Ухвала

від 20.09.2012 по справі 2а/0570/7671/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 року справа №2а/0570/7671/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів Ляшенка Д.В., Юрченко В.П., Чумака С.Ю. при секретарі Тюмер А.Г., за участі представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Пікалова Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 р. у справі № 2а/0570/7671/2012 за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 8843/10/17-3, № 8842/10/17-3 від 25 травня 2012 року.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що згідно статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Отже, передумовою для виникнення у особи обов'язку сплати податку на землю є здійснення відповідної державної реєстрації права власності на земельну ділянку чи права на постійне користування нею.

Позивач на підставі договорів дарування нежитлового приміщення від 27 грудня 2010 року і 28 грудня 2010 року отримав право власності лише на нежилі приміщення, що розташовані за адресами: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2, які є частинами жилих багатоквартирних будинків. За цими договорами позивач не набув права власності на земельну ділянку, на якій розташовані придбані приміщення. На момент нарахування земельного податку позивач не мав у власності або постійному користуванні земельної ділянки, а отже він не є суб'єктом сплати земельного податку.

Постановою суду 1 інстанції позов задоволено.

Відповідач вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову скасувати і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні скаргу підтримав, а представник позивача проти її задоволення заперечував.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_3.

27 грудня 2010 року між приватним підприємством "Рент", ідентифікаційний код 32273864, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Краматорськ, вул. Ювілейна, буд. 24, в особі директора Волкова Юрія Володимировича, діючого на підставі статуту зі змінами, зареєстрованого 14 березня 2003 року виконкомом Краматорської міської ради за № 96р, та наказу № 16 від 01 листопада 2006 року, і ОСОБА_4 укладено договір дарування нежилого приміщення (серія ВРД № 830620), згідно якого приватне підприємство "Рент" передало, а ОСОБА_4 безоплатно прийняв у власність ціле нежиле приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1198,1 кв.м., що складається із цегляного нежилого приміщення магазину з підвалом (арк. справи 10).

28 грудня 2010 року між приватним підприємством "Рент", ідентифікаційний код 32273864, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Краматорськ, вул. Ювілейна, буд. 24, в особі директора Волкова Юрія Володимировича, діючого на підставі статуту зі змінами, зареєстрованого 14 березня 2003 року виконкомом Краматорської міської ради за № 96р, та наказу № 16 від 01 листопада 2006 року, і ОСОБА_4 укладено договір дарування нежилого приміщення (серія ВРД № 830635), згідно якого приватне підприємство "Рент" передало, а ОСОБА_4 безоплатно прийняв у власність ціле нежиле приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 1085,1 кв.м., що складається із цегляного нежилого приміщення магазину з підвалом (арк. справи 11).

21 січня 2011 року Краматорським міським бюро технічної інвентаризації проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на нежиле приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 4552072, номер запису 179-Н/Ф у книзі 1, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 28750483 від 21 січня 2011 року, а також проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_4 на нежиле приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер 4551833, номер запису 88-Н/Ф у книзі 1, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 28743039 від 21 січня 2011 року (арк. справи 12-13).

Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби 25 травня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Ф", якими згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 розділу II та відповідно до пункту 287.8 статті 287 розділу XIII Податкового кодексу України ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб, код платежу 13050300:

- за податковим повідомленням-рішенням № 8843/10/17-3 у розмірі 12737,87 грн. (арк. справи 8);

- за податковим повідомленням-рішенням № 8842/10/17-3 у розмірі 12896,12 грн. (арк. справи 9).

Згідно пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпунктів 14.1.73 та 14.1.74 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

На нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, земельний податок позивачу відповідачем нараховувався з 27 грудня 2010 року; на нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 - з 28 грудня 2010 року.

Базою оподаткування згідно з підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. При цьому, алгоритм розрахунку коефіцієнту індексації (1,22) на 2010-2012 роки доведений податківцям витягом з листа Державної податкової служби України від 16 січня 2012 року № 1248/17-3217 (арк. справи 67).

Крім того, для визначення нормативної грошової оцінки враховуються такі показники як вартість одного квадратного метра земельної ділянки, яка знаходиться у конкретній економіко-планувальній зоні міста, в якому розташована дана земельна ділянка, та має комерційне функціональне значення, а також площа земельної ділянки.

Як вказано відповідачем у письмових поясненнях, розрахунки земельного податку, за якими визначалися суми податкового зобов'язання у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, проводились за площею, вказаною в договорах дарування, без урахування пропорційної частки прибудинкової території у зв'язку з відсутністю на час здійснення розрахунків відповідей від приватного підприємства "Ладис" та приватного підприємства "Алатир", у яких наявна інформація про загальну площу земельних ділянок з урахуванням прибудинкової території (арк. справи 68,69).

