Рішення

від 14.08.2012 по справі 5009/2684/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 1/25/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69001, м Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/Шаумяна, 4, тел. 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.12 Справа № 5009/2684/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Україна»(02160, м. Київ, вул. Харківське шосе, 2а, кв. 79)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»(69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 3, кв. 12)

про стягнення 249 166 грн. 92 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача -Кравченко С.І. -довіреність № 14/06 від 14.06.2012 р.;

від відповідача -Гузенко М.В. -довіреність № 12 від 01.12.2011 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Україна»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»248 311 грн. 28 коп., з яких: 224 217 грн. 49 коп. основного боргу, 18 118 грн. 54 коп. пені, 3 968 грн. 70 коп. 3% річних та 2 006 грн. 55 коп. інфляційних втрат.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 509, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України та обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем у справі умов договору поставки № 43 від 31.05.2011 р., укладеного між сторонами у справі.

16.07.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 31.07.2012 р.

31.07.2012 р. від відповідача у справі надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання доказів, підтверджуючих заперечення проти позову.

Клопотання відповідача було задоволено судом.

Також, 31.07.2012 р. від позивача у справі надійшли пояснення до позовної заяви.

В судовому засіданні 31.07.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представника відповідача та не подання ним доказів по справі, а також клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладався на 14.08.2012 р.

08.08.2012 р. до господарського суду Запорізької області від позивача у справі на дійшли уточнення позовних вимог, в яких позивач фактично збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь 249 166 грн. 92 коп., з яких: 224 217 грн. 49 коп. основного боргу, 18 528 грн. 34 коп. пені, 4 778 грн. 84 коп. 3% річних та 1 642 грн. 25 коп. інфляційних втрат.

Збільшені позовні вимоги були прийняті судом до розгляду. Відповідач також отримав копію уточнених (збільшених) позовних вимог.

14.08.2012 р. від відповідача у справі надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якій відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат повністю. У відзиві відповідач визнає суму основного боргу в розмірі 224 217 грн. 49 коп., надає свій контррозрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат та посилається на р. 7 договору поставки № 43, згідно якого просить звільнити його від відповідальності.

В судовому засіданні 14.08.2012 р. присутні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені у письмових документах.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

31.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Україна»(постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»(покупцем) було укладено договір поставки № 43 (надалі -договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки, постачальник зобов'язується передати засоби захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість товару, відповідно до умов даного договору. Вартість товару 262 626 грн. 52 коп.

Згідно із п. 1.4 договору поставки, кількість та асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п. 1.1 даного договору та відображається в накладних.

Пунктом 3.1 договору поставки передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити постачальнику вартість товару наступним чином:

- передплата у розмірі 20% від суми договору повинна бути сплачена не пізніше 20 жовтня 2011 року;

- решта 30% від суми договору, повинна бути сплачена не пізніше 20 листопада 2011 року;

- остаточний розрахунок у розмірі 50% від суми договору, повинен відбутись не пізніше 31 грудня 2011 року.

Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.(п. 5.4 договору поставки).

Договір поставки набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, а в частині розрахунків -до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. (п. 8.1 договору).

На виконання умов договору, згідно видаткової накладної № РН-0000073 від 31.05.2011 р. та довіреності № 110 від 23.05.2011 р., позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 262 626 грн. 52 коп.

Позивачем було виписано рахунок -фактуру № СФ-0000085 від 31.05.2011 р. на оплату 262 626 грн. 52 коп.

Видатковою накладною (повернення) № ВП-0000001 від 01.07.2011 р. відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 16 939 грн. 20 коп.

Платіжним дорученням № 143 від 28.02.2012 р. відповідач сплатив позивачу 9 469 грн. 83 коп. за отриманий товар.

Платіжним дорученням № 356 від 18.05.2012 р. відповідач сплатив позивачу 12 000 грн. 00 коп. за отриманий товар.

Всього відповідачем було сплачено позивачу 21 469 грн. 83 коп.

Враховуючи несплату відповідачем позивачу вартості отриманого товару у повному обсязі та у строки встановлені п. 3.1 договору, позивач звернувся до відповідача із вимогою № 21/05 від 21.05.2012 р., в якій вимагав, терміново, до 01.06.2012 р. сплатити заборгованість за поставлений по договору товар в сумі 224 217 грн. 49 коп.

14.06.2012 р. позивач звернувся до відповідача із повторною вимогою про сплату заборгованості.

У відповідях на вимоги відповідач посилався на форс-мажорні обставини.

