Постанова

від 16.08.2012 по справі 1570/2875/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/2875/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 року

15 год. 15 хв.

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання - Давтян Л.Г.

за участю сторін:

представник позивача - Савастиков В.В. (за довіреністю)

представник відповідача - Лупуленко О.П. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Веста -І»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0007692301 від 20.04.2012 р., -

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулось приватне підприємство «Веста -І»(надалі -ПП «Веста -І») до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби (надалі -ДПІ у Малиновському районі м. Одеси) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0007692301 від 20.04.2012 р., зазначивши, що спірне податкове повідомлення-рішення вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з тих підстав, що висновки інспектора зазначені в акті перевірки ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях, не підтверджені відповідними доказами. Також позивач вказує, що під час формування податкового кредиту ним було дотримано всіх умов, встановлених чинним законодавством, що є критеріями, за наявності яких виникає право на формування податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у їх задоволені просив відмовити, зазначивши, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит у березні, квітні та червні 2011 р. за рахунок сум з податку на додану вартість отриманого на придбання обладнання від TOB «Маркет - Строй КО»на загальну суму податку на додану вартість 114 041 грн. 00 коп., а надані в якості належного підтвердження податкового кредиту податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги пп. 14.1.36, 14.191, 14.1.202 п. 14.1 ст.14, п. 198.3 ст. 198 розділу V «Податок на додану вартість»Податкового кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

11.12.2001 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстровано ПП «Веста -І», ідентифікаційний код юридичної особи -31817815, місцезнаходження юридичної особи: 65085, Одеська область, м. Одеса, вул. Умова, буд. 32, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР № 1 556 120 0000 026378, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А 01, № 170307 (аркуш справи 29).

Згідно довідки про взяття платника податків на облік, 17.12.2001 р. за № 412 позивача було взято на облік у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, що підтверджується довідкою за формою № 4-ОПП (аркуш справи 33).

24.12.2001 р. позивача було зареєстровано як платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100345801, НБ № 179678 (аркуш справи 34). Статутом ПП «Веста -І»зареєстрованого Іллічівською райадміністрацією Одеського міськвиконкому, реєстр. № 04056948100020179 від 11.12.2001 р. передбачено, що метою діяльності підприємства є одержання прибутку від здійснення комерційної та іншої господарської діяльності.

У судовому засіданні встановлено, що з 05.04.2012 р. по 11.04.2012 р. ДПІ у Малиновському районі м. Одеси була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Маркет-Строй КО»за березень, квітень та червень 2011 р., про що складено акт перевірки № 75/23-214/31817815-65 від 19.04.2012 р. (аркуші справи 15-22). На підставі вищевказаного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007692301 від 20.04.2012 р., яким встановлено порушення ПП «Веста -І»п.п.14.1.36, п.п.14.1.191, п.п.14.1.202 п. 14.1 ст.14, п.198.3 ст. 198 розділ V «Про податок на додану вартість»Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями) у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі: за основним платежем -114 041 грн. 00 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями -01 грн. 00 коп. (аркуш справи 14).

Як зазначається в акті перевірки, податковий кредит сформований ПП «Веста -І»по господарським операціям із ТОВ «Маркет-Строй КО»за період березень, квітень та червень 2011 р. на загальну суму 114 041 грн. 00 коп. Під час перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси зроблено висновок, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за березень ( 47 592 грн.), квітень (35 858 грн.) та червень 2011р. (30 591 грн.) в загальному розмірі 114 041 грн. 00 коп. по яким відсутнє підтвердження факту придбання послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У вищевказаному акті перевірки вказується, що за результатом аналізу господарських правовідносин між ПП «Веста -І» та ТОВ «Маркет-Строй КО»податковим органом, було використано наступні акти перевірки.

Акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 01.07.2011 р. № 1800/23-5/37420365 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Маркет-Строй КО»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період квітень 2011 р.»., а також акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 24.02.2012 р. № 506/23-5/37420365 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Маркет-Строй КО»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період березень, травень-грудень 2011 р.».

У зазначених актах вказується, що на підприємстві ТОВ «Маркет-Строй КО»відсутні співробітники, що свідчить про неможливість здійснення фінансово - господарської діяльності, відсутні трудові ресурси, підприємство не має на балансі складських та виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, що свідчить про відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності TOB «Маркет - Строй КО»та дане підприємство має ознаки «податкової ями».

У зв'язку із зазначеним, податковим інспектором зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.191, п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України податку на додану вартість у розмірі 114 041 грн. 00 коп., ч. 5, ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ПП «Веста -І»з ТОВ «Маркет-Строй Ко» за березень, квітень та червень 2011 р. на загальну суму податку на додану вартість 114 041 грн. 00 коп., які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та є нікчемними.

З висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0007692301 від 20.04.2012 р., судом встановлено наступне. 10.02.2011 р. позивачем було отримано лист - комерційну пропозицію від TOB «Маркет-Строй Ко» щодо закупівлі сільськогосподарської техніки та комплектуючих до них. 15.02.2011 р., 25.02.2011 р., 28.03.2011 р., 31.03.2011 р., позивачем на адресу «Маркет-Строй Ко» направлені заявки згідно наданої комерційної пропозиції (аркуші справи 43, 44, 126, 127, 128).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Маркет-Строй Ко»01.03.2011 р. та 01.04.2011 р., були укладені договори поставки № 61/03Т та № 75/04 згідно умов яких позивач продає, а ТОВ «Маркет-Строй Ко»купує запчастини і комплектуючі для сільськогосподарської техніки (аркуші справи 41-42).

У судовому засідання представник позивача пояснив, що при укладені зазначеного договору ТОВ «Маркет-Строй Ко»були надані наступні документи: Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А 01 № 319571, довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 311169, довідка про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100314179 НБ № 317621, тобто на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Маркет-Строй Ко»мало повну податкову правосуб'єктність, адже підприємство було зареєстроване як платник податку на додану вартість (аркуші справи 35-36, 37-38, 39, 40).

Факт поставки та оплати товарів підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 58 від 01.03.2011 р., № 138 від 07.03.2011 р., № 296 від 29.03.2011 р., № 27 від 04.04.2011 р., постачальник -ТОВ «Маркет-Строй Ко», покупець - ПП «Веста -І»(аркуші справи 49, 50, 51, 52). Вказаним видатковим накладним відповідають податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ «Маркет-Строй Ко»: № 138 від 07.03.2011 р., № 28 від 29.03.2011 р., № 27 від 04.04.2011 р., № 58 від 01.03.2011 р. (аркуші справи 45, 46, 47, 48).

На виконання поставки № 61/03Т від 01.03.2011 р. представником позивача було надано суду платіжні доручення № 814, 899, 834, 860 (аркуші справи 81, 82).

Також представником позивача на підтвердження факту постачання та зберігання запчастин було надано до суду наступні документи: товарно-транспортні накладні № 431663, 431660, 431657, 431654, а також договір оренди № 21/02 від 02.02.2009 р. укладений між ЗАТ АПФ «Дніпровська перлина»та ТТ «Веста -І»з якого вбачається, що позивач орендував у ЗАТ АПФ «Дніпровська перлина»нежиле приміщення (склад) загальною площею 36 кв.м. для зберігання комплектуючих, запасних частин і видаткових матеріалів до сільгосппродукції, що розташовані за адресою: вул. Мічуріна, 66, с. Козачі лагеря, Цюрупинського району, Херсонської області (аркуш справи 123-125, 129, 130, 131, 132).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що заборгованість ПП «Веста -І»перед ТОВ «Маркет-Строй Ко»становить 366 950 грн. 96 коп., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків від 12.09.2011 р. наявним в матеріалах справи. Проте, дану суму заборгованості ПП «Веста -І» згідно договору уступки права вимоги (договір цессії) № 2/1 від 12.03.2011 р. повинно сплатити на користь нового кредитора TOB «Європейські шляхові технології»(аркуші справи 84-85).

Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, слід розуміти суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що покупцями запчастин та комплектуючих, які було поставлено підприємством ТОВ «Маркет-Строй Ко»в березні - квітні були такі юридичні особи як: TOB «Антей»(Код ЄДРПОУ 32080637), ТДВ «Агрофірма Граково»(код ЄДРПОУ 05491209), ФГ «Зерно»(код ЄДРПОУ 22429732), ФГ «Владам»(код ЄДРПОУ 22430066), TOB «Агротех - Гарантія»(код ЄДРПОУ 31622816), ПП «Шато»(код ЄДРПОУ 30593533), ПП «СерВіг»(код ЄДРПОУ 31258578), ПП «Органік Сістемс»(код ЄДРПОУ 34739300), ФГ «Нове Відродження»(код ЄДРПОУ 34282802), ФГ «Південна Земля»(код ЄДРПОУ 34137564), ФГ «Сільгоспновація плюс»(код ЄДРПОУ 33143226). Крім того, представник позивача зазначив що ПП «Веста -І»було надано начальнику ДПІ у Малиновському районі м. Одеси лист вих. № 1-30/03-11 від 30.03.2011 р. в якому на підтвердження поставки запчастин та комплектуючих для сільськогосподарської техніки вказаним покупцям було надано договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, виписки банківських установ, платіжні доручення, згідно яким податкові зобов'язання відображено в деклараціях з податку на додану вартість за березень, квітень 2011 р., проте надані документи не були прийняті відповідачем до уваги. На підтвердження зазначених відомостей представником позивача було надано в якості доказів лист адресований начальнику ДПІ у Малиновському районі м. Одеси лист вих. № 1-30/03-11 від 30.03.2011 р. який наявний в матеріалах справи.

Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність реальності вчинених господарських операцій, вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та відповідно на нікчемність цих правочинів з наступних підстав.

Для висновку про нікчемність угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників позивача та його контрагентів на момент укладання правочину, які на думку суду, відповідач суду не надав.

Крім цього, посилання податкового органу на нікчемність спірного договору з підстав ст. 228 Цивільного кодексу України суперечить положення вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпний і відповідач не наділений законодавством в односторонньому порядку вирішувати чи є правочин нікчемним, чи ні. Якщо ж контролюючий орган вважає спірний договір таким, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільству, останній може бути визнаний судом недійсний відповідно до вимог ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність реальності вчинених господарських операцій з наступних підстав.

Якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, з загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Цієї ж позиції підтримується Верховний суд України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевикладене також підтверджене постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року, головуючого судді Панталієнко П.В.

ПП «Веста -І»було подано до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси податкові декларації: з податку на додану вартість за 3, 4, 6 місяць 2011 р., з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за 3, 4, 6 місяць 2011 р.(аркуші справи 54-80).

Судом встановлено, що ПП «Веста -І»цілком обґрунтовано відповідно до п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України віднесло до податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 114 042 грн. 00 коп., підтверджену відповідними документами, у тому числі податковими накладними. Зазначені операції відображені в податкових деклараціях за відповідний період.

Таким чином, на момент перевірки позивача сума податку на додану вартість була підтверджена податковими накладними, які і є документами зазначеними п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України, що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.

За таких обставин, судом встановлено, що позивач, суворо дотримуючись приписів п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Маркет-Строй Ко»підтверджену податковими накладними.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ст. 226 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що договори поставки № 61/03Т та № 75/04 від 01.03.2011 р. та 01.04.2011 р. укладені між позивачем та ТОВ «Маркет-Строй Ко» в судовому порядку не визнавався недійсним або фіктивним, установчі документи та запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Маркет-Строй Ко»також не визнавались недійсними, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість не анульовувалось, станом на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Маркет-Строй Ко»було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як юридична особа, контрагент являється платником податку на додану вартість, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про реєстрації платника податку на додану вартість, а тому договір із вказаними контрагентом був укладений відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд вважає, що реальність операції вчиненої ПП «Веста -І»та його контрагентом ТОВ «Маркет-Строй Ко»не викликає сумнівів, дії позивача свідчать про його добросовісність та відповідають вимогам для підтвердження права на податковий кредит, крім того в матеріалах справи наявні належним чином оформленні первині документи, зокрема податкові накладні.

Оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкції було безпідставним та необґрунтованим.

Окрім зазначеного, жодна норма Податкового Кодексу України не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків покладений на органи податкової служби.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справі докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості винесеного відповідачем рішення до суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, підтверджені доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов приватного підприємства «Веста -І»(код ЄДРПОУ 31817815, місцезнаходження: 65005, Одеська область, м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2) до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0007692301 від 20.04.2012 р. щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму114 042 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби № 0007692301 від 20.04.2012 р. щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 114 042 грн. 00 коп.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею «16»серпня 2012 року.

Суддя Я.В. Балан

16 серпня 2012 року.

.