Рішення

від 25.07.2012 по справі 2-3441/11

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

25 липня 2012 року 2/0538/410/2012

Рішення

Іменем України

25.07.2012 місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді -Мельник І.Г.,

при секретарі Догаєвій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-Будівельного кооперативу «Орджонікідзевський-158» про стягнення заборгованості по заробітної платі, компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час затримки недоотриманих сум по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача Житлово-будівельного кооперативу «Орджонікідзевський-158» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку з часу звільнення до остаточного розрахунку, посилаючись на те, що вона працювала з 01 лютого 2010 року по 01 серпня 2011 року бухгалтером в ЖБК «Орджонікідзевський-158». Вона звільнилась з даного підприємства 01 серпня 2011 року, але при звільнені їй не був проведений розрахунок у повному обсязі, а саме не виплачена компенсація за невикористану відпустку за час з 01 лютого 2010 року по 31 липня 2011 року (42 дні). За місяць до її звільнення керівництво підприємства зменшило їй заробітну плату в два рази, не попередивши її за два місяці. Крім того, їй не виплачена заробітна плата за 1 день серпня 2011 року та середній заробіток за період з часу звільнення до закінчення розрахунку. Сума грошових коштів, що належить виплатити при розрахунку складає 1843,73 грн., яка складається з наступного: заробітна плата за липень 2011 року - 819,40 грн.; компенсація за невикористану відпустку - 997,90 грн.; заробітна плата за 1 день серпня 2011 року - 26,43 грн.. Фактично їй 29 серпня 2011 року була наступна сума - 409,70 грн. Невиплачена сума складає 1434,03 грн. (1843,73 грн. - 409,70 грн.). При цьому заробітна плата, що належала до виплати за липень 2011 року в сумі 819,40 грн. і компенсація за невикористану відпустку в сумі 997,90 грн. були нараховані та відображені в бухгалтерському обліку за липень 2011 року. Беручи до уваги, що на час звернення до суду з даним позовом відповідач остаточний розрахунок з нею не виконав, то ЖБК «Орджонікідзевський-158» повинно додатково їй виплатити середній заробіток за серпень-листопад 2011 року в сумі 3277,60 грн. Просить суд зобов'язати ЖБК «Орджонікідзевський-158» провести ОСОБА_1 виплати, передбачені трудовим законодавством у загальному розмірі 4711 грн. 63 коп.

В подальшому позивачка ОСОБА_1 декілька разів збільшувала свої позовні вимоги, та в остаточної редакції просила стягнути з ЖБК «Орджонікідзевський-158» на її користь середній заробіток за час затримки у розрахунку при звільненні за період з 02 серпня 2011 року по 25 липня 2012 року включно в сумі 8704,00 грн., заробітну плату за липень 2011 року та один день серпня 2011 року в сумі 478,55 грн.; компенсацію за невикористану відпустку - 878,90 грн., всього в сумі 10061,45 гривень. При цьому надавав розрахунки вищезазначених сум позивачка одночасно відрахувала обов'язкові платежі, а саме НДФЛ- 15%.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги в остаточної редакції та дала пояснення, аналогічні позовній заяві. Крім того вказала, що вона була прийнята на роботу на посаду бухгалтера по сумісництву з 4-х годинним робочим днем з 01 лютого 2010 року. Її посадовий оклад в місяць становив 850 гривень, що передбачено штатного розкладу, затвердженого протоколом загальних зборів №1 від 08 січня 2009 року. Свої посадові обов'язки вона виконувала згідно з нормами діючого законодавства та бухгалтерського обліку. За час своєї роботи в ЖБК «Орджонікідзевський-158» вона не отримувала будь-яких доган від керівництва та ревізійної комісії. Звільнитись її вимусила новий голова кооперативу Гаргала Т.В., адже вона мала намір прийняти на посаду бухгалтера іншу людину. По усній домовленості з новою головою вона звільнилась за власним бажанням, про що надала свою заяву про звільнення з 01 серпня 2011 року з виплатою компенсації за невикористану відпустку. Між тим 29 серпня 2011 року вона отримала заробітну плату, яка була в двічі менше, та зовсім не отримала компенсацію за невикористану відпустку. Просить суд задовольнити її збільшені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача, ЖБК «Орджонікідзевський-158», що діє на підставі довіреності, Морозова Ю.А. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог позивачки ОСОБА_1 посилаючись на те, що факт трудових відносин між позивачкою та ЖБК «Орджонікідзевський - 158» не доведений, так як дане питання повинно було розглядатися на загальних зборів членів кооперативу. Між тим, ОСОБА_1 була прийнята на роботу одноособово головою правління ОСОБА_5. Тому вважає, що трудові відносини у позивачки були з головою кооперативу ОСОБА_5, а ні з ЖБК «Орджонікідзевський - 158», відповідно приказ о прийнятті позивачки на роботу без трудового договору та згоди, в даному випадку, власника (кооперативу) не породжує трудових відносин. Більш того, факт її роботи в кооперативі не підтверджують допитані свідки, посилання позивачки на протокол загальних зборів членів кооперативу від 01.08.2009 року не може бути доказом розміру її заробітної плати, так як даний протокол був визнаний недійсним загальними зборами членів кооперативу 18.05.2012 року. Просить суд відмовити позивачці у задоволенні її позовних вимог.

