Ухвала

від 15.08.2012 по справі 2а-8744/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2012 р. Справа № 49390/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.

з участю секретаря судового засідання Прухницької Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 року у справі за позовом ПП "ЮПІ" до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області, треті особи ДПА у Львівській області, Львівська дирекція Українського державного підприємства поштового зв"язку "Укрпошта" про визнання протиправними рішень і дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

29.09.2010р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними наказу відповідача від 20.01.2010 року №10, направлення відповідача від 20.01.2010 року №5/23 та від 02.02.2010 року №9/23 про проведення позапланової виїзної перевірки позивача, дій відповідача щодо проведення такої перевірки та про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень відповідача від 05.08.2010 року №0000012641/2, №0000162301/2, №0000022641/2.

В обґрунтування вимог покликається на те, що не було відкрито будь-яких оперативно-розшукових справ щодо позивача чи його посадових осіб, а висновки акту відповідача про нікчемність укладених правочинів із контрагентами протиправними, оскільки реальність здійснених господарських операцій підтверджується оформленими належним чином всіма необхідними первинними бухгалтерськими та господарськими документами щодо придбання товарів у постачальників і їх продажу покупцям та використання у власній господарській діяльності, зокрема, договорами, видатковими накладними, актами списання, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, дорученнями, а тому твердження відповідача про укладення договорів з метою несплати податків є лише припущенням, для яких не є достатньою підставою сам факт порушення кримінальної справи щодо контрагентів, а тому прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 року позов задоволено.

ДПІ у Городоцькому районі Львівської області Державної податкової служби оскаржила дану постанову з підстав необгунтованості, таким що не відповідає дійсним обставинам справи, та таким, що постановлене із порушенням норм процесуального права, шляхом невірного застосування норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ДПІ у Городоцькому районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства в частині взаємовідносин з ПП «Будхім-Україна», ПП «Торгово-будівельний Альянс», ПП «Будпрод-Захід», ПП «Торгівля, будівництво, перспектива», ПП «Будмодуль» за період з 01.01.2007р. по 31.03.2008р.

За результатами даної перевірки складено акт №11/26-7/31099867 від 13.02.2010 року, в якому зазначено, що позивачем порушено: пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 року із внесеними змінами та доповненнями; пп.7.4.1 та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року із внесеними змінами та доповненнями.

Постановою старшого слідчого відділу Галицького РВ ЛМУ ГМВС у Львівській області Ріжко Р.М. від 14.04.2009 року порушено кримінальну справу N141-2564 за фактом здійснення невстановленими особами фіктивного підприємництва від імені ПП "ГАЛИЦЬКА ПАНОРАМА" з службовими особами ПП "БУДХІМ-Україна», ПП "ТОРГОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС", ПП "БУДПРОД-ЗАХІД", ПП "ТОРГІВЛЯ, БУДІВНИЦТВО, ПЕРСПЕКТИВА", ПП «БУДМОДУЛЬ" за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВСУ у Львівській області від 03.12.2009р. Сиймовським Р.М. по даній кримінальній справі на підставі ст.ст. 22, 66, 130 КПК України призначено позапланову повну документальну перевірку приватного підприємства "ЮПІ" (ЄДРПОУ 31099867) за період усієї його діяльності, проведення доручено УПМ ДПА у Львівській області.

У своїй позовній заяві позивач посилається на ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V, який набув чинності з 01.01.2008 року та зазначає, що дія цього закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, контролю за дотриманням бюджетного законодавства та використанням державного комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного нагляду за діяльністю суб»єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя.

Однак, у даній статті згаданого Закону чітко передбачено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, телекомунікації, поштовий зв'язок, радіочастотний ресурс України, під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосудця, державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки, державного нагляду (контролю) за дотримання ліцензійних умов транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподілу, постачання природного газу, зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється ліцензійними умовами провадження господарської діяльності із зберігання природного газу.

Основним Законом яким керуються у своїй діяльності органи державної податкової служби України є Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ із внесеними змінами та доповненнями.

Ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні», визначено підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Так, частиною 13 даної статті передбачено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

У постанові суду першої інстанції зазначено, що суд виходив із того, що з наказу відповідача про проведення позапланової виїзної перевірки від 20.01.2010 року №10 та направлень від 20.01.2010 року №5/23 та від 02.02.2010 року №9/23 видно, що підставою для проведення позапланової виїзної перевірки позивача було визначено пункт частини 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яким позапланова виїзна перевірка проводиться якщо стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 року зобов»язано ВПМ ДПІ у Городоцькому районі надати відомості про наявність оперативно - розшукової справи щодо посадових осіб ПП «ЮПІ».

