Постанова

від 08.08.2012 по справі 5009/1236/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.08.2012 р. справа №5009/1236/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойка О.В. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:не з»явився від відповідача:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуСуб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2012 року у справі№ 5009/1236/12 (суддя Немченко О.І.) за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "ФОНДОРН", с. Терпіння Запорізької області простягнення 31930 грн. 83 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області звернулася до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОНДОРН", с. Терпіння Запорізької області, про стягнення 31930 грн. 83 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.05.12 р. позовні вимоги позивача були задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОНДОРН", с. Терпіння Запорізької області на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області пеню у розмірі 45 грн. 20 коп. В іншій частині позову було відмовлено.

Позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.12 р. скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області в повному обсязі.

Представники сторін до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення 18.07.12р. та 31.07.12 р. уповноваженим особам сторін поштового відправлення - ухвали суду від 11.07.12р. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін ухвалою суду від 11.07.12р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5009/1236/12.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.11 року між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОНДОРН"(постачальником) було укладено договір поставки, згідно умов якого постачальник зобов»язався поставити та передати у власність покупця товар згідно замовлення покупця, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити його на умовах даного договору. Предметом договору є товар, найменування, асортимент, кількість, комплектність, одиниця виміру і ціна якого зазначається в узгодженому сторонами рахунку-фактурі або видатковій накладній, які є невід»ємною частиною договору та оформлюються на кожну партію товару, що поставляється в рамках дії даного договору.

У відповідності до п. 4.1 договору, ціна зазначається в накладних і специфікаціях, які є невід»ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.2 договору зазначено, що покупець здійснює 80% передоплати товару протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника.

Позивач квитанцією № Пн1721 від 07.09.11 р. перерахував відповідачу 100% передоплати за металочерепицю нібито згідно рахунку-фактури № ТОВ-000025 від 07.09.11 р. у розмірі 35478 грн. 67 коп.

Згідно п. 3.4 договору, строк поставки узгоджується сторонами при оформленні та підтвердженні заявки і зазначається у рахунку-фактурі, строк поставки 14 робочих днів на кожну партію товару.

Як зазначає позивач, відповідач товар на суму у розмірі 35478 грн. 67 коп. поставив 30.09.11р., що підтверджено видатковою накладною № СФ-018 від 30.09.11 р.

Пунктом 5.2 договору сторони домовились, що у разі порушення строків поставки з вини постачальника, він зобов'язаний виплатити покупцю пеню у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочки.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОНДОРН", с. Терпіння Запорізької області неустойки у розмірі 31930 грн. 83 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Частиною 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Тобто метою суду апеляційної інстанції є розгляд справи по суті повторно.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.11 року між Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОНДОРН" (постачальником) було укладено договір поставки, згідно умов якого постачальник зобов»язався поставити та передати у власність покупця товар згідно замовлення покупця, а покупець -прийняти та своєчасно оплатити його на умовах даного договору. Предметом договору є товар, найменування, асортимент, кількість, комплектність, одиниця виміру і ціна якого зазначається в узгодженому сторонами рахунку-фактурі або видатковій накладній, які є невід»ємною частиною договору та оформлюються на кожну партію товару, що поставляється в рамках дії даного договору.

.

За твердженням позивача, відповідач товар на суму у розмірі 35478 грн. 67 коп. поставив лише 30.09.11 р., у зв»язку з чим позивач на підставі п. 5.2 договору нарахував відповідачу пеню у розмірі 31930 грн. 83 коп., яку суд першої інстанції обмежив розміром подвійної облікової ставки НБУ, посилаючись на чинне законодавство України.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково в даному випадку застосовано положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, оскільки за умовами укладеного між сторонами договору у відповідача відсутнє грошове зобов»язання перед позивачем, а навпаки у позивача перед відповідачем існує обов»язок прийняти і оплатити продукцію.

В даному випадку сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень домовились про застосування до відповідача штрафної договірної санкції у вигляді сплати пені саме за прострочку виконання договірного негрошового зобов»язання -за прострочку поставки продукції, тобто відповідно до вимог чинного законодавства України, сторони, згідно норм ст. 627 Цивільного кодексу України, передбачили нарахування, у разі порушення строків поставки з вини постачальника, пені у розмірі 10 % від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочки.

Однак, судова колегія вважає, що в даному випадку позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОНДОРН", с. Терпіння Запорізької області пені у розмірі 31930 грн. 83 коп. взагалі задоволенню не підлягають з огляду на наступне:

Умовами договору, зокрема, п.п. 1.2, 3.4, сторони передбачили, що предметом договору є товар, найменування, асортимент, кількість, комплектність, одиниця виміру і ціна якого зазначається в узгодженому сторонами рахунку-фактурі або видатковій накладній, яка є невід»ємною частиною договору та оформлюється на кожну партію товару, яка поставляється в рамках дії даного договору; строк поставки узгоджується сторонами при оформленні та підтвердженні заявки і зазначається у рахунку-фактурі, строк поставки 14 робочих днів на кожну партію товару.

Тобто, з наведеного пункту договору, вбачається, що сторони погодили лише те, що строк поставки - 14 робочих днів на кожну партію товару, однак не домовились з якої саме дати потрібно вести відлік зазначених 14 робочих днів і ця конкретна дата повинна була бути узгоджена сторонами в рахунку. Судова колегія вважає, що одне лише посилання на рахунок-фактуру у накладній та банківській виписці не є належним доказом узгодження сторонами строку поставки відповідачем товару на адресу позивача. До того ж, в матеріалах справи взагалі відсутній рахунок-фактура № СФ-018 від 07.09.11 р., на який є посилання у квитанції № ПН1721 від 07.09.11 р., за якою позивачем було сплачено суму у розмірі 35478 грн. 67 коп., хоча при цьому позивач у своєму позові взагалі посилається на інший рахунок-фактуру № ТОВ-000025 від 07.09.11 р., якого також немає в матеріалах справи, незважаючи на те, що така умова договору, як строк поставки є істотною і повинна була бути узгоджена сторонами саме в заявці - рахунку-фактурі і який повинен був бути невід»ємною частиною договору стосовно узгодженого сторонами строку поставки.

Крім того, сторони п. 3.4 договору зазначили, що строк поставки 14 робочих (тобто банківських днів) на кожну партію товару, тоді як позивач в своєму розрахунку позовних вимог застосував тільки календарні дні.

Таким чином, судова колегія вважає, що господарським судом помилково стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 45 грн. 20 коп., оскільки позивач в даному випадку взагалі не довів суду обґрунтованість своїх позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи та судом порушені і неправильно застосовані норми матеріального права України, тому рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2012 р. у справі № 5009/1236/12 підлягає скасуванню, апеляційна скарга -залишенню без задоволення, а у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 31930 грн. 83 коп. слід відмовити в зв»язку з необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 99, 101, 103, 104, 105, 122 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2012 року у справі № 5009/1236/12 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2012 року у справі № 5009/1236/12 -скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОНДОРН", с. Терпіння Запорізької області, про стягнення 31930 грн. 83 коп.

У разі дотримання сторонами вимог ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, господарському суду видати поворотний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5-ГС Зап. обл.

Ложка Н.Л.