Постанова

від 15.08.2012 по справі 5021/167/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2012 р. Справа № 5021/167/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. -головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Куровського С.В., розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Бариби С.Г., м. Суми на постанову від 07.06.2012 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 5021/167/12 господарського суду Сумської області за заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛЛ ГРУПП", м. Суми (в особі голови ліквідаційної комісії Бариби С.Г.) провизнання банкрутом ліквідаторголова ліквідаційної комісії -арбітражний керуючий Бариба С.Г. в судовому засіданні взяли участь представники:

арбітражного керуючого Бариби С.Г.Мокренко Ю.М., довір., ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПСПосвистак С.М., довір., ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.02.2012 року порушено провадження у справі № 5021/167/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛЛ ГРУПП" (далі -Боржник, Товариство) за заявою голови ліквідаційної комісії останнього в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Сумської області від 13.02.2012 року (суддя - В.В. Рунова) Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено голову ліквідаційної комісії - арбітражного керуючого Барибу С.Г., якого зобов'язано виконати дії у ліквідаційній процедурі Товариства відповідно до вимог Закону про банкрутство.

Не погодившись із цією постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція Печерського району м. Києва Державної податкової служби (далі -Інспекція, ДПІ) звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду Сумської області від 13.02.2012 року та припинити провадження у справі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 року (головуючий суддя -Фоміна В. О., судді: Крестьянінов О.О. Хачатрян В.С.) апеляційну скаргу задоволено, постанову господарського суду Сумської області від 13.02.2012 року скасовано, а провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного суду, арбітражний керуючий Бариба С.Г. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 року, а постанову господарського суду Сумської області від 13.02.2012 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 40, 51 Закону про банкрутство, ст. 105 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників скаржника та ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Визнаючи Боржника банкрутом, місцевий суд встановив, що головою ліквідаційної комісії були дотримані вимоги законодавства щодо досудового звернення із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство, надані відповідні документи та докази у справі, а тому є підстави для визнання Товариства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури із призначенням ліквідатора.

Скасовуючи це рішення, апеляційний суд встановив, що Боржник перереєстрований до ДПІ у М. Суми лише в липні 2011 року, а до того часу був зареєстрований за іншою адресою -в м. Києві, а відповідно і в іншій податковій інспекції -ДПІ, якій не було направлено повідомлення щодо припинення діяльності Товариства, а тому і не було проведено відповідну перевірку, що призвело до невирішення питання щодо заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах). Згідно ж до даних ДПІ Боржник вчасно звітував про ведення ним фінансово-господарської діяльності зі значними оборотами коштів. Також, апеляційний суд встановив, що рішення про ліквідацію було прийнято засновниками Боржника через місяць після перереєстрації його в іншу місцевість, та не були надані докази стягнення дебіторської заборгованості Товариства до порушення справи про банкрутство останнього. Встановивши ці обставини, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі, та припинив провадження у справі.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із такими висновками апеляційного суду, оскільки вони зроблені з невірним застосуванням норм Закону про банкрутство.

Відповідно до норм частини 1 статті 51 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Особлива процедура, що передбачена ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови, відповідно до аналізу вказаної норми та положень частин 2, 3 ст. 7 Закону про банкрутство, полягають у наступному:

Прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі заставленого майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч.ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 7 Закону про банкрутство. Повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства.

Дотримання визначених вимог є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону про банкрутство.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 10.06.2008 р. у справі № 15/682-б.

Між тим, апеляційний суд не звернув уваги на встановлені судом першої інстанції та підтверджені наявними доказами у справі обставини щодо дотримання заявником при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство вказаних вище вимог законодавства.

Зокрема, місцевим судом на підставі доказів у справі встановлені обставини:

- прийняття учасником Товариства 31.01.2012 року рішення про затвердження складеного за результатами проведення досудової ліквідації Боржника проміжного ліквідаційного балансу останнього та звернення до суду із клопотанням про порушення справи про банкрутство,

- проведення інвентаризації майна Боржника, оцінки виявленого майна,

- внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про припинення підприємницької діяльності Боржника,

- здійснення в Бюлетені державної реєстрації (від 07.09.2011 року № 189 (24) публікації про ліквідацію Товариства,

- складення та затвердження проміжного балансу, який відображає, виявлене майно, дані бухгалтерського та податкового обліку, дебіторську і кредиторську заборгованість Боржника, а також відповідно до даних якого встановлена недостатність активів Боржника, з урахуванням розміру дебіторської заборгованості для погашення його кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах) (а.с. 3-37);

- повідомлення податкового органу за місцем реєстрації (в м. Суми) про припинення господарської діяльності Товариства (а.с. 38).

