Ухвала

від 07.08.2012 по справі 2а-343/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-343/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Грищенко Т.М., суддів -Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., при секретарі -Киш С., розглянувши у відкритому судовому засіданні відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2012 р. у справі за адміністративним позовом ТОВ "Терра-Центр" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра-Центр»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0000912340 від 28.07.2011 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2012 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0000912340 від 28 липня 2011 р.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процессуального права.

Як встановлено судом першої інстанцйії, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Терра-Центр»з питань правових відносин з ТОВ «Акотекс»(код за ЄДРПОУ 37317502) за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., за результатами якої було складено Акт від 08.07.2011 р. за № 335/1-23-40-32798799 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Терра-Центр»з питань правових відносин з ТОВ «Акотекс»(код за ЄДРПОУ 37317502) за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р

У вказаному акті перевірки відповідачем було встановлено порушення п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р . за № 2755-VI , що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 367 307, 00 грн.

28 липня 2011 р. відповідачем на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000912340, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та абз.1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі -459 133,75 грн., у тому числі 367 307,00 грн. -основний платіж та 91 826,75 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишене без змін Державною податковою адміністрацією у м. Києві та Державною податковою службою України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України , податковий кредит -це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України , податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України , платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України , право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу .

Судом також встановлено, що між ТОВ «Акотекс»(як виконавцем) та ТОВ «Терра-Центр»(як замовником) був укладений договір № 24/02-11 від 24.02.2011 р., за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання з виготовлення зовнішньої реклами та відповідних їй рекламних засобів (тимчасових або стаціонарних конструкцій), а також із розміщення реклами, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ «Акотекс»в березні 2011 року надало послуги ТОВ «Терра-Центр»з виготовлення та розміщення реклами на троллах, виготовлення та розміщення реклами на розтяжках; виготовлення радіоролику та розміщення його на радіо; виготовлення та розміщення рекламних роликів на плазмових панелях в торгових центрах; виготовлення та розміщення реклами на сіті-лайтах в торгово-офісному центрі; виготовлення та розміщення реклами на біг-бордах; у м. Харкові, у м. Дніпропетровську, у м. Ялті, у м. Одесі, у м. Сімферополі, у м. Донецьку, у м. Севастополі, у м. Києві.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Так, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Підтвердження даних податкового обліку можуть лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія звертає увагу, що при судом дослідженні податкових накладних складених на виконання Договору № 24.02.2011 р. від 24.02.2011 р., встановлено, що зазначені документи містять обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , а також, що спірні вищевказані податкові накладні складено особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість та містять підпис посадової особи.

На момент здійснення господарських операцій із позивачем, виписки податкових накладних ТОВ «Акотекс»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також перебувало на обліку платника податку на додану вартість.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно з п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Також, колегія погоджується з судом першої інстанції, що господарські відносини між ТОВ «Акотекс»та ТОВ «Терра-Центр»здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними доказами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, виходячи з такого.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як встановлено судом, 01.11.2005 р. ТОВ «Терра-Центр»уклало з датською компанією Jysk A/S дистриб'юторську угоду (концесія (франчайзинг) з ексклюзивними правами на підставі роялті). Дана угода дійсна на території України (параграф 2 угоди). Відповідно до параграфу 4 Угоди товари поставляються з асортименту товарів компанії Jysk A/S та під їх торговою маркою (профіль гуся та Jysk ). Параграфом 7 даної угоди передбачено відповідальність позивача за всі рекламні заходи, які необхідні для стимулювання росту об'єму продаж товарів на даній території. Параграфом 9 Угоди на ТОВ «Терра-Центр»покладено обов'язок вчиняти все необхідне для того, щоб сприяти росту об'єму продажів товарів. Також цією угодою передбачене право позивача і його обов'язок використовувати комерційний досвід (ноу-хау), включаючи право на використання імені/S (параграф 14 Угоди). Суть ноу-хау включає в себе, зокрема, просування товару, розробку рекламних компаній.

Як вбачається з матеріалів справи, рекламні послуги у ТОВ «Акотекс» замовлялися позивачем з метою доведення до відома потенційних клієнтів про діяльність позивача щодо продажу на території України, а зокрема у м. Сімферополь, у м. Севастополь, у м. Донецьку, у м. Києві, у м. Ялті, у м. Дніпропетровську, у м. Харкові, у м. Одесі товарів під торговою маркою «Юск»(Jysk). На підтвердження реальності наданих ТОВ «Акотекс»послуг в матеріалах справи містяться надані позивач суду докази: дистриб'юторську угоду (концесія (франчайзинг) з ексклюзивними правами на підставі роялті) від 01.11.2005 р.; договір суборенди № 67 А від 18.01.2010 р.; Договір оренди № 21-01/11 від 12.01.2011 р.; Договір суборенди № 200-Ялта, Договір суборенди № 1-Сев/2/1 від 08.05.2008р.; Договір суборенди № 38-Дон/2 від 28.02.2011 р.;договір № 59 від 10.11.2009 р. згідно якого ТОВ «Терра-Центр»(постачальник) зобов'язувалося поставити товари торгової марки «Юск»(Jysk) в мережу магазинів «Фуршет», що знаходиться у м. Сімферополі, у м. Ялта, у м. Одеса, у м. Севастополі та в інші міста України; оригінал платіжного доручення № 4727 від 22.11.2011 р. на суму 600 000,00 грн.; оригінал платіжного доручення № 4521 від 27.10.2011 р. на суму 367 268,82 грн.; оригінал платіжного доручення № 3546 від 16.06.2011 р. на суму 201 812, 00 грн.; оригінал платіжного доручення № 3332 від 17.05.2011 р. на суму 201 812, 00 грн., оригінал платіжного доручення № 3127 від 14.04.2011 р. на суму 143 249,60 грн.; звіти щодо розміщення реклами з фотознімками виготовленої та розміщеної реклами на розтяжках, сіті-лайтах, біг-бордах щодо реклами товарів торгової марки «Юск»(Jysk) у м. Сімферополі, у м. Севастополі, у м. Донецьку, у м. Києві, у м. Ялті, у м. Дніпропетровську, у м. Харкові, у м. Одесі; диск з рекламним аудіо роликом.

Також, колегія зазначає, що відповідачем не було наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаного правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Акотекс», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу .

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України ).

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду.

Згідно ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 12, 41, 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2012 р.- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.