Постанова

від 06.08.2012 по справі 1570/2902/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 1570/2902/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іригатор»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000952250 від 25.04.2012 року та № 0000962250 від 25.04.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення № 0000952250 від 25 квітня 2012 року та податкового повідомлення рішення № 0000962250 від 25 квітня 2012 року.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що акт складений щодо підтвердження взаємовідносин ТОВ «Іригатор»з платниками податків ТОВ «Олдеко»та ТОВ «Таверс», проте його висновки про порушення зазначених у ньому норм права ґрунтуються виключно на аналізі взаємовідносин ТОВ «Іригатор» з ТОВ «Олдеко», а саме не підтверджено документально (належними первинними та іншими документами) правомірність формування ТОВ «Іригатор»валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, слід зазначити, що висновки податкового органу щодо порушення ТОВ «Іригатор»положень Податкового кодексу України, зазначених у Акті ґрунтуються в тому числі, на податковій інформації отриманій від інших органів державної податкової служби України, в тому числі від органів податкової міліції, а саме:

- акті №523/23-5 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Таверс», код ЄДРПОУ 37422308, щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період 01.01.2011 по 31.12.2011», складеному 24.02.2012 р. ДПІ в Приморському районі м. Одеси;

- акті №2936/23-513/37170630 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фортуна-лайн», код ЄДРПОУ 37170630, з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 по 30.08.2011», складеному р. ДПІ в Приморському районі м. Одеси;

- акті №314/23-5/37009747 «Про неможливість проведення виїзної документальної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Рангіора». код ЄДРПОУ 37009747, щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період листопад 2011 року», складеному 16.02.2012 р. ДПІ в Приморському районі м. Одеси;

- акті №195/2307/36856136 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Світ Бабулєс»(код за ЄДРПОУ 36856136) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 31.12.2011, складеному 27.02.2012 р. ДПІ у Шевченковському районі м. Києва;

- постанові про порушення кримінальної справи №50-6270, об'єднання кримінальних справ та прийняття до свого провадження від 01.03.2012 року;

- акті №3070/23-5/37680145 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко», код ЄДРПОУ 37680145, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період жовтень 2011 року», складеному 14.12.2011 р. ДПІ в Приморському районі м. Одеси;

- акті №3023/23-5/37476554 «Про неможливість проведення зустрічної звірки», складеному 09.12.2011 р. ДПІ в Приморському районі м. Одеси;

- акті №318/23-5/37680145 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко», код ЄДРПОУ 37680145, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період листопад 2011 року», складеному 18.11.2011 р. ДПІ в Приморському районі м. Одеси;

- акті №54/23-5/37476554 «Про неможливість проведення виїзної документальної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Авес-Торг», код ЄДРПОУ - 37476554, щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період листопад 2011 року», складеному 27.01.2012 р. ДПІ в Приморському районі м. Одеси; службовій записці ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.12.2011 р. вих. №8330/26-53;

- акті №313/23-5/37170630 «Про неможливість проведення виїзної документальної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Фортуна-лайн»(код ЄДРПОУ 37170630) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період листопад 2011 року», складеному 16.02.2012 р. ДПІ в Приморському районі м. Одеси; службових записках ВПМ ДПІ в Приморському районі м. Одеси від 26.12.2011 р. №9005/2353 та від 25.01.2012 р. №530/26-53;

- акті №538/23-10/35357365 від 07.04.2011 р.

Також, відповідачем у Акті перевірки вказано на нереальність здійснення ТОВ «Іригатор»господарських операцій, в тому числі у зв'язку з відсутністю первинних документів.

На думку позивача зазначене суперечить дійсним обставинам справи, з огляду на таке:

- на запит Відповідача про надання інформації та її документального підтвердження ТОВ «Іригатор»разом із супровідним листом від 19.03.2012 р. вих. №3 надав відповідачу копії видаткових та податкових накладних складених у жовтні та листопаді 2011 року ТОВ «Олдеко»та у грудні 2011 року ТОВ «Авєс-торг»Проте, незважаючи на наявність цих первинних документів відповідач зазначив у Акті про їх відсутність;

- з 25 листопада по 01 грудня 2011 року податковий орган провів виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Іригатор»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.09.2010 р. по 30.09.2011 р.. валютного та іншого законодавства за період з 30.09.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої 08.12.2011р. складений Акт №9212/23-3/37281597. При цьому під час проведення вказаної перевірки згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України були досліджені, в тому числі первинні документи на підставі яких визначалися об'єкти оподаткування та/або податкові зобов'язання за сформовані у періоді який перевірявся та не було встановлено їх відсутність крім податкової накладної №508 від 03.08.2011 на суму 1876,66 грн. (сторінка Акта №16). Відповідач також не врахував інформацію, яка викладена у вказаному акті та є податковою інформацією згідно підпункту 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та частини 1 статті 16 Закону України «Про інформацію».

На думку позивача, господарські зобов'язання, виконано в частині сплати вартості поставленого товару, що підтверджується платіжними доручення.

Наведене свідчить, що податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Іригатор» Податкового кодексу України, помилково внаслідок неповного врахування усіх обставин, що, у свою чергу, свідчить про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях та просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000952250 від 25 квітня 2012 року та податкового повідомлення рішення № 0000962250 від 25 квітня 2012 року.

Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування заперечень та власної правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення (т. 1 а/с. 147-160) в яких зазначив, що згідно наявної в ДПІ інформації підтвердження господарських відносин із платником податків, дослідження їх реальності здійснення та повноти відображення в обліку з ТОВ «Таверс»(Акт від 24.02.2012 № 523/23-5 «Про неможливість ведення зустрічної звірки ТОВ «Таверс»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період 01.01.2011 по 31.12.2011») встановлено, що основним постачальником ТОВ «Таверс»за період 2011 року є ТОВ «Фортуна Лайн».

ДПІ складено акт від 18.11.2011 № 2936/23-513/37170630 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фортуна - лайн»з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 по 30.08.2011.

Крім того, перевіркою встановлено, що суми податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «Олдеко», включено позивачем до податкового кредиту та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за жовтень та листопад 2011 року.

Згідно даних «Бест - звіт», ТОВ «Іригатор» надано звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2011 року за №266826 від 18.11.2011 р., з наступними показниками: р.9 «податкові зобов'язання»- 117525грн.; р.17 «податковий кредит»- 103496грн.; р.25 «до сплати до бюджету»- 14029грн.

Згідно додатку 5 до звітної декларації від 18.11.11 року за №266827 (статус «помилковий») включено суму ПДВ по контрагенту ТОВ «Олдеко»у розмірі 93700,76грн.

Згідно даних «Бест - звіт», позивачем надано звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року від 20.12.2011 за №272719, з наступними показниками: р.9 «податкові зобов'язання»- 110284грн.; р.17 «податковий кредит»- 101655грн.; р.25 «до сплати до бюджету»- 8629грн.

Згідно додатку 5 до звітної декларації від 19.01.12 року за №9014045526 (статус «імпортовано») включено суму ПДВ по контрагенту ТОВ «Олдеко»у розмірі 31666,66грн.; р.9 «податкові зобов'язання»- 69634грн.; р.17 «податковий кредит» - 604705 грн.; р.25 «до сплати до бюджету»- 4929грн.

Отже, перевіркою встановлено порушення п. 198.6 ст.198, п. 201.10, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, неправомірно включено до податкового кредиту жовтня 2011 суму ПДВ - 93700,76 грн. та листопаду 2011 на суму ПДВ 96333,34грн., грудня 2011 на суму ПДВ - 31666,66грн. по податковим накладним, що відсутні у позивача на момент проведення перевірки.

Крім того, до перевірки не надано ТТН, що не дає можливості встановити місце постачання товару відповідно до ст. 186 p. III Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI), та зважаючи на данні акту від 07.04.2011 за №538/23-10/35357365 (відсутність складських приміщень, виробничих потужностей та трудових ресурсів) та враховуючи неможливість проведення перевірки постачальника ТОВ «Олдеко», а також встановлення факту відсутності у вищевказаного постачальника складських приміщень та трудових ресурсів, унеможливлює реальність переміщення товару від ТОВ «Олдеко».

Транспортування товару та вантажні роботи підтвердити неможливо оскільки підприємством не було надані документи які б підтверджували перевезення та відвантаження товару.

Також згідно ст. 185 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями) «Об'єктом оподаткування, є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України».

Згідно ст. 188 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями) «База оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів)».

Оскільки підприємством документально не підтверджено витрати (не надано податкових накладних від постачальника ТОВ «Олдеко») за період жовтень - грудень 2011 року, на порушення п.138.2 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI, (із змінами та доповненнями), позивач безпідставно включив до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток суми по постачальникам: ТОВ «Олдеко», на загальну суму 1108504 грн., чим занижено сплату податку на прибуток на загальну суму 296109 грн.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 78 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно п.79.2 ст. 79, п.78.4 ст.78 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010 року №2755-V та на підставі наказу від 23.03.2012 за №276 ДПІ у Приморському районі м. Одеси, начальником відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби Машталер Ю.П. та головним державним податковим ревізором - інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби Будігай І Є., проведено позапланову документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Іригатор»(код ЄДРПОУ 37281597) щодо підтвердження взаємовідносин з платниками податків ТОВ «Олдеко»(код ЄДРПОУ -37680145) та ТОВ «Таверс»(код ЄДРПОУ 37422308) за період лютий - грудень 2011 року.

Повідомлення про початок перевірки та копія наказу органу ДПС за № 79/10/22-5 вручені 30.03.2012 року під розписку директору підприємства ТОВ «Іригатор»Сендеровичу С.Є.

Перевірку проведено згідно наданих на письмовий запит ДПІ в Приморському районі м. Одеси завірених копій первинних документів та наявної у ДПІ в Приморському районі м. Одеси інформації.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

За результатами перевірки складено акт № 858/22-5/37281597 від 11.04.2012р. яким встановлено порушення:

1. п.44.1, 44.3, 44.5, 44.6 ст. 44, п.121.1 ст. 121 Розділу II «Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)», Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI

2. В порушення ст. 185, п.198.2 ст. 198, п. 198.6 ст.198, п. 201.10, ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, (із змінами та доповненнями), ТОВ «Іригатор»у звітному періоді жовтень 2011, листопад 2011р. включено суми ПДВ до податкового кредиту у розмірі: жовтень 2011 - 93700,76грн., листопад 2011 - 96333,34грн., грудень 2011 - 31666,66грн. та штучно сформовано податковий кредит за рахунок ТОВ «Олдеко», чим занижено сплату податку на додану вартість: жовтень 2011 - 93700,76грн., листопад 2011 - 96333,34грн.,грудень 2011 - 31666,66грн.

3. В порушення п.138.2 ст. 138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 12.12.2010 № 2755-VI, (із змінами та доповненнями), ТОВ «Іригатор», безпідставно включило до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток суми по постачальникам: ТОВ «Олдеко»- на загальну суму 1108504 грн., в т.ч. по періодам:

- 4 квартал 2011 - 1108504 грн., чим занижено сплату податку на прибуток на загальну суму 296109 грн. в т.ч. по періодам:

- 4 квартал 2011 - 296109 грн. (а/с. 14-32).

На підставі висновків зазначених у акті перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000962250 від 25.04.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 288 055 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 144 028 грн. (а/с. 11).

Також на підставі висновків зазначених у акті перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000952250 від 25.04.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 221701, 14 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 111 360 грн. (а/с. 12).

Перевіряючи вказані висновки відповідача та прийняте на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між TOB «Таверс»(постачальник) і ТОВ «Іригатор»(покупець) укладено договір купівлі -продажу № 1911 -1 від 01.09.2011 року, згідно умов якого TOB «Таверс»зобов'язується передати у власність TOB «Іригатор», а ТОВ «Іригатор»прийняти та оплатити товар в строки та на умовах договору. Ціна, кількість, асортимент визначається в накладних, які є специфікаціями та невід'ємною частиною даного договору (т. 2 а/с. 6-12).

Передача товару за договором здійснювалась на підставі видаткових накладних №1 та №2 від 01.09.2011 року та видано податкові накладні (т.2 а.с.9-12).

Оплата за поставлений товар (визначена у договорі) була здійснена за платіжними дорученнями № 71 від 29.09.2011 року, №399 від 03.10.2011 року, №389, №390, №391 від 27.09.2011 року (т. 1 а/с. 66-70).

Крім того, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ «Олдеко»(постачальник) і TOB «Іригатор»(покупець) укладений договір купівлі -продажу № 111-001 від 01.10.2011 р. на придбання-продаж обладнання для системи автоматичного поливу відповідно до умов даного договору та додатків до нього (т. 1 а/с. 40-42).

На виконання вищевказаного договору ТОВ «Олдеко»передано ТОВ «Іригатор» обладнання та видано видаткові накладні (т.1 а.с. 33-61).

Оплата за поставлений товар здійснена за платіжними дорученнями №402 від 10.10.2011 року, №92 від 11.11.2011 року, №433, №434 та №4,5 від 11.11.2011 року, №437, №438, №439 та №440 від 15.11.2011 року, №442 від 18.11.2011 року, №447, №448, №449 від 29.11.2011 року, №99 та №100 від 21.11.2011 року, №101 від 24.11.2011 року, №109, №110 та №453 від 06.12.2011 року, №112, №457 від 08.12.2011 року (т. 1 а. с. 71-91).

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Так, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Також, слід зазначити, що в основу визначення дати виникнення права платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту покладено принцип фактичного завершення господарської операції постачання товарів/послуг.

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів, суд приходить до висновку, що всі первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В свою чергу, факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як встановлено судом, представником відповідача не надано суду належних у розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказів, які б свідчили проте, що на час здійснення правовідносин між позивачем та контрагентами мали місце обставини які порушують приписи чинного законодавства та вимоги визначені договорами.

Крім того, в судовому засіданні представником позивача надано Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 року у справі за позовом ТОВ «Олдеко» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області про визнання протиправними дій ДПІ у Приморському районі м. Одеси, якою визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси по складанню актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ «Олдеко»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період жовтень 2011 року»від 14.12.2011 року № 3070/23-5/37680145, «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період листопад 2011 року»від 17.02.2012 року № 318/23-5/37680145, «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період грудень 2011 року»від 24.02.2012 року № 505/23-5/37680145.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 року апеляційну скаргу представника ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 року залишено без змін.

Суд наголошує, що судове рішення - це акт, значення якого простягається далеко за межі вузьких інтересів сторін в конкретній справі, це процесуальний акт, що являє собою результат діяльності суду, показник здійснюваної ним діяльності по встановленню фактичних обставин справи, розгляду спору, захисту порушеного права.

Конституція України (стаття 124) проголошує, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України (стаття 14 КАС України).

Отже, посилання відповідача в Акті перевірки, на ті обставини, що в результаті проведення заходів ТОВ «Олдеко»віднесено до категорії ТРАНЗИТЕР за жовтень 2011 року, оскільки, згідно отриманої інформації з ДПА в Одеській області та МБТІ в Одеській області встановлено, що підприємство не має на балансі складських та виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, а також фактичних трудових ресурсів, є безпідставним, оскільки відсутність приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів, не є безумовним доказом та не свідчить про не спроможність виконання господарських зобов'язань. Відтак, обставини на які посилається відповідач є безпідставними.

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами - постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»ТОВ «Іригатор» та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Більш того, припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Щодо використання державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси під час проведення планової документальної виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Іригатор»інформації, отриманої слідчими в порядку кримінального процесуального законодавства, та яка перебуває в матеріалах кримінальної справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Види перевірок, порядок їх проведення, умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, строки проведення виїзних перевірок, перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, порядок оформлення результатів перевірок тощо визначені в главі 8 Податкового кодексу України (статті від 75 до 86 включно).

Так, згідно ст. 75 цього Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, визначений статтею 83 Податкового кодексу України.

Зокрема, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як зазначалося вище, висновки податкового органу ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи. При цьому вказані матеріали не відносяться до документів, визначених Податковим кодексом України, не є експертними висновками або судовими рішеннями та не є такими, що отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Податковим кодексом України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. В той же час представником відповідача в судовому засіданні було наголошено, що матеріали кримінальної справи використовувалися як податкова інформація.

Поняття «податкова інформація»визначено в п.п. 14.1.171. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, в якому зазначено, що термін «податкова інформація»вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про інформацію»податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналіз вказаної норми дає змогу прийти до висновку, що податкова інформація - це інформація, яка створена або отримана податковим органом в процесі своєї діяльності в порядку, встановленому Податковим кодексом України. При цьому жодних інших підстав для її створення або отримання не передбачено. Таким чином, оскільки інформація, що використовувалася податковим органом під час перевірки ТОВ «Іригатор»була отримана не в порядку, встановленого Податковим кодексом України, а в порядку Кримінально-процесуального кодексу України, суд дійшов до висновку, що перевіряючи не мали законних підстав використовувати матеріали кримінальної справи під час перевірки, тим паче, що по вказаним матеріалам судові рішення не приймалися.

Вказана позиція суду також кореспондується з главою 7 Податкового кодексу України (статті 71-73) та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984.

Так, статті 72 «Збір податкової інформації»та 73 «Отримання податкової інформації органами державної податкової служби»Податкового кодексу України визначають джерела та порядок отримання податкової інформації, проте жодним чином вказані статті не містять посилання на таке джерело інформації як матеріали кримінальної справи.

Так само Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства зазначає, що факти виявлених порушень викладаються з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, на не з посиланням на матеріали кримінальної справи.

Щодо використання безпосередньо судом під час розгляду справи матеріалів кримінальної справи, на яку посилається відповідач, як на встановлені фактичні обставини суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, підсумовуючи наведене, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити у судовому засіданні докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення у судовому засіданні обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Щодо використання податковим органом під час перевірки матеріали перевірки контрагентів позивача - ТОВ «Олдеко», ТОВ «Таверс», суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, перевірка може проводитися в тому числі й на підставі отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Здійснивши аналіз акту перевірки та зазначених в ньому витягів з актів перевірок вказаних підприємств суд з'ясував, що:

- перевіркою ТОВ «Таверс», у акті №523/23-5 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Таверс», код ЄДРПОУ 37422308, щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період 01.01.2011 по 31.12.2011», встановлено неможливість її проведення. Також, згідно звітів, наданих ТОВ «Таверс», неможливо встановити наявність умов для ведення господарської діяльності, наявність чи відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- перевіркою ТОВ «Олдеко», у акті №3070/23-5/37680145 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко», код ЄДРПОУ 37680145, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період жовтень 2011 року», встановлено неможливість її проведення. Також, згідно звітів, наданих ТОВ «Олдеко», неможливо встановити наявність умов для ведення господарської діяльності, наявність чи відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- перевіркою ТОВ «Олдеко», у акті №318/23-5/37680145 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олдеко», код ЄДРПОУ 37680145, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період листопад 2011 року», встановлено неможливість її проведення. Також, згідно звітів, наданих ТОВ «Олдеко», неможливо встановити наявність умов для ведення господарської діяльності, наявність чи відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Тобто фактично відповідачем було використано під час перевірки інформацію про неможливість здійснити зустрічну перевірку господарських операцій. При цьому на підставі вказаних обставин відповідачем зроблені висновки про нікчемність господарських операцій між позивачем та вказаними підприємствами.

Суд зазначає, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Тобто, наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, та лише в цьому випадку можуть бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами, проте вказане документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність»та ін.), зокрема: наявність контрактів (договорів), пов'язаних з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них; документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно змісту контракту (договору) (такі як - акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо); реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Податкове законодавство не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за ненадання первинних документів або правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування та не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника.

Вказана позиція також узгоджується з висновками Верховного суду України, викладених у постанові від 31.01.2011 року по справі № 21- 47а10, в яких зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Більш того вказана позиція співпадає із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При цьому суд звертає увагу, що вказана позиція стосується не лише адміністрування податку на додану вартість, а й впливає на загальні принципи ведення податкового обліку з усіх видів податку.

Таким чином, суд вважає, що не знайшли свого підтвердження висновки відповідача щодо недійсності правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування валових витрат та податкового кредиту. Більш того, суд вважає, що ці висновки податкового органу ґрунтуються на сумнівах, які не можуть бути доказами.

Крім того, з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 звернув увагу на таке.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції,установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку тощо.

На підставі наданих позивачем первинних документів суд з'ясував зміст зазначених господарських операцій, який також знайшов своє відображення в бухгалтерському обліку.

Позивач надав до суду первинні документи, що підтверджують використання придбаних товарів у подальшій господарській діяльності шляхом використання у виробництві або її реалізації іншим суб'єктам господарювання: договори купівлі-продажу товару, накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкові накладні (т. 2 а.с. 13-39, 43-252, т.3 а.с.1-112), також факт реалізації товарів підтверджений рухом коштів по рахунку за відповідні інтервали дат, які надані позивачем (т.3 а.с.142-154).

Таким чином, фактично позивач надав суду документи, які надають можливість дійти до висновків про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку тощо.

Також суд критично ставиться до посилань податкового органу на ненадання товаро -транспортних накладних, оскільки відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

З наведеного вбачається, що наявність товаро - транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товаро - транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Цей доказ повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000952250 від 25 квітня 2012 року та податкового повідомлення рішення № 0000962250 від 25 квітня 2012 року підлягає скасуванню.

Згідно приписів ч.1 ст.94 КАС України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Так як, в матеріалах справи містяться докази понесених судових витрат у розмірі 2 146,00 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути вказані кошти з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іригатор» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000952250 від 25.04.2012 року та № 0000962250 від 25.04.2012 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000952250 від 25.04.2012 року та № 0000962250 від 25.04.2012 року.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 06.08.2012 року.

Суддя Марин П.П.

06 серпня 2012 року.

.