Проведення аналізу активів та пасивів Боржника стало підставою складення проміжного ліквідаційного балансу останнього.

Зазначення апеляційним судом про невжиття у досудовій процедурі ліквідації заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості Товариства касаційний суд не визнає належною підставою для відмови у визнанні Боржника банкрутом та скасування постанови про визнання його банкрутом. При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що за приписами ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство (норми якої також застосовуються у ліквідаційній процедурі боржника, що ліквідується власником) на ліквідатора саме у ліквідаційній процедурі (після визнання банкрутом) покладаються повноваження щодо повернення від третіх осіб дебіторської заборгованості банкруту.

Крім цього, зазначення апеляційним судом про неповідомлення податкового органу за попереднім місцем реєстрації Боржника про припинення діяльності останнього колегія суддів визнає неналежною та недостатньою підставою для відмови у визнанні Боржника банкрутом за заявою голови ліквідаційної комісії, а також для скасування оскаржуваної постанови, оскільки, як вже було зазначено вище, податковий орган за новим місцевим реєстрації Товариства відповідне повідомлення отримав (а.с. 38). До того ж, була здійснена завчасна (майже за п'ять місяців до порушення справи про банкрутство) публікація оголошення про ліквідацію Товариства та призначення ліквідатора (а.с. 25), а відповідно вказана інформація набула загальновідомого значення.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що додані до заяви про порушення справи про банкрутство дані інвентаризації майна Товариства, його оцінки, відомості щодо кредиторської та дебіторської заборгованості, дані щодо яких також відображені у проміжному ліквідаційному балансі Товариства свідчать, що ліквідаційною комісією Боржника в досудовому порядку були виявлені всі кредитори останнього та встановлений повний обсяг кредиторської заборгованості. Всі ці кредитори були включені та визначені в заяві про порушення справи про банкрутство (пасив Боржника), а тому не має місце порушення ані прав податкового органу -заявника апеляційної скарги, ані прав будь яких кредиторів Заводу.

Отже, недотримання такої умови щодо повідомлення податкового органу за попереднім місцем реєстрації боржника про його ліквідацію, при умові проведення усіх інших процедур та за підстав включення та визнання боржником в заяві про порушення справи про банкрутство всіх наявних вимог кредиторів, не є підставою для скасування постанови про визнання такого боржника банкрутом.

При цьому, колегія суддів враховує, що при зверненні із апеляційною скаргою ДПІ не зазначала щодо виявлення порушень Боржником податкового або валютного законодавства, або наявності у нього заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).

Однак, при здійсненні даного касаційного провадження з перегляду оскаржуваної постанови апеляційного суду за скаргою Інспекції, суд касаційної інстанції виходив з того, що, незважаючи на відсутність посилання ДПІ в апеляційній скарзі на наявність у Боржника заборгованості зі сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, Товариство в заяві про порушення справи про банкрутство вказало про наявність у нього заборгованості по податках і зборах (обов'язкових платежах) в розмірі 1 000 грн., у зв'язку із чим колегія суддів вважає, що Інспекція мала право, відповідно до норм ст. 91 ГПК України та виходячи з положень ст.ст. 1, 14, 15, 51 Закону про банкрутство, на апеляційне оскарження у даній справі постанови про визнання Боржника банкрутом.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів вважає висновки апеляційного суду про відсутність предмету спору у справі про банкрутство Товариства неправомірними та такими, що не відповідають обставинам справі, а тому, припинивши провадження у даній справі про банкрутство, апеляційний суд безпідставно та незаконно застосував норми ст. 80 ГПК України.

За таких обставин справи та користуючись повноваженнями, передбаченими нормами ч. 6 ст. 111 9 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як неправомірна, а постанова про визнання Товариства банкрутом - залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 7, 25, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України та ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Бариби С.Г. задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 р. у справі № 5021/167/12 скасувати.

3. Постанову господарського суду Сумської області від 13.02.2012 року у справі № 5021/167/12 залишити в силі.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

С.В. Куровський

Постанова виготовлена та підписана 16.08.2012 року.