Постанова

від 15.08.2012 по справі 18/437/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2012 року Справа № 18/437/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Гетьман Р.А.

при секретарі -Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача -Грачова Я.О., дов. № 188 від 30.04.2012 року

відповідача -Наливайко Є.О., дов. № 7-юр, від 02.04.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дослідний завод", м. Полтава (вх. № 2085 Х/3-10) на рішення господарського суду Полтавської області від "22" травня 2012 року по справі №18/437/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг Ейдженсі", м.Біляївка, Одеська область

до Публічного акціонерного товариства "Дослідний завод", м. Полтава

про стягнення 30579,95 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 30579,95 грн., у тому числі 29604,19 грн. основного боргу за договором на транспортно-експедиторське обслуговування № 0903112 від 09 березня 2011 року та 975,76 грн. штрафних санкцій (пені).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22 травня 2012 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дослідний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг Ейдженсі" 21152,64 грн. основного боргу, 696,28 грн. пені, 1142,75 грн. судового збору. В інший частині позову відмовлено.

Відповідач, з рішенням господарського суду не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 22 травня 2012 року у справі № 18/437/12 та прийняти нове, яким за безпідставністю повністю відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг Ейдженсі" в задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Дослідний завод" про стягнення суми основного боргу. При цьому посилається на те, що сума основного боргу ним повністю сплачена, в заявці та гарантійному листі, на які посилається позивач, відповідачем узгоджувалося надання послуг тільки на суму 2250,00 доларів США; дана сума була повністю сплачена позивачу, а додаткові витрати з відповідачем не узгоджувалися, а тому відшкодуванню не підлягають.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, у письмових пояснення та його представник в судовому засіданні просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було встановлено судом першої інстанції, 09 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ламан Шипінг Ейдженсі" (позивачу справі) та Відкритим акціонерним товариством "Дослідний завод" (відповідач у справі) було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 0903112.

Відповідно до умов договору відповідач доручив, а позивач зобов'язався організувати за рахунок клієнта (відповідач у справі) транспортне-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів на території України та в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг клієнту за погодженням сторін (пункт 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору передбачені умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту , вартість послуг експедитора, а також інші умови, пов'язані з виконанням цього договору, що встановлюються за погодженням сторін.

Відповідно до п. 2.1.1 договору експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах узгоджених сторонами, а також надати інші послуги клієнту за згодою сторін, в тому числі митне оформлення вантажу. В разі необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором укладати від свого та/або від імені клієнта та за рахунок клієнта договори з транспортними організаціями: контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та ін.

Згідно п. 4.1.2 договору експедитор узгоджує перелік послуг з клієнтом, оплата яких здійснюється при наявності письмового (факс, електронна пошта) підтвердження клієнтом вартості даних послуг. Додаткові витрати, пов'язані з різними перевірками вантажу контролюючими органами держав сплачуються по факту наданих таких послуг.

Як було встановлено господарським судом Полтавської області та не заперечується сторонами, 15 вересня 2011 року відповідач надав позивачу гарантійний лист № 123, яким просив видати контейнер № ССLU7398310, що прибув в порт Іллічівська з вантажем "комплектуючі до офісних крісел", та гарантував оплату вартості послуг в розмірі 2250,00 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ. Також відповідач зобов'язався оплатити всі витрати експедитора по зберіганню контейнера з вантажем в порту, сплатити наднормативне використання контейнера за ставкою судохідної лінії, сплатити за понаднормативний простій автотранспорту, оплатити ремонт контейнерів в разі їх пошкодження.

Згідно двостороннє підписаної заявки N 1 від 15.09.2011р. (додаток № 2 до договору) позивач зобов'язався організувати вивантаження з борта судна, внутрішньопортове експедирування, доставити контейнер № ССLU7398310 на адресу клієнта, повернути порожні контейнери лінійному агенту.

В даній заявці сторони узгодили вартість послуг (ППР, зберігання, послуги лінійного агента, внутрішньо портове експедирування та автотранспортні послуги) в сумі 2250,00 доларів США; та визначили можливі додаткові витрати: затримка автотранспорту більше двох днів на митній очистці та розвантажуванні; зберігання контейнерів в порту; використання контейнерного обладнання (демередж); штраф Укравтодору України в разі перевищення навантаження на осі автотранспорту при перевезенні із порту розвантаження на адресу клієнта; в разі пошкодження контейнерного обладнання клієнт також зобов'язався компенсувати експедитору витрати на ремонт.

На виконання умов договору позивач здійснив транспортно-експедиторське обслуговування вантажу відповідача, що надійшов у контейнері № ССLU7398310 та організував його перевезення на адресу відповідача, що підтверджується товарно-транспортною накладною (СМR) № 070062.

На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки-фактури №LS-3645903 від 11.11.2011р. та № LS-3648922 від 28.11.2011р. на загальну суму 55604,19 грн.

Відповідач частково оплатив рахунок № LS-3645903 від 11.11.2011р. на суму 26000,00 грн., що підтверджується випискою банку по особовому рахунку від 11.011.2011р. В іншій частині вартість послуг не оплатив, в зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 29604,19 грн., яка була господарським судом визнана правомірною, обгрунтованою і стягнута з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і зазначає наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції, між сторонами у справі був укладений договір на транспортно-експедиторську діяльність № 0903112 від 09.03.2011р., на виконання якого відповідачу був доставлений та прийнятий ним у контейнері ССLU 7398310 вантаж, що підтверджується товарно-транспортною накладною (СМR) №070062, що свідчить про належне виконання позивачем взятих зобов'язань.

Відповідно до пунктів п. 3.1.7, п. 4.1.3, п. 4.1.4, п. 4.1.6 зазначеного договору відповідач зобов'язався своєчасно, протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку оплатити транспортно-експедиторські послуги по рахункам експедитора, а також, згідно пунктів 2.2.8 та 5.3.2 договору, відшкодувати усі витрати понесені експедитором на підставі виставлених рахунків експедитора.

На виконання умов договору відповідачу були виставлені рахунок-фактура № - LS 3645903 від 11 листопада 2011 року на загальну суму 42660,25 грн., який був сплачений відповідачем частково на суму 26000 грн, сума 16660,25 грн. залишилась не сплаченою, рахунок-фактура № LS -3648922 від 28 листопада 2011 року на суму 12943,94 грн., залишився відповідачем також не сплаченим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо гарантійного листа відповідача від 15 вересня 2011 року, в якому відповідач гарантує сплату послуг експедитора в розмірі еквівалентному 2250 доларів США та відшкодування усіх витрат експедитора, пов'язаних, у тому числі із додатковим зберіганням вантажу, користуванням контейнерами, та автотранспортного простою у повному обсягу, протягом трьох банківських днів з моменту доставки вантажу у місто Полтава.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно статті 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Відповідно до ч. 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

В рахунку-фактурі № LS-3645903 від 11.11.2011р. позивачем визначено вартість послуг з транспортно-експедиційного обслуговування на території України в сумі 16283,89 грн. (з ПДВ); зберігання вантажу в порту - 12460,37 грн. (з ПДВ); використання контейнерного обладнання на території України - 13516,87 грн., експедиторська винагорода - 399,12 грн. (з ПДВ).

В рахунку-фактурі № LS-3648922 від 28.11.2011р. позивачем визначено вартість послуг з транспортно-експедиційного обслуговування на території України в сумі 5323,54 грн. (з ПДВ), зберігання вантажу в порту - 536,90 грн. (з ПДВ), використання контейнерного обладнання на території України - 2683,50 грн. (з ПДВ), експедиторська винагорода - 4400,00 грн. (з ПДВ).

Отже загальна сума, заявлена позивачем до оплати становить: за послуги з транспортно-експедиційного обслуговування на території України -21607,43 грн. (з ПДВ), зберігання вантажу в порту -12997,27 грн. (з ПДВ), використання контейнерного обладнання на території України -16200,37 грн. (з ПДВ), експедиторська винагорода -4799,12 грн. (з ПДВ).

За умовами п. 4.1.1 договору перелік наданих послуг, а також вартість послуг експедитора встановлюється по погодженням сторін.

Сторони в заявці № 1 на транспортування та експедирування вантажів від 15.09.2011р. узгодили загальну вартість послуг (за вантажно-розвантажувальні роботи, послуги лінійного агента, внутрішньо портове експедирування та автотранспортні послуги) в сумі 2250,00 дол. США (що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату проведення оплати становить 17955,00 грн.), а також ймовірні додаткові витрати, в тому числі: затримка автотранспорту більше двох днів на митній очистці та розвантажуванні; зберігання контейнерів в порту (згідно умов лінійного агента); використання контейнерного обладнання (демередж) - згідно умов лінійного агента ; штраф Укравтодору України в разі перевищення навантаження на осі автотранспорту при перевезенні із порту розвантаження на адресу клієнта; в разі пошкодження контейнерного обладнання клієнт також зобов'язався компенсувати експедитору витрати на ремонт.

Отже, згідно заявки № 1 та виставлених рахунків відповідач мав оплатити експедитору 17955,00 грн. узгодженої вартості послуг (за вантажно-розвантажувальні роботи, послуги лінійного агента, внутрішньо портове експедирування та автотранспортні послуги) та додаткові витрати - зберігання вантажу в порту 12997,27 грн. (з ПДВ) і використання контейнерного обладнання на території України (демередж) - 16200,37 грн. (з ПДВ).

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач повинен відшкодувати позивачу 47152,64 грн. вартості узгоджених послуг та узгоджених додаткових витрат. Відповідачем було сплачено 26000 грн. і його заборгованість складає 21152,64 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача про те, що жодні додаткові послуги чи фінансові витрати з позивачем не узгоджувалися, в наданих позивачем відомостях відсутнє документальне підтвердження самого факту надання таких послуг та їх вартість.

За змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюється господарським судом на підставі доказів -фактичних даних, що встановлюються певними засобами доказування.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що матеріалами справи не підтверджений факт погодження позивачем суми боргу в розмірі 8451,55 грн., колегія суддів зазначає про відсутність підстав для стягнення з відповідача 8451,55 грн. основного боргу та пені в сумі 279,48 грн.

За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Полтавської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності своїх вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Полтавської області від 22 травня 2012 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дослідний завод", м.Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 22 травня 2012 року по справі № 18/437/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Повний текст постанови складено та підписано 15 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Білецька А.М.

суддя Гетьман Р.А.