Ухвала

від 03.08.2012 по справі 2а/1270/3067/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2012 року справа №2а/1270/3067/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання Варчук О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Косової Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012р. по справі № 2а/1270/3067/2012 (головуючий І інстанції Островська О.П.) за позовом Державного підприємства "Сверловантрацит" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2012 р. №0000378012, від 27.02.2012 р. №0000388012, від 27.02.2012 р. №0000398012, від 27.02.2012 р. №0000408012, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2012 р. №0000378012, від 27.02.2012 р. №0000388012, від 27.02.2012 р. №0000398012, від 27.02.2012 р. №0000408012.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012р. позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовані податкові повідомлення-рішення від 27.02.2012 р. №0000378012, від 27.02.2012 р. №0000388012, від 27.02.2012р. №0000398012, від 27.02.2012 р. №0000408012.

В апеляційній скарзі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську Державної податкової служби просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Донарахування позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.138.2, п.п.139.1.9 ст. 139, ст.198 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що позивач у судовому засіданні не довів належними первинними бухгалтерськими документами реальність угод, укладених з ТОВ «Колізей-2007», ТОВ «Агроконтракт», ТОВ «Еврозв'язок», ТОВ «Завод високовольтної апаратури», ПП «Котло-сервис», ППВКФ «Укрпромснаб», ПП «Укрметалопром»,ПП «Апіріус-ХХІ», ТОВ «Полісся-Холдінг», ТОВ «Спец-Контакт».

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування податку на прибуток за період з 01.04.2009 р, по 30.09.2009 р., з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р., та податку на додану вартість за період квітень 2009 р., липень 2009 р., червень 2010 р., липень 2010 р., жовтень 2010 р., листопад 2010 р., грудень 2010 р., лютий 2011 р., березень 2011 р., квітень 2011 р., червень 2011 р., липень 2011 р., за результатами якої складено акт від 03.02.2012 р. № 15/08-2/32355669 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.02.2012 р., а саме:

- №0000378012 яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, в загальному розмірі 738 991,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 634 258,0 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 104 733,25 грн.;

- №0000388012 - визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності розмірі 171 588,0 грн.

- №0000398012 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 217 043,0 грн., в т.ч. за основним платежем -210 543,0 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 6500,0 грн.;

- №0000408012 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 195 185,0 грн., в т.ч. за основним платежем - 156148,0 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 39 037,0 грн..

Підставою для прийняття спірних рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог : п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", як наслідок, заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді на загальну суму 634 258,0 грн., у т.ч. за 2009 р. - 41 565,0 грн.; за 2010 р. - 377 364,0 грн.; за І квартал 2011 р. - 215 329,0 грн.; п. 138.2, п.п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, як наслідок, заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді на загальну суму 171 588,0 грн., в т.ч. за II квартал 2011 р. - 156 640,0 грн., за III квартал 2011 р. - 14 948,0 грн";п.п. 7.2.1. п.п 7.4.1, п.п 7.4.5, п.п, 7.5.1, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму 156 158,0 грн., в т.ч. за квітень 2009 р. - 5 900,0 грн., липень 2009 р. - 27 352,0 грн., червень 2010 р. - 41 286 грн., липень 2010 р, -1,0 грн., жовтень 2010 р. - 35 654,0 грн., листопад 2010 р. - 29 418,0 грн., грудень 2010 р. 4 667,0 грн.; ч. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, як наслідок, заниження податку на додану вартість на суму 210 543,0 грн., в т.ч. за лютий 2011 р. - 1 944,0 грн., березень 201 1 р. 392,0 грн., квітень 201 1 р. - 63 194,0 грн., червень 2011 р. - 73 015,0 грн., липень 2011 року у сумі - 12998,0 грн.

В основу висновків акту перевірки полягли ознаки нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ «Колізей-2007», ТОВ «Агроконтракт», ТОВ «Еврозв'язок», ТОВ «Завод високовольтної апаратури», ПП «Котло-сервис», ППВКФ «Укрпромснаб», ПП «Укрметалопром»,ПП «Апіріус-ХХІ», ТОВ «Полісся-Холдінг», ТОВ «Спец-Контакт», передбачені ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216,ст.228 Цивільного кодексу України. Внаслідок чого податковий орган вважає, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість отриманих товарів за зазначеними угодами та неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні товару.

У п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, у тому числі з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону).

Як вбачається з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За приписами п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

За приписами п.139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підтвердження факту придбання продукції та послуг у ТОВ «Колізей-2007», ТОВ «Агроконтракт», ТОВ «Еврозв'язок», ТОВ «Завод високовольтної апаратури», ПП «Котло-сервис», ППВКФ «Укрпромснаб», ПП «Укрметалопром»,ПП «Апіріус-ХХІ», ТОВ «Полісся-Холдінг», ТОВ «Спец-Контакт», позивачем надано до суду першої інстанції відповідні первинні бухгалтерські документи, а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання продукції, акти здачі-приймання послуг, податкові накладні, які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Оплата отриманої продукції підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками. На дату здійснення спірних господарських операцій зазначені контрагенти були зареєстровані як платники податків на додану вартість, установчі документи не були визнані недійсними.

Товари та послуги, отримані позивачем від ТОВ «Колізей-2007», ТОВ «Агроконтракт», ТОВ «Еврозв'язок», ТОВ «Завод високовольтної апаратури», ПП «Котло-сервис», ППВКФ «Укрпромснаб», ПП «Укрметалопром»,ПП «Апіріус-ХХІ», ТОВ «Полісся-Холдінг», ТОВ «Спец-Контакт», були оприбутковані та використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними документами бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані. Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного правочину, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим. Відсутність у контрагентів позивача виробничо-складських приміщень, трудових ресурсів, на думку колегії суддів, не може свідчити про факт нікчемності укладених правочинів.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними. Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку податковим органом не надано.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012р. по справі № 2а/1270/3067/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2012р. по справі № 2а/1270/3067/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03 серпня 2012 року.

Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 08 серпня 2012р.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: М.Г.Сухарьок

С.В. Білак