Ухвала

від 09.10.2012 по справі 2а/2370/2483/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/2483/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В., Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «ЧСУ-140»до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.04.2012 року № 0001772301 та № 0001762301, №0003202301 від 12.07.2012 року.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновку суду чинному законодавству і дійсним обставинам справи, просить скасувати постанову та прийняти нову про відмову у позові.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що в ході проведення звірки не підтверджено факт передачі контрагентом Приватним підприємством «ЛАБ»(далі -ПП «ЛАБ») товарів (робіт, послуг) позивачу. Окрім того, позивачем не було надано в ході проведення перевірки накладних, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання тощо.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки взаємовідносини позивача з контрагентом - ПП «ЛАБ»мають реальний характер та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які є дійсними, а дійсність документів при цьому податковим органом не оскаржувалась.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «ЧСУ-140»з питань взаємовідносин з ПП «ЛАБ»за вересень 2011 року.

Під час перевірки податковим органом встановлені наступні порушення:

1. п. 198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201, п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України № 2755-ІУ від 02.10.2010р., в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за вересень 2011 в сумі 20191,22 гривні.

2. п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України № 2755-ІУ від 02.10.2010р., в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за III квартал 2011 року в сумі 23219,91 гривень.

За результатами перевірки складено акт 29.03.2012 року № 262/23-2/36090916.

На підставі висновків акту Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення №0001772301 від 17.04.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 25239 грн, у тому числі: за основним платежем -20191 грн, за штрафними (фінансовими санкціями) 5048 грн; та №0001762301 від 17.04.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 23219 грн.

За результатами адміністративного оскарження ДПС у Черкаській області скасувала податкове повідомлення-рішення від 17.04.2012 року №0001772301 в частині нарахування позивачу 5048 грн штрафних санкцій.

Рішенням про розгляд скарги ДПС України скасувала рішення ДПС у Черкаській області та залишила податкові повідомлення-рішення від 17.04.2012 року №0001772301 та №0001762301 без змін.

12 липня 2012 року державною податковою інспекцією у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2012 року № 0003202301 про збільшення суми грошового зобов'язання ПП «ЧСУ-140»по податку на додану вартість в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 5048 грн.

В даній справі спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-IV.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «ЧСУ-140»та ПП «ЛАБ»укладений договір купівлі-продажу від 30.09.2011 року. На підставі зазначеного договору відповідно до видаткової накладної № Л-00000729 від 30.09.2011 року ПП «ЛАБ» поставив позивачу ст. листів 8-10мм в кількості 7,4 т на суму 62050,51 грн, ст. углов. 50-63 в кількості 3,82 т на суму 33769,41 грн, ст. швелер №16-20 в кількості 2,82 т на суму 25327,42 грн. У видатковій накладній зазначена сума ПДВ -20191,22 грн. На суму податку на додану вартість за здійсненою господарською операцією виписана податкова накладна № 174 від 30.09.2011 року на суму 20191,22 грн.

Позивач на підтвердження факту поставки металопрокату за видатковою накладною № Л-00000729 від 30.09.2011 року надав суду товаро-транспортну накладну № 92 від 30.09.2011 року (а.с.25), в якій зазначено про перевезення вантажу водієм ОСОБА_2 на автомобілі КАМАЗ-5410 НОМЕР_1 Окрім того, в журналі реєстрації довіреностей за 2005 рік (а.с.94) міститься запис про видачу водію ОСОБА_2 довіреності № 516434 на перевезення вантажу від постачальника ПП «ЛАБ», зі строком дії до 30.09.2011 року.

Водночас у справі міститься платіжне доручення № 1206 від 11.11.2011 року на суму 121147,34 грн, яке підтверджує здійснення оплати за поставлені металеві вироби згідно з рахунком № Л-00000729 від 30.09.2011 року.

Разом з тим позивач долучив до матеріалів справи документи, зокрема, довідки про вартість виконаних робіт, акти, відомості матеріалів замовника, відомості ресурсів до локального кошторису, розрахунки, які свідчать про безпосереднє використання позивачем поставлених металевих виробів у господарській діяльності.

Таким чином, з'ясувавши всі обставини та докази, що містяться в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт поставки металевої продукції ПП «ЛАБ»позивачу підтверджується первинними документами, а отже, формування ПП «ЧСУ-140»податкового кредиту та валових витрат є правомірним.

Разом з тим суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2012 року № 0003202301 про збільшення суми грошового зобов'язання ПП «ЧСУ-140»по податку на додану вартість в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 5048 грн, оскільки статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду скарги ПП «ЧСУ-140»Державною податковою службою України скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області та залишено податкові повідомлення-рішення від 17.04.2012 року №0001772301 та №0001762301 без змін, а тому прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.07.2012 року № 0003202301 суперечить Конституції та Законам України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції мав достатні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2012 року № 0001772301, №0001762301, оскільки первинні документи, що містяться в матеріалах справи, свідчать про відсутність фактичне здійснення господарської операції щодо поставки металевих виробів та безпосереднє їх використання у господарській діяльності.

В зв'язку із зазначеним, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, суд-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.