судом встановлене наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем зафіксовано, що в порушення п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством сформований податковий кредит за операціями по виконанню правочинів, укладених між ТОВ «Макра плюс» та ТОВ «Торгівельна компанія», які відповідно до ч.1, 5 ст.203, п.1 ст.215, ст.228 ЦК України є нікчемними. Згідно зі ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Такого висновку відповідач дійшов на підставі наступних документів:

- акту ДПІ у Київському районі м. Донецька від 28.02.2012 року №493/15-213/34746826 про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Макра плюс» з питань підтвердження відомостей отриманих від ТОВ «ТРИ И» за період квітень - серпень 2010 року у зв'язку з визнанням його банкрутом;

- листа ДПІ у Київському районі м. Донецька від 21.02.2012 року № 2026/7/15-213, у якому зазначено, що у ТОВ «Торгівельна компанія» відсутні податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Також на підтвердження транспортування товару позивачем не надані до перевірки товарно-транспортні накладні.

Судом встановлено, що між ТОВ «Макра плюс» (Постачальник) та ТОВ «ТРИ И» (Покупець) були укладені договори поставки від 10.06.2010 року №221 (т. 1 а.с.133-135) та від 10.04.2010 року №55 (т. 1 а.с.136-138). За їх умовами:

«1.1 Постачальник зобов'язується поставити та передати товар у власність, а Покупець прийняти та оплатити поставлений товар на умовах, передбачених договором.

1.2 Право власності на товар переходить у момент підписання накладних.

3.1 Постачальник забезпечує постачання товару на умовах, згідно Инкотермс-2010, за винятком умов, які окремо можуть бути визначені договором.»

Сторонами також були укладені специфікації до цих договорів. Згідно з ними постачання здійснювалося як транспортом покупця, так і транспортом постачальника.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем були надані: податкові накладні, що видані ТОВ «Макра плюс» за період з квітня 2010 року по серпень 2010 року, видаткові накладні, акти звірення розрахунків, банківські виписки (т.2 а.с.179-193), виписка з Журналу реєстрації довіреностей (т.2 а.с. 129-131); рахунки-фактури (т.1 а.с.139-143); рахунки; товарно-транспортні накладні.

Також між ТОВ «Торгівельна компанія» (Постачальник) та ТОВ «ТРИ И» (Покупець) був укладений договір поставки від 20.05.2010р. №111 (т. 1 а.с.48). За його умовами:

«1.1 Постачальник зобов'язується передати товар у власність, а Покупець прийняти та оплатити поставлений товар на умовах передбачених договором.

2.1 Постачальник забезпечує постачання товару на умовах, згідно Инкотермс-2010, за винятком умов, які окремо можуть бути визначені договором.»

Сторонами також були укладені специфікації до цих договорів, згідно з якими, постачання здійснювалося як транспортом покупця, так і транспортом постачальника.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем були надані: податкові накладні, що видані ТОВ «Торгівельна компанія» за період з липня 2010 року по серпень 2010 року, видаткові накладні, акти звірення розрахунків, банківські виписки (т.2 а.с.179-193), виписка з Журналу реєстрації довіреностей (т.2 а.с. 129-131), рахунки-фактури (т.1 а.с.139-143), рахунки, товарно-транспортні накладні.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем були надані пояснення, згідно яких позивач здійснював перевезення найманим транспортом за свій рахунок зі складів, на яких зберігалася належна постачальникові продукція (склади господарств-виробників Донецької області) (т. 2 а.с. 135). З цією метою позивач уклав договір з ПП «Агротранс» № БН від 09.06.2010 року на перевезення вантажів автомобільним транспортом. На підтвердження цього позивач надав до суду договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 09.06.2010 року (т.2 а.с. 194), договір транспортного експедирування (т.2 а.с. 195), податкові накладні, товарно-транспортні накладні, вагові відомості, акти виконаних робіт, рахунки фактури, копії яких залучені до матеріалів справи.

Також, на підтвердження використання у господарській діяльності продукції, отриманої від ТОВ «Торгівельна компанія» та ТОВ «Макра плюс» за спірними договорами, позивачем були надані відомості про реалізацію зернових за період квітень-серпень 2010 року та договори поставки, податкові накладні, видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи та систематизовані у розрізі конкретних господарських операцій.

При оцінці наданих сторонами доказів суд виходить з наступного.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежить від їх оплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та одержання належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Відповідачем під час перевірки не було встановлено, що на час здійснення спірних операцій ТОВ «Макра плюс» та ТОВ «Торгівельна компанія» не мав статусу платника ПДВ.

З урахуванням цього наведені підприємства правомірно видавали податкові накладні, на підставі яких позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідні суми податку.

Причиною виникнення даного спору є не відсутність документів, які б підтверджували право позивача на податковий кредит з ПДВ, а їх оцінка відповідачем як таких, що не підтверджують здійснення господарських операцій, тобто є фіктивними. Такого висновку відповідач дійшов виходячи з приписів ч.1 ст. 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідач вважає, що правочини між позивачем ТОВ «Макра плюс» та ТОВ «Торгівельна компанія» є недійсними в силу закону, а отже складені на їх виконання документи не мають юридичних наслідків.

При цьому він посилається на те, що згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З аналізу Акту перевірки та заперечень відповідача проти позову вбачаються наступні обставини, які на думку відповідача свідчать про нікчемність договорів між позивачем ТОВ «Макра плюс» та ТОВ «Торгівельна компанія», їх спрямованість на порушення публічного порядку:

- ненадання позивачем товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах з ТОВ «Макра плюс» та ТОВ «Торгівельна компанія», що підтверджують транспортування товару;

- визнання ТОВ «Макра плюс» та ТОВ «Торгівельна компанія» банкрутами та відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності певного виду, основних засобів, виробничих активів, транспортних засобів, складських приміщень.

При оцінці даних доводів відповідача вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У матеріалах справи наявні довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.07.2012 серія АА №225970 та серія АА № 225974, які містять відомості щодо ТОВ «Макра плюс» та ТОВ «Торгівельна компанія». З них вбачається, що на момент проведення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості, на підставі яких можливо було б ставити під сумнів цивільну правоздатність вказаних підприємств.

Що стосується відсутності у ТОВ «Макра плюс» основних засобів та виробничих потужностей суд зазначає, що спірним договором не передбачено, що придбаний товар мав бути виготовлений або зберігатися саме на виробничих потужностях цього підприємства. Відповідачем не доведено, що продаж вказаного товару вимагав від контрагента позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів саме у власності.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних щодо перевезення товарів від ТОВ «Макра плюс» та ТОВ «Торгівельна компанія», як беззаперечний доказ безтоварності господарських операцій, оскільки цей факт частково спростовується іншими доказами, зокрема, товарно-транспортними накладними та договором про надання транспортних послуг.

Що стосується випадків відсутності товарно-транспортних накладних, слід зазначити, що згідно окремих специфікацій до договорів умовою постачання було транспортування продукції до підприємств, яким у свою чергу позивач продавав її - ЗАТ «АТ Каргилл», ТОВ «Константа-Арго», ТОВ «Карнел-Трейд», ТОВ «Інтертрейд груп» тощо. У такому випадку товар перевозився від безпосередньо від постачальника позивача покупцям позивача.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У частині спірних правовідносин позивач не виступав у якості вантажовідправника, вантажоодержувача або перевізника, що пояснює правомірність відсутності у нього товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатися в час здійснення господарської операції, але якщо не можливо, то після її закінчення.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва документа (форму); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані , що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з наданих видаткових та податкових накладних, останні складені уповноваженими особами у відповідності із зазначеними вище нормами, а тому можуть вважатися первинними документами. Суд також звертає увагу на те, що відповідач не оспорює того факту, що під час перевірки йому були надані податкові та видаткові накладні по договорам з вказаними постачальниками.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надані відповідачем докази не спростовують встановлених судом обставин щодо фактичного придбання позивачем у ТОВ «Торгівельна компанія» та ТОВ «Макра плюс» товару.

Зібраними у справі доказами судом перевірені обставини, з яких виходив відповідач при прийнятті оспорюваних повідомлень-рішень. Частина цих обставин не знайшла свого підтвердження, висновки щодо інших обставин не відповідають вимогам законодавства, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ И» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000482341 від 05.06.2012р. задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби №0000482341 від 05.06.2012р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ И» (83000, Донецька область, м. Донецьк, пр-т. Ленінський, 92/58, код ЄДРПОУ 23114870) судовий збір у сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 02 серпня 2012р. Постанова виготовлена в повному обсязі 07 серпня 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.