Ухвала

від 02.08.2012 по справі а27/487-07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" серпня 2012 р. м. Київ К-6773/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Смоковича М.І.

Розваляєвій Т.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою комунального закладу освіти "Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр" Дніпропетровської обласної ради" на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до обласного комунального закладу освіти "Загальноосвітня спеціальна школа-інтернат для слабочуючих дітей" про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням,

в с т а н о в и л а:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до суду з позовом про стягнення з обласного комунального закладу освіти "Загальноосвітня спеціальна школа-інтернат для слабочуючих дітей" недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, у розмірі 872,66 грн. та штрафних санкцій у розмірі 23502,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано несплатою обласним комунальним закладом освіти "Загальноосвітня спеціальна школа-інтернат для слабочуючих дітей" у добровільному порядку недоїмки та штрафних санкцій, визначених рішенням від 16.03.2007 №232/02 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2008 року у справі позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача суму 872,66 грн. недоїмки; в частині позову про стягнення суми 23502 грн. фінансових (штрафних) санкцій у позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року постанову господарського суду Дніпропетровської області 31 січня 2008 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову про стягнення суми 23502,00 грн. штрафних санкцій; постановлено нову, якою позов задоволено; стягнуто з обласного комунального закладу освіти «Загальноосвітня спеціальна школа інтернат для слабочуючих дітей»на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати суму 872грн. 66 коп. донарахованих страхових внесків та суму 23502 грн. штрафної санкції.

У поданій касаційній скарзі комунальний заклад освіти "Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр" Дніпропетровської обласної ради" (правонаступник обласного комунального закладу освіти "Загальноосвітня спеціальна школа інтернат для слабочуючих дітей") із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено планову перевірку стану нарахування та сплати страхових внесків із виплат педагогічним і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років і допомоги на оздоровлення за 1997-2002 роки.

За результатами перевірки складено акт від 06.03.2007 №79, яким встановлено, що в порушення пункту 2 частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" в перевіряємому періоді відповідачем не нараховані страхові внески на виплати педагогічним, науково-педагогічним працівникам, що передбачені статтею 57 Закону України "Про освіту", а саме: надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, фактична виплата яких не здійснювалася на протязі 1997- 2002 років в зв'язку із відсутністю належного фінансування.

На підставі акту перевірки від 06.03.2007 №79 виконавчою дирекцією Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято рішення від 16.03.2007 №232/02 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким відповідачеві донараховано страхових внесків на суму 872,66 грн. та накладено штрафні санкції на суму 23502,00 грн.

У зв'язку з несплатою обласним комунальним закладом освіти "Загальноосвітня спеціальна школа-інтернат для слабочуючих дітей" у добровільному порядку недоїмки та штрафних санкцій, визначених рішенням від 16.03.2007 №232/02, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до суду із позовом про стягнення суми заборгованості у примусовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення недоїмки у розмірі 872,66 грн., із посиланням на доведеність з боку позивача факту заниження відповідачем страхових внесків на суму 872,66 грн., вказав на наявність підстав для стягнення вказаної суми недоїмки у примусовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій у сумі 23502,00 грн., суд першої інстанції, виходив з того, що рішення виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 16.03.2007 №232/02 в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 23502,00 грн. не було прийнято з урахуванням принципів розсудливості та пропорційності, тобто без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів відповідача і дітей, що навчаються у школі і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 23502,00 грн. штрафних санкцій та задовольняючи позов у вказаній частині, виходив з того, що предметом позову в даному випадку є вимога про стягнення суми штрафних санкцій, а не вимога про оскарження рішень, дій чи бездіяльності Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції вказано на помилковість посилання суду першої інстанції на положення частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в частині перевірки адміністративним судом дотримання суб'єктом владних повноважень принципу розсудливості при прийнятті рішення.

Додатково, судом апеляційної інстанції вказано на те, що необхідність застосування штрафної санкції у випадку неповної сплати страхових внесків прямо передбачена нормою права, а саме статтею 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". З урахуванням викладеного, із посиланням на те, що відповідачем не надано суду доказів скасування (визнання нечинним) рішення позивача від 16.03.2007 №232/02, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обов'язковість вказаного рішення та, відповідно, наявність підстав для стягнення суми штрафних санкцій у примусовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

За змістом пункту 1 статті 1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, базою для здійснення нарахувань страхових внесків до Фонду є суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включать витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими у відповідності до Закону України "Про оплату праці", та підлягають оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, актом перевірки від 06.03.2007 №79 встановлено, що в порушення пункту 2 частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" в перевіряємому періоді відповідачем не нараховані страхові внески на виплати педагогічним, науково-педагогічним працівникам, що передбачені статтею 57 Закону України "Про освіту", а саме: надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, фактична виплата яких не здійснювалася на протязі 1997- 2002 років в зв'язку із відсутністю належного фінансування.

Відповідно до пункту 4 Порядку погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2005 №934 на виконання умов Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту", відрахування, передбачені законодавством, з цих виплат здійснюється в установленому порядку.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оплату праці" та підпунктів 2.2.2, 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, надбавка за вислугу років та допомога на оздоровлення відносяться до фонду оплати праці.

За змістом підпункту 4.2.1 пункту 4.2 та пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, вказані виплати включаються до складу загального місячного оподаткованого доходу та є базою (об'єктом) для нарахування збору до Пенсійного Фонду України і внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Актом перевірки від 06.03.2007 №79 встановлено заниження фонду оплати праці для нарахування та утримання страхових внесків на суму 23502,00 грн., на яку донараховано внески у розмірі 872,66 грн.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 30 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" за неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Рішенням виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 16.03.2007 №232/02 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування обласному комунальному закладу освіти "Загальноосвітня спеціальна школа-інтернат для слабочуючих дітей" донараховано страхових внесків на суму 872,66 грн. та накладено штрафні санкції на суму 23502,00 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення від 16.03.2007 №232/02 в адміністративному чи судовому порядку не оскаржено, доказів сплати суми штрафу та недоїмки у добровільному порядку на момент судового розгляду справи відповідачем не надано.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підстав доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача недоїмки зі сплати страхових внесків у розмірі 872,66 грн. та штрафних санкцій у розмірі 23502,00 грн. у примусовому порядку.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу комунального закладу освіти "Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр" Дніпропетровської обласної ради" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

Л.Я. Гончар