Ухвала

від 09.08.2012 по справі 2а-8253/09/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8253/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярова О.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" серпня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Петрика І.Й.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ГРІС" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ГРІС" до управління Пенсійного фонду України Шевченківського району м. Києва про визнання незаконними та скасування актів,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ГРІС»з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва про визнання незаконними та скасування актів № 392 від 05.06.09р. та № 393 від 05.06.09р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ГРІС»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 21 травня 2009 року по 22 травня 2009 року працівниками управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва була проведена позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ГРІС»(ідентифікаційний код 24360803, реєстраційний номер в Пенсійному фонді України 04-17052) з питань достовірності та правильності наданих ним відомостей про застрахованих осіб до відділу персоніфікованого обліку відомостей відповідно до ст. 21 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.01.2006р. по 31.12.2008р.

За результатами проведеної перевірки позивача працівниками управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва складено акти від 05.06.2009р. № 392 та № 393.

Згідно вказаних актів перевірки перевіряючими під час проведення вказаної перевірки встановлено, що протягом 2006 -2008 років Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ГРІС»перебувало на спрощеній системі оподаткування. Страховий збір з фізичних осіб-підприємців протягом 2006 -2008 років відрахований до Пенсійного фонду України з сум єдиного податку не відповідає нормі встановленій законом (31,8%, 33,2%), внаслідок чого до пенсії може бути зарахована тільки сума виплат з якої був фактично обчислений та сплачений страховий збір до Пенсійного фонду України (ст. 41 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). Відділом аудиту надходження доходів та економічного аналізу зроблено донарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на такі суми: за 2006 рік -123 139, 46 грн., за 2007 рік -130 151, 75 грн., за 2008 рік -130 343, 72 грн.

Доказів винесення відповідачем розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених спірними актами перевірки, у вигляді вимоги про сплату боргу, форма якого передбачена додатком № 9 до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, сторонами ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції надано не було.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, оскарження акту та викладених у ньому фактів і обставин не може предметом самостійних вимог, оскільки акт є доказом, який досліджується судом разом з оцінкою дій по проведенню перевірки та складанню акту (як складових перевірки) і висновки щодо правомірності викладених у ньому обставин, які стали підставою для прийняття певного рішення, суд викладає у мотивувальній частині постанови суду у разі оскарження рішення органу Пенсійного фонду України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із п.6 ч.1 ст. 3 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Частина 1 ст. 17 КАС України визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Виходячи з аналізу вищевикладених норм матеріального права, колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки не є актом індивідуальної дії та не створює правових наслідків для позивача.

Крім того, слід зазначити, що при проведенні перевірки було встановлено порушення, про що складено акт перевірки, на основі якого може бути винесено розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених спірними актами перевірки, у вигляді вимоги про сплату боргу. Саме вказане рішення може бути оскаржене до суду в порядку адміністративному судочинства, а не сам акт перевірки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав та обов'язків, їх зміни чи припинення.

Враховуючи ті обставини, що в доказів винесення будь-якого розпорядчого документа сторонами не надано, то колегія суддів приходить до висновку, що будь-яких юридичних наслідків для позивача не настало, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ГРІС" -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2012 року -залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Петрик І.Й.