Постанова

від 10.07.2012 по справі 2а/1770/1677/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1677/2012

10 липня 2012 року 09год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртрейд" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001732342 та № 0001742342 від 19.04.2012 року ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртрейд" (далі - TOB "ТД "Укртрейд") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Рівному про скасування скасування податкового повідомлення-рішення №0001732342 від 19.04.2012 року та податкового повідомлення-рішення №0001742342 від 19.04.2012 року.

01 червня 2012 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, якою позивач просить присудити на користь TOB "ТД "Укртрейд" суму судового збору у розмірі 450 (чотириста п'ятдесят грн. 00 коп.) гривень. Дана заява прийнята судом та приєднана до матеріалів справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки податковим органом не дотримані вимоги чинного законодавства з питань оподаткування. TOB "ТД "Укртрейд" у перевіреному податковим органом періоді здійснювало господарські операції з ТОВ "Нектар Рівне", пов'язані з поставкою цукру-піску в кількості 5 т., відповідно до договору №1/1-9 від 04.01.2011 року. Оскільки товариство займається виробництвом, фасуванням та гуртовим продажем продуктів харчування, даний цукор був необхідний для виробництва продукції товариства. Також зазначає, що згідно з актом перевірки від 05.04. 2012 року, здійснення вказаних господарських операцій підтверджується видатковою накладною №0000001 від 04.01.2011 р., договором №1/1-9 від 04.01.2011 року на поставку цукру-піску в кількості 5 т., що належним чином посвідчують здійснені господарські операції та є чинними. Вказує, що фактично у TOB "ТД "Укртрейд" наявна вся документація, для підтвердження господарської операції з поставки цукру-піску в кількості 5 т. ДПІ у м. Рівне в акті перевірки безпідставно зазначили, що вказані документи не можуть бути прийняті до уваги, так як операції, за наслідками яких вони складені, фактично не мали місця. Посадовими особами ДПІ у м. Рівне зроблено висновок про ймовірну нікчемність операцій на поставку цукру-піску без підтвердження вказаного висновку належними доказами. ТОВ "Нектар-Рівне" цукор-пісок в кількості 5 т. придбав у ТОВ "Перун", тільки після того поставив ТОВ "ТД "Укртрейд".

Згідно акту перевірки від 15.03.2012 р. № 18/22-100/33616081, здійснення господарських операцій ТОВ "Нектар Рівне" та ТОВ "Перун" підтверджується податковою накладною № 1611 від 24.12.2010 р., видатковою накладною № 0001589 від 24.12.2010 р., Договором поставки № 08-10 від 01.08.2011 р. та договором оренди нежитлових приміщень.

15.03.2012 року відносно директора ТОВ "Нектар-Рівне" Легкого О.О., інспектором ГДПРІ відділу перевірок платників податків - Харчуком Миколою Миколайовичем на підставі Акту від 15.03.2012 р. №18/22-100/33616081, складено протокол про те що він вів податковий облік з порушенням встановленого порядку.

Однак, 27.04.2012 року постановою Рівненського міського суду було закрито провадження у справі відносно Легкого О.О. за ч.1 ст.163-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Фактично висновок про нікчемність операцій базується на припущеннях посадових осіб податкового органу про відсутність у TOB "Перун" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Посадовими особами ДПІ м. Рівне перевищено надані їм законом повноваження. Закон України "Про державну податкову службу України" (ст. 11) не наділив посадових осіб ДПІ м. Рівне правом під час перевірки оцінювати правочини платника на предмет їх відповідності нормам Цивільного та Господарського кодексів України. Жоден Закон України не уповноважує посадових осіб ДПІ м. Рівне робити висновки щодо визнання операцій TOB "ТД "Укртрейд" з TOB "Нектар-Рівне" такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, та застосовувати наслідки нікчемності правочину шляхом прийняття висновку про завищення платником валових витрат та/або податкового кредиту. Висновок посадових осіб податкового органу про нікчемність укладених TOB "ТД "Укртрейд" право чинів з урахуванням положень ст. 19 Конституції України та ст. 11 Закон України "Про державну податкову службу України" є таким, що виходить за межі наданих посадовим особам прав чи повноважень і заподіює істотну шкоду інтересам позивача.

Посилання посадових осіб ДПІ у м. Рівне в акті перевірки на те, що виховуючи акти перевірок ТОВ "Перун" встановлено, що правочини, які були здійсненні ТОВ "Перун" з контрагентами-покупцями не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемності, жодним чином не стосуються господарської діяльності ТОВ "ТД "Укртрейд". До того ж, в акті перевірки зазначено те, що на TOB "Перун" відсутні трудові ресурси, складські приміщення та виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. Однак, TOB "ТД "Укртрейд" не може нести відповідальність за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства, оскільки відповідно до Конституції України (ст. 61) юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Фактично на TOB "ТД "Укртрейд" покладено відповідальність за наслідки господарської діяльності третьої особи, що є прямим порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії. Вказує, що на момент проведення господарських операцій і до сьогодні сторони мають цивільну правоздатність, державну реєстрацію, реєстрацію в податкових органах, в тому числі в якості платників ПДВ, та не позбавлені права укладати будь-які правочини відповідно до чинного законодавства України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час, місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, ухвалою суду, явка представника позивача обов'язковою не визнавалась. До початку судового засідання подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача. На підставі вищенаведеного суд ухвалив продовжити слухання справи без представника позивача, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд ухвалив продовжити слухання справи без представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Разом з тим, до початку судового засідання представник відповідача подав письмові заперечення у яких вказав, що до ДПІ у м. Рівному надійшла інформація Дубенської ОДПІ від 06.01. 2012 р. № 181/23/217 (вх. № 1954/7/01121 від 21.02. 2012 р.) щодо неможливості підтвердження факту реального здійснення господарських операцій TOB "Перун" код 21090355 з платниками податків за період з 01.11. 2010 р. по 31.08. 2011 р. та Акт Дубенської ОДПІ № 07/23/21090355 від 05.01. 2012 р. з питань неможливості підтвердження факту реального здійснення господарських операцій TOB "Перун" з платниками податків за період з 01.11. 2010 р. по 31.08. 2011 р., згідно якого порушено п.1, п. 5 ст. 203, п. 1.1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB "Перун" із постачальниками та покупцями, в тому числі із покупцем TOB "Нектар-Рівне", а саме згідно визначених ДПА України переліків СПД, що задіяні у схемах формування схемного податкового кредиту TOB "Перун" визначений як "транзитер" так і як "вигодонабувач". Враховуючи вищевикладене та те, що на TOB "Перун" відсутні трудові ресурси складські приміщення та виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, відділом податкової міліції надано висновок, щодо проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту та не мають реального товарного характеру. Факт відсутності за місцезнаходженням TOB "Перун" документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства надає можливість відповідачу стверджувати, що підприємство, (його посадові особи) за місцем своєї реєстрації, не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. Крім того, вказав, що діяльність TOB "Перун" направлена на мінімізацію сплати податків третім особам та безпідставного формування даних податкової звітності. Таким чином, зазначив, що операції з продажу та придбання товарів (послуг) TOB "Перун" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо- складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Враховуючи наведене просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки у судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 09.08. 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртрейд" зареєстроване юридичною особою, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серія ААВ № 062700 від 29.03. 2012 року (т. 1 а.с. 52). Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва № 100298269 від 18.08.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що ДП1 у м. Рівному була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ТД "Укртрейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з TOB "Нектар-Рівне" (код 33616081) за період з 01.01. 2011 р. по 31.03. 2011 р. По результатам перевірки був складений акт № 69/22-100/37245904 від 05 квітня 2012 року (т. 1 а.с. 11-15).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми "П" № №0001732342 від 19 квітня 2012 року яким, із посиланням на п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 33750 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 0001742342 від 19.04.2012 року яким, із посиланням на п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 6750 грн. (т. 1 а.с. 9, 10).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню форми "В4" № 0001742342 від 19 квітня 2012 року, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що спірне від'ємне значення в розмірі 6750 грн. задеклароване в декларації за січень 2011 року сформовано за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операції з придбання позивачем цукру-піску у ТОВ "Нектар-Рівне".

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям з придбання у ТОВ "Нектар-Рівне" цукру-піску. Вказані заключення зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ТОВ "Перун" з ТОВ "Нектар-Рівне", висновків, викладених у акті перевірки від 15.03. 2012 року за № 18/22-100/33616081, проведеної ДПІ у м. Рівне, щодо контрагента позивача - ТОВ "Нектар-Рівне". Зокрема, у акті перевірки від 15.03. 2012 року за № 18/22-100/33616081, податковим органом, за місцем реєстрації контрагента позивача, вказується, що господарські операції ТОВ "Нектар-Рівне" із його контрагентом ТОВ "Перун" були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, та не мають реального товарного характеру, тобто такі операції є фіктивними.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 29.03. 2012 року, вбачається, що контрагент позивача ТОВ "Нектар-Рівне" знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі. Згідно вищезазначеного витягу види діяльності ТОВ "Нектар-Рівне": 10.84 Виробництво прянощів і приправ, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 82.92 Пакування (т. 1 а.с. 55).

Крім того, ТОВ "Нектар-Рівне" у встановленому порядку було зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мало свідоцтво платника податку на додану вартість за № 24938911, індивідуальний податковий номер 336160817167, видане 01.08. 2005 року ДПІ у м. Рівне (т. 1 а.с. 54).

Вказані обставини доводять, що контрагент ТОВ "Нектар-Рівне" володів необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Нектар-Рівне" 04 січня 2011 року було укладено Договір поставки товару № 1/1-9. За даним договором ТОВ "Нектар-Рівне" зобов'язується поставити на умовах ЕХW та передати у власність продукцію, а ТОВ "ТД Укртрейд" зобов'язується прийняти товар та оплати його на умовах цього договору (т. 1 а.с. 17).

На виконання Договору № 1/1-9 від 04.01. 2011 року, ТОВ "Нектар-Рівне" поставило позивачу 5 тон цукру-піску на загальну суму 41052,63 грн. у тому числі ПДВ - 6842,11 грн. Вказані обставини підтверджуються

- видатковою накладною: № НР-0000001 від 04.01. 2011 року на загальну суму 41052,63 грн., у т.ч. ПДВ -6842,11 грн.;

- податковою накладною: № 1 від 04.01. 2011 року на загальну суму 41052,63 грн., у т.ч. ПДВ -6842,11 грн. Вказана податкова накладна була включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 року та відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року (т. 1 а.с. 16, 18, 28-43).

Придбаний цукор-пісок був отриманий позивачем.

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю, що підтверджено копіями виписок з банку та платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 146-232).

Перевезення матеріальних цінностей від відбувалося, з огляду на невелику віддаленість складів сторін договору, транспортом ТОВ "Нектар-Рівне".

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, на яке посилається відповідач, то це свідчить лише про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було взято до уваги пояснення позивача про переміщення ТМЦ за допомогою транспорту контрагента, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Більше того, ні в Податковому кодексі України, ні в інших нормативних актах не згадується про товарно-транспортну накладну, як документ на підставі якого податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання або податкового кредиту з ПДВ платнику податків.

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п. 201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07. 1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного у TOB "Нектар Рівне" цукру-піску, підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою Головного управління статистики у Рівненській області АА № 307577 від 09.08. 2010 року та поясненнями представників позивача. Так, позивач, відповідно до вищезазначеної довідки здійснює:

74.82.0 Пакування;

51.39.0 Неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами;

52.11.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту;

15.87.0 Виробництво прянощів та приправ;

51.90.0 Інші види оптової торгівлі (т. 1 а.с. 143).

Крім того, використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного у TOB "Нектар Рівне" цукру-піску, підтверджується також долученими до матеріалів справи видатковими накладними, договорами поставки, актами списання (т. 1 а.с. 233-250, т. 2 а.с. 1-203).

Таким чином, придбання позивачем цукру-піску у TOB "Нектар Рівне" здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стосовно ж обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом TOB "Нектар Рівне", нікчемними, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу (поставки) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини щодо придбання позивачем, цукру-піску у TOB "Нектар Рівне", а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику, на чому наполягає відповідач.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про нікчемність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ТОВ "Нектар-Рівне". Такі, висновки базуються на акті невиїзної перевірки податкової звітності, проведеної щодо вказаного контрагента. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел. ДПІ у м. Рівне не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Нектар-Рівне" та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем (постачальником) не відповідають дійсності.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01. 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми "В4" № 0001742342 від 19 квітня 2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню форми "П" № №0001732342 від 19 квітня 2012 року, суд виходить з наступного.

Зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ґрунтується на висновках органу державної податкової служби про завищення валових витрат у І кварталі 2011 року у розмірі 33750 грн. у зв'язку з придбанням цукру-піску в ТОВ "Нектар-Рівне", що не підтверджено первинними документами.

Однак, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позиції органу державної податкової служби та безпідставність зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на суму 33750 грн.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12. 1994 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинного документа, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Як було встановлено судом, поставка цукру-піску для використання у власній господарській діяльності ТОВ "ТД Укртрейд" від ТОВ "Нектар-Рівне" мала реальний характер і підтверджена належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, тому позивач правомірно та обґрунтовано відніс витрати на придбання цукру-піску до складу валових витрат за І квартал 2011 року (т. 1 а.с. 80-82).

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне форми "П" № 0001732342 від 19.04. 2012 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на суму 33750 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0001732342 та № 0001742342 від 19 квітня 2012 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити із Державного бюджету України 450 (чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 1894.202.1 від 27.04. 2012 р. (а.с. 3).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 19.04. 2012 року № 0001732342.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 19.04. 2012 року №0001742342.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртрейд" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 450 (чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.