Ухвала

від 11.12.2012 по справі 2а/1770/1677/2012

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П

Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.

УХВАЛА

іменем України

"11" грудня 2012 р. Справа № 2а/1770/1677/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Моніча Б.С.

Охрімчук І.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" липня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртрейд" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0001732342 від 19.04.2012 року та №0001742342 від 19.04.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки податковим органом не дотримані вимоги чинного законодавства з питань оподаткування. Також зазначив, у TOB "ТД "Укртрейд" наявна вся документація, для підтвердження господарської операції з поставки цукру-піску в кількості 5 т. Висновок посадових осіб податкового органу про нікчемність укладених TOB "ТД "Укртрейд" правочинів з урахуванням положень ст. 19 Конституції України та ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу України" є таким, що виходить за межі наданих посадовим особам прав чи повноважень і заподіює істотну шкоду інтересам позивача. Також зазначив, що посилання посадових осіб ДПІ у м. Рівне в акті перевірки на те, що правочини, які були здійсненні ТОВ "Перун" з контрагентами-покупцями не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемності, жодним чином не стосуються господарської діяльності ТОВ "ТД "Укртрейд".

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2012 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 19.04. 2012 року № 0001732342 та від 19.04. 2012 року №0001742342.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Так, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04. 2012 року №0001742342, суд першої інстанції посилався на неправомірність висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям з придбання у ТОВ "Нектар-Рівне" цукру-піску, які були зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ТОВ "Перун" з ТОВ "Нектар-Рівне", які на думку перевіряючого були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, та не мають реального характеру, тобто такі операції є фіктивними.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, ДПІ у м. Рівному була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ТД "Укртрейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з TOB "Нектар-Рівне" (код 33616081) за період з 01.01. 2011 р. по 31.03. 2011 р., за результатом якої був складений акт № 69/22-100/37245904 від 05 квітня 2012 року.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми "П" № №0001732342 від 19 квітня 2012 року яким, із посиланням на п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 33750 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 0001742342 від 19.04.2012 року яким, із посиланням на п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 6750 грн.

Судом встановлено, що спірне від'ємне значення в розмірі 6750 грн. задеклароване в декларації за січень 2011 року сформовано за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операції з придбання позивачем цукру-піску у ТОВ "Нектар-Рівне".

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п. 201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Встановлено, що між позивачем та ТОВ "Нектар-Рівне" 04 січня 2011 року було укладено Договір поставки товару № 1/1-9. За даним договором ТОВ "Нектар-Рівне" зобов'язується поставити на умовах ЕХW та передати у власність продукцію, а ТОВ "ТД Укртрейд" зобов'язується прийняти товар та оплати його на умовах цього договору.

На виконання Договору № 1/1-9 від 04.01. 2011 року, ТОВ "Нектар-Рівне" поставило позивачу 5 тон цукру-піску на загальну суму 41052,63 грн. у тому числі ПДВ - 6842,11 грн. Вказані обставини підтверджуються: видатковою накладною, податковою накладною. Податкова накладна була включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 року та відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року .

Придбаний цукор-пісок був отриманий позивачем.

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю, що підтверджено копіями виписок з банку та платіжними дорученнями.

Оскільки переміщення ТМЦ було здійснено за допомогою транспорту контрагента, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного у TOB "Нектар Рівне" цукру-піску, підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою Головного управління статистики у Рівненській області АА № 307577 від 09.08. 2010 року та поясненнями представників позивача.

Крім того, використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного у TOB "Нектар Рівне" цукру-піску, підтверджується також долученими до матеріалів справи видатковими накладними, договорами поставки, актами списання.

Що стосується обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом TOB "Нектар Рівне", нікчемними, слід зазначити таке.

Так, податковим органом не враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Відповідачем не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

За наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми "В4" № 0001742342 від 19 квітня 2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством.

Також, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, про неправомірність висновку органу державної податкової служби про завищення валових витрат у І кварталі 2011 року у розмірі 33750 грн. у зв'язку з придбанням цукру-піску в ТОВ "Нектар-Рівне", що не підтверджено первинними документами.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12. 1994 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинного документа, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Судом встановлено, що поставка цукру-піску для використання у власній господарській діяльності ТОВ "ТД Укртрейд" від ТОВ "Нектар-Рівне" мала реальний характер і підтверджена належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, тому позивач правомірно та обґрунтовано відніс витрати на придбання цукру-піску до складу валових витрат за І квартал 2011 року.

За таких обставин, доводи, наведені в апеляційній скарзі , спростовуються матеріалами справи, а висновок суду першої інстанції є таким, що ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду без змін.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" липня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук

судді: Б.С. Моніч І.Г. Охрімчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртрейд" вул.Млинівська,30,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33000