Постанова

від 03.10.2014 по справі 1570/864/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/864/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина Л.В., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Цуцкірідзе М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської залізниці на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2012 року за адміністративним позовом Одеської залізниці до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на хибність висновків податкового органу викладених в акті перевірки щодо встановлення ознак нікчемності правочину з поставки запасних частин до вантажних вагонів, укладеного з контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Український машинобудівний концерн», просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби від 12 грудня 2011 року №0001051510 і №0001061510 та від 16 січня 2012 року №0000051510 і №0000041510.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 10 серпня 2012 року ухвалено постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову Одеської залізниці.

Приймаючи означене рішення, Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновку про недоведеність позивачем первинними документами реальності здійснення договірних відносин з ТОВ «Український машинобудівний концерн». Суд не взяв до уваги наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні, зазначивши, що вони не містять обов'язкових реквізитів та написів, а тому не є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 . Також, суд критично поставився до наданих Одеською залізницею актів приймання-здачі відокремлених, реконструйованих та модернізованих вагонів, складених та підписаних позивачем та його контрагентом ТОВ «Український машинобудівний концерн», посилаючись на те, що такі акти датовані квітнем 2011 року, тоді як датою укладення договору поставки №ОД/НХ-11-281НЮ між означеними господарюючими суб'єктами є 05.05.2011р.

В апеляційній скарзі Одеська залізниця, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та їх недоведеність, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про задоволення її позову у повному обсязі. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при розгляді справи судом не враховано, що перевірку призначено на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а тому на підставі акту №457/15-1/010713115/27 від 29.11.2011р. відповідач не мав законних підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. На думку апелянта, суд безпідставно не взяв до уваги надані ним товарно-транспортні накладні та акти приймання-здачі відокремлених, реконструйованих та модернізованих вагонів, з посиланням на те, що вони складені в квітні 2011 року, пояснюючи це тим, що договір поставки було укладено з ТОВ «Український машинобудівний концерн» 05.05.2011р. за результатами конкурсних торгів. На період від дати визначення переможця торгів 13.04.2011р. до дати укладення договору на поставку кришок люка від 05.05.2011р., товар було доставлено на склад Шевченківського відділу Служби МТЗ 20.04.2011р. та 26.04.2011р. на відповідальне зберігання.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно п.п.75.1.2, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України та відповідно до наказу №734 від 01.11.2011р., у період з 02.11.2011р. по 22.11.2011р. податковими ревізорами-інспекторами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Одеська залізниця» (код ЄДРПОУ 01071315) з питання дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Український машинобудівний концерн» (код за ЄДРПОУ 37082089) за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №457/15-1/01071315/27 від 29.11.2011р.

У висновках акту перевірки зазначено про порушення ДП «Одеська залізниця»:

- п.п.44.1, 44.2, 44.3 ст. 44 , п.п.139.1.9 п.139.9 ст. 139 Податкового кодексу України , п.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п.п.2.3, 2.4, 2.15 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995р. №88 , у зв'язку з чим підприємством занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2011 року на суму 133275,18 грн.;

- п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 , п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , п.п.2.4, 2.15 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995р. №88 , в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за вересень 2011 року на суму 49248,63 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що ДП «Одеська залізниця» засобами електронного зв'язку надано до СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року, в якій задекларовано податковий кредит в сумі 22958350 грн. (рядок 17 Декларації), який сформовано з 1494 постачальників. Одним із постачальників підприємства у травні 2011 року є ТОВ «Український машинобудівний концерн», по якому сума податкового кредиту складає 49248,63 грн. До СДПІ 19.08.2011р. від Малинської МДПІ надійшов акт від 17.08.2011р. №115/23-10/37082089 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правових відносин ТОВ «Український машинобудівельний завод» з ДП «Одеська залізниця» за квітень-травень 2011 року», яким встановлено, що правочини, які вчинені між ТОВ «Український машинобудівний завод» та покупцем ДП «Одеська залізниця» у травні 2011 року, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, з огляду на відсутність фактичного отримання ТОВ «Український машинобудівний концерн» кришок люка від постачальника ТОВ «Укрзалізничпром» у перевіряємому періоді 2011 року. Підприємства фактично не здійснювали господарських операцій, а проводили їх документування. В результаті проведених заходів та аналізу наявної інформації встановлено, що операції з поставки товарів, робіт, послуг на адресу ТОВ «Український машинобудівний концерн» від ТОВ «Укрзалізничпром» мають ознаки нікчемності, оскільки підприємство не має необхідних основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, обладнання, земельних ділянок, тощо), виробничих потужностей та інших необхідних умов для здійснення, будь-якого виду діяльності. До того ж, під час проведення перевірки, співробітникам податкового органу не надано документів, які б підтверджували факт транспортування товару (подорожні листи, товарно-транспортні накладні, листи відрядження), а також документів на підтвердження факту зберігання товару (договір зберігання, договір оренди приміщення), у зв'язку з чим, підприємством не доведено факт транспортування, отримання ТМЦ від постачальників. У ТОВ «Український машинобудівний концерн» не виникає права на податковий кредит з ПДВ на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Укрзалізничпром», а тому, як наслідок, на виконання умов угоди з продажу ДП «Одеська залізниця» не виникає податкових зобов'язань з ПДВ. Також, в акті перевірки зазначено, що надані позивачем в якості підтвердження реальності договірних відносин з ТОВ «Український машинобудівний концерн» видаткова накладна №РН-0000001 від 05.05.2011р. та товарно-транспортні накладні від 20.04.2011р. та 26.04.2011р. не підтверджують факт отримання товару, так як не містять всіх обов'язкових реквізитів.

У зв'язку викладеним, в акті перевірки податковий орган дійшов висновку, що операції по формуванню податкового кредиту ДП «Одеська залізниця» не мають реального товарного характеру по взаємовідносинах з ТОВ «Український машинобудівний концерн» за травень 2011 року, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставі акту перевірки №457/15-1/01071315/27 від 29.11.2011р. СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі 12.12.2011р. винесено податкові повідомлення-рішення: №0001051510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 86185,10 грн. (в т.ч. за основним платежем - 49248,63 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36936,47 грн.) та №0001061510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 233231,56 грн. (в т.ч. за основним платежем - 133275,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 99956,38 грн.).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 12.12.2011р. №0001051510 та №0001061510, ДП «Одеська залізниця» звернулось до ДПА в Одеській області з первинними скаргами (від 19.12.2011р. №НЗЕ02/1922, №НЗЕ02/1923) про їх скасування, за результатами розгляду яких ДПА прийняла рішення №277/10/25-0007 від 05.01.2012р., яким: скасувала податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі від 12.12.2011р. №0001061510 у частині застосованих штрафних санкцій з податку на прибуток на суму 99956,38 грн., а первинну скаргу заступника начальника ДП «Одеська залізниця» Пшеченко Н.П. в означеній частині - задовольнила, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення - залишила без змін, а первинну скаргу без задоволення; скасувала податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі від 12.12.2011р. №0001051510 в частині застосування штрафних санкцій податку на додану вартість на суму 12312,15 грн., а перинну скаргу заступнику начальника ДП «Одеська залізниця» Пшеченко Н.П., у цій частині - задовольнила, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а первинну скаргу в цій частині - без задоволення.

Отримавши рішення ДПА в Одеській області №277/10/25-0007 від 05.01.2012р. про результати розгляду первинних скарг, 16.01.2012р. СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі прийняла податкові повідомлення-рішення: №0000041510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 73890,95 грн. (в т.ч. за основним платежем - 49248,63 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24642,32 грн.) та №0000051510, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 133275,18 грн. (в т.ч. за основним платежем - 133275,18 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову Одеської залізниці про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі від 12.12.2011р. №0001051510 і №0001061510 та від 16.01.2012р. №0000051510 і №0000041510, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені судом обставини свідчать про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на те, що наданні позивачем первинні документи не підтверджують реальності здійснення договірних відносин позивача з ТОВ «Український машинобудівний концерн» у травні 2011 року. Колегія суддів не погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, суд виходить з наступного.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Згідно з приписами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також і п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , обов'язкові реквізити.

Як зазначалось вище, підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, слугували правовідносини в межах господарської операції між Одеською залізницею та ТОВ «Український машинобудівний концерн».

З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2011р. між Одеською залізницею (Замовник) та ТОВ «Український машинобудівний концерн» (Постачальник) укладено договір поставки №ОД/НХ-11-281НЮ, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовнику певну продукцію, відповідно до Специфікації, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору. Найменування товару: запасні частини до вантажних вагонів для безпеки рухомого складу Одеської залізниці. Виробник товару: ТОВ «Укрзалізничпром», Луганська обл., м.Первомайськ, Україна. Загальна сума по договору 7544471,04 грн. (у т.ч. ПДВ 20% - 1257411,84 грн.).

Аналізуючи наявний в матеріалах справи договір поставки від 05.05.2011р., укладений позивачем з контрагентом ТОВ «Український машинобудівний концерн» вбачається, що договір укладений та підписаний уповноваженими особами, скріплений печатками сторін, що цілком відповідає приписам ст.ст. 203, 207 Цивільного кодексу України.

На виконання умов зазначеного договору Одеська залізниця прийняла товар (кришка люка на піввагона нова) у ТОВ «Український машинобудівний концерн» та сплатила продавцю грошові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи: податковою накладною №1 від 05.05.2011р., видатковою накладною №РН-0000001 від 05.05.2011р., рахунком-фактурою №СФ-0000001 від 05.05.2011р., приходним ордером №РН-0000001 від 05.05.2011р., товарно-транспортними накладними від 20.04.2011р. та 26.04.2011р., платіжними дорученнями №1363 від 18.05.2011р., №1384 від 19.05.2011р. та №1477 від 25.05.2011р., актами приймання-здачі відокремлених, реконструйованих та модернізованих вагонів, відомістю витрат матеріалів на ремонт за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. на загальну суму 37405,87 грн.

Відповідачем не заперечується, що на момент видачі контрагентом податкової накладної, за якою позивачем сформовано податковий кредит за перевіряємий період, підприємство - контрагент позивача було зареєстрованим платником податку на додану вартість та, відповідно, мало право на складання податкових накладних.

В акті перевірки СДПІ по роботі ВПП у м.Одесі критично поставилася до наданої Одеською залізницею видаткової накладної №РН-0000001 від 05.05.2011р., яка підтверджує факт отримання товару, зазначаючи про відсутність у ній обов'язкових реквізитів, зокрема, посади, прізвища особи, відповідальної за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками акту перевірки, оскільки з матеріалів справи вбачається, що згідно видаткової накладної №РН-0000001 від 05.05.2011р. кришки люків відвантажив ОСОБА_1, який являється директором підприємства, про що безпосередньо зазначено в договорі поставки №ОД/НХ-11-281НЮ від 05.05.2011р. Щодо особи, яка отримала товар, то позивачем доведено суду, що це здійснював комірник ОСОБА_3 на підставі довіреності №136 від 05.05.2011р. В матеріалах справи міститься копія журналу видачі довіреностей, яким підтверджується факт видачі довіреності вказаній особі (т.І а.с.116).

Подальше використання Одеською залізницею придбаного у ТОВ «Український машинобудівний концерн» товару підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на внутрішнє переміщення, матеріальними звітами та актами списання матеріалів на деповський ремонт вагонів.

Варто зазначити, що головним у складанні бухгалтерських та податкових документів є повне відображення здійсненої господарської операції та наявність на цих документах реквізитів, достатніх для ідентифікації юридичної особи та платника податку на додану вартість. При цьому, реквізити безпосереднього складача цих документів мають допоміжний характер та не можуть свідчити або спростовувати відомості про здійснення господарських операцій.

При прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції не взяв до уваги надані Одеською залізницею товарно-транспортні накладні від 20.04.2011р. та 26.04.2011р., а також акти приймання-здачі відокремлених, реконструйованих та модернізованих вагонів, складені та підписані позивачем - Одеською залізницею та її контрагентом - ТОВ «Український машинобудівний концерн», мотивуючи це тим, що вказані первинні документи датовані квітнем 2011 року, тоді як договір поставки укладено в травні цього ж року.

Однак, при розгляді справи Одеським окружним адміністративним судом залишено поза увагою, що договір поставки №ОД/НХ-11-281НЮ від 05.05.2011р. було укладено за результатами конкурсних торгів із закупівлі кришок люка піввагона в кількості 1610 шт. на підставі протоколу №270 від 13.04.2011р. На період з дати визначення переможця торгів 13.04.2011р. до дати укладення договору поставки кришок люка 05.05.2011р., на підставі листів №29 від 20.04.2011р. та №30 від 26.04.2011р. кришки люків були доставлені 20.04.2011р. та 26.04.2011р. автомобілем Volvo НОМЕР_1 на склад Шевченківського відділу Служби МТЗ на відповідальне зберігання. Кришки люків оприбутковано на відповідальне зберігання, що підтверджується карткою складського обліку №7444539 від 20.04.2011р., підписаною бухгалтером ОСОБА_4 (т.І а.с. 105-106, 117, 128-130)

Після укладення договору 05.05.2011р. право власності на кришки люків у кількості 230 шт. вартістю 628705,92 грн. (в т.ч. ПДВ 104784,32 грн.) перейшло до Одеської залізниці на підставі видаткової накладної №РН-0000001 від 05.05.2011р.

Вказані обставини суд першої інстанції залишив поза увагою, без надання їм відповідної правової оцінки. Доказів протилежного відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді, не надано.

Слід зазначити, що навіть відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не могла б слугувати підставою для виключення витрат зі складу валових витрат, оскільки товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк є підставою для проведення розрахунків за договором поставки.

В оскаржуваній постанові Одеський окружний адміністративний суд посилається на норми Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р .

Так, відповідно до розділу 1 Правил товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Правила не містять вказівок щодо того, що валові витрати та податковий кредит мають бути підтверджені тільки товарно-транспортними накладними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що позивач як суб'єкт підприємницької діяльності, при здійсненні господарської діяльності мав діяти з належною обачністю та пересторогою, тобто мінімізувати всі можливі ризики стосовно залучення до співпраці іншого СПД. Однак, для недопущення безпідставних збитків позивач мав використовувати публічну інформацію про законодавчо-нормативну базу стосовно ведення підприємницької діяльності та публічну доступну інформацію стосовно правового статусу партнерів по підприємницькій діяльності. Надані суду матеріали свідчать, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Український машинобудівний концерн» не було позбавлене державної реєстрації та реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідач не довів факт обізнаності позивача з всіма правовими обставинами ведення господарської діяльності та оподаткування його контрагентом, оскільки за діючим законодавством України у суб'єкта господарювання відсутній доступ до інформативної бази податкового органу та обов'язок узгоджувати всю свою підприємницьку діяльність з державними органами виконавчої та судової влади. У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону , а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ТОВ «Український машинобудівний концерн» укладений у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України . Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України , не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

В постанові від 10.08.2012р. Одеський окружний адміністративний суд зазначає, що контрагент позивача не міг здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з поставки товару. Колегія суддів критично ставиться до таких висновків суду першої інстанції, оскільки вони взяті з акту Малинської МДПІ від 17.08.2011р. №115/23-10/37082089 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правових відносин ТОВ «Український машинобудівельний завод» з ДП «Одеська залізниця» за квітень-травень 2011 року», без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби.

Отже, на думку колегії суддів, ДП «Одеська залізниця» було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту та валових витрат за спірними господарськими операціями, оскільки фактичне отримання товару позивачем за укладеним договором підтверджується бухгалтерськими документами та іншими доказами, як це вимагає Податковий кодекс України та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Акт же перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі не містить доказів щодо безтоварності операцій, зокрема, не встановлено відсутність у платника податків (ДП «Одеська залізниця») зв'язку між фактом придбання товарно-матеріальних цінностей і господарською діяльністю, або відсутність ділової мети.

А відтак, підстав для визначення позивачу грошових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств у податкового органу не було.

В поданому до суду позові Одеська залізниця просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 грудня 2011 року №0001051510 і №0001061510 та від 16 січня 2012 року №0000051510 і №0000041510. Однак, як зазначалось вище, рішенням ДПА в Одеській області №277/10/25-0007 від 05.01.2012р. зменшено нараховані Одеській залізниці суми грошових зобов'язань прийнятих податкових повідомлень-рішень від 12 грудня 2011 року №0001051510 і №0001061510.

Відповідно до п.п.60.1.3 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Таким чином, оскільки на час розгляду справи податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі від 12 грудня 2011 року №0001051510 і №0001061510 є відкликаними, тому підстав для їх скасування суд не вбачає.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, серед іншого, зазначає, що перевірка Одеської залізниці була проведена на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а тому, відповідно до вимог п.86.9 ст.86 ПК України, податковий орган не мав законних підстав приймати на підставі акту №457/15-1/01071315/27 від 29.11.2011р. податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів не бере до уваги такі твердження апелянта, оскільки з наявного в матеріалах справи наказу відповідача №734 від 01.11.2011р. «Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки ДП «Одеська залізниця» вбачається, що перевірку призначено на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, а не на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, як про це зазначає апелянт. (т.І а.с.179)

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.2, п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки при прийнятті рішення Одеський окружний адміністративний суд взяв до уваги висновки перевіряючих не підтвердженні жодним доказом, а також допустив порушення норм матеріального права, постанова від 10 серпня 2012 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови суду про часткове задоволення позову Одеської залізниці.

Керуючись ст.ст. 185 , 195 , 196, 198 , 202 , 205 , 207 , 254 КАС України , апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2012 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Одеської залізниці до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 грудня 2011 року №0001051510 і №0001061510 та від 16 січня 2012 року №0000051510 і №0000041510 задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби від 16 січня 2012 року №0000051510 і №0000041510.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.