Постанова

від 24.07.2012 по справі 2а-2669/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 липня 2012 року 17:22 № 2а-2669/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря Криворучко Л.В. та представників сторін:

від позивача: Хомишина М.А., Шамренко С.А.,

від відповідача: Біди В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства «Зебр-А» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби проскасування та визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення-рішення № 0003412307/64199 від 18.11.2011 року,-

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Зебр-А»(далі -позивач, ПП «Зебр-А») з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва (надалі - відповідач) про скасування та визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення-рішення № 0003412307/64199 від 18.11.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Враховуючи вибуття первинного відповідача (ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з ТОВ «Косметік», ТОВ «Амброзисс», ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «Артус»та посилається на неправомірність висновку відповідача щодо нікчемності правочинів із даними контрагентами. На переконання позивача, податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання угод недійсними (нікчемними), оскільки правочини є нікчемними лише в силу закону або можуть бути визнані недійсними за рішенням суду, а тому будь-які висновки контролюючих органів щодо порушень цивільно-правових норм платниками податків є такими, що здійснюються поза межами повноважень та порушують ст.ст. 6, 19 Конституції України.

Крім того, позивач зазначав, що при здійсненні господарських операцій з вказаними контрагентами, ним було отримано документи, які містили підписи посадових осіб та скріплені печатками підприємств. На момент здійснення господарських операцій всі контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб -підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість, отже мали належний обсяг діє- та правоздатності. Господарські операції обліковувались позивачем в бухгалтерському обліку підприємства, отримання товарів від контрагентів підтверджується видатковими накладними, прибутковими накладними, актами здачі - приймання робіт, та договорами.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що на порушення п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 43 618,00 грн., внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум, не підтверджених первинними документами, оскільки підприємства - контрагенти ТОВ «Косметік», ТОВ «Амброзисс», ТОВ «РМА-Груп»мають ознаки фіктивності, а щодо взаємовідносин з ТОВ «Артус»позивачем не надано до перевірки податкові накладні.

Як зазначав відповідач, судовими рішенням та матеріалами кримінальних справ доведено, що ТОВ «Косметік», ТОВ «Амброзисс», ТОВ «РМА-Груп»здійснювали фіктивне підприємництво, то є всі підстави стверджувати про те, що вся їх діяльність не була господарською, а всі документи, складені від імені підприємств, не відповідають дійсності та не мають юридичної сили. Висновки акту перевірки відповідають чинному законодавству.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

У період з 24.10.2011 р. по 28.10.2011 р. ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «Зебра-А»з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «РМА-Груп»(код ЄДРПОУ 33493581), ТОВ «Сана Групп»(код ЄДРПОУ 37140915), ТОВ «Амброзисс»(код ЄДРПОУ 37480749), ТОВ «Косметік»(код ЄДРПОУ 33443530), ТОВ «Адрія плюс»(код ЄДРПОУ 33108218), ТОВ «Артус»(код ЄДРПОУ 33228042), ТОВ «Дах майстер плюс»( код ЄДРПОУ 34796678), ТОВ «Транс Ко Багіра»(код ЄДРПОУ 36100838), ТОВ «Лерган»(код ЄДРПОУ 36148955) за період діяльності з 01.01.2008р. по 30.06.2011р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 7438/2307/30108613 від 04.11.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

18 листопада 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення форми "Р" № 0003412307/64199 , яким позивачу за порушення пп.7.4.1., п.п7.4.4., пп. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 46 808,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 43 618,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 190,00 грн. (том І, а.с.204).

Суд зазначає, що в ході перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Сана Групп», ТОВ «Дах майстер плюс», ТОВ «Транс Ко Багіра», ТОВ «Лерган»виявлено не було, по ТОВ «Адрія Плюс»порушень чинного законодавства встановити не виявилось можливим з огляду на відсутність доказів, відтак нарахувань податкових зобов'язань по зазначеним контрагентам здійснено не було. Враховуючи наведене, підстави для дослідження даних операцій в контексті правомірності оскаржуваного рішення - відсутні.

Висновок податкового органу зводиться до того, що господарські відносини між позивачем та постачальниками ТОВ «РМА-Груп»(код ЄДРПОУ 33493581), ТОВ «Амброзисс»(код ЄДРПОУ 37480749), ТОВ «Косметік»(код ЄДРПОУ 33443530) слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечним інтересам держави, які укладені без мети настання реальних наслідків, що призвели до порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість, Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України».

Зазначені підприємства були створені без урахування вимог п.1 ст.42 Господарського кодексу України, реєстрація в державних органах реєстрації здійснена на підставі неправдивих даних, відтак їх діяльність є незаконною і не може породжувати правових наслідків. Встановлено, що зазначені підприємства ніяких товарів не відвантажували, а лише виписували первинні документи.

Як зазначено в Акті перевірки, співробітниками ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва 31.05.2011 року було опитано засновника та головного бухгалтера ТОВ «Косметік»ОСОБА_4, який пояснив, що підписав реєстраційні документи підприємства за винагороду, вподальшому підприємницьку діяльність від імені підприємства не здійснював, документи фінансово-господарської діяльності не підписував.

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011 по справі №1-1198/11 директора ТОВ «РМА-Груп»ОСОБА_5 визнано винним за ст. 205 ч. 2 КК України та ст. 358 ч. 2 КК України. Допитаний по кримінальній справ ОСОБА_5 не визнав свої причетності до фінансово-господарської діяльності підприємства та складання документів первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 15.06.2011 року ОСОБА_6 (директора ТОВ «Амброзисс»), проведеного слідчим СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ОСОБА_6 статут ТОВ «Амброзисс», протокол загальних зборів учасників, довіреність, договір купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ «Амброзисс», реєстраційну картку не підписував, оскільки перебував у місцях позбавлення волі. ОСОБА_6 у 2010 році було втрачено паспорт та ідентифікаційний код, він відбуває покарання за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст.126 КК України, у зв'язку з чим не міг підписувати будь-яких документів в якості директора ТОВ «Амброзисс».

Вказане, за висновками перевіряючих, свідчить про відсутність наміру ТОВ «РМА-Груп»(код ЄДРПОУ 33493581), ТОВ «Амброзисс»(код ЄДРПОУ 37480749), ТОВ «Косметік»(код ЄДРПОУ 33443530), на створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними ними правочинами, тому договори, укладені вказаними підприємствами з позивачем, є нікчемними, а видаткові, податкові накладні та інші первинні документи, виписані від імені цих підприємств, не можуть братися перевіркою до уваги.

Окрім того, на стор. 4 Акту перевірки вказано, що сума податку на додану вартість в розмірі 2 082,18 грн., яка відображена підприємством в податковому кредиту і грудні 2009 р. відповідно до «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»(додаток 5), не була підтверджена підприємством податковими накладними та не може бути включена до податкового кредиту підприємства.

З огляду на зазначене, відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 43 618,00 грн. за період з 01.01.2008р. по 30.06.2011р., а саме: за грудень 2009р.- на 2082 грн., за липень 2010р. -на 5627 грн., за листопад 2010р. -на 1727 грн., за січень 2011р. -на 12311 грн., за березень 2011р. -на 4159 грн., за травень 2011р. -на 1440 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать обставини справи, між Приватним підприємством "Зебра-А" (Замовник) та ТОВ "РМА-Груп" (Виконавець, в особі директора ОСОБА_5.), було укладено договір №088/10 від 28.11.2010р. Відповідно до умов договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги, а саме доставку матеріалів для виробництва рекламної та поліграфічної продукції згідно замовленням та рахункам-фактурами (том І, а.с. 93).

