Постанова

від 06.08.2012 по справі 2а-942/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.08.12 місто Севастополь Справа №2а-942/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.,

секретар судового засідання - Олійник С.О.,

за участю представників:

позивача -Поляхов Олексій Семенович, довіреність б/н від 10.12.2011,

відповідача -не з'явився,

третьої особи -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Морепродукт»до Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у місті Севастополі, третя особа -Севастопольська міська рада, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Морепродукт»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом про:

визнання незаконними дій Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у місті Севастополі по незастосуванню у витязі від 10.11.2011 № 1050/1 з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, розташованої за адресою: місто Севастополь, вул.Фадєєва, 18-г, середньозваженого коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки;

визнання незаконними дій Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у місті Севастополі по застосуванню у витязі від 10.11.2011 № 1050/1 з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, розташованої за адресою: місто Севастополь, вул.Фадєєва, 18-г, коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки - 1,2;

зобов'язання Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у місті Севастополі видати Приватному підприємству «Морепродукт»новий витяг з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, розташованої за адресою: місто Севастополь, вул.Фадєєва, 18-г, з урахуванням змішаного використання земельної ділянки, із застосуванням коефіцієнту функціонального використання -0,1 для частини земельної ділянки площею 0,1445 га та застосуванням коефіцієнту функціонального використання -0,5 для частини земельної ділянки площею 0,3775 га.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 08.05.2012 відкрито провадження в адміністративній справі. Іншою ухвалою від 08.05.2012 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні позову.

У судове засідання 06.08.2012 представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з находженням з 06.08.2012 по 23.08.2012 у відпустці.

Судом не визнається поважною причина нез'явлення в судове засідання представника відповідача, оскільки ним здійснюється представництво органу державної влади, який має можливість направити до участі у розгляді справи іншого представника. Крім цього, розгляд справи двічі відкладався у зв'язку з ненаправленням відповідачем в судові засідання уповноваженого представника. Також судом враховується, що представник відповідача приймав участь у судових засіданнях 22.06.2012 та 27.06.2012, висловив свою правову позицію щодо позовних вимог, позов не визнав та надав письмові заперечення, у яких просив у задоволенні позову відмовити повністю. Про судове засідання, що відбудеться 06.08.2012, представник відповідача був повідомлений більше, ніж за місяць.

Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про дати, час та місце розгляду справи повідомлялась неодноразово, про причини неприбуття представника суд не повідомила.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Морепродукт»11.02.2003 зареєстровано в якості юридичної особи Ленінською районною державною адміністрацією у місті Севастополі, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 716425.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Севастопольської міської ради № 4485 від 11.01.2006 між Севастопольською міською радою та позивачем 12.04.2006 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,5220 га, яка знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул.Фадєєва, 18-г. Вказаний договір зареєстрований у Севастопольській міській філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.05.2006 за № 040665900094.

Згідно з пунктами 1, 5 цього договору земельна ділянка передається в оренду для використання на землях водного фонду для будівництва та обслуговування берегової бази аквакультури.

Пунктом 8 договору оренди встановлені обмеження (обтяження) стосовно використання земельної ділянки, а саме -на орендовану земельну ділянку встановлені обмеження у праві користування площею 0,1445 га -набережна загального користування у відповідності з кадастровим планом.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками податків є власники земельних ділянок та користувачі земельних ділянок.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 цього кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до підпункту 276.5 статті 276 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1 та 276.4 цієї статті, іншим суб'єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 274 цього Кодексу від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря, та статті 275 цього Кодексу.

Стаття 274 Податкового кодексу України визначає, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 275.3 статті 275 цього кодексу ставки

податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель

лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські,

селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених пунктом 275.1 цієї статті,

функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше

трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, установлених

пунктом 275.2 цієї статті.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з пунктами 288.2 та 282.3 статті 288, статтею 289 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що 06.10.2011 Приватне підприємство «Морепродукт»звернулось до Головного управління Держкомзему у місті Севастополі з заявою про надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки з урахуванням змішаного використання земельної ділянки.

10.11.2011 відповідачем видано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1050/1, з якого вбачається, що нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки складає 2971493 грн., при цьому визначено цільове призначення земельної ділянки -для будівництва та обслуговування берегової бази аквакультури та використано коефіцієнт функціонального призначення - 1,2. Згідно з приміткою цього витягу розрахунок виконаний для земель промисловості.

Проте, з такими висновками відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 20 Земельного кодексу України).

Як зазначалося вище, цільовим призначенням земельної ділянки площею 0,5220 га, розташованої за адресою: місто Севастополь, вул.Фадєєва, 18-г, згідно з договором оренди земельної ділянки від 12.04.2006, є будівництво та обслуговування берегової бази аквакультури. Зміна цільового призначення земельної ділянки після укладення договору оренди позивачем не здійснювалась.

Згідно з містобудівним обґрунтуванням «Берегова база аквакультури у бухті Стрілецька»ділянка під будівництво берегової бази аквакультури знаходиться у межах рекреаційної прибережної зони в районі парка Перемоги та може розглядатися як його функціональне та архітектурно-планувальне ціле. Існуюче планування прибережної зони бухти Стрілецька передбачає розміщення об'єктів морського транспорту, об'єктів аквакультури.

Розміщення берегової бази аквакультури за вказаною адресою не суперечить генплану міста Севастополя, яким передбачено розвиток прибережної зони бухти Стрілецька як рекреаційної зони з включенням об'єктів відпочинку, яхтингів, прибережної рибної ловлі тощо. Розміщення даного об'єкта не змінює функціонального та цільового призначення території.

Відповідно до статей 50, 51, 52 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації. Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Відповідно до Закону України «Про оцінку земель»№ 1378-IV від 11.12.2003 нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель (стаття 5 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 13 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі:визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється на підставі Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним наказом № 18/15/21/11 від 27.01.2006 Держкомзему, Міністерства аграрної політики. Міністерства будівництва, архітектури та ЖКГ України, Української академії аграрних наук, Державного комітету України по водному господарству, Державному комітету лісового господарства, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 за №389/12263.

Розділом 3 цього Порядку закріплена нормативна грошова оцінка земель населених пунктів. В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) (додаток 1, табл. 1.1), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності, та становить для категорії земель за функцією використання, зокрема, такі коефіцієнти: землі промисловості -Кф=1,2, землі оздоровчого та рекреаційного призначення -Кф=0,5.

Категорія земель промисловості включає у себе: землі харчової промисловості (уключаючи риболовство; діяльність риборозплідників; рибних ферм; послуги, пов'язані з рибним господарством; мисливства та пов'язаних з ними послуг); землі тютюнової промисловості (окрім вирощування тютюну та махорки, що відноситься до земель сільськогосподарського використання); землі текстильної промисловості та пошиття одягу; землі виробництв готового одягу та хутра; землі виробництва шкіри та шкіряного взуття; землі оброблення деревини та виробництва виробів з деревини; землі виробництва паперу та картону; землі видавничої справи, поліграфічної промисловості, відтворення друкованих матеріалів; землі виробництва коксу, продуктів нафтопереробки та ядерного палива (окрім агломерації кам'яного вугілля та лігніту, а також виробництва збагаченого урану, що відноситься до земель гірничої промисловості і гірничих розробок); землі хімічного виробництва (окрім видобування природного газу, що відноситься до земель гірничої промисловості і гірничих розробок); землі гумової та пластмасової промисловості (окрім виробництва з ремонту, установлення або заміни пошкоджених шин, що відноситься до комерційного використання); землі виробництва інших неметалевих мінеральних виробів (окрім первинної обробки каменю в кар'єрах, що відноситься до земель гірничої промисловості і гірничих розробок); землі металургії; землі обробки металу; землі виробництва машин та устаткування; землі виробництва канцелярських та електронно-обчислювальних машин; землі виробництва електричних машин і апаратури; землі виробництва устаткування для радіо, телебачення та зв'язку; землі виробництва медичних приладів та інструментів; точних вимірювальних пристроїв, оптичних пристроїв та годинників; землі виробництва автомобілів; землі іншого транспортного устаткування (окрім технічного забезпечення, ремонту та переустаткування автомобілів, що відноситься до земель комерційної діяльності); землі виробництва меблів; землі інших видів виробництва; землі обробки відходів (окрім оптової та роздрібної торгівлі металевими і неметалевими відходами та брухтом, а також іншими уживаними товарами, що відноситься до земель комерційної діяльності); землі будівництва (за винятком будівельних майданчиків).

Судом встановлено, що згідно з довідкою Головного управління статистики у місті Севастополі видами діяльності позивача за КВЕД є, серед іншого: 05.02.0 Рибництво; надання послуг у рибництві; 73.10.1 Дослідження і розробки в галузі природних наук.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»аквакультура (рибництво) - цілеспрямоване використання рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) для одержання максимальних обсягів корисної біологічної сільськогосподарської продукції (риби, молюсків, безхребетних, водоростей, інших водних організмів) шляхом їх штучного розведення та утримання.

Враховуючи викладене, суд не погоджується з висновками відповідача про віднесення орендованої земельної ділянки до категорії земель промисловості, оскільки такі висновки базуються на безпідставній кваліфікації діяльності позивача до секції F (землі будівництва) за КВЕД та застосуванні у зв'язку з цим невірного коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які б визначали цільове чи функціональне використання землі як землі промисловості, навпаки, всі наявні докази доводять та визначають призначення землі, як рекреаційне.

Таким чином, застосування відповідачем коефіцієнту функціонального використання як для земель промисловості при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за даних умов є протиправним, дії Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у місті Севастополі в частині застосування коефіцієнту функціонального використання для земель промисловості -1,2 при здійсненні розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача на підставі договору оренди від 12.04.2006, не відповідають діючому законодавству.

Щодо вимог позивача про визнання незаконними дій Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у місті Севастополі по незастосуванню у витязі від 10.11.2011 № 1050/1 з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, розташованої за адресою: місто Севастополь, вул.Фадєєва, 18-г, середньозваженого коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки та зобов'язання видати новий витяг з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки з урахуванням змішаного використання земельної ділянки, із застосуванням коефіцієнту функціонального використання -0,1 для частини земельної ділянки площею 0,1445 га та застосуванням коефіцієнту функціонального використання - 0,5 для частини земельної ділянки площею 0,3775 га, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3.5 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів коефіцієнт функціонального використання для земельних ділянок змішаного використання визначається як середньозважене (за площею) значення коефіцієнтів функціонального використання окремих частин земельної ділянки змішаного використання. Підставою для виділення частин земельної ділянки різного функціонального використання є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою.

Згідно з рішенням Севастопольської міської ради № 4485 від 11.01.2006 «Про передачу в оренду Приватному підприємству «Морепродукт»земельної ділянки для будівництва та обслуговування берегової бази аквакультури на східному березі бухти Стрілецька»позивачу передано в оренду земельну ділянку площею 0,5220 га, з яких земельна ділянка площею 0,1445 га -зона обмеження в праві користування -набережна загального використання.

Вказане обмеження також зазначено в пункті 8 договору оренди земельної ділянки, укладеного 12.04.2006 між Севастопольською міською радою та Приватним підприємством «Морепродукт», який, як вже зазначалось, зареєстрований у Севастопольській міській філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах».

Також, про необхідність отримання витягу з технічної документації по нормативній грошовій оцінці з урахуванням змішаного використання земельної ділянки зазначалось Приватним підприємством «Морепродукт»у відповідній заяві від 06.10.2011.

Положеннями Закону України «Про землеустрій»від 22.05.2003 № 858-IV визначено правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, спрямовані на регулювання відносин, що виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Згідно зі статтею 35 цього Закону інвентаризація земель здійснюється з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону.

У матеріалах справи знаходиться копія кадастрового плану земельної ділянки, який є додатком до договору оренди земельної ділянки, та який підписаний начальником Севастопольського міського Головного управління земельних ресурсів. У вказаному кадастровому плані визначено загальну площу земельної ділянки та обмеження у використанні.

Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає неспроможними доводи відповідача про необхідність розроблення позивачем технічної документації по інвентаризації земельних ділянок для визначення середньозваженого (за площею) значення коефіцієнтів функціонального використання окремих частин земельної ділянки змішаного використання.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У разі виявлення порушень хоча б одного з цих критеріїв і за умови порушення прав, свобод та інтересів позивача, є підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушення вказаної норми закону Головним управлінням Державного комітету із земельних ресурсів у місті Севастополі не надано доказів правомірності визначення у витязі про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1050/1 від 10.11.2011 коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки - 1,2 та невизначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її змішаного використання.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконними дії Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у місті Севастополі по незастосуванню у витязі від 10.11.2011 № 1050/1 з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, розташованої за адресою: місто Севастополь, вул.Фадєєва, 18-г, середньозваженого коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки.

3. Визнати незаконними дії Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у місті Севастополі по застосуванню у витязі від 10.11.2011 № 1050/1 з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, розташованої за адресою: місто Севастополь, вул.Фадєєва, 18-г, коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки - 1,2.

4. Зобов'язати Головне управління Державного комітету із земельних ресурсів у місті Севастополі видати Приватному підприємству «Морепродукт»новий витяг з технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, розташованої за адресою: місто Севастополь, вул.Фадєєва, 18-г, з урахуванням змішаного використання земельної ділянки, із застосуванням коефіцієнту функціонального використання -0,1 для частини земельної ділянки площею 0,1445 га та застосуванням коефіцієнту функціонального використання -0,5 для частини земельної ділянки площею 0,3775 га.

5. Зобов'язати Головне Управління Державної казначейської служби України в місті Севастополі стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Морепродукт»(99011, місто Севастополь, вул.Радянська, 26, к.8, ЄДРПОУ 32296478) витрати по сплаті судового збору у розмірі 32,19 грн. (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. Прохорчук Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 13 серпня 2012 року.