Постанова

від 08.08.2012 по справі 1570/3389/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/3389/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «КБ Теплоенерго»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004002210 від 21.05.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «КБ Теплоенерго»(далі -ПП «КБ Теплоенерго») до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 21.05.2012 року № 0004002210 з податку на додану вартість на суму 432616 грн., з яких 349067 грн. -основний платіж, 83549 грн. -штрафна санкція.

У своєму позові позивач зазначив та представник позивача в судовому засіданні пояснив, що не згоден з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням з наступних підстав.

Висновок щодо заниження податку на додану вартість обґрунтовується відсутністю, на думку податкового органу, права позивача на віднесення до податкового кредиту суми у розмірі 349069 грн., сплаченої у зв'язку з виконанням господарських договорів з ТОВ «Таверс», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Європейські шляхові технології». Вказаний висновок ґрунтується на твердженнях перевіряючих щодо неможливості документального підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача з вищезазначеними контрагентами.

Відповідач, вказуючи на неможливість підтвердження фактів придбання товарів ПП «КБ Теплоенерго»у ТОВ «Таверс», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Європейські шляхові технології»в акті перевірки наводить лише внутрішню податкову інформацію, а саме, витяги з актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача та контрагентів за ланцюгом -ТОВ «Фортуна-лайн», ТОВ «Рангіроа», а також витяги з актів про результати документальних позапланових перевірок ПП «Світ Бабулєс», ТОВ «Укр Буд Сервіс».

З вказаних актів про неможливість проведення звірок вбачається, що висновок про відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності ТОВ «Таверс», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Європейські шляхові технології»та його контрагентів за ланцюгом зроблено відповідачем лише на підставі податкової звітності підприємств, яка надавалась до податкових органів, однак фактична перевірка наявних засобів не провадилась. Натомість порушення вимог податкового законодавства щодо порядку заповнення та подачі податкової звітності допущені однією юридичною особою не спричиняють настання відповідальності за такі дії у контрагентів вказаної особи, якщо останні зі свого боку виконали всі умови правочинів та вимоги законодавства щодо податкового обліку відповідних правочинів.

Позивач зазначає, що податковим органом не досліджувалась надана первинна документація, що підтверджує виконання правочинів позивачем з вказаними контрагентами та не аналізувалася товарність цих операцій.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просив задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та завчасно, заперечень на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Отже, суд, заслухавши представника позивача, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПП «КБ Теплоенерго»зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 15.09.1999 р. (дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку зі зміною місцезнаходження юридичної особи -30.07.2009 р.) (а.с. 28-29 т. 1).

Згідно з даними довідки з ЄДРПОУ серії АА № 093710 підприємство здійснює такі види діяльності за КВЕД: діяльність у сфері інжинірингу, будівництво будівель (а.с. 32 т. 1).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 12.08.2009 р. № 1243 ПП «КБ Теплоенерго»взято на облік в органах державної податкової служби 15.09.1999 р. за № 4996 (а.с. 30 т. 1), а відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100243162 (іпн -305430815539) підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість 17.09.1999 р. (а.с. 31 т. 1).

Статутом ПП «КБ Теплоенерго», зареєстрованого у Приморській районній адміністрації Одеського МВК від 15.09.1999 р. № 04056931Ю0010502 передбачено, що предметом діяльності підприємства, зокрема, є: проектні роботи, проектування інженерних мереж та систем, розробка спеціальних розділів проектів, технологічне проектування, будівельно-монтажні роботи (а.с. 13-27 т. 1).

З 18.04.2012 р. по 24.04.2012 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку платника податків ПП «КБ Теплоенерго»(код ЄДРПОУ -30543084) щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків ТОВ «Таверс»за період червень-вересень 2011 р., ТОВ «Юкмас»за період жовтень-грудень 2011 р., ТОВ «Європейські шляхові технології»за період вересень-листопад 2011 р., за наслідками якої складено акт перевірки від 03.05.2012 р. № 1377/22-1/30543084 (а.с. 60-103 т. 1).

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772 (далі Порядок № 984), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Актом перевірки встановлено порушення ПП «КБ Теплоенерго»ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 349069 грн., в тому числі: за червень 2011 року -14876 грн.,за липень 2011 року -28332 грн.,за серпень 2011 року -30230 грн., за вересень 2011 року -78647 грн., за жовтень 2011 року -117115 грн., за листопад 2011 року -41252 грн., за грудень 2011 року -38615 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2012 р. № 0004002210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 432616 грн., в тому числі за основним платежем на 349067 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 83 549 грн. (а.с. 104 т. 1).

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а прийняте за результатами перевірки ПП «КБ Теплоенерго»податкове повідомлення-рішення протиправним з огляду на таке.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Судом встановлено, що 01.06.2011 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Таверс»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 482Ф, відповідно до якого продавець приймає на себе зобов'язання передавати у власність покупця матеріальні цінності згідно замовлень покупця, а покупець -приймати та оплачувати зазначений товар (а.с. 106-109 т. 1). Ціна продажу товару визначається у видаткових накладних, що складаються згідно усного замовлення, рахунках-фактурах, які оформлюються на кожну окрему поставку.

Згідно з п. 1.3 вищевказаного договору товар, що є предметом даного договору, передається у власність покупця з наступною документацією: рахунок-фактура, в якому зазначається вартість переданого за договором товару та сума, яку покупець повинен за нього сплатити; видаткова накладна, податкова накладна.

Підтвердженням виконання зазначеного договору є рахунки, в яких зазначено найменування, кількість та вартість товару, накладні, виписка по рахунку позивача, надана ПАТ «Укрсоцбанк»та затверджена печаткою банку, податкові накладні, виписані у встановленому законом порядку (а.с. 110-178 т. 1).

01.08.2011 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Юкмас»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 507ф (а.с. 179-182 т. 1), відповідно до положень якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та вчасно оплатити обладнання. Розділом 3 згаданого договору передбачено, що товар супроводжується такими документами: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна. Покупець самостійно визначає номенклатуру та кількість товару в кожній партії, що поставляється, шляхом замовлення.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем до суду надані накладні та податкові накладні, що відображають обсяг та вартість вказаної господарської операції (а.с. 183-223 т. 1).

Також між вказаними сторонами 01.11.2011 р. укладено договір № 507/1ф, відповідно до якого ПП «КБ Теплоенерго»(замовник) доручає, а ТОВ «Юкмас»(виконавець) приймає на себе зобов'язання виконати роботи по обмірюванні, розробці креслень, оформленню проектної документації, роздруківці, зшиванню проектно-кошторисної документації, супроводженню кошторисної документації (а.с. 224-225 т. 1). Обсяг та вартість робіт, що складають предмет цього договору визначаються згідно актів виконаних робіт. На підтвердження виконання цього договору позивач надав до суду акти виконаних робіт та податкові накладні (а.с. 226-231 т. 1).

Зазначені операції між позивачем та ТОВ «Юкмас»підтверджуються також виписками по рахунку ПП «КБ Теплоенерго», наданими ПАТ «Укрсоцбанк», наявними в матеріалах справи.

Одночасно судом досліджена постанова Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 р. по справі № 2а/1570/11016/2011 за позовом ТОВ «Юкмас»до ДПІ у Приморському районі в м. Одесі про визнання дії протиправними, відповідно до резолютивної частини якої дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси по проведенню 12.12.2011 р. зустрічної звірки ТОВ «Юкмас»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді вересень-жовтень 2011 р. та по складанню акту від 12.12.2011 р. № 3029/23-5/37009873 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Юкмас»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді вересень-жовтень 2011 року» визнані протиправними (а.с. 230-233 т. 6).