Представник відповідача, ЖБК «Орджонікідзевський-158», що діє на підставі протоколу загальних зборів, Гаргала Т.В. в судовому засіданні повністю заперечувала проти задоволення позовних вимог позивачки посилаючись на те, що з 20 червня 2011 року вона є головою ЖБК «Орджонікідзевський-158». Про те, що позивачка працювала бухгалтером кооперативу вона дізналась саме від неї, адже будь-яких документів, що свідчили б про її трудові відносини з кооперативом, їй передані не були. Коли ОСОБА_1 надала їй заяву з проханням звільнити її з посади бухгалтера, то, порадившись з правлінням кооперативу, вона звільнила її наказом на підставі поданої заяви. Розрахунок при звільнені ОСОБА_1 також був оформлений з урахуванням мінімальної заробітної плати, як працівнику, що працював неповний робочий день, дана сума склала 500 гривень. Вважає, що ОСОБА_1 безпідставно звернулась до суду з даним позовом і їй необхідно відмовити у його задоволенні.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суду, кожен окремо, пояснили, що вони є членами правління кооперативу близько з 2009 року. Питання щодо обрання ОСОБА_1 на посаду бухгалтера кооперативу на загальних зборах ніколи не обговорювалось. Попередньою головою кооперативу ОСОБА_5 одноособово було прийнято рішення про прийняття ОСОБА_1 на посаду бухгалтера кооперативу. Про те, що в кооперативі ОСОБА_1 працює бухгалтером, членам правління стало відомо зі слів ОСОБА_5, її заробітна плата також була встановлена одноособово головою, про що на загальних зборах їх поставили перед фактом.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона з 08 січня 2009 рок була секретарем загальних зборів кооперативу. Саме цього дня були загальні збори на яких вирішувалися наступні питання: вихід з житлово-комунального підприємства, встановлення штатного розкладу із відповідною заробітною платою та питання щодо проведення ремонту. На цих же зборах була вибрана голова кооперативу, якою стала ОСОБА_5, та визначені члени правління. Головою кооперативу ОСОБА_5 по телефону була обговорена кандидатура бухгалтера в особі ОСОБА_1, заперечень проти цього не надійшло. Після цього позивачка кожен день працювала в кооперативі, виконувала обов'язки бухгалтера і проти цього ніхто не заперечував. Їй відомо, що з травня 2009 року ОСОБА_1 щомісячно отримувала заробітну плату у розмірі 850 гривень і 150 гривень на програмне обладнання.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона є головою ревізійної комісії кооперативу. Питання щодо обрання ОСОБА_1 на посаду бухгалтера кооперативу в її присутності не вирішувалось. На загальних зборах членів кооперативу будь-які звіти про фінансову діяльність кооперативу ніколи не надавались, саме з цього приводу в подальшому виникло питання про зміну голови кооперативу.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона є членом ЖБК «Орджонікідзевський-158», проте не давала своєї згоди бути членом ревізійної комісії. Під час перебування ОСОБА_5 на посаді голови кооперативу вона була дуже незадоволена роботою кооперативу, адже членів кооперативу не повідомляли про фінансову діяльність. Напевно в кооперативі працював бухгалтер, адже хтось щомісячно надсилав їм квитанції про оплату комунальних послуг. Проте, що бухгалтером працювала ОСОБА_1, вона не знала, так як на загальних зборах ніколи не обговорювалось питання щодо її призначення на цю посаду. Крім того, їй не відомо, яку саме заробітну плату вона отримувала щомісячно.

