Ухвала

від 19.06.2013 по справі 2а-8859/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року м. Київ К/800/2785/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І., розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 р.

у справі № 2а-8859/12/2670

за позовом приватного акціонерного товариства «Український науково-дослідний інститут неруйнівного контролю»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне акціонерне товариство «Український науково-дослідний інститут неруйнівного контролю» (далі - позивач, ПАТ «УкрНДІНК») звернулось до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2012 р. № 0002222250.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2012 р. у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 р. постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2012 р. скасовано і прийнято нове рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012р. і залишити в силі постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2012 р.

Позивач проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, надав заперечення на касаційну скаргу..

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «УкрНДІНК» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах з ТОВ «Промислова група «НКО» за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р., за результатами якої складено акт від 07.06.2012 р. № 202/22-511/32828482 та встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) щодо завищення податкового кредиту по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Промислова група «НКО» на загальну суму 202 458 грн., в т.ч. за жовтень 2011 р. на суму 202 458 грн.

На підставі зазначеного акту відповідач 21.06.2012 р. прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0002222250, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 253 073 грн., в тому числі основний платіж - 202 458 грн., штрафні санкції - 50 615 грн.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 21.06.2012 р. № 0002222250.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності уклав з ТОВ «Промислова група «НКО» договір кур'єрської доставки від 29.01.2011 р.

Судом апеляційної інстанції з врахуванням положень п.п. 1, 2 ст.9 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» достеменно досліджено питання щодо реального вчинення зазначеного правочину та за наявності доказів: договору, рахунків-фактури видаткових накладних, платіжних доручень, кошторисів, актів приймання виконаних робіт, квитанції, податкових накладних, книги обліку довіреностей, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

Крім того, суд касаційної інстанції розглядаючи доводи касаційної скарги приймає до уваги наявність господарської мети при виконання оспорюваного правочину, укладених платником податку з контрагентом, а саме, відповідно до довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності за КВЕД, що здійснюється позивачем є: 72.19 - дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (основний), 26.51 - виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації, 33.13 - ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, 33.20 - установлення та монтаж машин і устаткування, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля. Таким чином, угода, яка була укладена позивачем з ТОВ «Промислова група «НКО» щодо доставки мікросхем, направлена на здійснення господарської діяльності позивача.

Як вбачається із акту перевірки, податковий орган обґрунтовує свою позицію щодо нікчемності вищезазначеного правочину як такого що укладений з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України). Проте, відповідач не надав суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (який діяв на час проведення спірної перевірки) вбачається, що органи державної податкової служби діють лише в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби можуть звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Отже, зазначені висновки податкового органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що податковий орган не довів при вирішенні справи те, що спірний правочин вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість для отримання бюджетного відшкодування.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від 21.06.2012 р. № 0002222250, вимоги щодо скасування зазначеного податкового-повідомлення були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 р. у справі № 2а-8859/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. Бухтіярова судді (підпис) М. І. Костенко оригіналом згідно Т. В. Давидовська