Постанова

від 13.08.2012 по справі 5021/482/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5021/482/12 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" серпня 2012 р.                                                           Справа № 5021/482/12             Колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя  Гончар Т. В. при секретарі Гурдісовій Н.В. за участю представників сторін: позивача - не з'явився відповідача -  не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодикон", м. Суми (вх. № 2020 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 14.05.12 р. у справі № 5021/482/12 за позовом ТОВ "Інко-Фуд Україна", м. Бердичів. Житомирська область до ТОВ "Лодикон", м. Суми про  стягнення 28 924,37 грн. ВСТАНОВИЛА: Рішенням господарського суду Сумської області від 14.05.2012 р. у справі № 5021/482/12 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Лодикон” на користь ТОВ “Інко-Фуд Україна” 26647,42 грн. основного боргу, 776,95 грн. пені, 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 1500,00 грн. провадження у справі припинено. Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 14.05.2012 р. у справі № 5021/482/12 змінити, розстрочивши виконання рішення строком на 10 місяців шляхом сплати ТОВ “Лодикон” на користь ТОВ “Інко-Фуд Україна” суми боргу щомісячно рівними частками в розмірі 2903,38 грн. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення –без змін. В призначене судове засідання позивач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням за № 009312/1 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі позивача. 10.07.2012 р. ТОВ “Лодикон” звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи з посиланням на неможливість забезпечити явку свого уповноваженого представника в призначене судове засідання в зв'язку з несвоєчасним отриманням ухвали суду про призначення справи до розгляду, а також зазначило про те, що ТОВ “Лодикон” має необхідність в поданні додаткових матеріалів по справі в обґрунтування апеляційної скарги. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10 липня 2012 року розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено  на 09 серпня 2012 року. Позивач своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідач в призначене судове засідання свого представника не направив, будь-яких додаткових матеріалів в обґрунтування апеляційної скарги не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України. Оскільки, всі учасники судового процесу  були  належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у справі доказами. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101  Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм права при прийняття рішення, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи із наступного. Як свідчать матеріали справи, 16.05.2011 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інко-Фуд Україна»та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Лодикон»укладений договір №13-Юр, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався поставляти покупцеві (відповідачу) товар - м'ясні вироби окремими партіями для подальшої його реалізації покупцем, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 39147,42 грн. що підтверджується видатковими накладними № ІФ-0000307 від 16.06.2011р. (на суму 8127,94 грн.), № ІФ-0000336 від 23.06.2011р. (на суму 8010,55 грн.), №ІФ-0000408 від 18.07.2011р. (на суму 23008,93 грн.), які підписані обома сторонами та скріплені печаткою їх підприємств (а.с. 17-19). Розділом 4 договору передбачено два варіанти порядку розрахунків: протягом 14 календарних днів наступних від дати  відвантаження товару (дата на товарно-транспортній накладній) або в порядку попередньої оплати у розмірі 100 % вартості товару не пізніше, ніж за два календарних дні до дати відвантаження. Конкретний варіант оплати кожної партії узгоджується сторонами у специфікації на конкретну партію товару (п. 4.1.3 договору).  Відповідач в свою чергу провів оплату за отриманий товар на загальну суму 11000,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах банківські виписки (а.с. 20-23). З матеріалів справи також вбачається, що позивачем направлено відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість у розмірі 29147,42 грн. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, вказана претензія була отримана відповідачем 11.01.2012 року (а.с. 8,9). В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 28 147,42 грн. Як свідчать матеріали справи, після звернення до суду з даним позовом, відповідач сплатив 1500,00 грн. в рахунок погашення суми основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями № 241 від 26.03.2012р., № 373 від 25.04.2012р., № 427 від 11.05.2012р., (а.с. 38, 39, 51), тому в цій частині судом першої інстанції провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Беручи до уваги, що сума боргу відповідача в розмірі 26647,42 грн. підтверджена належними доказами, останній доказів її добровільної сплати до суду не надав, тому господарський суд, у відповідності з вимогами ст. ст. 526 Цивільного кодексу України, правомірно визнав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 26647,42 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Пунктом 7.4 договору передбачено, що у разі порушення встановленого  у п. 4.1 цього договору або відповідної специфікації  (додатковій угоді до договору) терміну платежу покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Згідно з поданим розрахунком розмір пені становить 776,95 грн. Враховуючи, що факт несвоєчасного виконання відповідачем своїх збовязань з оплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи, а розрахунок позивача не суперечить вимогам закону та відповідає умовам договору, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 776,95 грн. пені визнані судом першої інстанції правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. З матеріалів справи вбачається, що 14 травня 2012 року відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про надання розстрочки виконання рішення строком на 10 місяців шляхом сплати ТОВ “Лодикон” на користь ТОВ “Інко-Фуд Україна” щомісяця суми боргу (з урахуванням пені та судового збору) рівними частками, посилаючись на тяжке фінансове становище. Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення визнано господарським судом необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не подав доказів того, що має місце винятковий випадок, який ускладнює або робить неможливим виконання рішення суду та може бути підставою для розстрочення його виконання. Колегія суддів вважає, що викладені в рішенні суду висновки повністю відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. В апеляційній скарзі відповідач суму заборгованості не спростовує, але посилається на те, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно відмовився розстрочити виконання рішення по справі, не врахувавши при цьому, що відмова у наданні розстрочки не сприятиме, як можливості продовження нормальної господарської діяльності ТОВ “Лодикон”, так і реальній можливості своєчасного та повного отримання боргу ТОВ “Інко-Фуд Україна”. Колегія суддів не може погодитись з наведеними відповідачем доводами, та зазначає наступне. Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення повинні бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у визначений строк. Також, слід зазначити, що відстрочка або розстрочка виконання рішення надається лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення і не допускати їх настання. Колегія суддів бере до уваги, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Як свідчать матеріали справи, своє клопотання про розстрочку  виконання рішення суду відповідач обґрунтовує тяжким фінансовим станом товариства, а саме: несвоєчасним проведенням розрахунків, порушенням платіжної дисципліни підприємствами-контрагентами, необхідністю погашення отриманих в установах банку кредитів, наявністю інфляційних процесів в економіці держави, тощо. Колегія суддів, вважає, що надані відповідачем аргументи не свідчать про неможливість виконання ним судового рішення, а вказані обставини не мають характер виняткових випадків, які можуть бути  підставою для надання розстрочки виконання рішення суду, оскільки негативні процеси в економіці у рівній мірі впливають як на відповідача, так і на позивача, а самі інфляційні процеси спричиняють знецінення грошей, які відповідач повинен сплачувати за рішенням суду, що може привести до грубого порушення прав позивача щодо стягнення заборгованості, яка є предметом даного спору, та завдання йому матеріальної шкоди. Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів, погоджуючись з висновками господарського суду Харківської області, вважає, що підстави для задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду відсутні. Наведені відповідачем доводи про застосування судом першої інстанції неналежної норми процесуального права -  ст. 121 ГПК України, є безпідставними, оскільки оскаржуване рішення не містить жодного посилання на вказану норму права. За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді  Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного документального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 14 травня 2012 року. На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лодикон", м. Суми залишити без задоволення. Рішення господарського суду Сумської області від 14 травня 2012 року по справі № 5021/482/12 залишити без змін. Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів. Повний текст постанови складено та підписано 13 серпня 2012 року. Головуючий суддя                                                                    Барбашова С.В. Суддя                                                                                           Білецька А.М.   Суддя                                                                                           Гончар Т. В.