Ухвала

від 18.03.2015 по справі 1570/3389/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 1570/3389/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «КБ Теплоенерго» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2012 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постановою від 03 серпня 2012 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов приватного підприємства «КБ Теплоенерго» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2012 року № 0004002210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 432 616 грн., з яких 349 067 грн. - основний платіж, та 83 549 грн. - штрафні санкції.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права. При цьому доводи апеляційної скарги дублюють доводи письмових заперечень податкового органу на адміністративний позов та акт перевірки позивача.

ПП «КБ Теплоенерго» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало, але надіслало на адресу апеляційного суду заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПП «КБ Теплоенерго» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 15.09.1999 р. (а.с. 28-29 т. 1), здійснює такі види діяльності за КВЕД, як діяльність у сфері інжинірингу, будівництво будівель (а.с. 32 т. 1), взято на облік в органах державної податкової служби 15.09.1999 р. за № 4996 (а.с. 30 т. 1), та зареєстровано платником податку на додану вартість 17.09.1999 р. (а.с. 31 т. 1).

Відповідно до Статуту ПП «КБ Теплоенерго» предметом діяльності підприємства, зокрема, є: проектні роботи, проектування інженерних мереж та систем, розробка спеціальних розділів проектів, технологічне проектування, будівельно-монтажні роботи (а.с. 13-27 т. 1).

Також суд першої інстанції встановив, що в період з 18 по 24 квітня 2014 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведена позапланова виїзна перевірка платника податків ПП «КБ Теплоенерго» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків ТОВ «Таверс» за період червень-вересень 2011 р., ТОВ «Юкмас» за період жовтень-грудень 2011 р., ТОВ «Європейські шляхові технології» за період вересень-листопад 2011 р., за наслідками якої складений акт перевірки від 03 травня 2012 року № 1377/22-1/30543084 (а.с. 60-103 т. 1).

В акті перевірки зафіксовані допущені, на думку податкового органу, порушення ПП «КБ Теплоенерго» ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 349 069 грн., в тому числі: за червень 2011 року - 14 876 грн.,за липень 2011 року - 28 332 грн., за серпень 2011 року - 30 230 грн., за вересень 2011 року - 78 647 грн., за жовтень 2011 року - 117 115 грн., за листопад 2011 року - 41 252 грн., за грудень 2011 року - 38 615 грн.

На підставі акту перевірки від 03 травня 2012 року № 1377/22-1/30543084 податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2012 року № 0004002210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 432 616 грн., в тому числі за основним платежем на 349 067 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 83 549 грн. (а.с. 104 т. 1).

Скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

При цьому суд першої інстанції встановив, що 01 червня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Таверс» (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 482Ф, відповідно до якого продавець приймає на себе зобов'язання передавати у власність покупця матеріальні цінності згідно замовлень покупця, а покупець - приймати та оплачувати зазначений товар (а.с. 106-109 т. 1). Ціна продажу товару визначається у видаткових накладних, що складаються згідно усного замовлення, рахунках-фактурах, які оформлюються на кожну окрему поставку. Згідно з п. 1.3 вказаного договору товар, що є предметом даного договору, передається у власність покупця з наступною документацією: рахунок-фактура, в якому зазначається вартість переданого за договором товару та сума, яку покупець повинен за нього сплатити; видаткова накладна, податкова накладна.

Виконання зазначеного договору підтверджено рахунками, в яких зазначено найменування, кількість та вартість товару, накладні, виписка по рахунку позивача, надана ПАТ «Укрсоцбанк» та затверджена печаткою банку, податкові накладні, виписані у встановленому законом порядку (а.с. 110-178 т. 1).

Також суд першої інстанції встановив, що 01 серпня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Юкмас» (продавець) укладений договір купівлі-продажу № 507ф (а.с. 179-182 т. 1), відповідно до положень якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та вчасно оплатити обладнання. Розділом 3 зазначеного договору передбачено, що товар супроводжується такими документами, як рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна. Покупець самостійно визначає номенклатуру та кількість товару в кожній партії, що поставляється, шляхом замовлення. Виконання зазначеного договору підтверджено наданими позивачем накладними та податковими накладними, що відображають обсяг та вартість вказаної господарської операції (а.с. 183-223 т. 1).

Між позивачем та ТОВ «Юкмас» 01 листопада 2011 року укладений договір № 507/1ф, відповідно до якого ПП «КБ Теплоенерго» (замовник) доручає, а ТОВ «Юкмас» (виконавець) приймає на себе зобов'язання виконати роботи по обмірюванні, розробці креслень, оформленню проектної документації, роздруківці, зшиванню проектно-кошторисної документації, супроводженню кошторисної документації (а.с. 224-225 т. 1). Обсяг та вартість робіт, що складають предмет цього договору визначаються згідно актів виконаних робіт. На підтвердження виконання цього договору позивач надав до суду акти виконаних робіт та податкові накладні (а.с. 226-231 т. 1). Зазначені операції між позивачем та ТОВ «Юкмас» підтверджені також виписками по рахунку ПП «КБ Теплоенерго», наданими ПАТ «Укрсоцбанк», наявними в матеріалах справи.

При розгляді справи суд першої інстанції дослідив постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року по справі № 2а/1570/11016/2011 за позовом ТОВ «Юкмас» до ДПІ у Приморському районі в м. Одесі про визнання дії протиправними, відповідно до резолютивної частини якої визнані протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси по проведенню 12.12.2011 р. зустрічної звірки ТОВ «Юкмас» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді вересень-жовтень 2011 р. та по складанню акту від 12.12.2011 р. № 3029/23-5/37009873 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Юкмас» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді вересень-жовтень 2011 року» (а.с. 230-233 т. 6).

Також суд першої інстанції встановив, що між позивачем та ТОВ «Європейські шляхові технології» 01 серпня 2011 року укладений договір № 502ф, відповідно до якого ПП «КБ Теплоенерго» (замовник) доручає, а ТОВ «Європейські шляхові технології» (виконавець) приймає на себе зобов'язання виконати роботи з розробки окремих розділів проектів, робочої документації, оформлення проектної документації, роздруківці, зшиванню проектно-кошторисної документації, супроводженню кошторисної документації (а.с. 232-233 т. 1). Обсяг і вартість робіт, визначених цим договором, визначаються згідно актів виконаних робіт. На підтвердження виконання договору ПП «КБ Теплоенерго» надані акти виконаних робіт, виписка по рахунку позивача, надана ПАТ «Укрсоцбанк» та затверджена печаткою банку, та податкові накладні (а.с. 234-250 т. 1, а.с. 1 т. 2). Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивач від контрагента ТОВ «Європейські шляхові технології» отримав копію ліцензії, виданої Інспекції ДАБК в Одеській області, від 12.11.2010 р. зі строком дії до 17.12.2012 р., на провадження господарської діяльності у сфері створення об'єктів архітектури, що свідчить про відповідну спеціалізацію зазначеного контрагента та його можливість виконати замовлені роботи (а.с. 6-8 т. 2).

З урахуванням приписів ст. 197, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та наявних у справі первинних документів, суд першої інстанції дійшов висновку, що всі первинні документи, надані позивачем відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару.

При цьому суд першої інстанції наголосив на правовій позиції Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, зокрема, у постанові від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної Державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, відповідно до якої чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Оскільки на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість (а.с. 210-229 т. 6); товарність господарських операцій зокрема, оприбуткування товарів та їх подальший рух, походження, а також можливість її здійснення підтверджуються прибутковими накладними, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, актами списання матеріалів у виробництво та обігово-сальдовими відомостями по рахунку позивача, сертифікатами відповідності товару, паспортами на прилади та устаткування, фото фіксацією обладнання та об'єктів виконаних робіт, правовстановлюючими документами на складські приміщення ПП «КБ Теплоенерго», які наявні в матеріалах справи; позивачем прилади, обладнання, устаткування, а також придбані у вказаних контрагентів послуги в подальшому використані при виконанні договорів підряду, субпідряду про надання послуг та інших договорів зі своїми контрагентами; враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, - суд першої інстанції встановив безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 03.05.2012 р. № 1377/22-1/30543084, та як наслідок наявність правових підстав для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Предметом спору є податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2012 року № 0004002210, яке прийнято на підставі акту перевірки від 03 травня 2012 року № 1377/22-1/30543084, та яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 432 616 грн., в тому числі за основним платежем на 349 067 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 83 549 грн. (а.с. 104 т. 1).

Проведеною позаплановою виїзною перевіркою платника податків ПП «КБ Теплоенерго» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків ТОВ «Таверс» за період червень-вересень 2011 р., ТОВ «Юкмас» за період жовтень-грудень 2011 р., ТОВ «Європейські шляхові технології» за період вересень-листопад 2011 р., за наслідками якої складений акт перевірки від 03 травня 2012 року № 1377/22-1/30543084 (а.с. 60-103 т. 1), податковим органом встановлено порушення позивачем приписів ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 349 069 грн.

Порушення вимог ст. 198 ПК України, на думку податкового органу полягає в наявності ознак нікчемності правочинів, укладений між позивачем та його контрагентами ТОВ «Таверс», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Європейські шляхові технології» та наявність ознак фіктивності у контрагентів по ланцюгу постачання.

Суд першої інстанції правильно встановив, матеріалами справи підтверджено та доводами апеляційної скарги не спростовано, що господарські правовідносини за договором купівлі-продажу № 482Ф від 01 червня 2011 року, укладеним між позивачем (покупець) та ТОВ «Таверс» (продавець); договором купівлі-продажу № 507ф від 01 серпня 2011 року та договором № 507/1ф від 01 листопада 2011 року, укладеним між позивачем (покупець) та ТОВ «Юкмас» (продавець); договором № 502ф від 01 серпня 2011 року, укладеним між позивачем та ТОВ «Європейські шляхові технології», є реальними, платними, отримані товари та послуги використовувались у власній господарський діяльності позивача.

Також матеріалами справи підтверджено та апелянтом не спростовано, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість (а.с. 210-229 т. 6)

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається апелянт, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження реальності правочинів, - суд першої інстанції правильно встановив безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, та як наслідок наявність правових підстав для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на посиланнях податкового органу на акти перевірок контрагентів позивача по ланках постачання. При цьому зазначені акти лише підтверджують неможливість проведення зустрічних звірок, внаслідок чого доводи податкового органу щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими.

Оскільки, заперечуючи проти позовних вимог, та оскаржуючи судове рішення, податковий орган, всупереч вимог ч. 2, с. 4 ст. 71 КАС України, не надав належних та допустимих доказів, на підтвердження обґрунтувань правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, а позиція позивача підтверджена матеріалами справи, дослідженими судом першої інстанції та зауважень до яких від податкового органу не висловлено, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, з урахуванням приписів ст. 20, ст. 197, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 203, 204, 207, 215, 216, 228, 234, ЦК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» п. 2, п. 5.2, п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772, п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, правової позиції, висловленою у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 р. у справі № 14/11 (ЄДРСР № 14222198), ст.124 Конституції України, ст. ст. 70, 71 КАС України, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко