Постанова

від 07.08.2012 по справі 38/5005/16228/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р. Справа № 38/5005/16228/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргуЛівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська на постанову у справіДніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 року № 38/5005/16228/2011 господарського суду Дніпропетровської області за заявою Голови ліквідаційної комісії Приватного підприємства "НАТ" доПриватного підприємства "НАТ" провизнання банкрутом за участю представників сторін: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2012р. у справі № 38/5005/16228/2011 (суддя - Бондарєв Е.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора приватного підприємства "НАТ" (далі -ПП "НАТ"). Ліквідовано юридичну особу -ПП "НАТ". Згідно з п. 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство) вирішено вважати погашеними вимоги: ТОВ "ВКФ" Медея", м. Дніпропетровськ на суму 539 618, 40 грн. Припинено повноваження ліквідатора у справі № 38/5005/16228/2011 про банкрутство ПП "НАТ" голови ліквідаційної комісії Кубрела Л.В. Провадження у справі припинено.

Ухвала мотивована тим, що оскільки за результатами ліквідаційного балансу у банкрута відсутнє майно, ліквідатором проведено ліквідаційну процедуру у відповідності до вимог Закону про банкрутство, ліквідаційний баланс банкрута підлягає затвердженню, провадження у справі припиненню, на підставі п. 6 ст. 40 Закону про банкрутство.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 року (головуючий суддя Голяшкін О.В., суддя - Антонік С.Г., суддя - Науменко І.М.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2012 року у справі № 38/5005/16228/2011 залишено без змін, а апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська (далі -Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська) без задоволення.

Постанова господарського суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржувана ухвала відповідає вимогам чинного законодавства України, підстави для її скасування відсутні, а доводи Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська щодо унеможливлення, у зв'язку із введенням ліквідаційної процедури, виконання податковими органами покладених на них законодавством обов'язків щодо проведення позапланової документальної перевірки ПП "НАТ" та формування кредиторських вимог не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах Закону про банкрутство.

Не погодившись із постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 року, Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська звернулась до Вищого господарського суду України зі скаргою у якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу № 38/5005/16228/2011 до суду першої інстанції на стадію порушення провадження, оскільки, на думку заявника судами порушено та невірно застосовано норми Закону про банкрутство, ст.ст. 41 , 78 Податкового кодексу України , ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" .

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували під час винесення оскаржуваних судових актів, що затвердження звіту ліквідатора та припинення юридичної особи боржника унеможливило проведення податковим органом позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, що передбачено ст. 78 Податкового кодексу України та є порушенням діючого податкового законодавства та вимог спеціального Закону про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до вимог ст. 5 вказаного Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Як встановлено ч. 1 ст. 51 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 ЦК України , яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Особлива процедура банкрутства боржника, що ліквідується власником, яка передбачена ст. 51 Закону про банкрутство, випливає із процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами, отже, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, закріплених у нормах ст.ст. 105 , 110 ЦК України , ч. 5 ст. 60 ГК України .

Передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 51 Закону про банкрутство є: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою; проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі заставленого майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника; аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах); проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 7 Закону про банкрутство; повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливе лише після закінчення наведеного вище строку, передбаченого ст. 105 ЦК України .

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм означеної статті.

Як встановлено судом апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові, порушенню провадження у справі про банкрутство у судовому порядку передувало рішення власника боржника від 26.08.2011 року № 22 про ліквідацію ПП "НАТ", у зв'язку з чим призначено ліквідатором Кубрелу Л.В.

В Бюлетені Державної реєстрації від 16.09.2011 року № 190 (25) здійснена публікація оголошення про ліквідацію підприємства, відповідна інформація внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.11.2011 року ліквідатор ПП "НАТ" повідомив Лівобережну МДПІ м. Дніпропетровська про прийняття рішення про ліквідацію.

11.11.2011 року складено проміжний ліквідаційний баланс підприємства, яким виявлено недостатність майнових активів боржника, що належать йому на праві власності або повного господарського відання, за рахунок яких може бути задоволено вимоги кредиторів, що й стало підставою для звернення боржника до господарського суду з заявою про визнання його банкрутом на підставі ст. 51 Закону про банкрутство.

У зв'язку із наведеним, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку про дотримання боржником процедури самоліквідації відповідно до цивільного та господарського законодавства.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2011 року за заявою голови ліквідаційної комісії порушено провадження у справі № 38/5005/16228/2011 про банкрутство ПП "НАТ", на підставі ст. 51 Закону про банкрутство.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2011 року ПП "НАТ" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі та призначено ліквідатором голову ліквідаційної комісії Кубрелу Л.В.

17.12.2011 року в газеті "Голос України" №239 (5239) опубліковано оголошення про визнання підприємства боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.

18.01.2012 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшов на затвердження звіт про проведену роботу з додатками та ліквідаційний баланс.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 32 Закону про банкрутство після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду у постанові від 07.06.2012 року погодилась з висновками суду першої інстанції та встановила, що вимоги ст. 32 Закону про банкрутство, щодо подання та затвердження звіту ліквідатора та затвердження ліквідаційного балансу, ліквідатором та судом було дотримано, на розгляд суду надано звіт та ліквідаційний баланс, який судом розглянуто та винесено ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом встановлено, що згідно довідок Дніпропетровського відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи №1 Державтоінспекції від 20.12.2011 року №14/1РЕР-4410, Інспекції державного технічного нагляду Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 21.12.2011 року №3958-02-12, Комунального підприємства "Дніпропетровське МБТІ" від 17.01.2012 року №19072, Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" від 18.01.2012 року №4/15-14 за боржником автотранспортних засобів і механізмів, сільськогосподарської техніки, земельних ділянок та іншого рухомого або нерухомого майна не зареєстровано.

Згідно довідки Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий" від 15.12.2011 року №18/727 рахунки банкрута закрито.

Відповідно до довідки Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міжрайонного управління юстиції від 19.12.2011 року №29435 на виконанні виконавчі провадження відносно боржника у відділі не перебувають.

Відповідно до Витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про арешти в зазначених реєстрах інформація щодо обтяження майна банкрута відсутня. Отже, за результатами ліквідаційної процедури у банкрута майна не виявлено.

Суд апеляційної інстанції встановив, що із звіту ліквідатора та доданих до нього додатків вбачається, що за результатами здійснення ліквідаційної процедури виявлений кредитор боржника - ТОВ ВКФ "Медея" з вимогами в розмірі 539618,40 грн., які в силу п. 6 ст. 31 Закону про банкрутство, не задоволені за недостатністю майна та вважаються погашеними.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону про банкрутство, якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи -банкрута.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню, якщо затверджено звіт ліквідатора у порядку, передбаченому ст. 32 цього Закону.

Поряд з наведеним, Дніпропетровський апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові встановив, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2011 року про порушення справи про банкрутство ПП "НАТ" направлялась до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська та отримана нею згідно поштового повідомлення 01.12.2011 року.

Постанова господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2011 року про визнання боржника банкрутом також була відправлена Лівобережній МДПІ м. Дніпропетровська, отримана нею 16.12.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Із наведеного апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська з 01.12.2011 року була обізнана про порушення відносно боржника справи про банкрутство та мала достатньо часу для проведення перевірки підприємства-боржника, оскільки, починаючи з 16.12.2011 року Державна податкова інспекція мала право здійснити документальну позапланову перевірку боржника, тривалість якої, відповідно до приписів п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва -5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів. Продовження встановлених строків перевірки можливе не більше як на 10 робочих днів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарський суду від 07.06.2012 року, якою залишена без змін ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2012 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі відповідає вимогам ст. ст. 32, 40 Закону про банкрутство, оскільки, судом встановлено, що за результатами ліквідаційної процедури у банкрута відсутнє майно для задоволення вимог кредиторів, станом на дату затвердження ліквідаційного балансу, ліквідатором було здійснено всі ліквідаційні процедури, про що судом першої інстанції надано належну правову оцінку при затвердженні ліквідаційного балансу.

Поряд з наведеним, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції від 22.02.2012 року, у зв'язку із не проведенням органами державної податкової служби позапланової податкової перевірки платника податків.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.ст.75, 78 Податкового кодексу України, проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключній компетенції державної податкової служби.

Норми Закону про банкрутство та Податкового кодексу України не містять положень про те, що підприємство - банкрут не може бути ліквідований за рішенням суду, а також не містять норм, що передбачають обов'язок суду продовжити процедуру ліквідації банкрута, у зв'язку з необхідністю проведення позапланової документальної перевірки підприємства банкрута податковим органом.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, тому оскаржувана постанова цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 року у справі № 38/5005/16228/2011 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк