Постанова

від 14.08.2012 по справі 10/17-2186-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2012 р.Справа № 10/17-2186-2011 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Мацюри П.Ф., Філінюка І.Г.

(Склад колегії суддів згідно розпорядження голови суду № 429 від 11.06.2012р.)

Секретар судового засідання: Щербатюк О.В.

За участю представників сторін:

від позивача -Пахомов В.В., довіреність № 01-13/7709 від 22.12.2011р.;

від відповідача -Музиченко О.А., довіреність б/н від 06.06.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „Арніка"

на рішення господарського суду Одеської області від 21.05.2012р.

по справі № 10/17-2186-2011

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Малого приватного підприємства „Арніка"

про виселення та стягнення 24 346, 57 грн.

Відповідно до ст.ст.4 4 , 81 1 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.06.2012р. було оголошено відкладення розгляду справи до 07.08.2012р.

Ухвалою суду від 07.08.2012р. строк розгляду апеляційної скарги продовжено до 26.08.2012р.

Встановила:

У червні 2011р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Малого приватного підприємства „Арніка", в якому просило виселити відповідача з нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 51 кв.м, розташованих за адресою м. Одеса, пр-т. Олександрівський,4; стягнути з МПП „Арніка" на його користь заборгованість з орендної плати в сумі 11 453,83 грн., пеню у розмірі 662,14 грн. та неустойку у сумі 12 230,60 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.05.2012р. (суддя Смелянець Г.Є.) позов задоволено. Стягнуто з МПП „Арніка" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради основний борг в сумі 11 453,83 грн., пеню в сумі 662,14 грн., неустойку в сумі 12 230,60 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 328,47 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн.; виселено відповідача з нежилих приміщень підвалу, загальною площею 51 кв.м., розташованих за адресою м. Одеса, пр-т Олександрівський,4; стягнуто з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до державного бюджету державне мито в сумі 6, 47 грн.

Рішення суду мотивовано невиконанням відповідачем умов орендного договору № 36/2 щодо внесення орендної плати. Внаслідок цього на підставі ст.782 ЦК України договір припинив свою дію, а відповідач як орендар повинен звільнити займане приміщення, що належить позивачеві на праві власності та сплатити заборгованість з орендної плати.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, МПП „Арніка" звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 21.05.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона посилається на те, що при прийнятті зазначеного рішення господарським судом першої інстанції не досліджено всіх обставин справи.

На думку апелянта, висновок суду щодо продовження строку дії договору оренди від 30.07.1998 №36/2 після закінчення його терміну є необґрунтованим, зробленим при неповному дослідженні матеріалів справи. МПП „Арніка" листами відмовлялось від оренди приміщення та направило на адресу позивача акти прийому -передачі приміщення. На думку сторони, на той час законодавством не передбачено, яким саме чином слід повідомити про намір розірвати договір. Сторона направила заяву від 09.06.2010 р. про відмову від договору, а кошти орендної плати помилково були перераховані Департаменту комунальної власності Одеської міської ради після закінчення строку дії договору через неуважність бухгалтера..

Незаконним на думку сторони, є висновок суду про виселення з орендованого приміщення. Сторона наполягає на тому, що у добровільному порядку звільнила орендоване приміщення, про що направило другій стороні акт для підпису та прохання організувати прийом звільненого приміщення. Департамент не направив жодного робітника та не перевірив факт находження у спірному приміщенні. На думку сторони, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що право позивача у цієї частині не порушене.,

Крім того судом першої інстанції в порушення ст. 785 ЦК України незаконно зроблений висновок, щодо стягнення неустойки, оскільки відповідач належним чином виконав свій обов'язок щодо повернення майна.,

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів, 30.07.1998р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) правонаступником якого є відповідач, згідно п. 4.1 рішення Одеської міської ради від 31.01.2011р. № 273-VI „Про затвердження структури виконавчих органів загальної чисельності апарату Одеської міської ради та її виконавчих органів" та МПП "Арніка" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №36/2, відповідно п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування приміщення, загальною площею 72,65 кв. м, (підвал) розташоване за адресою: пр. Олександрівський,4 з метою розміщення офісу, із строком дії з 02.01.1998р. по 30.07.2000р.

Пунктом1.3 Договору сторонами встановлений порядок сплати орендної плати, а саме орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Згідно з умовами п.9.4. договору після закінчення стоку дії договору, орендар має переважне право на його продовження, у разі належного виконання ним умов договору, а відповідно до умов п.9.6. договору дія договору припиняється внаслідок закінчення строку.

Додатковими угодами від 08.12.2000 р., від 04.09.2002 р., від 23.04.2004 р., від 26.09.2006 р., від 06.04.2007 р., від 17.10.2007 р., від 23.10.2008 р., від 07.12.2009 р. строк дії договору неодноразово продовжувався, але не більше ніж на 1 рік за кожним додатковим погодженням.

Додатковим погодженнями від 01.09.2009р. змінений розмір площі орендованого відповідачем приміщення з 72,65 кв. м. на 51 кв. м. та встановлено орендну плату з 01.09.2009р. в розмірі 2 163,46 грн.

В останньому додатковому погодженні від 07.12.2009р. визначено, що строк дії договору оренди № 36/2 від 30.07.1998р. спливає 07.06.2010р.

Відповідно до ст.17 Закону України про „Про оренду державного та комунального майна", в редакції, яка була чинною на момент укладення між сторонами додаткового погодження від 07.12.2009р., термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Оскільки протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору були відсутні заяви сторін про припинення договору, договір оренди № 36/2 був автоматично продовжений строком до 07.12.2010р.

З матеріалів справи вбачається, що орендна плата поступала за липень, серпень та вересень 2010 року (а.с. 46).

З жовтня 2010р. по січень 2011р. оренда плата не сплачувалася, внаслідок чого у відповідача виник борг в сумі 9 690,75 грн.

Відповідно до статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймодавця не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

З матеріалів справи вбачається, що повідомленням від 02.02.2011р. № 01-15/95 позивач відмовився від договору оренди № 36/2 від 30.07.1998р. у зв'язку з наявністю боргу з орендної плати та заявив вимогу про оплату боргу та пені, а також про фактичну передачу орендованого приміщення в строк до 21.02.2011р. (а.с.17 т.1)

Вказане повідомлення орендар одержав 05.02.2011р., що підтверджується врученням поштового відправлення. (а.с.19 т.1).

Таким чином, спірний договір вважається розірваним з 05.02.2011р.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та п.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору.

Стаття 785 ЦК України передбачає, що у випадку припинення договору найму, наймач повинен негайно повернути наймодавцю річ у стані у якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки відповідач не сплатив орендну плату та не повернув орендареві приміщення у порядок, визначений законодавством, судом першої інстанції зроблений правомірний висновок про виселення орендаря із займаного приміщення та стягнення сум орендної плати та штрафних санкцій.

Перевіривши правильність нарахування зазначених сум, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення основного боргу 11 453,14 грн. пені у розмірі 662,14 грн. та неустойки в сумі 12 230,60 грн.

Доводи апелянта про припинення дії договору внаслідок спливу строку та відмовою від договору оренди не приймаються до уваги у зв'язку з таким. Своє волевиявлення на припинення дії договору позивач обґрунтовує наявним у матеріалах справи листом, направленим на адресу відповідача, із змісту якого вбачається, що позивач не бажає продовжувати дію договору (а.с.19-23 т.2) .

Дійсно представник відповідача надав суду першої і апеляційної інстанції листи з відмовою від договору оренди з квитанціями про відправлення них рекомендованою поштою від 10.05.10 № 1246 та від 09.06.10 за № 1634.

Згідно з довідкою Центру поштового зв'язку №1 від 10.08.12. за № 754/12 надати інформацію про вручення рекомендованих листів від 10.05.10 № 1246 та від 09.06.10 за № 1634 не є можливим у зв'язку з терміном зберігання документів в 1 рік. Відбитки календарних штемпелів нечіткі, встановити, з якого відділення зв'язку відправлені рекомендовані листи не можливо.

Судова колегія критично ставиться до довідки, наданої представником МПП "Арніка" у судовому засіданні від 14.08.2012 р., оскільки цієї документ не відповідає стандартам, визначеним ДСТУ 3843-99, а саме не має необхідних реквізитів організації, вих. номеру , гербової печатки та інше.

Позивачем спростовуються доводи про направлення до Департаменту комунальної власності звернень малого приватного підприємства "Арніка" щодо розірвання договору оренди №36/2 від 30.07.1998 р. довідкою за № 01-13/2806 від 21.05.12 (а.с. 44 т.2)

Таким чином, оцінюючі надані сторонами докази у сукупності, судова колегія дійшла висновку, що інформація про відмову від оренди не доведена до свідомості орендодавця, а тому надані ПП "Арніка" листи не є доказом відмови від діючого договору оренди.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що факт доведення позивачем до відповідача свого волевиявлення щодо небажання продовжувати дію договору не підтверджується належними та достатніми доказами, а з урахуванням сплати орендарем сум орендної плати за липень, серпень і вересень 2010 року (а.с.46 т.2) надає в силу ст.764 ЦК України, ч.4 ст. 284 ГК України, право зробити висновок , що договір оренди №36/2 від 30.07.98 після спливу строку його дії вважається продовженим на новий строк.

Доводи, що відповідачем направлений акт для прийому орендованого приміщення внаслідок відмови від договору оренди також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки частиною 2 статті 795 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмету договору найму оформляється відповідним документом (актом), якій підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно цей порядок застосовується при поверненні предмета оренди при розірванні або закінченні (припиненні) договору, або відмові від договору, якщо законодавством передбачена одностороння відмова.

Оскільки на законодавчому рівні чітко визначений порядок передачі орендованого майна, а відповідачем він дотриманим не був, односторонній акт повернення майна (а.с.22 т.2) не є допустимим доказом в розумінні частині 2 ст.34 ГПК України.

Крім того у випадку, на якій посилається відповідач, він не був позбавлений можливості надати до позивача позовну заяву про прийняття майна з оренди та оформлення його прийняття відповідним документом (актом) на підтвердження виконання наймачем зобов'язань за договором найму, що на підставі листа Вищого господарського суду 17.05.2012 № 01-06/658/2012 відповідає способам захисту порушеного цивільного права, передбаченим статтею 16 та частиною другою статті 795 ЦК України.

Як зазначено вище відповідач не скористався таким правом, а тому його доводи про закінчення договору оренди внаслідок спливу строку та повернення майна спростовуються обставинами справи.

Доводи скаржника про добровільне звільнення орендованого приміщення та помилковість висновку суду про виселення орендаря за відсутністю двостороннього акту прийому -передачі займаного приміщення не приймаються до уваги, як не доведені.

Доводи скаржника про те, що позивач позбавлений права на стягнення неустойки, оскільки умовами договору оренди передбачено стягнення пені, яка також є неустойкою, судова колегія до уваги не приймає, оскільки у Постанові Верховного Суду України від 20.03.2012р. № 40/117 встановлено, що неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним. Поряд з цим, неустойка (пеня), яка встановлена умовами договору оренди є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання відповідача щодо своєчасної оплати орендної плати. Таким чином, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведені висновки місцевого суду, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „Арніка" -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 21.05.2012р. по справі № 10/17-2186-2011-залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 15.08.2012р.

Головуючий суддя В.А.Лисенко

Суддя П.Ф.Мацюра

Суддя І.Г.Філінюк