Рішення

від 07.08.2012 по справі 5009/2233/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 1/20/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69001, м Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/Шаумяна, 4, тел. 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.12 Справа № 5009/2233/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизель Групп»(69065, м. Запоріжжя, вул. Музейна, буд. 16)

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства «Альянс-Агро»(72150, Запорізька область, Приморський район, с. Партизани, вул. Леніна, 68)

про стягнення 187 025 грн. 02 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача -Деревянко Д.В. -довіреність 0111/1 від 01.11.2011 р.

від відповідача -Дулов І.А. -довіреність б/н від 17.07.2012 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

14.06.2012 р. до господарського суду Запорізької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизель Групп» про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Альянс-Агро»187 025 грн. 02 коп., з яких: 126 375 грн. 00 коп. -основний борг, 2 181 грн. 27 коп. -пеня, 31 593 грн. 75 коп. -штраф, 26 538 грн. 75 коп. -збитки (упущена вигода), 436 грн. 25 коп. -3% річних (згідно розрахунку доданого до позовної заяви).

Позовну заяву було подано на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України і обґрунтовано посиланням на порушення відповідачем умов договору поставки № 27042 від 27.04.2012 р. щодо своєчасної оплати отриманої від позивача продукції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.06.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 17.07.2012 р.

10.07.2012 р. від відповідача у справі надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач просить відмовити у позові у повному обсязі, посилаючись на відсутність нормативного обґрунтування позовних вимог та неправильного зазначення ціни позову. У запереченнях на позовну заяву відповідач визнає отримання товару за видатковою накладною № 0000366 від 27.04.2012 р. та його неоплату, а дію договору поставки не визнає, з підстав відсутності всіх суттєвих умов договору.

В судовому засіданні 17.07.2012 р. представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в письмових документах.

Для надання сторонам можливості врегулювання спору мирним шляхом, в судовому засіданні 17.07.2012 р. оголошувалась перерва до 07.08.2012 р.

У письмових поясненнях відповідач вказував на недоведеність позову позивачем та неможливість врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дизель Групп»(постачальником) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Альянс-Агро»(покупцем) було укладено договір поставки № 27042 (надалі -договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки, постачальник зобов'язується передати у строки, визначені даним договором, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти у наступному асортименті (у подальшому товар): дизельне паливо, бензин А-76 (А-80).

Кількість і ціна товару, дані щодо включення вартості ПДВ зазначаються у накладних ( п. 1.2 договору поставки).

Згідно із п. 1.3 договору поставки, загальна сума договору визначається як сукупність (сума) вартості поставлених партій товару по даному договору, зазначених в накладних, у період дії договору.

Пунктом 4.1 договору поставки сторони передбачили, що оплата за поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування покупцем 100% грошових коштів у національній валюті України на банківський рахунок постачальника за кожну партію поставленого товару не більш 9-ти банківських днів з дня поставки, але не пізніше 30-го числа кожного місяця. Днем поставки товару вважається дата отримання товару представником покупця, проставлена у накладній (чи товарно-транспортній накладній). Оплата, здійснена протягом зазначеного строку, вважається своєчасною.

Згідно із п. 5.4 договору поставки, за прострочення виконання грошових зобов'язань, що виникли з даного договору, винна сторона сплачує контрагенту неустойку (пеню) у розмірі 0,5% від вартості (не прийнятого, поставленого не в строки) вантажу.

За порушення строків виконання зобов'язань по оплаті товару у відповідності із п. 4.1 даного договору, більш ніж на 14 календарних днів, разом із оплатою пені у відповідності до п. 5.4 даного договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25 % від вартості переданої продавцем покупцю продукції за даним договором. (п. 5.5. договору поставки).

Згідно із п. 5.6 договору поставки, незалежно (зверх) від сплати неустойки винна сторона, у разі прострочення виконання грошових зобов'язань по даному договору, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки (компенсувати контрагенту упущену вигоду), узгоджений розмір якої у відповідності зі ст. 225 ч.5 ГПК України визначений сторонами у розмірі 0,5% від суми заборгованості, за кожний день виконання грошових зобов'язань по оплаті поставленого товару.

На виконання умов договору, згідно видаткової накладної № РН-0000366 від 27.04.2012 р. та довіреності № 28 від 27.04.2012 р., позивач передав, а відповідач прийняв дизпаливо у кількості 12830 л. на загальну суму 126 375 грн. 50 коп.

Позивачем було виписано податкову накладну № 51 від 27.04.2012 р. з посиланням на договір поставки від 27.04.2012 р. № 27042 із зазначенням суми поставки -126 375 грн. 50 коп.

Враховуючи несплату відповідачем позивачу вартості отриманого дизпалива в сумі 126 375 грн. 50 коп., у строки встановлені п. 4.1 договору, позивач звернувся до відповідача із претензією, в якій просив відповідача в десятиденний термін з дня отримання претензії сплатити позивачу всю заборгованість, яка виникла, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки.

Відповідачем отримане від позивача дизпаливо в сумі 126 375 грн. 50 коп. сплачено не було, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 126 375 грн. 00 коп. основного боргу, 2 181 грн. 27 коп. пені, 31 593 грн. 75 коп. штрафу, 26 538 грн. 75 коп. збитків (упущеної вигоди), 436 грн. 25 коп. 3% річних було предметом судового позову у цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Згідно зі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оплата за поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування покупцем 100% грошових коштів у національній валюті України на банківський рахунок постачальника за кожну партію поставленого товару не більш 9-ти банківських днів з дня поставки, але не пізніше 30-го числа кожного місяця. Днем поставки товару вважається дата отримання товару представником покупця, проставлена у накладній (чи товарно-транспортній накладній). Оплата, здійснена протягом зазначеного строку, вважається своєчасною (п. 4.1 договору поставки).