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в судовому засіданні дали пояснення, що аналогічні поясненням свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Крім того додали, що протокол загальних зборів від 08 січня 2009 року ними був власноруч підписаний.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що на підставі протоколу загальних зборів ЖБК «Орджонікідзевський-158» №1 від 02.02.2009 року вона була головою кооперативу, та пропрацювала на цій посаді до 19.07.2011 року. ОСОБА_1 була прийнята на роботу в якості бухгалтера 01 лютого 2010 року, про що нею був виданий наказ. В наказі про призначення ОСОБА_1 на посаду бухгалтера її особистого підпису не має, адже це не є обов'язково. Посадової інструкції у бухгалтера також не передбачено, адже був відповідний перелік посадових обов'язків бухгалтера, згідно якого ОСОБА_1 виконувала свої посадові обов'язки. Позивачка отримувала щомісячно заробітну плату, яка була визначена протоколом загальних зборів, і становила 850 гривень. Крім окладу позивачка отримувала щомісячно 150 гривень за використання своєї техніки, дана сума також встановлена протоколом загальних зборів. ОСОБА_1 не мала права підпису, в її обов'язок входило складати всі звіти про фінансово-звітний стан кооперативу, а підписувала їх тільки вона, як голова.

Заслухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, Житлово-будівельний кооператив «Орджонікідзевський-158» був зареєстрований 03.12.2008 року.

Згідно протоколу загальних зборів ЖБК «Орджонікідзевський-158» № 1 від 19 вересня 2008 року був затверджений статут кооперативу, обрано правління кооперативу, яке складається з наступних осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_7 та ОСОБА_8; обрані члени ревізійної комісії у складі ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Відповідно до п.п.10.1, 10.5 Статуту ЖБК «Орджонікідзевський-158» загальні збори є вищим органом кооперативу. Загальні зборі є правомочними, якщо на них присутні більше половини його членів (а.с.13-27).

Відповідно до п.10.9 Статуту ЖБК «Орджонікідзевський-158» до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, у тому числі обрання органів управління - Голову кооперативу, Правління у кількості 3-7 осіб, та органів контролю за діяльністю кооперативу (Ревізійна комісія), визначення порядку витрат та надходжень, затвердження коштовних витрат у т.ч. на утримання штатного апарату кооперативу; затвердження штатного розпису окладів найманих працівників.

Згідно протоколу загальних зборів ЖБК «Орджонікідзевський-158» № 1 від 08 січня 2009 року, на якому присутні 94 особи, були затверджені штатний розклад та заробітна плата працівників ЖБК; вибраний постійний секретар загальних зборів в особі ОСОБА_8. Так під час даних зборів бухгалтеру на час становлення ЖБК з лютого та травень 2009 року встановлена заробітна плата 1500 гривень, а з червня 2009 року - 850 гривень та доплата в сумі 150 гривень за використання особистої техніки і комп'ютера.

