Постанова

від 07.08.2012 по справі 2а-8859/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2012 року 10:56 № 2а-8859/12/2670

За позовом Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут неруйнівного контролю»

до відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2012 року № 0002222250

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар с/з Юзина О.В.

Представники сторін:

від позивача: Лобко С.С. (довіреність № б/н від 01.06.2012 р.)

від відповідача : Петелько К.О. (довіреність № 9 від 06.03.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 07.08.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Український науково-дослідний інститут неруйнівного контролю»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2012 року № 0002222250.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-8859/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 07.08.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 21.06.2012 року № 0002222250;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо завищення податкового кредиту по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Промислова група «НКО»(код ЄДРПОУ 34938012) на загальну суму 202 458 грн., в т.ч. за жовтень 2011 року на суму 202 458 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками даного Акта, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут неруйнівного контролю»з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Промислова група «НКО» (код ЄДРПОУ 34938012) за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), внаслідок чого позивачем в перевіряємому періоді було завищено податковий кредит по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Промислова група «НКО»на загальну суму 202 458 грн., в т.ч. за жовтень 2011 року на суму 202 458 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що перевіркою контрагента позивача ТОВ «Промислова група «НКО»було встановлено, що фактичне місцезнаходження товариства не встановлено; стан Товариства згідно бази даних Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України - «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням»; також перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «Промислова група «НКО»та покупцями. Відповідно до поданих ТОВ «Промислова група «НКО»до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС Декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення основного виду діяльності. Та крім того, свідоцтво платника ПДВ контрагента позивача ТОВ «Промислова група «НКО»було анульовано через місяць після взаємовідносин із позивачем, що також підтверджує здійснення таким контрагентом діяльності не спрямованої на настання реальних наслідків, яка вчинялася з метою надання податкової вигоди третім особам, що відповідно завдало шкоди Державному бюджету.

Враховуючи викладене відповідач наголосив на тому, що оскільки угоди поставки контрагента позивача ТОВ «Промислова група «НКО» є нікчемними, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону, то такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. А отже, в даному випадку, відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут неруйнівного контролю»з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Промислова група «НКО»(код ЄДРПОУ 34938012) за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт від 07.06.2012 року № 202/22-511/32828482, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо завищення податкового кредиту по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Промислова група «НКО»(код ЄДРПОУ 34938012) на загальну суму 202 458 грн., в т.ч. за жовтень 2011 року на суму 202 458 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.06.2012 р. № 0002222250, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 253 073,00 грн., в тому числі основний платіж - 202 458,00 грн., штрафні санкції - 50 615,00 грн.

Однак, не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 21.06.2012 р. № 0002222250, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п.63.11 ст.63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Так, як вбачаться з наявних матеріалів справи, документальною позаплановою невиїзною перевіркою Приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут неруйнівного контролю»перевірялася правильність обчислення та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Промислова група «НКО» (код ЄДРПОУ 34938012) за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Промислова група «НКО»(код ЄДРПОУ 34938012) встановлено його завищення на загальну суму 202 458 грн., в т.ч.:

- за жовтень 2011 року на суму 202 458 грн.

Так, між ПРАТ «УкрНДІНК»(код ЄДРПОУ 32828482) - Покупцем, в особі директора Луценка Геннадія Геннадійовича, що діє на підставі Статуту з однієї сторони та ТОВ «Промислова група «НКО»(код ЄДРПОУ 34938012) - Постачальником, в особі директора Осипенка Володимира Миколайовича, що діє на підставі Статуту з іншого боку, було укладено договір від 29.01.2011 року №ЗН11, згідно якого Постачальник зобов'язується поставляти мікросхеми згідно специфікацій укладених до договору. Договір діє до 31.12.2011 року, або до повного виконання обов'язків сторонами.

На підставі зазначених правовідносин із ТОВ «Промислова група «НКО», позивачем в жовтні 2011 року було сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 202 458 грн.

ТОВ «Промислова група «НКО»(код ЄДРПОУ 34938012) знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Так, від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС до відповідача надійшов Акт від 19.04.2012 р. № 918/22-9/34938012 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промислова група «НКО»(код за ЄДРПОУ 34938012).

Згідно вказаного Акта встановлено наступне.

Місцезнаходження ТОВ «Промислова група «НКО»відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 1103, м. Київ, вул. Німанська, б.4.

Фактичне місцезнаходження товариства не встановлено.

Стан Товариства згідно бази даних Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України - «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «Промислова група «НКО»та покупцями , у зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до поданих ТОВ «Промислова група «НКО»до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС Декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення основного виду діяльності.

Враховуючи встановлені вище факти, відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Промислова група «НКО»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності ТОВ «Промислова група «НКО», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Промислова група «НКО»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України (ЦКУ).

Також, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Промислова група «НКО»та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків.

Отже, контролюючим органом було наголошено, що зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

ТОВ «Промислова група «НКО»є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером) - суб'єктом господарювання, що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна (±0,5 %), економічна вигода від діяльності, що здійснюється таким підприємством, чи від окремих операцій, що воно здійснює, - відсутня.

Виходячи з вищенаведеного, податковим органом було зроблено висновок про те, що ТОВ «Промислова група «НКО»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а саме ПРАТ «УкрНДІНК»(код ЄДРПОУ 32828482).

Як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, в контрагента позивача ТОВ «Промислова група «НКО»на момент правовідносин із позивачем були взагалі відсутні основні засоби, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали (сировина), товарні запаси, трудові ресурси, що були необхідними для здійснення основного виду діяльності.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Промислова група «НКО»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах із позивачем (щодо постачання товару на загальну суму 1 214 748 грн.), а отже і відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Промислова група «НКО»створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Доказів, щодо укладення ТОВ «Промислова група «НКО»субпідрядних договорів з метою виконання договору із позивачем, відносно постачання товару на загальну суму 1 214 748 грн., що відповідно передбачало необхідність наявності складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, робочого персоналу, інше, для здійснення такої діяльності -позивачем до суду надано також не було.

Крім того, як також підтверджується наявними матеріалами справи, свідоцтво платника ПДВ контрагента позивача ТОВ «Промислова група «НКО»було анульовано через місяць після взаємовідносин із позивачем, а саме в грудні 2011 р., що також підтверджує здійснення таким контрагентом діяльності не спрямованої на настання реальних наслідків, яка вчинялася з метою надання податкової вигоди третім особам, що відповідно завдало шкоди Державному бюджету.

Зважаючи на викладене та на наявні у справі докази, суд погоджується із висновком податкового органу, що операції з поставки та реалізації по ланцюгу ТОВ «Промислова група «НКО»порушують ст.228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже мають ознаки нікчемності.

Згідно з частиною 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст.215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ТОВ «Промислова група «НКО»не було надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначені п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, так, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальний за здійснення господарської операції і .правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Однак, згідно наявних матеріалів справи, позивачем не було допустимими доказами доведено суду фактичне постачання контрагентом ТОВ «Промислова група «НКО»товару на суму 1 214 748 грн., так само як і не було при перевірці контрагента ТОВ «Промислова група «НКО»встановлено фактичне придбання такого товару в інших постачальників.

А не доведення позивачем факту наявності в контрагента ТОВ «Промислова група «НКО»трудових та матеріальних ресурсів (складських приміщень, транспорту, устаткування), що необхідні для реалізації такої господарської діяльності з постачання товару у великих обсягах, що в свою чергу є трудомісткими роботами, ще раз підтверджують, що вказані правовідносини між позивачем та ТОВ «Промислова група «НКО» були оформлені сторонами виключно в паперовому вигляді з метою надання податкової вигоди третім особам.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Промислова група «НКО»об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п.19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст.9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Промислова група «НКО» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду допустимих доказів щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 07.08.2012 р.