Постанова

від 10.08.2012 по справі 5011-14/5760-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2012 № 5011-14/5760-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Баранця О.М.

Пономаренка Є.Ю.

за участю представників:

від прокуратури: не з'явились

від позивача: не з'явились;

від відповідачів: 1) Теплюк В.С. - представник за довіреністю від 15.03.2012;

2) Стаценко М.Ф. - представник за довіреністю від 07.08.2012

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза»

про витребування майна вартістю 61 275 800, 90 грн.

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза» про:

- витребування у відповідача-1 на користь Київської міської ради земельної ділянки площею 1, 6443 га, кадастровий номер 8000000000:82:068:0172, вартістю 18 795 619, 79 грн., що розташована на перетині бульвару Дружби народів та вулиці Старонаводницькій у Печерському районі м. Києва;

- витребування у відповідача-2 на користь Київської міської ради земельної ділянки площею 3, 7163 га, кадастровий номер 8000000000:82:068:0062, вартістю 42 480 181, 11 грн., що розташована на перетині бульвару Дружби народів та вулиці Старонаводницькій у Печерському районі м. Києва.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказував на те, що спірні земельні ділянки вибули з володіння територіальної громади м. Києва поза її волею в силу прийняття незаконних рішень Київською міською радою про їх передачу в оренду та у власність відповідачам.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2012 року порушено провадження у справі № 5011-14/5760-2012 та призначено розгляд справи на 30.05.2012 року.

Відповідач-1 позов не визнав. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач просив суд першої інстанції припинити провадження у справі, оскільки 20.06.2012 року набрало законної сили рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 року у справі № 5011-62/2496-2012, яким визнано недійсними усі правовстановлюючі документи відповідачів на спірне майно, у зв'язку з чим відповідач-1 вважає, що між сторонами відсутній спір, оскільки в силу особливостей вказаного майна воно вже не знаходиться у володінні відповідачів, а отже, не може бути витребувано від них шляхом задоволення даного позову.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2012 року у справі № 5011-14/5760-2012 (суддя Ломака В.С.) позовні вимоги задоволено повністю. Витребувано у відповідача-1 на користь Київської міської ради земельну ділянку площею 1, 6443 га, кадастровий номер 8000000000:82:068:0172, вартістю 18 795 619, 79 грн., що розташована на перетині бульвару Дружби народів та вулиці Старонаводницькій у Печерському районі м. Києва та витребувано у відповідача-2 на користь Київської міської ради земельну ділянку площею 3, 7163 га, кадастровий номер 8000000000:82:068:0062, вартістю 42 480 181, 11 грн., що розташована на перетині бульвару Дружби народів та вулиці Старонаводницькій у Печерському районі м. Києва.

За оцінкою місцевого господарського суду, наявними у справі документами підтверджується, що у зв'язку з визнанням недійсними та скасуванням рішень Київської міської ради № 482/1143 від 26.04.2007 р., № 55/716 від 25.01.2007 р., а також визнанням недійсними договору оренди земельної ділянки № 82-6-00400 від 13.03.2007 р., договору про внесення змін до договору оренди від 13.03.2007 р., укладеного 17.10.2007 р., договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2007 р. та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2011 р., визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою та права власності на земельну ділянку, у відповідачів відсутні правові підстави для володіння спірними земельними ділянками, у зв'язку з чим суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. На заперечення відповідачів, щодо недоведеності займання останніми спірної земельної ділянки та відповідно порушення прав позивача суд відзначив про відсутність доказів які б свідчили про звільнення таких земельних ділянок.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та задовольнив позов у повному обсязі.

Не погоджуючись із висновками господарського суду та мотивами прийнятого рішення, відповідач-2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Умотивовуючи наявність підстав для скасування судового рішення, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 року фактично позбавляло можливості задовольнити позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва у даній справі у зв'язку із відсутністю будь-якого спору між сторонами і самого предмету спору, оскільки вказаним рішенням № 5011-62/2496-2012 вже була визнана відсутність прав та недійсність правовстановлюючих документів відповідачів на спірні земельні ділянки, у зв'язку із чим дані земельні ділянки на час прийняття оскаржуваного рішення вже не знаходилися у користуванні чи у власності відповідачів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року по справі № 5011-14/5760-2012 (склад суддів: головуючий - Коршун Н.М., судді: Авдеєв П.В., Куксов В.В.) порушено апеляційне провадження у даній справі та призначено її розгляд на 02.08.2012 року за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза» на рішення Господарського суду м. Києва від 27.06.2012 року.

Розпорядженням № 5011-14/5760-2012 від 02.08.2012 року відповідно до ст.ст.46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 року, було призначено нову колегію суддів для розгляду справи № 5011-14/5760-2012 у складі: головуючий суддя Дідиченко М.А. судді: Баранець О.М., Пономаренко Є.Ю. у зв'язку з перебуванням головуючого судді: Коршун Н.М., суддів: Авдеєва П.В., Куксова В.В. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 року колегією суддів у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.А. судді: Баранець О.М., Пономаренко Є.Ю. справу № 5011-14/5760-2012 прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 10.08.2012 року.

У судове засідання прокурор та представники від позивача не з'явились, причин неявки суду не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Представники відповідачів з'явилися у судове засідання та підтримали подані через відділ документального забезпечення клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 26.06.2012 № 07-387/767 та актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства проведеної Державною інспекцією сільського господарства в м. Києві від 09.07.2012 № А-032/29; № А-033/29. Сторони відзначили, що даними актами підтверджується, звільнення спірних земельних ділянок. До того ж сторони не мали можливості надати Акти перевірки дотримання вимого земельного законодавства до суду першої інстанції, з причин незалежних від них.

Крім того, відповідач 1 у письмових поясненнях зазначив про необхідність скасування оспорюваного рішення та доцільність припинення провадження у справі, оскільки права позивача ніяким чином відповідачами не порушені, спірні земельні ділянки не використовуються останніми, вільні від забудови та мають безперешкодний доступ.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 25.01.2007 року Київською міською радою було оформлено рішення № 55/716 «Про передачу Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва», відповідно до якого вирішено, зокрема, передати Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс», за умови виконання пункту 4 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 5,36 га для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул.Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва.

На підставі рішення № 55/716 від 25.01.2007 року органу місцевого самоврядування, 26.02.2007 року між Київською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс» (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:068:0062) розміром 5,3606 га, що знаходиться на перетині бул. Дружби Народів та вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва.

26.04.2007 року Київською міською радою було прийнято рішення № 482/1143 «Про продаж земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Укренергополіс» для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського, торговельного призначення, підземним паркінгом та для благоустрою ландшафтної зони на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва».

Враховуючи наявність вказаного рішення, 31.05.2007 року між Київською міською радою та ЗАТ «Страхова компанія «Укренергополіс» був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:82:068:0062) за вказаною адресою площею 3,7163 га у межах, що перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки.

17.10.2007 року між вказаними учасниками спірних правовідносин було підписано договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 26.02.2007 р. в частині ідентифікаційних ознак об'єкту земельних відносин, а саме площу 5,3606 га замінено на 1,6443 га, а кадастровий номер з 8000000000:82:068:0062 на 8000000000:82:068:0172.

16.03.2011 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Укренергополіс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза» (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу, відповідно до якого відповідачем-2 право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:068:0062) площею 3,7163 га, яка розташована на перетині вулиць Старонаводницької та бул. Дружби Народів у Печерському районі міста Києва, було передано ТОВ «Ліберті Плаза».

Водночас, рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2012 року у справі № 5011-62/2496-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 року визнано недійсним рішення КМР № 55/716 від 25.01.2007 року, оскільки при його прийнятті Київською міською радою не було дотримано вимог ст. 39 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 21 Закону України "Про основи містобудування", п. п. 1, 2 Порядку складання плану земельно-господарського устрою населеного пункту, ст. ст. 1, 13 Закону України "Про планування і забудову територій", та не підтверджено правомірність виділення спірної земельної ділянки поряд із Звіринецьким кладовищем.

В силу зазначеного, суд також визнав недійсним договір оренди № 82-6-00400 від 13.03.2007 року та встановив відсутність у ПАТ «Страхова компанія «Укренергополіс» права користування земельною ділянкою площею 1, 65 га, вартістю 18 795 619,79 грн., що розташована на перетині бул. Дружби Народів та вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва.

Крім того, при розгляді справи № 5011-62/2496-2012 судом визнано недійсним рішення № 482/1143 від 26.04.2007р. Київської міської ради, оскільки воно прийнято всупереч вимог ст.ст.127, 134, 135 Земельного кодексу України, п. п.2.1, 2.2 Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві.

В силу зазначеного, суд визнав недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у м. Києві, укладений 31.05.2007 р. між Київською міською радою та ЗАТ «Страхова компанія «Укренергополіс», як такий, що підписаний на підставі рішення органу місцевого самоврядування, що є недійсним.

У свою чергу, договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,7163 га, що розташована на перетині вул. Старонаводницької та бул. Дружби Народів у м. Києві, укладений 16.03.2011 року між ЗАТ «Страхова компанія «Укренергополіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза» було визнано недійсним, у зв'язку з продажем земельної ділянки особою, що не є її власником, тобто, не наділена повноваженнями по володінню, користуванню, розпорядженню вказаним майном.

Враховуючи недійсність рішення № 482/1143 від 26.04.2007 року Київської міської ради, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2007 р., суд дійшов висновку про недійсність акта, виданого на їх підставі ЗАТ «Страхова компанія «Укренергополіс», з урахуванням змін, внесених, у зв'язку із підписанням договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2011 року.

У даній справі предметом спору є вимоги прокурора про витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідачів, обґрунтовані приписами ст. ст. 388, 1212 ЦК України.

Згідно із ст.ст. 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. спірного майна

В силу приписів статей 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом права власності, визначеного у статті 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право володіння означає юридично забезпечену власникові можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу, отже, майно вважається таким, що перебуває у володінні власника і тоді, коли він фізично ним не володіє.

Право користування - юридично закріплена можливість власника щодо використання майна та вилучення з нього корисних властивостей, а право розпорядження - юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну та фактичну долю майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (пункт 1 статті 321 вказаного Кодексу).

Відповідно до ст. 80 ЗК України, суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно зі ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний - усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Захист права власності врегульовано главою 29 ЦК України, яка передбачає наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387), на витребування майна від добросовісного набувача (ст. 388), витребування грошей та цінних паперів (ст. 389), захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (ст. 391), визнання права власності (ст. 392) тощо.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 цього Кодексу).

У свою чергу, норма статті 387 ЦК України встановлює право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндикаційний позов).

Однією з особливостей цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. В протилежному випадку власник має право звернутися до суду з двома вимогами - про визнання права власності на майно та усунення перешкод у здійсненні щодо нього правомочностей.

Згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договору, яким у даній справі є договір купівлі-продажу від 15 січня 2010 року, права відчужувати це майно.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-103гс11 від 17.10.2011 р., яка є обов'язковою при розгляді даної справи згідно з вимогами ст. 111-28 ГПК України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При розгляді віндикаційного позову позивач повинний підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази. (Відповідна правова позиція відображена в постанові Вищого господарського суду України № 5002-18/3226.1-2010 від 19.07.2011 р.).

З огляду на наведене, судова колегія погоджується із вірним висновком місцевого господарського суду, що спірні земельні ділянки належали до комунальної власності територіальної громади міста Києва та вибули з її володіння не з її волі, у зв'язку із прийняттям з порушенням встановленого порядку Київською міською радою відповідних рішень про їх передачу в оренду та у власність відповідачу-1 та подальше відчуження ним однієї з земельних ділянок на підставі договору купівлі продажу відповідачу-2.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тому, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що, у зв'язку із визнанням недійсними та скасуванням рішень Київської міської ради № 482/1143 від 26.04.2007 р., № 55/716 від 25.01.2007 р., а також визнанням недійсними договору оренди земельної ділянки № 82-6-00400 від 13.03.2007 р., договору про внесення змін до договору оренди від 13.03.2007 р., укладеного 17.10.2007 р., договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.05.2007 р. та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.03.2011 р., визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою та права власності на земельну ділянку, у відповідачів відсутні правові підстави для володіння спірними земельними ділянками.

Водночас, доводи апелянта про те, що, оскільки рішенням № 5011-62/2496-2012 вже була визнана відсутність прав та недійсність правовстановлюючих документів відповідачів на спірні земельні ділянки, тому відсутній будь-який спір між сторонами і самий предмет спору, відхиляються судовою колегією враховуючи наступне.

Так, судова колегія зазначає, що у даній справі предметом спору є вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), які у відповідності до приписів ст. 387 ЦК України може заявити неволодіючий законний власник до володіючого невласника. Також, позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 1212 ЦК України, яка гарантує повернення переданого у зобов'язанні, якщо підстава, у зв'язку з якою було передано певне майно, згодом відпала. Враховуючи зазначене, визнання недійсними правовстановлюючих документів відповідачів на спірні земельні ділянки не є свідченням того, що між сторонами відсутній спір, так як доказом протилежного можуть бути лише обставини звільнення таких земельних ділянок відповідачами від належного їм майна та повернення їх позивачу, чого у рішенні господарського суду міста Києва № 5011-62/2496-2012 від 17.05.2012 року не встановлено.

Крім того, Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, скаржником при розгляді справи судом першої інстанції не було надано суду жодних доказів передачі спірного майна позивачеві, тому судом першої інстанції обгунтовано відхилено клопотання про припинення провадження у справі.

При цьому, в суді апеляційної інстанції скаржником та відповідачем-1 до матеріалів справи на підтвердження зазначених у скарзі обставин щодо відсутності на спірній земельній ділянці забудови та наявності вільного доступу до неї надано акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А-032/29 та № А-033/29 від 09 липня 2012 р., складених державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в м. Києві.

Відповідно до приписів статті 101 ГПК України, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатись підстави такого прийняття.

До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК України. Зазначена правова позиція викладена у п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 зі змінами та доповненнями.

Як вбачається з матеріалів справи, під час вирішення спору в суді першої інстанції відповідачами клопотання про витребування доказів з Державної інспекції сільського господарства в м. Києві відносно дотримання ПрАТ «Страхова компанія «Укренергополіс» та ТОВ «Ліберті Плаза» вимог земельного законодавства не заявлялось.

Крім того, у клопотанні про приєднання доказів до матеріалів справи та письмових поясненнях відповідачами не наведено поважних причин, з яких вказані вище докази не були подані під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не приймаються в якості доказів акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А-032/29 та № А-033/29 від 09 липня 2012 р., складених державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в м. Києві. До того ж, зазначені акти перевірки мають суперечливий характер, оскільки вони складені за відсутності представників юридичних осіб, які перевірялись та не підписані повноважними представниками цих осіб. Також, є незрозумілим місце складання вказаних актів «вул. М. Кривоноса, 2-А», оскільки спірні земельні ділянки, розташовані за адресою на перетині бульвару Дружби народів та вулиці Старонаводницькій у Печерському районі м. Києва, а відповідачі: ПрАТ «Страхова компанія «Укренергополіс» та ТОВ «Ліберті Плаза» знаходяться за іншими адресами.

При цьому, також не може вважатись належним доказом, що підтверджує не використання відповідачами спірних земельних ділянок і лист Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 26.06.2012 р. № 07-387/767, оскільки, по-перше, даний лист вже існував на момент винесення рішення судом першої інстанції, а по-друге, в ньому лише зазначається про те, що договір оренди земельної ділянки від 13.07.2007 р. № 82-6-00400, договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 24.10.2007 р. № 82-6-00458 та державний акт на право власності на земельну ділянку від 28.03.2011 р. № 02-8-00309 зняті з реєстрації, що не свідчить про повернення земельних ділянок Київській міській раді.

Отже, обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржений судовий акт слід залишити без змін як такий, що прийнятий із дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні, що мають значення для правильного вирішення спору по суті.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати на розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліберті Плаза» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2012 року у справі № 5011-14/5760-2012 - без змін.

3. Матеріали справи № 5011-14/5760-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Дідиченко М.А.

Судді Баранець О.М.

Пономаренко Є.Ю.