Постанова

від 14.08.2012 по справі 2а/1570/10397/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2012 р.Справа № 2а/1570/10397/2011

Категорія:8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В., судді -Градовського Ю.М., судді -Вербицькій Н.В. при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МК-С»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МК-С»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «МК-С»(надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2011 року №0002522350, яким позивачу збільшені грошові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 41666,67 грн. -за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними санкціями.

Оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ на підставі акту від 14.10.2011 року №7263/23-05/37060751 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки позивача з питання взаємовідносин з ТОВ «Фрімен»за квітень 2011 року.

За актом перевірки нарахування спірних податкових зобов'язань ДПІ обґрунтовує тим, що в порушення пп.145.1.2 п.145.1 ст.145 та п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит з ПДВ за квітень 2011 року на суму 41666,67 грн. по відносинам з ТОВ «Фрімен», правочини якого визнані як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що одним з основних видів його діяльності є купівля-продаж, обробка деревини, виготовлення з неї продукції та реалізація її споживачам. З метою провадження зазначеного виду діяльності було орендовано приміщення та укладено договір купівлі-продажу від 18.04.2011 року №018 з ТОВ «Фрімен», відповідно до якого придбано станки деревообробні, що були у використанні, на загальну суму 250000,00 грн., в т.ч. ПДВ 41666,67 грн.. На виконання умов договору позивачем було сплачено відповідну суму на користь ТОВ «Фрімен»та отримано від останнього відповідну податкову накладну. Передача обладнання відбувалась за актом приймання-передачі від 05.05.2011 року та видатковою накладною від 05.05.2011 року №РН-029. Передача сертифікатів, паспортів, технічної документації договором не передбачалась, оскільки станки є бувшими у використанні. Наказом від 05.05.2011 року №01/05-11-ОС придбані станки визнані активом, визначено строк корисного використання та дату вводу їх в експлуатацію, а 30.06.2011 року станки введені в експлуатацію, про що складений відповідний акт. З 3 кварталу 2011 року підприємством здійснюється нарахування амортизації, що відображено у відповідних деклараціях з податку на прибуток. Обладнання використовується у господарській діяльності підприємства, як докази реалізації деревини та виробів з неї позивачем надані деякі видаткові накладні на отриманий покупцями товар. Позивач вказує, що всі зазначені ним документи надавались до перевірки, але не були враховані перевіряючими, які в акті перевірки вказали на відсутність деяких з перелічених документів. Позивач вважає, що ним виконані всі умови, визначені чинним законодавством, для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а також вказує на безпідставність висновків відповідача про нікчемність всіх правочинів, укладених ТОВ «Фрімен».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до акту перевірки, позивач включив до податкового кредиту квітня 2011 року ПДВ в сумі 41666,67 грн. на підставі податкової накладної ТОВ «Фрімен»від 28.04.2011 року №272 на загальну суму 250000 грн. (у т.ч. ПДВ -41666,67 грн.), за якою ТОВ «Фрімен»на підставі угоди від 18.04.2011 року продає позивачу наступний товар: верстат багатопільний, верстат кромкообрізний, верстат чотирьохсторонній та верстат рейсмусний.

Висновок про завищення позивачем податкового кредиту по операції з ТОВ «Фрімен»в акті перевірки обґрунтовується тим, що позивач не надав до перевірки жодного документа, який би обґрунтовував собівартість придбаного обладнання, що робить неможливим визначення рівня звичайних цін на вказане обладнання, визначення витрат та нарахування амортизації на придбане обладнання. Також ДПІ посилається на те, що за наданою до перевірки оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №631 по контрагенту ТОВ «Фрімен»оприбуткування та оплата здійснено 05.05.2011 року, банківських виписок про оплату не надано. Крім того, ДПІ вказує на результати перевірки ТОВ «Фрімен»з питань формування податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року, оформленої актом від 29.06.2011 року №4232/23-5/37222861, за яким складських, виробничих приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не встановлено, а всі операції цього підприємства є нікчемними.

З наведених підстав ДПІ вважає, що позивачем порушені вимоги пп.145.1.2 п.145.1 ст.145, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України при формуванні податкового кредиту по операції з ТОВ «Фрімен».

Оцінюючи правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі операції із ТОВ «Фрімен», колегія судів виходить з наступного.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Виходячи із приписів вищевказаних законодавчих норм, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

На підтвердження правильності та повноти декларування податкового кредиту по операції із ТОВ «Фрімен»за квітень 2011 до матеріалів справи позивач долучив копію договору від 18.04.2011 року №018, специфікацію №1 до договору, додаткову угоду №1, податкову накладну від 28.04.2011 року №272, акт приймання-передачі деревообробного обладнання від 05.05.2011 року, видаткову накладну №РН-029 від 05.05.2011 року.

Ці документами підтверджують документальне оформлення операції з поставки ТОВ «Фрімен»в адрес позивача на підстав угоди від 18.04.2011 року бувшого у використанні деревообробного обладнання на загальну суму 250000 грн. (у т.ч. ПДВ - 41666,67 грн.), а саме: верстату багатопільного, верстату кромкообрізного, верстату чотирьохстороннього та верстату рейсмусного.

ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність цих первинних документів вимогам податкового законодавства.

Факт того, що на момент вказаних операцій ТОВ «Фрімен»мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платники податку на додану вартість, відповідачем не оспорювався.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зміст наданих до суду документів не дає змоги ідентифікувати, який саме товар був придбаний позивачем через відсутність визначення моделі, марки або будь-яких інших технічних характеристик зазначеного у таких документах обладнання; на підтвердження товарності операції позивачем не надані до суду товарно-транспортні накладні; відсутність ідентифікації придбаного обладнання не дозволяє перевірити правильність формування податкового кредиту по операції з ТОВ «Фрімен»через неможливість встановити рівень звичайних цін на такий товар, врахування якого відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України є обов'язковим при визначенні податкового кредиту; відсутність супроводжувальних документів відносно технічних характеристик обладнання не дає можливості визначити мінімально припустимі терміни корисного використання придбаного обладнання, які визначені п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України з метою нарахування амортизації на придбане обладнання.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів погодитися не може, з огляду на наступне.

За змістом п.188.1 ст.188 та п.198.3 ст.198 ПК України рівень звичайних цін обмежує максимальний розмір податкового кредиту при придбанні товарів та обмежує мінімальний розмір бази оподаткування податком на додану вартість при реалізації товарів.

Відповідно до п.14.1.71 ст.14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін;

Законодавство не забороняє платнику податків придбавати товари, які були у використанні, у тому числі бувші у використанні основні засоби.

Сам факт відсутності на придбане позивачем обладнання технічної документації стосовно його технічних характеристик, дати виготовлення, виробника не доводить перевищення позивачем рівня звичайних цін на таке обладнання.

Стверджуючи про недотримання позивачем приписів п.198.3 ст.198 ПК України стосовно звичайних цін на придбаний товар, ДПІ в той же час не надала суду доказів того, що вартість придбаного позивачем у ТОВ «Фрімен» бувшого у використанні деревообробного обладнання перевищує рівень звичайних цін на таке обладнання.

Стосовно посилань суду першої інстанції на неможливість встановлення мінімально припустимих термінів корисного використання придбаного обладнання, колегія суддів зазначає, що для придбаного позивачем обладнання, яке відноситься до 4 групи основних засобів (машини та обладнання) п.145.1 ст.145 ПК України мінімально допустимий строки корисного використання встановлений тривалістю 5 років, а наказом позивача від 05.05.2011 року на придбане у ТОВ «Фрімен»деревообробне обладнання цей термін був встановлений на рівні 10 років, тобто більше ніж визначений законом мінімальний термін.

Отже, позивачем не допущено порушень приписів пункту 145.1 ст.145 ПК України щодо визначення мінімально допустимого строку корисного використання придбаного у ТОВ «Фрімен»деревообробного обладнання.

В акті перевірки ДПІ посилається на те, що фактична передача позивачу обладнання відбулась 05.05.2011 року, і на момент перевірки були відсутні банківські виписки про оплату цього обладнання 28.04.2011 року.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Враховуючи, що акт приймання-передачі обладнання та видаткова накладна №РН-029 складені 05.05.2011 року, то сформувати податковий кредит по такій операції в квітні 2011 року на підставі податкової накладної ТОВ «Фрімен»№272 від 28.04.2011 року позивач мав можливість лише сплативши цьому контрагенту в квітні 2011 року вартість обладнання на суму 250000 грн..

На підтвердження факту оплати вказаного обладнання саме 28.04.2011 року позивач надав суду банківську виписку за 28.04.2011 року, а також платіжне доручення №117 від 28.04.2011 року, про оплату позивачем ТОВ «Фрімен»250000 грн. (у т.ч. ПДВ 41666,66 грн.) за деревообробне обладнання.

Позивач зазначив, що у банківській виписці та у платіжному дорученні №117 від 28.04.2011 року в призначені платежу помилково зазначений договір №28 від 26.04.2011 року, оскільки іншого договору, ніж договір №018 від 18.04.2011 року, позивачем з ТОВ «Фрімен»не укладалось.

Цей факт також підтвердив і директор ТОВ «Фрімен»ОСОБА_5, який був допитаний апеляційним судом в якості свідка, та пояснив, що отримав від позивача повну оплату за деревообробне обладнання в квітні 2011 року.

Таким чином, віднесення позивачем до податкового кредиту квітня 2011 року ПДВ в сумі 41666,66 грн. на підставі податкової накладної №272 від 28.04.2011 року по першій події, тобто по факту оплати, з подальшим отриманням обладнання в травні 2011 року, є правомірним.

Колегія суддів вважає, що позивачем дотримано спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операції з ТОВ «Фрімен»за квітень 2011 року.

Стосовно наведених в акті перевірки посилань ДПІ на обставини господарської діяльності ТОВ «Фрімен», як то: відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фонді, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не знаходження за юридичною адресою, які, на думку ДПІ свідчать про нікчемність угод ТОВ «Фрімен»із контрагента, то такі посилання на думку колегія суддів є хибними з огляду на наступне.

Дотримання позивачем приписів ст.198 Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту по операції з ТОВ «Фрімен», окрім належного документального оформлення цих операцій первинними бухгалтерськими документами, повинно також підтверджуватися реальністю виконання такої операції.

На виконання запиту апеляційного суду від 18.07.2012 року №2609 директор ТОВ «Фрімен»ОСОБА_5 в судовому засіданні 14.08.2012 року надав суду докази придбання його підприємством у ПП «Конвент-плюс»01.04.2011 року деревообробного обладнання за 241000 грн. (у т.ч. ПДВ 40380,00 грн.) (податкова накладна №9 від 01.01.2011 року), яке в подальшому було реалізовано позивачу, а також надав декларацію з ПДВ за квітень 2011 року, за якою ТОВ «Фрімен»задекларувала вартість реалізованого позивачу обладнання на суму 250000 грн. у складі своїх податкових зобов'язань.

Свідок ОСОБА_5 також суду пояснив, що реалізоване позивачу деревообробне обладнання було придбаного його підприємством у ПП «Конвент-плюс», як бувше у використанні, без технічної документації на нього. На склад позивача це обладнання було перевезено найманим ТОВ «Фрімен»у ПП «Морська транспортна агенція Ежені»вантажним автотранспортом. Його підприємство весь час знаходиться за місцем своєї реєстрації. Необхідність мати його підприємству власні складські приміщення, транспортні засоби, а також технічний персонал відсутня. Стосовно проведеної податковими органами перевірки його підприємства, за якою всі господарські операції визнані нікчемними, свідок пояснив, що про таку перевірку йому нічого не відомого, запитів від ДПІ стосовно операції з позивачем не отримував.

Пояснення ОСОБА_5 щодо транспортування обладнання на склад позивача підтверджуються наданою ТОВ «Фрімен»товарно-транспортною накладною №033702 від 05.05.2011 року.

Твердження ДПІ про відсутність реальної поставки позивачу деревообробного обладнання від ТОВ «Фрімен»свого підтвердження не знайшли та спростовані отриманими судом доказами.

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи та отриманих доказів апеляційний суд приходить до висновку, що дії позивача при формуванні податкового кредиту по операції з ТОВ «Фрімен»свідчать про його добросовісність, а вчинена ним господарська операція з цим постачальником не викликає сумнівів в її реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Порушень вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту по операції з ТОВ «Фрімен»в квітні 2011 року апеляційним судом не встановлено, а тому висновок суду першої інстанції про правомірність спірного повідомлення-рішення колегія суддів вважає помилковим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МК-С» -задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року -скасувати.

Винести нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «МК-С»задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 31 жовтня 2011 року №0002522350.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 серпня 2012 року.

Головуючий: Судді: