Постанова

від 13.08.2012 по справі 2а/0570/7671/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/7671/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретарі Асмановій Е.Е.

за участю:

позивача - не з'явився,

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Шестакова М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 8843/10/17-3, № 8842/10/17-3 від 25 травня 2012 року, -

в с т а н о в и в :

У червні 2012 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 8843/10/17-3, № 8842/10/17-3 від 25 травня 2012 року.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що згідно статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Отже, передумовою для виникнення у особи обов'язку сплати податку на землю є здійснення відповідної державної реєстрації права власності на земельну ділянку чи права на постійне користування нею. Позивач на підставі договорів дарування нежитлового приміщення від 27 грудня 2010 року і 28 грудня 2010 року отримав право власності лише на нежилі приміщення, що розташовані за адресами: АДРЕСА_2, та АДРЕСА_3, які є частинами жилих багатоквартирних будинків. За цими договорами позивач не набув права власності на земельну ділянку, на якій розташовані придбані приміщення. На момент нарахування земельного податку позивач не мав у власності або постійному користуванні земельної ділянки, а отже він не є суб'єктом сплати земельного податку.

З огляду на повідомлені обставини, просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 25 травня 2012 року № 8843/10/17-3 та № 8842/10/17-3 (арк. справи 4-6).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, про що надав письмові заперечення (арк. справи 44), в яких посилається на те, що відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Таким чином, нарахування земельного податку ОСОБА_3 було здійснено з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно: на нежиле приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_2 - з 27 грудня 2010 року; на нежиле приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_3 - з 28 грудня 2010 року.

З огляду на зазначене, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 8842/10/17-3 від 25 травня 2012 року, яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2010-2011 роки у розмірі 12896,12 грн. та податкове повідомлення-рішення № 8843/10/17-3 від 25 травня 2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2012 рік у розмірі 12737,87 грн.

На підставі вищевикладеного, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - фізична особа ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1.

27 грудня 2010 року між приватним підприємством «Рент», ідентифікаційний код 32273864, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Краматорськ, вул. Ювілейна, буд. 24, в особі директора Волкова Юрія Володимировича, діючого на підставі статуту зі змінами, зареєстрованого 14 березня 2003 року виконкомом Краматорської міської ради за № 96р, та наказу № 16 від 01 листопада 2006 року, і ОСОБА_3 укладено договір дарування нежилого приміщення (серія ВРД № 830620), згідно якого приватне підприємство «Рент» передало, а ОСОБА_3 безоплатно прийняв у власність ціле нежиле приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 1198,1 кв.м., що складається із цегляного нежилого приміщення магазину з підвалом (арк. справи 10).

28 грудня 2010 року між приватним підприємством «Рент», ідентифікаційний код 32273864, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Краматорськ, вул. Ювілейна, буд. 24, в особі директора Волкова Юрія Володимировича, діючого на підставі статуту зі змінами, зареєстрованого 14 березня 2003 року виконкомом Краматорської міської ради за № 96р, та наказу № 16 від 01 листопада 2006 року, і ОСОБА_3 укладено договір дарування нежилого приміщення (серія ВРД № 830635), згідно якого приватне підприємство «Рент» передало, а ОСОБА_3 безоплатно прийняв у власність ціле нежиле приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 1085,1 кв.м., що складається із цегляного нежилого приміщення магазину з підвалом (арк. справи 11).

21 січня 2011 року Краматорським міським бюро технічної інвентаризації проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нежиле приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 4552072, номер запису 179-Н/Ф у книзі 1, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 28750483 від 21 січня 2011 року (арк. справи….), а також проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 на нежиле приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер 4551833, номер запису 88-Н/Ф у книзі 1, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 28743039 від 21 січня 2011 року (арк. справи 12-13).

Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби 25 травня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ф», якими згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 розділу ІІ та відповідно до пункту 287.8 статті 287 розділу ХІІІ Податкового кодексу України ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб, код платежу 13050300:

- за податковим повідомленням-рішенням № 8843/10/17-3 у розмірі 12737,87 грн. (арк. справи 8);

- за податковим повідомленням-рішенням № 8842/10/17-3 у розмірі 12896,12 грн. (арк. справи 9).

Прийняті відповідачем рішення є правовими актами індивідуальної дії, правомірність винесення яких здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Згідно пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

У пункті 9.1 статті 9 Податкового кодексу України закріплено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Одночасно, підпунктами 14.1.73 та 14.1.74 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Як вбачається з письмових пояснень до адміністративної справи, що надані відповідачем до суду 10 серпня 2012 року (арк. справи 52-53), нарахування земельного податку ОСОБА_3 здійснювалося Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби наступним чином.

На нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, земельний податок нараховувався з 27 грудня 2010 року; на нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 - з 28 грудня 2010 року.

Базою оподаткування згідно з підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. При цьому, алгоритм розрахунку коефіцієнту індексації (1,22) на 2010-2012 роки доведений податківцям витягом з листа Державної податкової служби України від 16 січня 2012 року № 1248/17-3217 (арк. справи 67).

Крім того, для визначення нормативної грошової оцінки враховуються такі показники як вартість одного квадратного метра земельної ділянки, яка знаходиться у конкретній економіко-планувальній зоні міста, в якому розташована дана земельна ділянка, та має комерційне функціональне значення, а також площа земельної ділянки.

Проте, як також вказано відповідачем у письмових поясненнях, розрахунки земельного податку, за якими визначалися суми податкового зобов'язання у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, проводились за площею, вказаною в договорах дарування, без урахування пропорційної частки прибудинкової території у зв'язку з відсутністю на час здійснення розрахунків відповідей від приватного підприємства «Ладис» та приватного підприємства «Алатир», у яких наявна інформація про загальну площу земельних ділянок з урахуванням прибудинкової території ( арк. справи 68,69).

Згідно листа приватного підприємства «Ладис» від 18 липня 2012 року № 345 загальна площа земельної ділянки з урахуванням прибудинкової території будинку за адресою: АДРЕСА_2, становить 3597 кв.м., загальна площа будинку - 2216,66 кв.м. Тобто, площа землі, за яку ОСОБА_3 повинен сплачувати земельний податок складає: 1198,1 кв.м. / 2216,66 кв.м. х 3597 кв.м = 1944,17 кв.м.

Відповідно до листа приватного підприємства «Алатир» від 18 липня 2012 року № 428 загальна площа земельної ділянки з урахуванням прибудинкової території будинку за адресою: АДРЕСА_3, становить 7045,1 кв.м., загальна площа будинку - 5012,7 кв.м. Тобто, площа землі, за яку ОСОБА_3 повинен сплачувати земельний податок складає: 1085,1 кв.м. / 5012,7 кв.м. х 7045,1 кв.м = 1525,05 кв.м.

Податковими повідомленнями-рішеннями, що оскаржуються, визначено грошове зобов'язання на загальну суму 25 633,99 грн.

З урахуванням проведеного перерахунку податкових зобов'язань згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 розділу ІІ та пункту 287.8 статті 287 розділу ХІІІ Податкового кодексу України 07 серпня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 15612/10/17-03, яким визначено додатково до сплати суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» на загальну суму 13 375,12 грн. (арк. справи….). Дане податкове повідомлення-рішення вручено особисто ОСОБА_3 07 серпня 2012 року, яке не є предметом оскарження у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. У статті 270 Податкового кодексу України зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Частинами 1 та 2 статті 42 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Тобто, чинним законодавством передбачено можливість передачі у власність чи надання в користування земельних ділянок під багатоквартирними жилими будинками об'єднанню власників будинку або підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Пунктом 287.8 статті 287 «Строк сплати плати за землю» Податкового кодексу України передбачено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що він не є суб'єктом плати земельного податку, та вважає їх такими, що не відповідають нормам законодавства.

У вищевказаних письмових поясненнях Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби наведений детальний розрахунок податкового зобов'язання з плати за землю. Проте, суд вважає, що дані розрахунки проведено з порушенням норм податкового законодавства виходячи з наступного.

По-перше, пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (дана редакція набула чинності 01 січня 2012 року).

На виконання пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України постановою № 1386 від 21 грудня 2011 року Кабінет Міністрів України затвердив Порядок подання органам державної податкової служби інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, який набрав чинності 12 січня 2012 року. Абзацом 2 пункту 1 цього Порядку визначено суб'єктів інформаційних відносин, на яких поширюється дія Порядку. Такими суб'єктами є юридичні особи, фізичні особи - підприємці, податкові агенти, органи державної влади під час виконання владних управлінських функцій, у тому числі делегованих повноважень, органи місцевого самоврядування, в яких виникає обов'язок щодо подання зазначеної інформації.

У пункті 4 Порядку зазначено що, територіальні органи Держземагентства подають щомісяця до 10 числа органові державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки, а також за запитом зазначеного органу або ДПС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, відповідно до Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245.

Пунктом 3 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245, визначено, що суб'єктами інформаційних відносин, на яких поширюється дія цього Порядку, є: фізичні особи (резиденти і нерезиденти України, у тому числі самозайняті особи); юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи; об'єднання громадян; релігійні організації; суб'єкти владних повноважень; Національний банк, банки та інші фінансові установи; міжнародні організації.

У пункті 9 цього ж Порядку вказано, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Згідно із пунктом 287.2 статті 287 Податкового кодексу України облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

Відповідно до пункту 286.5 стаття 286 Податкового кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Податкові повідомлення-рішення № 8843/1017-3 та № 8842/10/17-3 прийняті Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби 25 травня 2012 року, тобто після набрання чинності норм податкового законодавства щодо надання центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, інформації, необхідної для обчислення і справляння плати за землю, якою податковий орган повинен був керуватися при визначенні суми податкового зобов'язання із земельного податку.

Таким чином, Державна податкова інспекція у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби всупереч норм податкового законодавства при обчисленні розміру земельного податку з фізичних осіб для ОСОБА_3 використала інформації приватного підприємства «Алатир» та приватного підприємства «Ладис», до яких надавала відповідні запити.

При цьому, суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідач не надав суду будь-яких доказів про те, що приватні підприємства «Алатир» та «Ладис» володіють інформацією необхідною для обчислення і справляння плати за землю позивачем, тобто з яких джерел використана вказаними підприємствами інформація при направленні відповідей податковому органу.

По-друге, відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Як зазначалося вище, Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби земельний податок ОСОБА_3 нараховувався з 27 грудня 2010 року - на нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та з 28 грудня 2010 року - на нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно з частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. У частинах 3, 4 статті 334 ЦК України закріплено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. За частиною 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно до частин 1 та 2 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Згідно частини 1 статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Отже, 27 грудня 2010 року та 28 грудня 2010 року - це дати укладення договорів дарування нежилих приміщень магазинів.

Датою державної реєстрації права власності на нерухоме майно є дата державної реєстрації Краматорським міським бюро технічної інвентаризації права приватної власності ОСОБА_3 на нежилі приміщення, тобто 21 січня 2011 року.

Таким чином, земельний податок ОСОБА_3 повинен нараховуватися саме з 21 січня 2011 року.

По-третє, Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3, взятий за основу показник вартості 1 кв.м. земельної ділянки, яка знаходиться у ІІІ економіко-планувальній зоні м. Краматорська та має комерційне функціональне призначення. Тобто, податковий орган відніс земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3, до ІІІ економіко-планувальної зони м. Краматорська.

Позивач надав до суду листи управління Держкомзему у м. Краматорську Донецької області від 10 серпня 2012 року № 04-1716 та № 04-1717 (арк. справи….), в яких на запити ОСОБА_3 надається інформація про грошову оцінку 1 кв.м. земельної ділянки під магазин за адресою: АДРЕСА_3 та земельної ділянки під магазин за адресою: АДРЕСА_2.

Управлінням Держкомзему у м. Краматорську Донецької області при розрахунку грошової оцінки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3, взято показник нормативної грошової оцінки одиниці площі «земель комерційного використання» V економіко-планувальної зони м. Краматорська. Тобто, Управління Держкомзему у м. Краматорську Донецької області відносить земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3, до V економіко-планувальної зони м. Краматорська.

Таким чином, Державна податкова інспекція у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби, не використавши належної інформації, неправильно визначила економіко-планувальну зону м. Краматорська, в якій розташоване нежиле приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_3, наслідком чого став хибний розрахунок розміру земельного податку з фізичних осіб для ОСОБА_3.

Згідно із приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем у ході судового розгляду не було доведено та підтверджено доказами правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 25 травня 2012 року №8843/10/17-3 та № 8842/10/17-3.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на те, що відповідач не звертався із запитами про надання інформації до органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та відповідно не надав суду належної інформації, суд не має можливості провести розрахунок та визначити суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб для ОСОБА_3.

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 25 травня 2012 року №8843/1017-3 та № 8842/10/17-3 є протиправними, а позовні вимоги ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 8843/10/17-3, № 8842/10/17-3 від 25 травня 2012 року, підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 8843/10/17-3, № 8842/10/17-3 від 25 травня 2012 року, - задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби № 8843/10/17-3, № 8842/10/17-3 від 25 травня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 288,53 грн.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 13 серпня 2012 року.

Постанова у повному обсязі складена 17 серпня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.