Ухвала

від 03.08.2012 по справі 2а/1270/3867/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2012 року справа №2а/1270/3867/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.

Сухарька М.Г.

При секретарі судового засідання Варчук О.М.,

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився,

Від відповідача: Панчука Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Птахофабрика «Червоний Прапор» Публічного акціонерного товариства «Птахогосподарство «Червоний Прапор» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012р. по справі №2а/1270/3867/2012 (головуючий І інстанції Захарова О.В.) за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Птахофабрика «Червоний Прапор» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені в розмірі 22737,56 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Птахофабрика «Червоний Прапор» Публічного акціонерного товариства «Птахогосподарство «Червоний Прапор» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені в розмірі 22737,56 грн..

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012р. позов задоволено, внаслідок чого стягнуто з Дочірнього підприємства «Птахофабрика «Червоний Прапор» Публічного акціонерного товариства «Птахогосподарство «Червоний Прапор» адміністративно-господарської санкції в розмірі 22597,44 грн. та пеня 140,12 грн.

В апеляційній скарзі Дочірнє підприємство «Птахофабрика «Червоний Прапор» Публічного акціонерного товариства «Птахогосподарство «Червоний Прапор» просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Відповідно до вимог ст.18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» саме державна служба зайнятості здійснює пошук роботи. Позивачем не доведено випадків відмови в працевлаштуванні інвалідів. Крім того, відповідач зазначив, що ним протягом 2011р. було створено необхідну кількість робочих місць для інвалідів.

Представник позивача, у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлен належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991року № 875-12 встановлено, що для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно до частини 2 цієї статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що наведений норматив для відповідача у 2011 році складав - 2 робочих місця. Упродовж 2011 року на підприємстві працював 1 інвалід.

Згідно до ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

За приписами частини 3 цієї статті підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 20 наведеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007р. N 70 затверджено Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, згідно до п.2 якого роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідач не надав доказів сплати суми адміністративно-господарських санкцій за 1 нестворене робоче місце для інвалідів.

Згідно до п.4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

Виходячи з приписів ст. 19 Закону України "Про зайнятість населення" державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем протягом 2011 року було подано до Луганського міського центру зайнятості 2 звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН станом на 23.11.2011р. та станом на 28.12.2011р., у яких визначена наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Звіт станом на 01.02.2011р. в порушення вимог п.3 Інструкції щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.12.2005 N 420, зареєстр. в Міністерстві юстиції України від 21 грудня 2005 р. за N 1534/11814, не містить в собі у графі 15 даних про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) інвалідів.

З викладеного вбачається, що у період січень-листопад 2011р. у Луганського міського центру зайнятості була відсутня належна інформація щодо наявності у відповідача вакантних місць для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем належним чином не виконаний обов'язок по створенню передбаченої законодавством кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому вимоги позивача про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Птахофабрика «Червоний Прапор» Публічного акціонерного товариства «Птахогосподарство «Червоний Прапор» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012р. по справі №2а/1270/3867/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012р. по справі №2а/1270/3867/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03 серпня 2012 року.

Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 08 серпня 2012 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г.Сухарьок