У судовому засіданні сторони не заперечували, що у судовому порядку вищезазначений протокол загальних зборів членів кооперативу «Орджонікідзевський 158» не оспорювався, і недійсним не визнавався. Тому суд не приймає до уваги наданий з боку відповідача протокол загальних зборів ЖБК «Орджонікідзевський 158» від 18 травня 2012 року відповідно до якого визнаний законним протокол від 08.01.2009 року той, що підписаний членами правління. В зв'язку з вищезазначеним суд не приймає до уваги повідомлення діючого голови ЖБК «Орджонікідзевський 158» Гаргала Т.В. від 16.03.2012 року, що секретар для ведення протоколів загальних зборів ніколи не вибирався, дані протоколи велись членами правління, які не розглядали питання про прийняття на посаду бухгалтера ОСОБА_1

Так, згідно з наказом №02-к від 01.02.2010 року ОСОБА_1 по сумісництву з 4-5 годинним робочим днем прийнята бухгалтером з 01.02.2010 року з окладом, що встановлений протоколом загальних зборів членів ЖБК від 08.01.2009 року.

Згідно наказу №1-к від 03.08.2011 року ОСОБА_1 звільнено з посади бухгалтера ЖБК «Орджонікідзевський-158» з 01.08.2011 року, за власним бажанням на підставі ст..38 КЗпП України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснювала, що була ознайомлена з наказом о прийомі на роботу, її влаштовувала визначена відповідно до протоколу загальних зборів від 08.01.2009 року заробітна плата та вона приступила до роботи, про те, що треба було ставити свою підпис в наказі їй відомо не було.

У ході судового засідання представник відповідача заперечував факт роботи позивачки на посаді бухгалтера кооперативу «Орджонікідзевський-158» посилаючись на відсутність трудового договору, згоди загальних зборів членів кооперативу, а посилання позивачки на підготовку та здачу звітів в податкові служби, пенсійний фонд, ведення касової книги, відомостей заробітної плати, оборотних відомостей не може служити доказом, як на його думку того, що вона була працевлаштована в кооператив відповідно до трудового законодавства і відповідно виконувала ряд обов'язків, як бухгалтер кооперативу, вважає, що ОСОБА_1 була прийнята колишнім головною кооперативу ОСОБА_5 і саме остання повинна виплачувати позивачці заробітну плату.

Однак, судом було встановлено і даний факт не заперечується сторонами по справі, що саме новий голова кооперативу видав наказ про звільнення позивачки з посади бухгалтера за власним бажанням, при звільненні саме ОСОБА_1, як бухгалтер по описі передала всі бухгалтерки документи новому голові кооперативу.

У період роботи ОСОБА_1, як бухгалтера кооперативу, з боку ревізійної комісії була проведена перевірка і відповідно до акту від 26.02.2011 року в складі ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 встановлено, що були викладені на адресу голови ОСОБА_5 зауваження щодо її діяльності, але зауважень на адресу ОСОБА_1 щодо виконання своїх посадових обов'язків як бухгалтера, висловлено ревізійною комісією не було.

Той факт, що ОСОБА_1 дійсно працювала на посаді бухгалтера кооперативу також свідчать і надані нею квитанції по сплаті послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, відповідно до яких вказаний саме її номер телефону, як бухгалтера, так як саме нею заповнювалися дані квитанції по оплаті мешканцям будинку. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 в період з 2010 по 2011 звітні роки рахується в УПФУ в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя як платник податку.

Більш того, відповідач також не заперечує ведення з боку ОСОБА_1 фінансово-звітних документів кооперативу та у ході слуханні справи не оспорював факт її роботи в кооперативі (а.с.114). Факт існування в кооперативі бухгалтера підтвердили свідки ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до ч.1,3 та 4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Таким чином, фактичний допуск до роботи вважається укладанням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

При таких обставинах, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 працевлаштувавшись на роботу була ознайомлена з окладом в розмірі 850 гривень і відповідно до норм діючого трудового законодавства вправі бути впевненою в оплаті її труда у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 19 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при звільнені працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у цей день не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Таким чином, законодавчо встановлено, що при звільнені працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, у тому числі й заробітну плату, яку він має право одержувати з урахуванням її розміру, встановленого належним чином.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 вказувала, що в день звільнення , тобто 01.08.2011 року знаходилася на робочому місце, так як виписувала квитанції мешканцям будинку, а коли прийшла отримувати заробітну плату, то їй її надали не в повному обсязі.

