Ухвала

від 26.07.2012 по справі 6/270-23/263/08-ап

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2012 року м. Київ К-60196/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 21.10.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009

у справі № 6/270-23/263/08-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Дніпроспецсталь

ім. А.М. Кузьміна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення -рішення № 0000530204/0 від 20.07.2004.

Постановою господарського суду Запорізької області від 21.10.2008 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 постанову господарського суду Запорізької області від 21.10.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведено позапланову тематичну перевірку позивача з питань правильності визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за жовтень-грудень 2003 року, січень, квітень-травень 2004 року та складено акт перевірки № 10/32-1/00186536 від 20.07.2004.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000530204/0 від 20.07.2004, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 167678, 51 грн.: 111785, 67 грн. основний платіж, 55882, 84 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість": включення до податкового кредиту сум, зазначених в податкових накладних, в яких відсутні обов'язкові реквізити.

В якості порушень при заповненні контрагентами позивача податкових накладних, на підставі яких позивач відносив відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту в жовтні-грудні 2003 року, січні, квітні, травні 2004 року, відповідачем зазначено: відсутність печатки постачальника, відсутність інформації про форми проведених розрахунків, обсяги проведених, виконаних, робіт, одиниці виміру, обсяги, ціну продажу.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього ж Закону податкова накладна має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

В силу ж пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону „Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

В силу пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 Порядку заповнення податкової накладної, або в разі порушення особою, яка вказана в п.2 цього Порядку, вимог зазначеного Порядку, чи її невідповідності фактичним податковим зобов'язанням, заявленим продавцем (п. 5 Порядку).

Таким чином, відповідно до Порядку заповнення податкової накладної податкова накладна вважається недійсною лише у випадку заповнення її продавцем, який не є платником податку на додану вартість.

Спірні податкові накладні в установленому порядку недійсними не визнані.

Факт здійснення господарських операцій, що стали підставою для видачі цих податкових накладних, підтверджені належним чином оформленими первинними документами (актами приймання-передачі виконаних робіт, рахунками, накладними, товарно-транспортними накладними), які були предметом дослідження в ході перевірки.

Відомості, внесені в податкові накладні, відповідають суті правовідносин між позивачем та його контрагентами, умовам укладених ними контрактів, змісту первинних документів, на підставі яких були виписані ці податкові накладні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності в повній мірі підтверджують факт здійснення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, який відповідачем в установленому порядку не спростований, і свідчать про правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі спірних податкових накладних.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що покупець не може нести відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку та звітності іншого платника податку - продавця, навіть якщо такі і мали місце.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову господарського суду Запорізької області від 21.10.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 у справі № 6/270-23/263/08-АП слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі відхилити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 21.10.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 у справі № 6/270-23/263/08-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко