Постанова

від 20.08.2012 по справі 2а/2370/2483/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2012 року Справа № 2а/2370/2483/2012

15 год. 15 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого -судді Кульчицького С.О.,

при секретарі -Поліщук О.О.,

за участю:

представників позивача -Грязона Р.М. (за довіреністю),

представника відповідача -Білоуса В.Ю. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ЧСУ-140»до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ЧСУ-140»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби , в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.04.2012 року №0001772301 та №0001762301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржувані рішення суперечать вимогам Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Приватне підприємство «ЧСУ-140»зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 06.07.2005 року, ідентифікаційний код 33585499.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ДПІ у місті Черкаси від 21.03.2012 року № 546 та посвідчення серія УЧК № 065794, виданого ДПІ у місті Черкаси 25.10.2011 року - старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Завадою Н.В., згідно п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, проведена позапланова невиїзна перевірка приватного підприємства «ЧСУ-140»(код за ЄДРПОУ 33585499) з питань взаємовідносин з ПП «ЛАБ»(код за ЄДРПОУ 35274499) за вересень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 29.03.2012 року № 262/23-2/36090916 та встановлені наступні порушення:

- п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-IV від 02.10.2010 року, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 32080 грн. та за червень 2011 року в сумі 18010 грн.;

- п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України № 2755-IV, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року в сумі 42375 грн. та за ІІ квартал 2011 року в сумі 57603 грн.

На підставі встановленого порушення державною податковою інспекцією у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення від 17.04.2012 року №0001772301 та №0001762301 .

ДПС у Черкаській області розглянувши скаргу ПП «ЧСУ-140», скасувала податкове повідомлення-рішення від 17.04.2012 року №0001772301 в частині нарахування позивачу 5048 грн. штрафних санкцій.

ДПС України 22.06.2012 року скасувала рішення ДПС у Черкаській області та залишила податкові повідомлення-рішення від 17.04.2012 року №0001772301 та №0001762301 без змін.

12 липня 2012 року державною податковою інспекцією у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012 року № 0003202301 про збільшення суми грошового ПП «ЧСУ-140»по податку на додану вартість в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 5048 грн.

Підставою для зазначеного висновку в акті перевірки слугувало те, що на підставі зустрічної звірки проведеної 07.12.2011 року № 485/23-2/35274499 «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «ЛАБ», щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків -покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року та зазначено, що в ході проведення звірки встановлено відсутність найманих працівників, транспортні засоби, складські та офісні приміщення, що в свою чергу ставить під сумнів реальність здійснення господарської операції, тобто є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача».

З акту перевірки вбачається, що відповідач зробив висновок про те, що правочини укладені між позивачем та ПП «ЛАБ» є нікчемними, без реального здійснення господарських операцій.

Суд не може погодитись з наведеними висновками, викладеними в акті перевірки, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи, між позивачем та ПП «ЛАБ» укладено договір купівлі-продажу металопрокату в асортименті від 30.09.2011 року.

Виконання зазначеного договору підтверджується податковою накладною, видатковою накладною, журналом реєстрації довіреностей, які складені у відповідності до вимог законодавства, що підтверджує дійсність даного правочину та платіжним дорученням про перерахування позивачем коштів контрагенту.

Крім того, на підтвердження транспортування металопрокату в асортименті (сталевих листів, сталевих швелерів та сталі кутової) позивач надав товарно-транспортну накладну.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Разом з цим, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, визначено, що згідно статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, судом встановлено, що умови укладеного між позивачем та ПП «ЛАБ» договору купівлі-продажу металопрокату в асортименті - виконані, про що свідчать первинні документи.

Частиною 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Суд звертає увагу, що позивач надав відомості щодо використання вищезазначеного металу в своїй подальшій господарській діяльності, а саме: акти прийняття виконаних будівельних робіт, відомості матеріалів замовника, довідка про вартість виконаних будівельних робіт/та їх витрати тощо.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 даного Кодексу, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочину укладеного між позивачем та ПП «ЛАБ», то суд зазначає наступне.

Питання нікчемності правочинів регулюється Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Взаємовідносини позивача з контрагентом -ПП «ЛАБ»мають реальний характер та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, їх дійсність податковим органом не оскаржувалась.

Суд, дослідивши зміст акту перевірки, наголошує на тому, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України - як ознак нікчемності спірних правочинів.

Отже, доводи відповідача про нікчемність договору купівлі-продажу металопрокату в асортименті (сталевих листів, сталевих швелерів та сталі кутової) від 30.09.2011 року є помилковими.

Окрім цього, суд звертає увагу, що позивач та його контрагент (ПП «ЛАБ») є належними суб'єктами господарювання України, що набули правоздатності та внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності до п. 184.1. ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Отже, враховуючи положення п. 184.1 ст. 184 ПК України, судом встановлено, що під час укладання договору та в момент його виконання (січень 2011 року) сторони за спірним договором були зареєстрованими у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість і це не заперечується відповідачем.

Відносно винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення від 12.07.2012 року № 0003202301 про збільшення суми грошового ПП «ЧСУ-140»по податку на додану вартість в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 5048 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що за результатами розгляду скарги ПП «ЧСУ-140»ДПС України скасовано рішення ДПС у Черкаській області та залишено податкові повідомлення-рішення від 17.04.2012 року №0001772301 та №0001762301 без змін, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно виніс оскаржуване рішення (від 12.07.2012 року № 0003202301), оскільки податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2012 року №0001772301 до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 5048 грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001772301 від 17.04.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання приватному підприємству «ЧСУ-140»по податку на додану вартість в розмірі 25239 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003202301 від 12.07.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання приватному підприємству «ЧСУ-140»по податку на додану вартість в розмірі 5048 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001762301 від 17.04.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання приватному підприємству «ЧСУ-140»по податку на прибуток в розмірі 23219 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ЧСУ-140»сплачений судовий збір в сумі 500 (п'ятсот гривень) грн., згідно заявки № 4638.6.1 від 10.07.2012 року та в сумі 107 (сто сім) грн. 30 коп., згідно квитанції № 8184.566.1 від 26.07.2012 року

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий С.О.Кульчицький