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Європейські шляхові технології»01.08.2011 р. було укладено договір № 502ф, відповідно до якого ПП «КБ Теплоенерго»(замовник) доручає, а ТОВ «Європейські шляхові технології»(виконавець) приймає на себе зобов'язання виконати роботи з розробки окремих розділів проектів, робочої документації, оформлення проектної документації, роздруківці, зшиванню проектно-кошторисної документації, супроводженню кошторисної документації (а.с. 232-233 т. 1). Обсяг і вартість робіт, визначених цим договором, визначаються згідно актів виконаних робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору ПП «КБ Теплоенерго»до суду надані акти виконаних робіт, виписка по рахунку позивача, надана ПАТ «Укрсоцбанк»та затверджена печаткою банку, та податкові накладні (а.с. 234-250 т. 1, а.с. 1 т. 2).

Крім того, позивачем від контрагента ТОВ «Європейські шляхові технології»отримано копію ліцензії Інспекції ДАБК в Одеській області від 12.11.2010 р. зі строком дії до 17.12.2012 р. на провадження господарської діяльності у сфері створення об'єктів архітектури, що свідчить про відповідну спеціалізацію зазначеного контрагента та його можливість виконати замовлені роботи (а.с. 6-8 т. 2).

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів, суд приходить до висновку, що всі первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання». Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес»проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Як встановлено судом, представником відповідача не надано суду належних у розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказів, які б свідчили про те, що на час здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом мали місце обставини які порушують приписи чинного законодавства та вимоги визначені договором.

Суд бере також до уваги і те, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість (а.с. 210-229 т. 6). Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Крім того, товарність господарських операцій з ТОВ «Таверс», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Європейські шляхові технології», зокрема, оприбуткування товарів та їх подальший рух, походження, а також можливість її здійснення підтверджуються прибутковими накладними, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, актами списання матеріалів у виробництво та обігово-сальдовими відомостями по рахунку позивача, сертифікатами відповідності товару, паспортами на прилади та устаткування, фото фіксацією обладнання та об'єктів виконаних робіт, правовстановлюючими документами на складські приміщення ПП «КБ Теплоенерго», які наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивачем прилади, обладнання, устаткування, а також придбані у вказаних контрагентів послуги в подальшому використані при виконанні договорів підряду, субпідряду про надання послуг та інших договорів зі своїми контрагентами -КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго», ТОВ «Стікон», ТОВ «Мрія», КП «ПК «Тепловодоканал», ПАТ «Дніпроенерго», ТОВ «Жилбуд-Інвест К», управлінням освіти Енергодарської міської ради, КП «Підприємсто комунальної власності»Енергодарської міської ради, КП «Іллічівськтеплоенерго», відділом освіти Іллічівської міської ради, ПП ВКФ «Мікромегас», ЗАТ «Електропівденмонтаж-10», ОНУ ім. І.І. Мечнікова, ТОВ «Ростекс-Ко», ЗАТ «Меркурій-V», ПАТ «Укртелеком», копії договорів, первинної та технічної документації яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до покладених на податкову інспекцію функцій та повноважень, передбачених ст. 20 Податкового кодексу України, інспекціям не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Обґрунтовуючи законність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, відповідач посилався на те, що угоди між позивачем та ТОВ «Таверс», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Європейські шляхові технології»не були направлені на настання реальних юридичних наслідків.

Разом с тим, укладення угоди без мети настання юридичних наслідків є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а може бути визнаний недійсним, відповідно до ст. 234 ЦК України лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями не наділені.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок надано у Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Пункт 18 даної Постанови передбачає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд вважає безпідставним висновок відповідача, викладений в акті перевірки від 03.05.2012 р. № 1377/22-1/30543084. Відтак, неправомірним є і твердження відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 349069 грн.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний Приватного підприємства «КБ Теплоенерго»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004002210 від 21.05.2012 року -задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0004002210 від 21.05.2012 року.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 08.08.2012 року.

Суддя П.П. Марин

08 серпня 2012 року.

.