ДПІ у Городоцькому районі під час розгляду даної справи було представлено лист ВПМ ДПІ у Городоцькому районі №164/26-3 від 01.12.2010 року та №47/26-3/3 від 22.03.2011 року в яких зазначалось, що в провадженні ВПМ ДПІ у Городоцькому районі перебувала оперативно-розшукова справа відносно службових осіб позивача, однак, дані листи судом першої інстанції до уваги взято не було.

Отже, виходячи з вищенаведеного та відповідно до п.7 ч.6 ст.11-1, ч.13 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні від 04.12.1990 року №509-ХІІ із внесеними змінами та доповненнями, вважають, що позапланову перевірку ПП "ЮПІ" ДПІ у Городоцькому районі проведено правомірно.

За перевіряємий період ПП «ЮПІ» в якості покупця здійснювало взаєморозрахунки на підставі укладених Договорів купівлі-продажу наступними із вищевказаних постачальників: ПП „Торгівля, будівництво, перспектива" (ЄДРПОУ-35286525), ПП „Торгово-будівельний альянс" (ЄДРПОУ-33753675), ПП „Будхім-Україна" (ЄДРПОУ-34814204), ПП „Будпрод-Захід" (ЄДРПОУ-35009164).

Відповідно до укладених Договорів продавець зобов"язується продати (передати у власність) покупцю товар. Конкретний асортимент, кількість і вартість товару визначається специфікацією і накладними, які додаються до Договору і є невід'ємною частиною договору. Також у договорі передбачено, що оплата товару покупцем проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, пунктом 3.5- у випадку взаємної згоди сторін можливий взаємозалік. Поставка товару покупцю здійснюється шляхом відвантаження товару на склад покупця на підставі накладних.

До перевірки позивачем було представлено прихідні документи (накладні, податкові накладні) від ПП „Будхім-Україна" підписані особою ОСОБА_4

Згідно наказу №14/08 ОСОБА_4 призначений на посаду заступника директора ПП „Будхім-Україна".

У зазначених документах вказані паспортні дані ОСОБА_4, а саме паспорт серії КС № НОМЕР_1 від 15.08.2002 року, виданий Личаківським РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області.

Проте згідно повідомлення Личаківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області №70/2331 від 24.02.2010 року та №70/1145 від 07.02.2008 року ОСОБА_4 паспорт громадянина України серії КС НОМЕР_1 15.08.2002 року в СГІРФО РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області не отримував.

Також до перевірки було представлено прихідні документи (накладні, податкові накладні, договори купівлі-продажу) від ПП „Будпрод-Захід" підписані особою ОСОБА_5.

В даних документах були зазначені паспортні дані ОСОБА_5, а саме паспорт серії КЛ НОМЕР_2 від 18.10.2001 року, виданий Чорноморським РВ УМВСУ в м.Одеса.

Проте, згідно повідомлення Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Одеській області №22/413 від 09.02.2010 року серія бланків паспортів громадянина України як КЛ за областями України не закріплювалась, у складі територіального органу ГУМВС України в Одеській області підрозділу під назвою „Чорноморським РВ УМВСУ в м.Одеса" не існувало та не існує.

Згідно п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні»_№996-ХІУ від 16.07.1999р. (із змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути скла під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення.

Згідно п.2 ст.9 даного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити - назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також Положенням "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704.

Підпунктом 2.2 п.2 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені якої складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладеного, надані для перевірки прихідні документи від вищевказаних постачальників не дають змоги ідентифікувати особи постачальна, чим порушено п.1, п.2 п.5 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", п.2.1, пп.2.2 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача пп.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Також, пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи з вищенаведеного, ДПІ у Городоцькому районі вважає, що оскільки первинні документи постачальників, які були представлені позивачем до перевірки, а саме накладні, податкові накладні від ПП „Будпрод-Захід" та ПП „Будхім-Україна", які підписані гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_4, особами яких не має змоги ідентифікувати (невстановленими особами), чим порушено п.1, п.2 п.5 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", п.2.1, пп.2.2 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704 то вищезгадані первинні

документи слід вважати недійсними.

ДПІ у Городоцькому районі вважає, що податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, які складені у відповідності до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7.7 Закону України "Про податок на додану вартість", тобто зазначені відомості у них не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну тобто містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість.