На підтвердження здійснення вказаних операцій позивачем надано суду видаткові накладні №РН-0000464 від 30.11.2010р. на суму 19874,46 грн., з яких ПДВ 3312,41 грн., №РН-0000521 від 29.12.2010р. на суму 10366,91 грн., з яких ПДВ 1727,82 грн., №РН-0000812 від 31.03.2012р. на суму 24957,00грн., з яких ПДВ 4159,50 грн., № РН-0000601 від 31.01.2011р. на суму 73868,90 грн., з яких ПДВ 12311,48 грн.; податкові накладні №746 від 30.11.2010р, на суму 19874,46 грн., з яких ПДВ 3312,41 грн., №1162 від 28.12.2010р. на суму 10366,91 грн. з яких ПДВ 1727,82 грн., №176 від 31.03.2011р. на суму 24957,00 грн., з яких ПДВ 4159,50 грн., №169 від 31.01.2011р. на суму 73868,90 грн., з яких ПДВ 12311,48 грн., платіжні доручення №528 від 30.11.2010 про перерахування коштів в сумі 19874,46 грн., №564 від 28.12.2010р. про перерахування коштів в сумі 10366,91 грн., №641 від 31.03.2011р. про перерахування коштів в сумі 24957,00 грн., №595 від 31.03.2011р. про перерахування коштів в сумі 73868,90 грн.

Між Приватним підприємством "Зебра-А" (Замовник) та ТОВ "Косметік" (Виконавець, в особі директора ОСОБА_4.), було укладено договір №195-М від 28.07.2010р. Відповідно до умов договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги, а саме доставку матеріалів для виробництва рекламної та поліграфічної продукції згідно замовленням та рахункам-фактурами (том І, а.с. 94).

На підтвердження здійснення вказаних операцій позивачем надано суду видаткову накладну №ВН-0000295 від 29.07.2010р. про поставку товару на суму 33763,43 грн., з яких ПДВ 5627,24 грн., податкову накладну №130 від 29.07.2010р, на суму 33763,43 грн., з яких ПДВ 5627,24 грн., платіжне доручення №443 від 29.07.2010 про перерахування коштів у розмірі 33763,40 грн.

Як встановлено під час перевірки, між ПП «Зебр-А»та ТОВ «Амброзиссс» був оформлений договір № 88/05 від 25.05.2011р. , відповідно до якого ТОВ «Амброзисс»(Виконавець) зобов'язується надати ПП «Зебр-А»(Замовник) послуги з поставки матеріалів для виробництва рекламної та поліграфічної продукції (том І, а.с. 257).

Між ПП «Зебр-А»та ТОВ «Амброзисс»на виконання договору оформлений акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000144 на суму 86 400,00 грн. (у т.ч. ПДВ -14 400,00 грн.). ТОВ «Амброзисс»на адресу ПП «Зебра-А»виписано податкову накладну № 166 від 26.05.2011р. на суму 86 400,00 грн. (ПДВ -14 400,00 грн.).

Крім того, Між Приватним підприємством "Зебра-А" (Замовник) та ТОВ "Артус" (Виконавець), було укладено договір №28/12 від 28.12.2009р. Відповідно до умов договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги, а саме доставку матеріалів для виробництва рекламної та поліграфічної продукції згідно замовленням та рахункам-фактурами (том І, а.с. 96).

На підтвердження здійснення вказаних операцій позивачем надано суду накладну №ТН-0000129 від 26.02.2010р., на суму 18016,82 грн., з яких ПДВ 3002,80 грн., №ТН-0001265 від 30.12.2009р. на суму 12493,10, з яких ПДВ 2082,18 грн., податкову накладну №156 від 25.02.2010р, на суму 18016,82 грн., з яких ПДВ 3002,80 грн., №586 від 29.12.2009р.на суму 12493,10 грн., з яких ПДВ в сумі 2082,18 грн.

На підтвердження оплати на користь ТОВ «Артус»позивачем надано суду платіжні дорученням №346 від 25.02.2010р. про перерахування грошових коштів у розмірі 18016,82 грн., №302 від 29.12.2009р. про перерахування коштів у розмірі 12493,10 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, та первинним документам бухгалтерського обліку наданих позивачем, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту у період до 01.01.2011р.), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Аналогічні приписи з приводу порядку формування податкового кредиту містяться також у Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011 року та регулює спірні правовідносини, що виникли після вказаної дати.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною , але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Так, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як своїх так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій.

Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності придбанням товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту, можна визнати формування податкового кредиту правомірним.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період з 01.01.2008р. по 30.06.2011р. ТОВ «РМА-Груп»(код ЄДРПОУ 33493581), ТОВ «Амброзисс»(код ЄДРПОУ 37480749), ТОВ «Косметік»(код ЄДРПОУ 33443530), не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Зміст укладених позивачем з ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «Амброзисс», ТОВ «Косметік»договорів, передбачає обов'язок виконавців (продавців) здійснити поставку матеріалів для виробництва рекламної та поліграфічної продукції згідно замовленням та рахункам-фактурам.

Виконання таких договорів вимагало від продавців (виконавців) наявності відповідних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а також необхідну кількість працівників для здійснення обліку, охорони, розвантаження/завантаження товарів.

В той же час, як встановлено судом під час розгляду справи, у ТОВ «РМА-Груп»(код ЄДРПОУ 33493581), ТОВ «Амброзисс»(код ЄДРПОУ 37480749), ТОВ «Косметік»(код ЄДРПОУ 33443530), відсутні трудові ресурси (форма 1-ДФ до податкових органів за місце обліку не подається або подається з інформацією про наявність 1 працівника-директора), відсутнє торгівельне обладнання, транспортні засоби та інші основні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Зокрема, як вбачається з інформації, наданої на запит суду ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, у ТОВ «Амброзисс»відсутні трудові ресурси (форма 1-ДФ у травні 2011 року не подавалась) - том ІІ, а.с. 34.

Відповідно до декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 р. підприємством не заявлено наявність основних засобів, складських приміщень , тощо (мається позначка про відсутність Додатку № К 1/1 до декларацій), декларація подана з нульовими показними (том ІІ, а.с. 35-36).

Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 09.06.2012 №14006726 основними видами діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Амброзиссс»є оптова та роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, оптова торгівля фруктами та овочами, тощо, що не відповідає змісту укладених з позивачем угод (том ІІ, а.с. 38-39).

Стосовно ТОВ «РМА-Груп»ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було надано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за період з листопада 2010року по березень 2011 року, згідно яких на підприємстві працював в один працівник -ОСОБА_5, що виконував функції директора та бухгалтера (том ІІ, а.с. 57).

Як вбачається з витягу із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 21.03.2012 №13352340, основними видами діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «РМА-Груп»є монтаж та встановлення збірних конструкцій, будівництво, що не відповідає змісту укладених з позивачем угод. До Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність товариства за його місцезнаходженням (том І, а.с. 76-77).

Згідно інформації, наданої ДПІ у Дарницькому районі м. Києва стосовно ТОВ «Косметік», вбачається що на підприємстві згідно податкового розрахунку за формою 1-ДФ за 2 кв. 2010 року працював в один працівник -ОСОБА_4, що виконував функції директора та бухгалтера (том І, а.с. 217).

Податковий розрахунок за формою 1-ДФ за 2 квартал 2010 року ТОВ «Косметік»не подавався (том І, а.с. 213).

Крім того, ТОВ «Косметік»мало право здійснювати такі види діяльності, як, зокрема, оптова торгівля парфумерними т косметичними товарами, надання послуг перукарнями та салонами краси, діяльність по забезпеченню фізичного комфорту, тощо, що не відповідає змісту укладених з позивачем угод.

Як встановлено судом, директори вказаних підприємств -ОСОБА_4 (ТОВ «Косметік»), ОСОБА_5 (ТОВ «РМА-Груп»), ОСОБА_6 (ТОВ «Амброзисс») - в порушення діючого законодавства фінансово-господарською діяльністю не займалися, ніяких договорів, видаткових, податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписували, поставок товарів не здійснювали та нікому не доручали вчиняти будь-які дії від імені.

Так, вироком Голосіївського районного суду від 29.09.2011 у справі №1-1198/11, що набрав законної сили, гр. ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205 ч. 2 (фіктивне підприємництво), ст. 358 ч. 2 (підроблення документів) Кримінального кодексу України (том І, а.с. 34-43).

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_5, за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, домовились про реєстрацію на його ім'я в органах державної влади та винагороду суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «РМА-Груп», без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб. Підписання ОСОБА_5 реєстраційних документів ТОВ «РМА-Груп»дало змогу особі, матеріали відносно якої виділено, здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницькою діяльністю придбаного та зареєстрованого Товариства. Використовуючи фіктивну юридичну особу - ТОВ «РМА-Груп», особа, матеріали відносно якої виділено, отримала можливість, минуючи ОСОБА_5, який рахувався на посаді директора товариства, розпоряджатись рахунком ТОВ «РМА-Груп», здійснювати прибуткові та видаткові операції по цьому рахунку на власний розсуд, складати від імені ОСОБА_5 фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи (накладні, податкові накладні, рахунки, акти виконаних робіт), що свідчать про нібито реалізовані товари, роботи (послуги) для безпідставного віднесення показників сум ПДВ, визначених у податкових накладних ТОВ «РМА-Груп»до складу податкового кредиту.

Згідно вказаного вироку є доведеним факт створення ТОВ «РМА-груп»з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво) та те, що від імені цього підприємства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника товариства.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Також судом встановлено, що директор ТОВ «Амброзисс»ОСОБА_6, відповідно до протоколу допиту свідка від 15.06.2011р., складеного слідчим СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, статут ТОВ «Амброзисс», протокол загальних зборів учасників, довіреність, договір купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ «Амброзисс», реєстраційну картку не підписував, оскільки перебував у місцях позбавлення волі. ОСОБА_6 у 2010 році було втрачено паспорт та ідентифікаційний код, він відбуває покарання за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст.126 КК України, у зв'язку з чим не міг підписувати будь-яких документів в якості директора ТОВ «Амброзисс». Жодних фінансово-господарських угод з підприємствами-контрагентами ОСОБА_6 не укладав та не підписував, довіреність на представництво інтересів від імені вказаних підприємств нікому не видавав (том І, а.с. 195-198).

Крім того, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 30 вересня 2011 року у справі № 1-1321/11 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України звільнено останнього від кримінальної відповідальності передбаченої ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України на підставі статті 44 Кримінального кодексу України в зв'язку із амністією та закрито провадження у справі. Зазначена постанова набрала законної сили (том ІІ, а.с. 2).

Як вбачається з протоколу допиту ОСОБА_4, установчі документи ТОВ «Косметик»було підписано ним за винагороду без наміру здійснення підприємницької діяльності. Документи бухгалтерського та податкового обліку товариства він не підписував, не отримував дозвіл з органів МВС на виготовлення печатки ТОВ «Косметік»та взагалі не мав печатку підприємства, де вона знаходься йому не відомо. ОСОБА_4 пояснив, що не підписував фінансово-господарські документи ТОВ «Косметік», а саме договорів, додатків до договорів, податкові накладні, видаткові накладні (том І, а.с. 241-243).

Суд зазначає, звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 відбулось на підставі Закону України «Про амністію»від 08.07.2011 року, тобто з нереабілітуючих підстав.

Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин , установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (далі - КК), у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК). …Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті.

Таким чином, звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, оскільки кримінальна справа припиняється з нереабілітуючих для неї підстав, тобто судом визнається факт вчинення особою певного злочину, однак не застосовуються встановлені законом заходи відповідальності, обмеження певних прав і свобод особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво -це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За ч. 2 ст. 205 КК України кваліфікуються ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам.

Таким чином, закриття провадження у справі відбулось з нереабілітуючої підстави, а обставини встановлені у вказаній постанові суду в силу ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доведенню в рамках даної справи.

За таких обставин суд вважає встановленим факт причетності ОСОБА_4 до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), який полягав у створенням суб'єкта підприємницької діяльності (юридичних осіб) - ТОВ «Косметік»без мети здійснення господарської (підприємницької) діяльності, а виключно з метою прикриття незаконної діяльності.

Отже, як видно з наявних матеріалів справи та було встановлено також перевіркою, що ТОВ «РМА-Груп»(код ЄДРПОУ 33493581), ТОВ «Амброзисс»(код ЄДРПОУ 37480749), ТОВ «Косметік»(код ЄДРПОУ 33443530) зареєстровані та проваджували фінансово-господарську діяльність без відома та згоди їх засновників та призначених у законному порядку керівників.

Також суд зазначає, що за вимогами п/п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яким затверджено Порядок заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), чинного на час виникнення спірних відносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи , яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним , таким, що має юридичну силу.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «РМА-Груп»(код ЄДРПОУ 33493581), ТОВ «Амброзисс»(код ЄДРПОУ 37480749), ТОВ «Косметік»(код ЄДРПОУ 33443530) податкові накладні стали підставою для формування Приватним підприємством «Зебр-А»податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств , зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного суду України від 05 березня 2012 року (номер у ЄДРСР 23740257).

Крім того, на вимогу суду, документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між позивачем та вказаними контрагентами, представником позивача суду не надана. Зокрема, суду не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальниками -ТОВ «РМА-Груп»(код ЄДРПОУ 33493581), ТОВ «Амброзисс»(код ЄДРПОУ 37480749), ТОВ «Косметік»(код ЄДРПОУ 33443530) до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995р. №488/346 і введені в дію з 01.01.1996р.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р., основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

В Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

В той же час, позивачем не надані для суду первинні документи, які підтверджують транспортування доставку матеріалів для виробництва рекламної та поліграфічної продукції (товарно-транспортних накладних, або інших документів перевізника).

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем матеріалів для виробництва рекламної та поліграфічної продукції: належним чином оформлених товарно-транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, суд дійшов висновку про не підтвердження реальності проведення господарських операцій ТОВ «РМА-Груп»(код ЄДРПОУ 33493581), ТОВ «Амброзисс»(код ЄДРПОУ 37480749), ТОВ «Косметік»(код ЄДРПОУ 33443530), тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з продажу товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та поставка товарів (виконання робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту, сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів (правочинів), укладених між позивачем та ТОВ «РМА-Груп»(код ЄДРПОУ 33493581), ТОВ «Амброзисс»(код ЄДРПОУ 37480749), ТОВ «Косметік»(код ЄДРПОУ 33443530) саме по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеними суб'єктами, а укладення договорів не є доказом їх виконання.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України «Про податок на додану вартість», Податковий кодекс України та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

В той же час, суд не погоджуються з висновками Акту перевірки про порушення позивачем норм чинного законодавства при проведенні операцій з ТОВ «Артус».

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, позиція відповідача в частині неправомірного віднесення суми податку на додану вартість в розмірі 2 082,18 грн. до складу податкового кредиту у грудні 2009 р. обґрунтовується тим, що вказана сума не була підтверджена ПП «Зебр А»податковими накладними та не може бути включена до податкового кредиту підприємства.

Як було встановлено під час розгляду справи, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було направлено на адресу позивача запит про надання інформації, яким вимагались пояснення та їх документальні підтвердження по операціям з ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «Сана Групп», ТОВ «Амброзисс», ТОВ «Косметік», ТОВ «Адрія плюс», ТОВ «Артус», ТОВ «Дах майстер плюс», ТОВ «Транс Ко Багіра», ТОВ «Лерган»за період діяльності з 01.01.2008р. по 30.06.2011р. (том І, а.с. 263).

У відповідь на вказаний запит позивачем було повідомлено, що ПП «Зебр-А»мало комерційні відносини з ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «Косметік», ТОВ «Амброзисс», ТОВ «Адрія плюс», ТОВ «Артус» та надано відповідачу копії відповідних документів (том І, а.с. 259).

Отримання ДПІ у Дарницькому районі м. Києва вказаних документів підтверджується штампом вхідної кореспонденції від 18.10.2011р. № 19829/10.

Доказів ненадання позивачем разом з відповіддю на інформаційний запит податкових накладних, виписаних ТОВ «Артус», відповідачем суду не надано.

В свою чергу, операції між ПП «Зебр А»та ТОВ «Артус»підтверджуються видатковими накладними №ТН-0000129 від 26.02.2010р., на суму 18016,82 грн., з яких ПДВ 3002,80 грн., №ТН-0001265 від 30.12.2009р. на суму 12493,10, з яких ПДВ 2082,18 грн., та податковими накладними №156 від 25.02.2010р, на суму 18016,82 грн., з яких ПДВ 3002,80 грн., №586 від 29.12.2009р.на суму 12493,10 грн., з яких ПДВ в сумі 2082,18 грн. (том І, а.с. 112-119).

На підтвердження оплати на користь ТОВ «Артус»позивачем надано суду платіжні дорученням №346 від 25.02.2010р. про перерахування грошових коштів у розмірі 18016,82 грн., №302 від 29.12.2009р. про перерахування коштів у розмірі 12493,10 грн.

Доказів, якими б спростовувалось фактичне здійснення операцій з вказаним контрагентом, відповідачем під час розгляду справи не надано.

Відповідно до пункту 5.2.Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства Державної податкової адміністрації України , затвердженого Наказом від 22.12.2010р. N 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не вказано перелік документів, які не були надані позивачем при перевірці, що могло би підтвердити факт порушення. Також відсутні будь-які пояснення посадових осіб або інших працівників позивача з цього ж приводу.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що відповідачем не надані докази порушень позивачем пп.7.4.1., п.п7.4.4., пп. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині формування податкового кредиту у розмірі 2 082,18 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Артус».

А отже, відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції, передбачені п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у розмірі 520,54 грн.

З огляду на зазначене суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 18 листопада 2011 року № 0003412307/64199 в частині нарахування податкового зобов'язання по взаємовідносинах з ТОВ «Артус»у розмірі 2 082,18 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 520,54 грн., підлягають задоволенню.

Стосовно доводів позивача про неправомірність прийняття ДПІ у Дарницькому районі міста Києва оскаржуваного податкового повідомлення-рішення із посиланням на п. 86.9 cт. 86 Податкового кодексу України (до винесення вироку суду по кримінальній справі № 71-00223) суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 54.3.2, 54.3.4 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

Згідно з п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори , винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.

Пунктом 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Суд зазначає, що зміст пункту 86.9 ст. 86 Податкового Кодексу України слід тлумачити у системному взаємозв'язку з іншими нормами цього Кодексу та з урахуванням мети прийняття законодавцем даної норми.

Так, як вбачається зі змісту контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, у випадку проведення перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу , що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку, що податкове повідомлення-рішення не приймається в тих випадках, коли матеріали перевірки передаються правоохоронному органу та використовуються або можуть бути використані останнім як доказ по кримінальній справі з метою підтвердження чи спростування наявності вини платника податків у вчиненні певного злочину.

Статтею 212 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

У свою чергу, відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(у редакції Закону України від 2 грудня 2010 року N 2756-VI, чинній після набрання чинності Податковим кодексом України) до повноважень податкових органів здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Відтак, враховуючи межі повноважень податкових органів та сферу їх контролю при проведенні перевірок, матеріали таких перевірок можуть бути використані як доказ наявності чи відсутності вини певної особи під час розгляду кримінальної справи про злочини, предметом яких є податки та збори, тобто злочини, передбачені ст. 212 Кримінального кодексу України.

Саме в тих випадках, коли порушення у сфері податкового законодавства містять ознаки злочину, донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за такі порушення в силу пункту 86.9 ст. 86 Податкового Кодексу України не допускається до вирішення судом питання про те, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно даною особою.

В інших випадках матеріали перевірки податкового органу доказової сили по кримінальній справі не мають та не можуть впливати на вирішення питання про наявність чи відсутність вини особи у вчиненні злочину.

Таким чином, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків відносно яких та/ або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори) грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальновстановленому порядку (п. 58.1 ст. 58 ПКУ).

Норми пункту 86.9 ст. 86 Податкового Кодексу України перебувають у системному зв'язку з положеннями п. 58.4 ст. 58 Податкового кодексу України, який забороняє податковому органу складати та надсилати платнику податків податкове повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду , до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Суд зазначає, що позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Зебр-А»проведена на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києві від 01.08.2011 року (том І, а.с. 238-239), проте зазначена постанова винесена в рамках та на підставі матеріалів кримінальної справи, порушеної не відносно посадових осіб ТОВ «Зебр-А»по обвинуваченню в ухилення від сплати податків, що кваліфікується за ст. 212 Кримінального кодексу України , а відносно гр. ОСОБА_8 за скоєння фіктивного підприємництва шляхом створення та реєстрації на підставних осіб ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в т.ч. ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «Амброзисс», ТОВ «Косметік», за ч. 2 ст. 205 КК України, тому ДПІ у Дарницькому районі м. Києва не повинна була очікувати вирок суду у кримінальній справі.

Предметом перевірки, за результатами якого було складено Акт перевірки № 7438/2307/30108613 від 04.11.2011 року, являлись фінансово-господарські відносини ТОВ «Зебр-А»із ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «Амброзисс», ТОВ «Косметік»та дотримання позивачем норм податкового законодавства при здійсненні таких господарських операцій. Встановивши в ході перевірки факт безтоварності вказаних господарських операцій, що в свою чергу, не дає права на відображення у податковому обліку таких господарських операцій, податкова інспекція цілком правомірно та обґрунтовано винесла оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на прибуток та ПДВ.

Крім того, суд зазначає, що за умови доведеності факту дійсності порушення суб'єктом господарювання вимог закону, наявність виключно формальних недоліків при оформленні матеріальних висновків перевірки, що не потягли за собою прийняття неправомірного по суті податкового повідомлення-рішення, не можуть бути виключною підставою для визнання недійсним такого податкового повідомлення-рішення.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Вищим адміністративним судом України при розгляді спорів за участю податкових органів (зокрема, в ухвалі ВАСУ від 05.02.2008 р. по справі № 2/63, у постанові ВАСУ від 08.07.2010 р. по справі № К-18621/07).

Як зазначено, зокрема, у постанові ВАСУ від 08.07.2010 р. по справі № К-18621/07, окремі порушення встановленої процедури прийняття податкового повідомлення-рішення не нівелюють факту порушення платником податків податкового законодавства та не є підставою для звільнення його від відповідальності за це порушення.

Відтак посилання позивача на передчасність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, враховуючи доведеність під час судового розгляду фактів порушення позивачем норм податкового законодавства, не можуть бути самостійною підставою для висновку про неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині донарахування податкових зобов'язань за наслідками операцій з ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «Амброзисс»та ТОВ «Косметік»прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно.

В той же час, відповідач не довів обставин в обґрунтування своїх висновків в частині неправомірного формування позивачем податкового кредиту в сумі 2082,18 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Артус», в зв'язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Крім визначеного, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України на користь позивача підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України сплачений ним при подачі позову судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 26,02 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 18 листопада 2011 року № 0003412307/64199 в частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 2 082,18 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 520,54 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Зебр-А»судові витрати у розмірі 26,02 грн. (двадцять шість гривень 02 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 06 серпня 2012 року.