Відповідачем заборгованість перед позивачем в сумі 224 217 грн. 49 коп. сплачена не була, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 224 217 грн. 49 коп. основного боргу, 18 528 грн. 34 коп. пені, 4 778 грн. 84 коп. 3% річних та 1 642 грн. 25 коп. інфляційних втрат було предметом прийнятих до розгляду судом збільшених позовних вимог.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Згідно зі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.1 договору, враховуючи повернення 01.07.2011 р., відповідачем позивачу товару на суму 16 939 грн. 20 коп., відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу вартість товару наступним чином:

- 49 137 грн. 46 коп. не пізніше 20 жовтня 2011 року;

- 73 706 грн. 20 коп. не пізніше 20 листопада 2011 року;

- 122 843 грн. 66 коп. не пізніше 31 грудня 2011 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, у повному обсязі та у строки, встановлені договором, вартість отриманого товару не сплатив.

Всього відповідачем було сплачено позивачу вартість отриманого товару у сумі 21 469 грн. 83 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 143 від 28.02.2012 р. на суму 9 469 грн. 83 коп. та платіжним дорученням № 356 від 18.05.2012 р. на суму 12 000 грн. 00 коп.

Заборгованість за отриманий від позивача товар в сумі 224 217 грн. 49 коп. відповідачем сплачена не була.

Заборгованість у заявленій позивачем до стягнення сумі - 224 217 грн. 49 коп. підтверджується матеріалами справи та визнається самим відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 224 217 грн. 49 коп. основного боргу.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені є правомірними частково, в сумі 18 513 грн. 65 коп., однак, підлягають зменшенню судом до 5 000 грн. 00 коп., на підставі наступного:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із п. 5.4 договору, покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Як встановлено судом, позивачем при розрахунку розміру пені не було враховано, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Договором поставки іншого не встановлено. До того ж у розрахунку, позивач посилається на оплату 9 469 грн. 83 коп. -26.02.2012 р., тоді як платіжне доручення № 143 на суму 9 469 грн. 83 коп. датоване 28.02.2012 р.

Згідно розрахунку, здійсненого судом, враховуючи, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, беручи до уваги строки оплати встановлені договором та суму повернення товару та часткової оплати, правомірними є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 18 513 грн. 65 коп.

Згідно ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги, що одним із видів діяльності відповідача є сільськогосподарська діяльність, і у 2011 та 2012 р.р. Торгово-промисловою палатою України було підтверджено наявність форс-мажорних обставин, які спричинили пошкодження та загибель посівів сільськогосподарських культур на площах відповідача, внаслідок чого він зазнав збитків , враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов до висновку про зменшення суми пені до 5 000 грн. 00 коп.

При цьому, суд не приймає до уваги, посилання відповідача про наявність підстав для його звільнення від відповідальності згідно із р. 7 договору поставки, оскільки згідно із п. 7.1 договору поставки сторона, яка підпала під дію форс-мажорних обставин звільняється від відповідальності у вигляді пені, якщо ці обставини стали прямою причиною неможливості виконання договірних зобов'язань. Сільськогосподарська діяльність є одним з видів діяльності відповідача. І відповідачем не доведено, що ці обставини стали прямою причиною неможливості виконання договірних зобов'язань перед позивачем.

Отже, підстави для звільнення відповідача від відповідальності у повному обсязі відсутні.

3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, у зв'язку з чим, є безпідставними доводи відповідача щодо звільнення відповідача від відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат на підставі р. 7 договору поставки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем у справі і визнано правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4 746 грн. 58 коп. та 804 грн. 61 коп. інфляційних втрат В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат відмовляється з підстав їх необґрунтованого заявлення до стягнення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 224 217 грн. 49 коп. основного боргу, 5 000 грн. 00 коп. пені, 4 746 грн. 58 коп. річних, 804 грн. 61 коп. інфляційних втрат.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, та беручи до уваги правомірно заявлені позовні вимоги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 933 грн. 51 коп.

Керуючись ст. 49, п. 3 ч. 1 ст. 83, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»(69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 3, кв. 12, код ЄДРПОУ 31731398, р/р 26005060134196 ЗРУ «Приватбанк», м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Україна»(02160, м. Київ, вул. Харківське шосе, 2а, кв. 79, код ЄДРПОУ 36602202, р/р 26006060297972 КГРУ КБ «Приватбанк», м. Київ, МФО 321842) 224 217 (двісті двадцять чотири тисячі двісті сімнадцять) грн. 49 коп. основного боргу, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. пені, 4 746 (чотири тисячі сімсот сорок шість) грн. 58 коп. річних, 804 (вісімсот чотири) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 4 933 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять три) грн. 51 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «16»серпня 2012 року.