Представник відповідача вказує, що саме правління в липні 2011 року вирішило розрахувати ОСОБА_1 по мінімальної заробітної плати в сумі 500 гривень, як працівника який працював не повний робочий день, так як колишній голова кооперативу не передав їй документи на підставі яких ОСОБА_1 була прийнята на роботу і з якою заробітною платою. Як на підтвердження своїх пояснень представник відповідача посилався на протокол загальних зборів ЖБК «Орджонікідзевський-158» від 23.07.2011 року відповідно до якого була затверджена заробітна плата бухгалтеру в сумі 500 гривень, в зв'язку з невеликим об'ємом роботи.

При цьому , суд вважає, що наданий представником відповідача протокол загальних зборів членів кооперативу від 23.07.2011 року, яким була встановлена заробітна плата бухгалтеру кооперативу в сумі 500 грн., не тягне ніяких юридичних наслідків щодо оплати праці ОСОБА_1 у період її перебування у трудових відносинах з кооперативом ЖБК «Орджонікідзевський 158».

Так, у судовому засіданні сторони не заперечували, що за липень 2011 року ОСОБА_1 отримала заробітну плату в розмірі 409,70 грн. (оклад 500 грн.-72,30 грн. (НДФЛ-15%)-18 грн., (ЕСВ-3,6%)=409,70 грн.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не в повному обсязі виплатив позивачці заробітну плату за липень 2011 року та один день серпня 2011 року і в даної частині її позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, позивачці була нарахована заробітна плата за липень 2011 року в сумі 850 гривень (відповідно до протоколу загальних зборів від 08.01.2009 року), відповідно за один робочий день 01.08.2011 року її заробітна плата складає: (850 грн.:22 робочих дня х1 робочий день) =38,64 грн.

В зв'язку з оплатою ЖБК «Орджонікідзевський 158» ОСОБА_1 заробітної плати в сумі 409,70 грн. з обов'язковими платежами НДФЛ-15%, не виплачена заробітна плата складає: 850 грн.+38,64 грн.-409,70 грн.(з/п отримана позивачкою)=478,94 грн.

Що, стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд прийшов до наступного.

Як вбачається з наданої відповідачем виписки з банку та квитанція № 7 від 22.09.2011 року, заробітна плата позивачки в сумі 16,39 грн. за серпень 2011 була депонована на рахунку кооперативу, тобто відповідач фактично розрахувався з позивачкою лише 22.09.2011 року.

Згідно вимог ч. 1 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної платні без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фак тичного розрахунку.

Як роз'яснено п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановляння рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. При цьому, сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За таких підстав, суд вважає обґрунтованими вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд вирішує питання про розмір стягуваної суми виходячи з наступного.

Розрахунок при визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при звільненні провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (з подальшими змінами) за даними розрахункових документів, які були надані безпосередньо позивачкою та не оспорюють ся нею:

- середньоденна заробітна плата складає: (нарахована заробітна плата за червень 2011 року - 850 грн./20 робочих дня, за липень 2011 року - 850 грн./21 робочий день). Середньоденна заробітна плата складає (850+850): (20+21)=41,46 гривень.

Розрахунок середнього заробітку за період затримки у розрахунку, враховуючи, що останній робочий день 01.08.2011р. ОСОБА_1 відпрацювала, за період з 02.08.2011р. по 25.07.2011р. включно,становить:

02 серпня 2011 року 21 р.д. х 41,46 грн.=870,66 грн.

вересень 2011 року 22 р.д. х 41,46 грн. = 912,12 грн.

жовтень 2011 року 21 р.д. х 41,46 грн. = 870,66 грн.

листопад 2011 року 22 р.д. х 41,46 грн. = 912,12 грн.

грудень 2011 року 22 р.д. х 41,46 грн. = 912,12 грн.

січень 2012 року 20 р.д. х 41,46 грн. = 829,20 грн.

лютий 2012 року 21 р.д. х 41,46 грн. = 870,66 грн.

березень 2012 року 21 р.д. х 41,46 грн. = 870,66 грн.

квітень 2012 року 20 р.д. х 41,46 грн. = 829,20 грн.

травень 2012 року 20 р.д. х 41,46 грн. = 829,20 грн.

червень 2012 року 19 р.д. х 41,46 грн. = 787,74 грн.

по 25 липня 2012 року 18 р.д. х 41,46 грн. = 746,28 грн.

Всього: 10240,62 грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Що стосується стягнення компенсації за невикористану відпустку суд прийшов до наступного.

Статтею 88 КЗпП України передбачено, що в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані відпустки.

Таким чином, обов'язок з виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про виплату такої компенсації.

За змістом ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника, в даному випадку звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням, видати їй копію наказу про звільнення.

Проте, всупереч вимогам ст. 47 КЗпП України у день звільнення, коли ОСОБА_1 була присутня на роботі, з нею не проведено розрахунок.

З розрахункового документу ОСОБА_1 вбачається, що їй нараховане до виплати при звільненні суму 16,39 грн., яка була депоновано, а також виплачена заробітна плата за липень 2011 року в сумі 409,70 грн., з урахуванням обов'язкових платежів.

У судовому засіданні позивачка наполягала, що за час своєї роботи в ЖБК «Орджонікідзевський 158» у відпустці не була, компенсацію не отримувала.

При обчисленні тривалості невикористаної відпустки, а також розмір суд приймає розрахунок наведений позивачкою ОСОБА_1

Так, сума середньої заробітної плати за період з серпня 2010 року по липень 2011 року складає 10200 гривень (850 грн. х 12 мес.) = 10200 грн.

Таким чином розрахунок кількості відпускних днів складає:

- за 2010 рік 365 к.дн. -31 к.дн. (січень 2010 року, працювати почала з лютого 2010 року) = 334 кл.дн.; 334 к.дн.-8 пр.дн.=326 к.дн.; 24 (тривалість щорічної відпустки) : 365к.дн.-10 пр.дн.)х326 к.дн=22отп.дн.

- за 2011 рік 365 к.дн. -152 к.дн.(з серпня по грудень 2011 року включно)=213 к.дн.; 213 кл.дн.-9 пр.дн.=204 к.дн.; 24 (тривалість щорічної відпустки): (365 кл.дн.-10 пр.дн.) х 204 кл.дн.= 14 отп.дн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд стягує з відповідача невиплачену звільненому працівникові ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку тривалістю 36 календарних дня в сумі 1034,28 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням (заявою) фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Однак, з метою відновлення порушеного права, суд вважає за можливе вийти за межі заявлених вимог, оскільки позивачка навівши обґрунтування стягнення компенсації за час затримки виплати заробітної плати, заборгованості по заробітної платі та компенсації за невикористані дні відпустки разом з тим, припустилася помилки щодо визначення їх розміру, так як надала розрахунки з утримання обов'язкових платежів, а саме (НДФЛ-15%).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України позивачі, робітники та службовці з позовів про стягнення заробітної плати, звільненні від сплати судового збору. При цьому, ч.3 ст. 88 ЦПК України встановлено, якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 214 гривень 60 копійок, тобто один відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Житлово-Будівельного кооперативу «Орджонікідзевський-158» про стягнення заборгованості по заробітної платі, компенсації за невикористані дні відпустки, середнього заробітку за час затримки недоотриманих сум по заробітній платі, задовольнити.

Стягнути з Житлово-Будівельного кооперативу «Орджонікідзевський-158» (87529, місто Маріуполь, вулиця Московська, будинок 63, ідент.код 36260932) на користь ОСОБА_1, яка зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1, заборгованість по заробітної платі в сумі 478,93 гривень, компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 1034,28 гривень, середній заробіток за час затримки у розрахунку при звільненні за період з 02 серпня 2011 року по 25 липня 2012 року включно в сумі 10240,62 гривень, всього 11753 (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят три) гривні 83 копійки, з якої підлягають утриманню податки і обов'язкові платежі.

Стягнути з Житлово-Будівельного кооперативу «Орджонікідзевський-158» (87529, місто Маріуполь, вулиця Московська, будинок 63, ідент.код 36260932) на користь держави судовий збір 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя