Постанова

від 15.08.2012 по справі 1570/864/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 1570/864/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2012 року м.Одеса

о 12год.35хв.

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Щербан В.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: представник ДП «Одеської залізниці»: Лазарчук М.І. -за довіреністю від 24.01.2012року №264, Яцук Є.В. -за довіреністю від 03.01.2012року №22.

Від відповідача: представник СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі ДПС Галюров М.Ю. -за довіреністю від 09.04.2012року №17.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Одеської залізниці до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2012р. №0001051510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 86185,10грн., №0001061510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у загальному розмірі 233231,56грн., та від 16.01.2012р. №0000041510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 73890,95грн., №0000051510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у загальному розмірі 133275,18грн., -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Одеської залізниці, в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі від 12.12.2012р. №0001051510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 86185,10грн., з яких 49248,63грн. -основний платіж, 36936,47грн.- штрафні (фінансові) санкції, №0001061510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у загальному розмірі 233231,56грн., з яких 133275,18грн. -основний платіж, 99956,38грн.- штрафні (фінансові) санкції, та від 16.01.2012р. №0000041510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 73890,95грн., з яких 49248,63грн. -основний платіж, 24642,32грн.- штрафні (фінансові) санкції, №0000051510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у загальному розмірі 133275,18грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність будь-яких порушень з боку Одеської залізниці положень податкового законодавства, оскільки при здійсненні господарських операцій із платником податків ТОВ «Український машинобудівний концерн»не було допущено порушень податкового законодавства, які б стали підставою для винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 12.12.2012р. №0001051510, №0001061510, та від 16.01.2012р. №0000041510, №0000051510, т.я. господарські операції з контрагентом - ТОВ «Український машинобудівний концерн», за результатами яких СДПІ донараховано податок на додану вартість, та податок на прибуток, проведені з дотриманням вимог податкового законодавства, та належним чином оформленням первинних документів.

Відповідач -СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі ДПС, з позовними вимогами не згодна та вважає їх необґрунтованими, з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (вихід.№5139/9/10-029 від 27.02.2012р.), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12.12.2012р. №0001051510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 86185,10грн., №0001061510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у загальному розмірі 233231,56грн., та від 16.01.2012р. №0000041510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 73890,95грн., №0000051510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у загальному розмірі 133275,18грн., оскільки Одеською залізницею в порушення вимог п.п.14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.4, 2.15 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерствві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, завищено податковий кредит за вересень 2011р. на суму ПДВ -у розмірі 49248,63грн., а також в порушення вимог п.п.44.1, 44.2, 44.3 ст.44, п.п.139.1.9 п.139.9 ст.139 Податкового кодексу України, п.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.3, 2.4, 2.15 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерствві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2011р. на суму 133275,18грн.

У судовому засіданні 21.05.2012р. з урахуванням приписів ст.52 КАС України судом здійснено заміну неналежного відповідача -Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі належним відповідачем -Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби, яку утворено внаслідок проведення відповідної реорганізації системи державних податкових органів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 02.11.2011р. по 22.11.2011р. головними державними податковими ревізорами-інспекторами відділу податкового супроводження підприємств наземного та повітряного транспорту СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі Гуляк С.І. та Зарковою В.А. на підставі направлень від 01.11.2011р. №570 та №571, згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, та відповідно до наказу №734 від 01.11.2011р., виданого СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Одеська залізниця»з питання дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Український машинобудівний концерн»за вересень 2011р.

За наслідками вказаної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі складений акт №457/15-1/01071315 від 29.11.2011р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ДП «Одеська залізниця»з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Український машинобудівний концерн»за вересень 2011р.», у висновках якого, серед іншого, наголошено на тому, що Залізницею порушено вимоги п.п.14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.4, 2.15 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерствві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, у зв'язку з чим завищено податковий кредит за вересень 2011р. на суму ПДВ -у розмірі 49248,63грн., а також вимоги п.п.44.1, 44.2, 44.3 ст.44, п.п.139.1.9 п.139.9 ст.139 Податкового кодексу України, п.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.3, 2.4, 2.15 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерствві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2011р. на суму 133275,18грн.

Не погодившись із висновками означеного акта перевірки №457/15-1/01071315 від 29.11.2011р., ДП «Одеська залізниця»звернулась до СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі із запереченнями (від 05.12.2011р. №НЗЕ-02/1819), за результатами розгляду яких СДПІ надано відповідь №41504/10/15-1 44 від 12.12.2011р., яким заперечення №457/15-1/01071315 від 29.11.2011р. (вх.№74/10/1 від 29.06.2011р.) ДП «Одеська залізниця»на акт позапланової виїзної документальної перевірки, залишено без задоволення, а висновки даного акта перевірки без змін.

На підставі складеного акта перевірки №457/15-1/01071315 від 29.11.2011р. СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі 12.12.2011р. винесено податкові повідомлення-рішення №0001051510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 86 185,10грн., з яких 49 248,63грн. -основний платіж, 36 936,47грн. -штрафні (фінансові) санкції, та №0001061510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у загальному розмірі 233231,56грн., з яких 133 275,18грн. -основний платіж, 99 956,38грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із означеними податковими повідомленнями-рішеннями від 12.12.2011р. №0001051510 та №0001061510, ДП «Одеська залізниця»звернулось до ДПА в Одеській області з первинними скаргами (від 19.12.2011р. №НЗЕ02/1922, №НЗЕ02/1923) про їх скасування, за результатами розгляду яких ДПА прийняла рішення №277/10/25-0007 від 05.01.2012р., яким скасувала податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі від 12.12.2011р. №0001061510 у частині застосованих штрафних санкцій з податку на прибуток на суму 99956,38грн., а первинну скаргу заступника начальника ДП «Одеська залізниця»Пшеченко Н.П., в означеній частині - задовольнила, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення - залишила без змін, а первинну скаргу заступника начальника ДП «Одеська залізниця»Пшеченко Н.П. в цій частині - без задоволення; скасувала податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі від 12.12.2011р. №0001051510 в частині застосування штрафних санкцій податку на додану вартість на суму 12312,15грн., а перинну скаргу заступнику начальника ДП «Одеська залізниця»Пшеченко Н.П., у цій частині - задовольнила, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а первинну скаргу заступника начальника ДП «Одеська залізниця»Пшеченко Н.П. в цій частині - без задоволення.

Враховуючи вимоги Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010р. за №1440/18735, а також прийняте ДПА в Одеській області рішення за результатами розгляду первинних скарг №277/10/25-0007 від 05.01.2012р., СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі були винесені та надіслані позивачу податкові повідомлення-рішення 16.01.2012р. №0000041510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 73890,95грн., з яких 49248,63грн. -основний платіж, 24642,32грн.- штрафні (фінансові) санкції, №0000051510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у загальному розмірі 133275,18грн.

Не погоджуючись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі від 12.12.2012р. №0001051510, №0001061510, та від 16.01.2012р. №0000041510, №0000051510, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про їх скасування.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 12.12.2012р. №0001051510, №0001061510, та від 16.01.2012р. №0000041510, №0000051510, винесені податковим органом правомірно, ґрунтовно та з урахуванням приписів чинного податкового законодавства, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ та по податку на прибуток, слугували правовідносини в межах господарської операції між Одеською залізницею та ТОВ «Український машинобудівний завод», в межах якої був укладений договір поставки №ОД/НХ-11-281НЮ від 05.05.2011р., згідно з п.п.1.1-1.4 якого Постачальник (ТОВ «Український машинобудівний завод») зобов'язується поставити та передати у власність Замовнику (Одеська залізниця) певну продукцію, відповідно до Специфікації (Додаток №1), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору. Найменування товару: запасні частини до вантажних вагонів для безпеки рухомого складу Одеської залізниці Виробник товару: ТОВ «Укрзалізничпром», Луганська обл., м.Первомайськ, Україна. Замовник має право зменшувати обсяг закупівлі та загальну вартість цього договору у разі зменшення передбачених фінансовим планом коштів на закупівлю товару. Відповідно до п.2.1-2.6 означеного договору поставки, якість товару, що постачається повинна відповідати ТУ У 35.2-01124454-018-2003 та кресленням (згідно Специфікації №1). Підтвердженням якості з боку Постачальника сертифікат відповідності, сертифікат якості. Замовник має право повернути Постачальнику неякісний товар. В разі виявлення істотних порушень вимог щодо якості товару Замовник має право розірвати договір. Вхідний контроль продукції проводиться кінцевим одержувачем-структурним підрозділом залізниці згідно із вимогами ГОСТ 24297-87. Товар виготовлено не раніше 2011р. Згідно з п.3.1 договору поставки №ОД/НХ-11-281НЮ від 05.05.2011р. кількість та асортимент товару визначається у Специфікації (Додаток №1) яка є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п.п.5.1,5.2 означеного договору Постачальник здійснює поставку товару на умовах FCA -Луганська область, м.Первомайськ (редакція ІНКОТЕРМС 2000). Перевезення товару до станції призначення: Черкаська обл., м.Сміла, ст.Т.Г. Шевченко, здійснюється згідно з письмовою заявкою Замовника. Відвантаження товару проводиться партіями в період та в кількості згідно з письмовою заявкою Замовника, яке є підтвердженням готовності Замовника до прийому товару в 15 денний термін. Оплата залізничного тарифу проводиться Замовником на підставі виставлених рахунків Постачальника. Підпунктами 6.1-6.4 договору передбачено, що Замовник оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації. Ціни в накладних і/або рахунках-фактурах вказуються в національній валюті України. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами, окрім випадків зменшення реального фінансування та узгодженого зменшення сторонами договору ціни договору про закупівлю. Загальна сума по договору 7544471,04грн., у т.ч. ПДВ 20% - 1257411,84грн. Відповідно до п.п.9.1-9.5 договору поставки №ОД/НХ-11-281НЮ від 05.05.2011р. прийом товару здійснюється Замовником відповідно до Інструкції №П-6 від 15.06.1965р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству»та Інструкції №П-7 від 25.04.1966р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству»при наявності товарносупровідних документів: товарно-транспортної накладної, пакувальних аркушів, податкової накладної на кожну партію товару, рахунку-фактури, документів, підтверджуючих якість товару. Замовник має право пред'явити Постачальнику претензії по кількості -на підставі Акта приймання товару, і по якості -на протязі гарантійного терміну, згідно п.4.1 договору. У випадку наявності претензій по якості, товар не підлягає використанню до взаємного врегулювання питань. Постачальник на підставі визнаної претензії в погоджений термін, але не більше 20 днів, робить за свій рахунок заміну невідповідного асортименту, заміна дефектного товару на якісний товар, або усуває виявлені дефекти. Підтвердження про одержання товару Замовником є акт прийому-передачі товару або видаткова накладна, підписані уповноваженими представниками Сторін.

Судом також з'ясовано, що на виконання умов вищеозначеного договору поставки №ОД/НХ-11-281НЮ від 05.05.2011р., Одеською залізницею до суду надано відповідні видаткові накладні від 05.05.2011р. №РН-0000001 на загальну суму 628705,92грн. у т.ч. ПДВ 104784,32грн., від 11.05.2011р. №2-175 на загальну суму 523921,60грн. сума без ПДВ, повідомлення від 03.06.2011р. №286 на загальну суму 1038111,92грн., товарно-транспортні накладні від 20.04.2011р., від 26.04.2011р., податкова накладна від 05.05.2011р. №1 на загальну суму 628705,92грн. у т.ч. ПДВ 104784,32грн, рахунок-фактура №22-107 від 13.05.2011р. на загальну суму 609197,81грн., у т.ч. ПДВ 0%, довідка по ВЧД-5 про розхід кришки люка, накладна від 05.05.2011р. №202 на загальну суму 64484,96грн., у т.ч. ПДВ 0грн., від 11.05.2011р. №204 на загальну суму 91116,80грн., у т.ч. ПДВ 0грн., від 05.05.2011р. №203 на загальну суму 159454,40грн., у т.ч. ПДВ 0грн., прихідний ордер РН-0000001 від 05.05.2011р. на загальну суму 523921,60грн., картка складського обліку матеріалів №7444539, вимоги від 30.05.2011р., від 31.05.2011р., акт приймання-здачі відокремлених, реконструйованих та модернізованих вагонів від 31.05.2011р. на загальну суму 51167,57грн. без ПДВ, від 30.04.2011р. №4/1 на загальну суму 718431,00грн., від 30.04.2011р. №4/3 на загальну суму 57981,74грн., від 30.04.2011р. №4/1 на загальну суму 610922,63грн., відомість витрат матеріалів на ремонт за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. на загальну суму 37405,87грн., акти №171 від 30.04.2011р. на загальну суму 6999,21грн., №166 на загальну суму 9277,16грн., №170, №121, №172, №139 на загальну суму 9644,27грн., №174 на загальну суму 9277,15грн., №173 на загальну суму 6999,28грн., №138 на загальну суму 5088,42грн., №142 на загальну суму 14249,64грн., №137, №161 на загальну суму 7330,01грн., №153 на загальну суму 9632,12грн., №160 на загальну суму 11885,85грн., №159 на загальну суму 9607,93грн., №158 на загальну суму 5052,09грн.,№154 на загальну суму 7354,17грн., №150 на загальну суму 9693,79грн., №151 на загальну суму 9632,08грн., №167 на загальну суму 6999,23грн., №120 на загальну суму 10026,10грн., №155 на загальну суму 11910,04грн., №171 на загальну суму 699,21грн.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.4 ст.201 означеного Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з приписами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні отриманих товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності платника податків.

Так, статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 означеного Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено , що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавчо визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є, серед іншого, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), який відповідно повинен містити усі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також інші документи, які свідчать про здійснення господарської операції.

Зокрема, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»від 11 лютого 1998року №113/98-ВР (зі змінами та доповненнями) надано визначення терміну «одиниця виміру»- це фізична величина певного розміру, прийнята для кількісного відображення однорідних з нею величин. Окремі послуги мають лише грошову форму вимірювання.

Приписами ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності застосовується єдиний грошовий вимірник.

Також, згідно з гідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання -передачі товарів (робіт, послуг), тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Між тим, судом з'ясовано, що надані позивачем та наявні у матеріалах справи акти приймання-здачі відокремлених, реконструйованих та модернізованих вагонів, складені та підписані позивачем - Одеською залізницею та її контрагентом - ТОВ «Український машинобудівний концерн», зокрема, 31.04.2011р ., тоді як датою укладення договору поставки №ОД/НХ-11-281НЮ між означеними господарюючими суб»єктами, є - 05.05.2011р . До того ж, надані позивачем та наявні у матеріалах справи акти приймання-здачі відокремлених, реконструйованих та модернізованих вагонів не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999року №996-XIV (зі змінами та доповненнями), а також Положенню про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), оскільки з них не можливо встановити, які саме роботи (послуги) були виконані, в якому, зокрема, обсязі, якого змісту, та яким чином визначалися вартісні показники. При цьому, посилання в актах приймання-здачі відокремлених, реконструйованих та модернізованих вагонів на номер договору, також не розкриває змісту виконаних робіт, оскільки в договорах вони визначені аналогічним чином. Таким чином, з наявних у матеріалах справи актів приймання-здачі відокремлених, реконструйованих та модернізованих вагонів вбачається виконання умов, погоджених в межах зовсім інших фінансово-господарських правовідносин, аніж ті, які виникли в межах виконання умов договору поставки від 31.05.2011р. №ОД/НХ-11-281НЮ, укладеного Одеською залізницею та ТОВ «Український машинобудівний завод».

Також, як з'ясовано судом та зазначено в акті СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі №457/15-1/01071315 від 29.11.2011р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ДП «Одеська залізниця»з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Український машинобудівний концерн»за вересень 2011р.», в ході проведення перевірки встановлено відсутність фактичного отримання підприємством ДП «Одеська залізниця»кришок люка від постачальника ТОВ «Український машинобудівний концерн»у травні 2011р., оскільки Підприємства фактично не здійснювали господарських операцій, а проводили лише їх документування, у зв'язку з чим операції з поставки товарів, робіт, послуг на адресу ДП «Одеська залізниця»від ТОВ «Український машинобудівний концерн»мають ознаки нікчемності, оскільки підприємство-контрагент позивача не має необхідних основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, обладнання, земельних ділянок, інше), виробничих потужностей та інших необхідних умов для здійснення будь-якого виду діяльності. В ході перевірки також не надано документів, які б підтверджували факт транспортування товару (подорожні листи, товарно-транспортні накладні, листи відрядження). При цьому, якщо товар доставляється вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995р. №488/346, у якій повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Водночас, надані позивачем та наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні по-перше виписані ТОВ «Український машинобудівний концерн», зокрема, 20.04.2011р., тобто до того як був укладений власне між позивачем та ТОВ «Український машинобудівний концерн»договір поставки №ОД/НХ-11-281НЮ від 05.05.2011р., та до того ж, не містять основних реквізитів, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, а саме: номерів документів, найменування та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України замовника, найменування та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України вантажоодержувача, особистий підпис, посада та ПІБ вантажоодержувача, особистий підпис та ПІБ водія який прийняв товар до перевезення та здав вантажоодержувачу.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997р. №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998р. за №128/2568 (зі змінами та доповненнями) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.11.1 означених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 01.07.04 № 1955-ІV (зі змінами та доповненнями) факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Пунктом 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п.11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Спільним Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995року №488/346 (зі змінами та доповненнями) затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та введено їх у дію з 1 січня 1996року, зокрема, подорожній лист вантажного автомобіля, ф. №2; подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні, ф. №1 (міжнародна); товарно-транспортна накладна, ф. №1-ТН; талон замовника, ф. №1-ТЗ.

У пункті 2 означеного Наказу зазначено, що вважати обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Перевезення товару залізницею оформляється комплектом перевізних документів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998р. №460, до якого належать, зокрема, накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу (п.1.2 Правил).

Водночас, надані позивачем до суду та наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні не містять вищеозначених обов'язкових реквізитів та написів, а отже не є первинними документами у розумінні приписів ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999року №996-XIV та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995р. за №168/704.

Крім того, як з'ясовано судом та зазначено в Акті перевірки №457/15-1/01071315 від 29.11.2011р., СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі 19.08.2011р. отримано акт Малинської МДПІ від 17.08.2011року №115/23-10/37082089 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правових відносин ТОВ «Український машинобудівельний завод»з ДП «Одеська залізниця»за квітень-травень 2011р.», в якому фахівцями податкового органу встановлено, що правочини, які вчинені між ТОВ "Український машинобудівний завод" та покупцем - ДП "Одеська залізниця" у травні 2011року, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, з огляду на відсутність фактичного отримання ТОВ "Український машинобудівний концерн" кришок люка від постачальника ТОВ "Укрзалізничпром" у перевіряємому періоді 2011року, Підприємства фактично не здійснювали господарських операцій, і проводили лише їх документування. В результаті проведених заходів та аналізу наявної інформації встановлено, що операції з поставки товарів, робіт, послуг на адресу ТОВ «Український машинобудівний концерн»від ТОВ "Укрзалізничпром" мають ознаки нікчемності, оскільки Підприємство не має необхідних основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, обладнання, земельних ділянок, тощо), виробничих потужностей та інших необхідних умов для здійснення, будь-якого виду діяльності. До того ж, під час проведення перевірки, співробітникам податкового органу не надано документів, які б підтверджували факт транспортування товару (подорожні листи, товарно-транспортні накладні, листи відрядження), а також документи на підтвердження факту зберігання товару (договір зберігання, договір оренди приміщення), у зв'язку з чим, Підприємством не доведено факт транспортування, отримання ТМЦ від постачальників, а отже операції по формуванню податкового зобов'язання та податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Укрзалізничпром", є безтоварними.

Відтак, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 49248,63грн., та податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 133275,18грн., за порушення Одеською залізницею вимог п.п.14.1.181 п. 14.1 ст.14, п.п.44.1, 44.2, 44.3 ст.44, п.п.139.1.9 п.139.9 ст.139, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.п.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.3, 2.4, 2.15 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Одесі донараховано Одеській залізниці цілком ґрунтовно, правомірно, та з урахуванням положень чинного податкового законодавства України, з вищенаведених підстав.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві та викладені усно у судових засіданнях в ході судового розгляду справи по суті.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно з ч.3 ст. 105 КАС України позивач, у тому числі має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги наведене та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Одеської залізниці до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2012р. №0001051510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 86185,10грн., №0001061510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у загальному розмірі 233231,56грн., та від 16.01.2012р. №0000041510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 73890,95грн., №0000051510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у загальному розмірі 133275,18грн., не обґрунтовані, документально не підтверджені, не відповідають приписам податкового законодавства, отже задоволенню не підлягають.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати по сплаті судового збору у сумі 32грн.19коп. покладаються на позивача, відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Одеської залізниці до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2012р. №0001051510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 86185,10грн., №0001061510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у загальному розмірі 233231,56грн., та від 16.01.2012р. №0000041510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 73890,95грн., №0000051510 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у загальному розмірі 133275,18грн., відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано судом «15 серпня 2012 року.

Суддя Харченко Ю.В.