Також, як зазначено в акті перевірки до перевірки не представлено товаро-транспортних накладних, які б підтверджували факт доставки товарів на склад підприємства, документів щодо придбання та наявності на балансі підприємства транспортних засобів, які підлягали ремонтам із використанням товарів (запчастин), отриманих від ПП "БУДХІМ-УКРАЇНА" та ПП "БУДПРОМ-ЗАХІД".

Статтею 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затвердженими наказом Мінтранспорту України від 14.10.97р. №363 передбачено, що товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Також, слід врахувати, що ст.47 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР № 401 від 27.06.1969 року із внесеними змінами та доповненнями передбачено, що вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред'являються до перевезення, товарно-транспортні накладні, а на вантажі нетоварного характеру, по яких не ведеться складський облік товарно-матеріальних цінностей, але організовано облік шляхом заміру, зважування, геодезичного заміру, - акти заміру (зважування).

Товарно-транспортні накладні і акти заміру (зважування) є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.

Отже, товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

На підтвердження правомірності включення до складу валових витрат сум по взаєморозрахунках з постачальниками позивачем представлено господарські договори на поставку продукції, податкові та товарні накладні.

Таким чином, позивачем не надано до перевірки документів, які б підтверджували реальність придбання та використання у господарській діяльності товарів, придбаних у ПП "БУДХІМ-УКРАЇНА" та ПП "БУДПРОМ-ЗАХІД".

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Крім того, згідно з вимогами пп.5.3.9 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки позивачем не підтверджено жодними первинними документами факт транспортування товарів для включення до складу валових витрат вартості отриманих цих товарів, тому ДПІ у Городоцькому районі вважає, що у ПП "ЮПІ" не був підстав для віднесення таких до валових витрат та податкового кредиту.

Внаслідок відображення в податковій звітності результатів господарських операцій з ПП "БУДХІМ-УКРАЇНА" та ПП "БУДПРОМ-ЗАХІД" ПП "ЮПІ" отримало право формування податкового кредиту, тобто право на податкову вигоду.

Підпунктом 3.2.1 пп.3.2 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 20.12.2000 року передбачено, що у випадках, коли платник податків згідно із Законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, не сплачені платником податок на прибуток і податок на додану вартість унаслідок порушення встановленого порядку формування валових витрат, валових доходів, податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість відповідно є дохідною частиною держбюджету, власністю держави.

Отже, якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, з метою формування валових витрат і податкового кредиту та як наслідок, заниження об"єктів оподаткування, несплати податків то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Тобто вчинений правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Згідно частини першої ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним на підставі Закону , а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю.

Також, суд у своїй постанові посилається на п.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 року №110 та зазначає, що в податковому повідомленні - рішенні від 05.08.2010 року №0000022641/2 вказані, що позивачу на момент перевірки відшкодовано суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 57420 грн., а відтак застосовано штрафну санкцію в загальному розмірі 28710 грн., проте відповідачем не подано доказів отримання з бюджету будь-яких сум бюджетного відшкодування ПДВ, а тому застосування штрафних санкцій у даному випадку є повністю протиправним.

Однак, судом під час розгляду даної справи не вимагалось представлення відповідачем доказів отримання позивачем з бюджету сум бюджетного відшкодування ПДВ, а також не взято до уваги акт перевірки ПП "ЮПІ" (сторінка 10) де позивачем самостійно зазначено суми задекларованого податку на додану вартість по рядку 25 2 податкової декларації по ПДВ "сума ПДВ яка підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів" на суму 68 153,00 грн.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, які просять у задоволенні скарги відмовити, представника податкового органу, який підтримав апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом відповідача про проведення позапланової виїзної перевірки від 20.01.2010 року №10 за направленнями від 20.01.2010 року №5/23 та від 02.02.2010 року №9/23 (де були наведені посилання на постанову старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВСУ у Львівській області про призначення позапланової документальної перевірки від 03.12.2009 року і пункт 7 частини 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні») працівником ДПА у Львівській області в період з 20 січня до 08 лютого 2010 року була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства в частині взаємовідносин з ПП «Будхім - Україна», ПГЇ «Торгово-будівельний альянс», ПП «Будпрод - Захід», ПП «Торгівля, будівництво, перспектива», ПП «Будмодуль» за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року, за результатами чого було складено акт від 13.02.2010 року №11/26-7/31099867.

У висновках такого акту зазначено, що документальною перевіркою позивача встановлено порушення: 1) підпунктів 7.4.1 і 7.4.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року із наступними змінами та доповненнями шляхом завищення заявлених сум бюджетного відшкодування із податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 68153 грн. та заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 925061 грн.; 2) підпунктів 5.2.1 і 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства на загальну суму 1241517 грн.

Позивачем було подано письмове заперечення на акт відповідача, й у відповідь надійшов лист відповідача від 24.02.2010 року №2323/10/23, в якому повідомлялось про розгляд заперечення та залишення його без задоволення.

Також позивач звернувся на урядову телефонну «гарячу лінію» із повідомленням про протиправність проведення зазначеної вище позапланової перевірки, та у відповідь надійшов лист ДПА України від 15.02.2010 року №1427/п/26-1314, за яким ДПА у Львівській області доручалось провести всебічну та об'єктивну перевірку такої інформації. Відповідно до листа ДПА у Львівській області від 22.02.2010 року №П-49/26-12/4 позивачу була дана відповідь із посиланням на правомірність проведення позапланової перевірки.

Позивачу надійшли податкові повідомлення - рішення відповідача від 27.02.2010 року №0000152301/0,_№0000162301/0, №0000172301/0, в яких були визначені відповідно такі суми податкових зобов'язань: 1) із податку на прибуток підприємств в розмірі 1241517 грн. та штрафної санкції із цього податку в розмірі 1241517 грн.; 2) із ПДВ у розмірі 925061 грн. та штрафної санкції із цього податку в розмірі 462531грн.; 3) із зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 68153 грн. та штрафної санкції в розмірі 34077 грн.

Позивачем була подана первинна скарга, за результатами розгляду якої відповідачем було прийнято рішення від 05.05.2010 року №5590/10/23 про залишення скарги без задоволення, та виписані повторні податкові повідомлення - рішення від 05.05.2010 року №0000152301/1, №0000162301/1, №0000172301/1.

Позивачем була подана повторна скарга до ДПА у Львівській області, якою було прийнято рішенням про продовження строку розгляду повторної скарги від 20.05.2010 року №11160/10/25-005/448 до 15.07.2010 року. Проте в цей термін позивачу не надійшло будь-якого рішення ДПА у Львівській області про результати розгляду повторної скарги.

06 серпня 2010 року позивачу поштою надійшли податкові повідомлення - рішення відповідача від 05.08.2010 року №0000012641/2, №0000162301/2, №0000022641/2, в яких були визначені відповідно такі суми податкових зобов'язань: 1) із податку на прибуток підприємств в розмірі 1241517 грн. та штрафної санкції із цього податку в розмірі 1210199,50 грн.; 2) із ПДВ у розмірі 925061 грн. та штрафної санкції із цього податку в розмірі 462531 грн.; 3) із зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 57420 грн. та штрафної санкції із цього податку в розмірі 28710 грн.

Після одержання таких податкових повідомлень - рішень позивачем була подана повторна скарга до ДПА України якою було прийнято рішення від 03.09.2010 року №8903/6/25-0515 про залишення такої скарги без розгляду, де повідомлялось, що за рішенням ДПА у Львівській області про результати розгляду повторної скарги від 15.07.2010 року №15901/10/25-005/650 було залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 27.02.2010 року №0000162301/0 (від 05.05.2010 року №0000162301/1) та скасовані податкові повідомлення - рішення від 27.02.2010 року №0000152301/0 (від 05.05.2010 року №0000152301/1) в частині 31317,5 грн. застосованої штрафної санкції з податку на прибуток та від 27.02.2010 року №0000172301/0 (від 05.05.2010 року №0000172301/1) в частині зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на 10733 грн. та застосованої штрафної санкції з ПДВ в сумі 5367 грн. Там же повідомлялось, що рішення ДПА у Львівській області про результати розгляду повторної скарги було надіслано позивачу 15.07.2010 року поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення №2235550, та 22.07.2010 року вручено уповноваженій особі позивача на прізвище Гриньов, а відтак позивачем було пропущено строк подання повторної скарги.

Частинами 13-15 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» під назвою «Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)» було встановлено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки. що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства. Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків органами податкової міліції проводяться у порядку, встановленому Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», Кримінально-процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку і з таким погоджується колегія суддів, про відсутність будь-яких матеріалів оперативно-розшукової справи, а відтак про відсутність правових підстав вважати правомірними наказ відповідача про проведення позапланової виїзної перевірки від 20.01.2010 року №10 та його направлення від 20.01.2010 року №5/23 та від 02.02.2010 року №9/23 та дії відповідача щодо проведення даної позапланової виїзної перевірки позивача на підставі пункту 7 частини 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». При цьому суд не вважає достатніми підставами для такої перевірки посилання на постанову старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВСУ у Львівській області про призначення позапланової документальної перевірки від 03.12.2009 року згідно Кримінально - процесуальної о кодексу України (КПКУ), оскільки нормами КПКУ не передбачено можливості призначення органом слідства чи дізнання будь-яких перевірок господарської діяльності платників податків, підстави яких до 01.01.2011 року регулювались виключно нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

З представлених позивачем первинних бухгалтерських та господарських документів на придбання товарів (запасних частин та комплектуючих до автомобілів) по зазначених договорах вбачається, що позивачем представлено первинні документи, які підтверджують реальне та повне фактичне виконання ним та контрагентами взаємних господарських зобов»язань. Документи повністю відповідають вимогам пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 року №88, де визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили, та які дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні, а саме: 1) назву документа (форми); 2) дату і місце складання; 3) назву підприємства, від імені якого складено документ; 4) зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення ^господарської операції і правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також те, що між позивачем та ПП «Будмодуль» господарських операції не здійснювалось.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на порушення кримінальної справи №141-2564 по факту здійснення невстановленими особами фіктивного підприємництва від імені ПП «Галицька панорама» в змові із службовими особами ПП «Будхім - Україна», ПП «Торгово-будівельний альянс», ПП «Будпрод - Захід», ПП «Торгівля, будівництво, перспектива» та як наслідок на нікчемність правочинів між позивачем та цими підприємствами є безпідставними, оскільки відсутні докази, які б вказували на невідповідність укладених таких правочинів актам цивільного законодавства, інтересам держави чи суспільства, а також моральним засадам суспільства.

Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» не було встановлено будь-яких правил щодо того, що порушення контрагентом платника податків будь-яких норм законодавства України повинна сама по собі призводити до зменшення валових витрат чи податкового кредиту у такого платника податку.

П.5.1 та 5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Крім того, пунктом 1.32 статті 1 цього ж Закону є визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

П.5.2.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту. Одночасно частиною 3 того ж самого пункту 5.2.2 Закону є визначено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

ДПА у Львівській області - не було надіслано позивачу поштою з повідомленням про вручення або надано під розписку рішення про результати розгляду повторної скарги, про що свідчать листи відділення поштового зв'язку (ВПЗ) міста Городок від 11.08.2010 року та лист ДП «Укрпошта» від 13.08.2010 року №05-6-600, а також довідка про вручення рекомендованого листа іншому підприємству - ТОВ «Танк - транс».

Відповідно до п.94 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування. Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення^ поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти. У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки. Відправлення «ЕМ8», адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, у приміщенні адресата.

П.96 тих же Правил, реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об'єкті поштового зв'язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об'єкті поштового зв'язку.

За таких обставини суд визнав, що ДПА у Львівській області не було належним чином надіслано позивачу рішення за результатами розгляду його повторної скарги, оскільки повідомлення-про" вручення поштового відправлення №2235550 «Гриньову» не є належним доказом, така особа є невідома позивачу та ніколи не уповноважувалась на отримання будь-яких поштових відправлень, а тому повторна скарга позивача на адресу третьої особи вважається повністю задоволеною на його користь із 16 липня 2010 року, а відтак відповідач не мав права надсилати позивачу податкові повідомлення - рішення.

П.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 року №110 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 року за №268/5459), передбачено, що у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства. У разі, якщо в результаті перевірки зменшується сума податку на додану вартість, заявлена до відшкодування, яка не була відшкодована з бюджету, штрафні санкції не застосовуються.

В податковому повідомленні - рішенні відповідача від 05.08.2010 року №0000022641/2 зазначено, що позивачу на момент перевірки відшкодовано суму бюджетного відшкодування із ПДВ на суму 57420 грн., а відтак застосовано штрафну санкцію в загальному розмірі 28710 грн., проте відповідачем не подано доказів отримання з бюджету будь-яких сум бюджетного відшкодування ПДВ, а тому застосування штрафних санкцій у даному випадку є повністю протиправним.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2011р. по справі № 2а-8744/10/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: В.М.Багрій

Д.М.Старунський

Повний текст виготовлено 20.08.2012р.