Як свідчать матеріали справи, саме згідно умов договору поставки, позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем, поставивши йому дизпаливо у кількості 12830 л. на загальну суму 126 375 грн. 50 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000366 від 27.04.2012 р., довіреністю № 28 від 27.04.2012 р. та податковою накладною № 51 від 27.04.2012 р., в якій міститься посилання саме на договір поставки.

Відповідачем отримана від позивачам продукція сплачена не була.

Станом на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем, на підставі вищевказаного договору поставки та накладної, склала 126 375 грн. 50 коп.

Враховуючи, що позивачем, заявлено до стягнення суму основного боргу 126 375 грн. 00 коп., суд задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 126 375 грн. 00 коп. основного боргу.

При цьому, суд приймає до уваги, що спірна поставка була здійснена саме на виконання умов договору поставки № 27042 від 27.04.2012 р., якій містить всі суттєві умови договору поставки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу є правомірними, однак суд зменшує їх розмір, на підставі наступного:

Відповідно до п. 5.5 договору поставки, за порушення строків виконання зобов'язань по оплаті товару у відповідності із п. 4.1 даного договору, більш ніж на 14 календарних днів, разом із оплатою пені у відповідності до п. 5.4 даного договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25 % від вартості переданої продавцем покупцю продукції за даним договором.

Як встановлено судом, відповідачем прострочено виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару в сумі 126 375 грн. 50 коп. більше ніж на 14 календарних днів, у зв'язку з чим, з останнього правомірно заявлено до стягнення 31 593 грн. 75 коп. штрафу (з урахуванням розрахунку позивача із зазначенням суми основного боргу - 126 375 грн. 00 коп.).

Згідно ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач у письмових запереченнях, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги, що відповідач є сільськогосподарським підприємством, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, а також те, що відповідач намагався врегулювати спір мирним шляхом, і визнає суму основного боргу перед позивачем та згоден сплатити окрім основного боргу ще й неустойку, але в менших розмірах, суд дійшов до висновку про зменшення суми штрафу до 1000 грн. 00 коп.

Згідно із п. 5.4 договору поставки, за прострочення виконання грошових зобов'язань, що виникли з даного договору, винна сторона сплачує контрагенту неустойку (пеню) у розмірі 0,5% від вартості (не прийнятого, поставленого не в строки) вантажу.

Позивачем правомірно здійснено розрахунок суми пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, однак сума пені за заявлений позивачем період з 01.05.2012 р. по 11.06.2012 р., беручи до уваги суму заявленого до стягнення основного боргу 126 375 грн. 00 коп. складає 2 175 грн. 31 коп., а не 2 181 грн. 27 коп., як зазначено позивачем у розрахунку до позовної заяви.

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов до висновку про зменшення суми пені до 1 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, здійснений позивачем у справі і визнано правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.05.2012 р. по 11.06.2012 р. в сумі 435 грн. 06 коп. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних відмовляється з підстав їх необґрунтованого заявлення до стягнення.

У позовних вимогах щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитків (упущеної вигоди) відмовляється з наступних підстав.

Так, позовні вимоги в цій частині заявлені на підставі п. 5.6 договору поставки.

Згідно із п. 5.6 договору поставки, незалежно (зверх) від сплати неустойки винна сторона, у разі прострочення виконання грошових зобов'язань по даному договору, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки (компенсувати контрагенту упущену вигоду), узгоджений розмір якої у відповідності зі ст. 225 ч.5 ГПК України визначений сторонами у розмірі 0,5% від суми заборгованості, за кожний день виконання грошових зобов'язань по оплаті поставленого товару.

Однак, нормами ГПК України не передбачено такого виду відповідальності.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб та порядок, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.

Притягнення до відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Частиною третьою ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадах, передбачених законом.

Складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони. Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник. Об'єктом правопорушення -зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну -протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. При цьому розмір збитків має довести кредитор. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не наведено жодної правової норми щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення збитків (упущеної вигоди) та не наведено складових правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Збитки (упущена вигода) позивачем не доведена.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 126 375 грн. 00 коп. основного боргу, 1 000 грн. 00 коп. пені, 1 000 грн. 00 коп. штрафу, 435 грн. 06 коп. -3% річних.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 216 грн. 83 коп.

Керуючись ст. 49, п. 3 ч. 1 ст. 83, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Альянс-Агро»(Запорізька область, Приморський район, с. Партизани, вул. Леніна, 68, код ЄДРПОУ 32630917, р/р 26003296808 у Приморському відділенні ЗОД АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизель Групп»(69065, м. Запоріжжя, вул. Музейна, буд. 16, код ЄДРПОУ 37300682, р/р 26007201344601 в АТ «ОТП БАНК», МФО 300528) 126 375 (сто двадцять шість тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. пені, 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. штрафу, 435 (чотириста тридцять п'ять) грн. 06 коп. 3% річних та 3 216 (три тисячі двісті шістнадцять) грн. 83 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «10»серпня 2012 року.