Ухвала

від 02.10.2012 по справі 2а-2669/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2669/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"02" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги приватного підприємства «Зебр-А»та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2012 у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Зебр-А»до ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ПП «Зебр-А»звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило скасувати та визнання нечинним (недійсним) податкове повідомлення-рішення № 0003412307/64199 від 18.11.2011

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2012 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 18.11.2011 № 0003412307/64199 в частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 2 082,18 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 520,54 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням сторони звернулися із апеляційними скаргами, в яких позивач просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову якою позовні вимоги задовольнити повністю; а відповідач просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У період з 24.10.2011 по 28.10.2011 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку приватного підприємства «Зебра-А»з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «РМА-Груп»(код ЄДРПОУ 33493581), ТОВ «Сана Групп»(код ЄДРПОУ 37140915), ТОВ «Амброзисс»(код ЄДРПОУ 37480749), ТОВ «Косметік»(код ЄДРПОУ 33443530), ТОВ «Адрія плюс»(код ЄДРПОУ 33108218), ТОВ «Артус»(код ЄДРПОУ 33228042), ТОВ «Дах майстер плюс»( код ЄДРПОУ 34796678), ТОВ «Транс Ко Багіра»(код ЄДРПОУ 36100838), ТОВ «Лерган»(код ЄДРПОУ 36148955) за період діяльності з 01.01.2008 по 30.06.2011.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 7438/2307/30108613 від 04.11.2011 (далі по тексту - акт перевірки, акт).

В акті встановлено завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 43 618,00 грн. за період з 01.01.2008 по 30.06.2011, а саме: за грудень 2009- на 2082 грн., за липень 2010 -на 5627 грн., за листопад 2010 -на 1727 грн., за січень 2011 -на 12311 грн., за березень 2011 -на 4159 грн., за травень 2011 -на 1440 грн.

18.11.2011 на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0003412307/64199, яким позивачу за порушення пп.7.4.1., п.п7.4.4., пп. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 46 808,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 43 618,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 190,00 грн. (том І, а.с.204).

Підставою для винесення зазначеного рішення було те, що що господарські відносини між позивачем та постачальниками ТОВ «РМА-Груп»(код ЄДРПОУ 33493581), ТОВ «Амброзисс»(код ЄДРПОУ 37480749), ТОВ «Косметік»(код ЄДРПОУ 33443530) ТОВ «Артус»слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечним інтересам держави, які укладені без мети настання реальних наслідків, що призвели до порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість, Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідач не довів обставин в обґрунтування своїх висновків в частині неправомірного формування позивачем податкового кредиту в сумі 2082,18 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Артус».

Позивач у своїй скарзі зазначає, що його контрагенти були зареєстровані платниками податків, факт реального здійснення господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому податковове повідомлення-рішення відповідача № 0003412307/64199 від 18.11.2011 підлягає скасуванню.

Відповідач зазначає, що угоди позивача з контрагентами є фіктивними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірне податкове повідомлення рішення прийняте ним правомірно

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянтів безпідставними, враховуючи наступне.

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2011 по справі №1-1198/11 директора ТОВ «РМА-Груп»ОСОБА_3 визнано винним за ст. 205 ч. 2 КК України та ст. 358 ч. 2 КК України. Допитаний по кримінальній справ ОСОБА_3 не визнав свої причетності до фінансово-господарської діяльності підприємства та складання документів первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 15.06.2011 ОСОБА_4 (директора ТОВ «Амброзисс»), проведеного слідчим СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ОСОБА_4 статут ТОВ «Амброзисс», протокол загальних зборів учасників, довіреність, договір купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ «Амброзисс», реєстраційну картку не підписував, оскільки перебував у місцях позбавлення волі. ОСОБА_4 у 2010 році було втрачено паспорт та ідентифікаційний код, він відбуває покарання за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст.126 КК України, у зв'язку з чим не міг підписувати будь-яких документів в якості директора ТОВ «Амброзисс».

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 30 вересня 2011 року у справі № 1-1321/11 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України звільнено останнього від кримінальної відповідальності передбаченої ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України на підставі статті 44 Кримінального кодексу України в зв'язку із амністією та закрито провадження у справі. Зазначена постанова набрала законної сили (том ІІ, а.с. 2).

Як вбачається з протоколу допиту ОСОБА_2, установчі документи ТОВ «Косметік»було підписано ним за винагороду без наміру здійснення підприємницької діяльності. Документи бухгалтерського та податкового обліку товариства він не підписував, не отримував дозвіл з органів МВС на виготовлення печатки ТОВ «Косметік»та взагалі не мав печатку підприємства, де вона знаходься йому не відомо. ОСОБА_2 пояснив, що не підписував фінансово-господарські документи ТОВ «Косметік», а саме договорів, додатків до договорів, податкові накладні, видаткові накладні (том І, а.с. 241-243).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність наміру у позивача та ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «Косметік», ТОВ «Амброзис»на створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними ними правочинами, а тому договори, укладені вказаними підприємствами з позивачем, є нікчемними, а видаткові, податкові накладні та інші первинні документи, виписані від імені цих підприємств також є нікчемним, що вірно встановлено судом першої інстанції. Отже апеляційна скарга ПП «Зебр-А»задоволенню не підлягає.

З приводу доводів апеляційної скарги відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Відомості про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «Артус»у відповідача відсутні, тоді як при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину.

Між приватним підприємством «Зебра-А»(Замовник) та ТОВ «Артус»(Виконавець), було укладено договір №28/12 від 28.12.2009. Відповідно до умов договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, а саме доставку матеріалів для виробництва рекламної та поліграфічної продукції згідно замовленням та рахункам-фактурам (том І, а.с. 96).

На підтвердження здійснення вказаних операцій позивачем надано суду накладну №ТН-0000129 від 26.02.2010, на суму 18016,82 грн., з яких ПДВ 3002,80 грн., №ТН-0001265 від 30.12.2009 на суму 12493,10, з яких ПДВ 2082,18 грн., податкову накладну №156 від 25.02.2010р, на суму 18016,82 грн., з яких ПДВ 3002,80 грн., №586 від 29.12.2009 на суму 12493,10 грн., з яких ПДВ в сумі 2082,18 грн.

На підтвердження оплати на користь ТОВ «Артус»позивачем надано суду платіжні дорученням №346 від 25.02.2010 про перерахування грошових коштів у розмірі 18016,82 грн., № 302 від 29.12.2009 про перерахування коштів у розмірі 12493,10 грн.

Відповідно до матеріалів справи ТОВ «Артус» на момент складання податкових накладних були зареєстровано як платник податку на додану вартість, що не оспорюється відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду вищезазначені первинні документи на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Артус», що підтверджують факт реального виконання умов договору.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість»передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Аналогічні положення передбачені і в ПК України.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Отже, позивачем доведено факт реального здійснення господарських операцій на виконання укладеного договору, що надає йому право на формування податкового кредиту по господарських операціях с ТОВ «Артус».

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що укладені між позивачем та ТОВ «Артус»договір не визнано недійсними в судовому порядку, а тому доводи апелянта про його нікчемність є безпідставними.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі не виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянти не надали до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Апелянти в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не довели ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги приватного підприємства «Зебр-А»та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.