Податковими повідомленнями-рішеннями, що оскаржуються, визначено грошове зобов'язання на загальну суму 25 633,99 грн.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. У статті 270 Податкового кодексу України зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Частинами 1 та 2 статті 42 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Тобто, чинним законодавством передбачено можливість передачі у власність чи надання в користування земельних ділянок під багатоквартирними жилими будинками об'єднанню власників будинку або підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Пунктом 287.8 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, суд правильно вважав, що позивач є суб'єктом плати земельного податку.

Суд також дійшов правильного висновку, про те, що розрахунки земельного податку відповідачем проведено з порушенням норм податкового законодавства.

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (дана редакція набула чинності 01 січня 2012 року).

На виконання пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України постановою № 1386 від 21 грудня 2011 року Кабінет Міністрів України затвердив Порядок подання органам державної податкової служби інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, який набрав чинності 12 січня 2012 року. Абзацом 2 пункту 1 цього Порядку визначено суб'єктів інформаційних відносин, на яких поширюється дія Порядку. Такими суб'єктами є юридичні особи, фізичні особи - підприємці, податкові агенти, органи державної влади під час виконання владних управлінських функцій, у тому числі делегованих повноважень, органи місцевого самоврядування, в яких виникає обов'язок щодо подання зазначеної інформації.

У пункті 4 Порядку зазначено що, територіальні органи Держземагентства подають щомісяця до 10 числа органові державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки, а також за запитом зазначеного органу або ДПС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, відповідно до Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245.

Пунктом 3 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245, визначено, що суб'єктами інформаційних відносин, на яких поширюється дія цього Порядку, є: фізичні особи (резиденти і нерезиденти України, у тому числі самозайняті особи); юридичні особи (резиденти і

нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи; об'єднання громадян; релігійні організації; суб'єкти владних повноважень; Національний банк, банки та інші фінансові установи; міжнародні організації.

Відповідно до пункту 9 цього ж Порядку органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Згідно із пунктом 287.2 статті 287 Податкового кодексу України облік фізичних осіб -платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Податкові повідомлення-рішення № 8843/1017-3 та № 8842/10/17-3 прийняті Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби 25 травня 2012 року, тобто після набрання чинності норм податкового законодавства щодо надання центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, інформації, необхідної для обчислення і справляння плати за землю, якою податковий орган повинен був керуватися при визначенні суми податкового зобов'язання із земельного податку.

Державна податкова інспекція у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби всупереч норм податкового законодавства при обчисленні розміру земельного податку з фізичних осіб для ОСОБА_4 використала інформації приватного підприємства "Алатир" та приватного підприємства "Ладис", до яких надавала відповідні запити.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів про те, що приватні підприємства "Алатир" та "Ладис" володіють інформацією необхідною для обчислення і справляння плати за землю позивачем, тобто з яких джерел використана вказаними підприємствами інформація при направленні відповідей податковому органу.

Відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідачем земельний податок ОСОБА_4 нараховувався з 27 грудня 2010 року - на нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та з 28 грудня 2010 року - на нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 334 ч.3,4 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. За частиною 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно до частин 1 та 2 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Згідно частини 1 статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Отже, 27 грудня 2010 року та 28 грудня 2010 року - це дати укладення договорів дарування нежилих приміщень магазинів.

Датою державної реєстрації права власності на нерухоме майно є дата державної реєстрації Краматорським міським бюро технічної інвентаризації права приватної власності ОСОБА_4 на нежилі приміщення, тобто 21 січня 2011 року.

Таким чином, земельний податок ОСОБА_4 повинен нараховуватися саме з 21 січня 2011 року.

Також Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки за адресою: Донецька область, АДРЕСА_2, взятий за основу показник вартості 1 кв.м. земельної ділянки, яка знаходиться у III економіко-планувальній зоні м. Краматорська та має комерційне функціональне призначення. Тобто, податковий орган відніс земельну ділянку за адресою: Донецька область, АДРЕСА_2, до III економіко-планувальної зони м. Краматорська.

Але відповідно до листів управління Держкомзему у м. Краматорську Донецької області від 10 серпня 20Л2 року № 04-1716 та № 04-1717, в яких надається інформація про грошову оцінку 1 кв.м. земельної ділянки під магазин за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки під магазин за адресою: АДРЕСА_1, Управлінням Держкомзему у м. Краматорську Донецької області при розрахунку грошової оцінки вказаних земельних ділянок взято показник нормативної грошової оцінки одиниці площі "земель комерційного використання" V економіко-планувальної зони м. Краматорська.

Тобто, Управління Держкомзему у м. Краматорську Донецької області відносить земельну ділянку за адресою: Донецька область, АДРЕСА_2, до V економіко-планувальної зони м. Краматорська і відповідач, не використавши належної інформації, неправильно визначив економіко-планувальну зону м. Краматорська, в якій розташовані нежилі приміщення.

Таким чином ДПІ визначила позивачу податкові зобов"язання із порушенням норм матеріального права , а тому оскаржувані рішення є протиправними.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 р. у справі № 2а/0570/7671/2012- залишити без задоволення , а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення рішення в повному обсязі.