Рішення
від 29.05.2012 по справі 9/117
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/117 29.05.12

За позовом Акціонерного товариства закритого типу «Київнафтопродукт»;

до Акціонерного комерційного банку «Мрія»;

треті особи: 1.Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія-1»;

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лана»;

про визнання авалю недійсним.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: не з'явилися;

Від відповідача: не з'явилися;

Від третьої особи1: не з'явилися;

Від третьої особи2: не з'явилися.

Рішенням Арбітражного суду міста Києва від 16.11.1999 р. у позові Акціонерного товариства закритого типу «Київнафтопродукт»відмовлено.

Постановою Арбітражного суду міста Києва від 13.01.2000 р. рішення суду від 16.11.1999 р. у справі скасовано; справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Арбітражного суду міста Києва від 25.07.2000 р. у позові відмовлено.

Постановою Арбітражного суду міста Києва від 05.04.2001 р. рішення Арбітражного суду міста Києва від 25.07.2000 р. у справі №9/117 скасовано; справу передано на новий розгляд.

Рішенням Арбітражного суду міста Києва від 11.06.2001 р. позов у справі №9/117 задоволено; визнано недійсним аваль АТЗТ «Київнафтопродукт»на простому векселі №3217670576 від 26.06.1998 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2002 р. в задоволенні апеляційної скарги відмовлено; рішення по справі №9/117 від 11.06.2001 р. Господарського суду міста Києва залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2002 р. касаційну скаргу АКБ «Мрія»задоволено частково; рішення Арбітражного суду м. Києва від 11.06.2001 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2002 р. у справі №9/117 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2005 р. позов Акціонерного товариства закритого типу «Київнафтопродукт»до Акціонерного комерційного банку «Мрія»залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2006 р. касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу «Київнафтопродукт»задоволено; ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.03.2005 р. у справі №9/117 скасовано; справу передано до Господарського суду міста Києва для її розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2006 р. призначено справу слуханням на 19.07.2006 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2006 р. продовжено строк вирішення спору у даній справі; відкладено розгляд справи до 05.09.2006 р.

В судовому засіданні 05.09.2005 р. було оголошено перерву до 12.09.2006 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2006 р. призначено у справі №9/117 судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2012 року поновлено провадження у справі №9/117; призначено слухання справи на 15.05.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2012 р. відкладено слухання справи до 29.05.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати недійсним аваль АТЗТ «Київнафтопродукт»на простому векселі №321767 0576 від 26.06.1998 р. з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Відповідач -Акціонерний комерційний банк «Мрія», у своїх запереченнях на позов просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним:

- в січні 1999 року відповідач попередив позивача про наявність авальованого ним векселя. Позивач на це заявив, що не підписував аваль на цьому векселі;

- відповідач звернувся в Інститут судових експертиз з проханням про перевірку дійсності підпису, вчиненого керівником позивача на векселі;

- у висновку КНДІСЕ від 13.01.1999 р. №26 встановлено, що підпис від імені Лук'янчикова на спірному векселі виконано ним.

Представники від третіх осіб в судові засідання не з'явилися, письмових пояснень по суті позову не надали.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, у якій зазначив, що 21.07.1999 року обслуговуючий банк повідомив, що до розрахункового рахунку АТЗТ «Київнафтопродукт»пред'явлено платіжну вимогу на суму 1 350 000,00 грн., в якій зазначено «безспірне стягнення заборгованості по векселю №321767 0576 від 26.06.1998 р. опротестованого нотаріусом».

Підставою для пред'явлення зазначеної платіжної вимоги стала наявність на векселі авалю, який зроблений АТЗТ «Київнафтопродукт». Позивач вважає, що підписи посадових осіб АТЗТ «Київнафтопродукт»не є власноручними, а відбиток печатки не відповідає існуючому і, відповідно, організація позивача авалістом по зазначеному векселю не виступала.

На підставі цього позивач просить визнати недійсним аваль АТЗТ «Київнафтопродукт»на простому векселі №321767 0576 від 26.06.1998 р.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що він звернувся в Інститут судових експертиз з проханням про перевірку дійсності підпису, вчиненого керівником позивача на векселі. У висновку КНДІСЕ від 13.01.1999 р. №26 встановлено, що підпис від імені Лук'янчикова на спірному векселі виконано ним.

Також відповідач зазначав у своєму клопотанні, поданому до суду про те, що про дійсність авалю позивача свідчить наявна заборгованість всіх сторін, які підписали вексель.

Вексель виписаний ТОВ «Мрія-І»і переданий ТОВ «ЛАНА»в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Мрія-І»перед ТОВ «Лана», заборгованості, пов'язаної з неповерненням коштів, які надійшли ТОВ «Мрія-І»за платіжним дорученням від 12.12.1997 р. В свою чергу ТОВ «Лана»передало вексель банку з авалем позивача для погашення заборгованості по кредиту, що видавався банком (кредитний договір від 04.12.1997 р. №138, акт прийому-передачі від 23.07.1998 р. з реєстром). АТЗТ «Київнафтопродукт» поставило свій аваль за ТОВ «Мрія-І», так як являється боржником ТОВ «Мрія-І»за договором від 13.05.1995 р.

В матеріалах справи дійсно знаходиться акт прийому-передачі векселів від 26.06.1998 р., відповідно до якого, згідно з договором №2 на врахування векселів від 26.06.1998 р. Акціонерний комерційний банк «Мрія»прийняв, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Лана»передало простий вексель №3217670576 номінальною вартістю 1 350 000,00 грн.

Також до матеріалів справи додано кредитний договір №138 від 04.12.1997 р., укладений між Акціонерним комерційним банком «Мрія»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Лана»(позичальник), відповідно до умов якого банк надає позичальнику позику у сумі 1 400 000,00 грн. на строк 365 днів з дня підписання цього договору (до 4 грудня 1998 року) із стягненням плати за користування позикою в розмірі 45 відсотків річних.

В матеріалах справи також знаходяться: додаткова угода №7/1 до кредитного договору від 24.09.1996 р. №98; додаткове узгодження №10 до договору від 24.09.1996 р. №98; додаткове узгодження №9 до договору від 24.09.1996 р. №98; додаткове узгодження №8 до договору від 24.09.1996 р. №98; додаткове узгодження №7 до договору від 24.09.1996 р. №98; додаткова угода №1 до договору від 14.03.1996 р. №29; додаткова угода №2 до договору від 14.03.1996 р. №29; додаткова угода №3 до договору від 14.03.1996 р. №29; додаткова угода №9 до договору від 14.03.1996 р. №29; додаткова угода №10 до договору від 14.03.1996 р. №29. В той же час суду не надано самих договорів від 24.09.1996 р. №98 і від 14.03.1996 р. №29.

Даними матеріалами не підтверджується факт існування заборгованостей ТОВ «Мрія-І»перед ТОВ «Лана», пов'язаної з неповерненням коштів, які надійшли ТОВ «Мрія-І»за платіжним дорученням від 12.12.1997 р.; ТОВ «Лана»перед банком за кредитним договором; АТЗТ «Київнафтопродукт»перед ТОВ «Мрія-І» за договором від 13.05.1995 р., якого немає в матеріалах справи.

Відповідач звертає увагу і на те, що всі підприємства, які підписали вексель фактично керуються керівником позивача Лук'янчиковим і без його волі ні сам вексель, ні аваль на векселі з'явитися не могли. На підтвердження цього було надано установчий договір тов. «Мрія-І», наказ від 26.04.1996 р., протокол від 19.10.1998 р., установчий договір ТОВ «Лана».

У висновку експерта №100/ТДД від 29.06.2000 р., здійсненого на підставі ухвали у справі №9/117 від 15.02.2000 р., зазначено, що підпис від імені Лук'янчикова Д. А. в наданому на дослідження документі (простий вексель №321767 0576 від 26.06.1998 р. на суму 1 350 000,00 грн.) виконаний Лук'янчикова Д. А.; відтиск печатки, проставлений на наданому на дослідження документі виконаний не печаткою, зразки якої надані для проведення порівняльного дослідження, в іншими кліше.

У рішенні Арбітражного суду міста Києва від 25.07.2000 р., на підставі викладеного було зазначено наступне, що в силу статей 42, 43 АПК висновок експерта повинен оцінюватися в сукупності з іншими матеріалами справи. Результати призначеної судом експертизи збігаються з висновком спеціаліста КНДІСЕ від 13.01.1999 р. №26, що є у справі. Спірний вексель, отриманий відповідачем від ТОВ «ЛАНА»по акту прийому-передачі і реєстру від 26.06.1998 р. З акту та реєстру слідує, що на момент передачі векселя відповідачу аваль позивача був на векселі. 30.06.1999 р. спірний вексель був опротестований нотаріусом у неплатежі сторін, зобов'язаних за векселем, у тому числі позивача. Доводи позивача про те, що другий підпис посадової особи позивача і відбиток печатки на авалі векселя не відповідає другому підпису і відбитку печатки позивача судом до уваги не приймається, тому що, відповідно до статей 31, 75, 77 «Уніфікованого закону про переказні та прості векселі», пункту 2 статті 16 Закону України «Про підприємства в Україні»аваль дійсний при наявності одного підпису зобов'язаної особи.

У відповідності до п. 1 розділу ІІ Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.1992 р. №528, вексель підписується керівником і головним бухгалтером юридичної особи та завіряється печаткою.

Відповідно до Закону України від 06.07.1999 р. «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», України приєдналася до зазначеної конвенції з урахуванням застережень, обумовлених додатком ІІ до неї.

В той же час, згідно зі статтею 23 додатку ІІ «Уніфікованого закону про переказні та прості векселі», конвенція набуде чинності для України 06.01.2000 р. Тобто, на момент видачі та авалювання векселя діяли Правила виготовлення і використання вексельних бланків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.1992 р. №528 та Інструкція «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затверджена постановою НБУ №204 від 02.08.1996 р., відповідно до яких вексель повинен підписуватися керівником і головним бухгалтером юридичної особи та завірятися печаткою.

Позивач у наступних своїх поясненнях зазначає, що у рішенні від 25.07.2000 р. суд послався на акт прийому-передачі векселів від 26.06.1999 р. та на реєстр пред'явлених банку «Мрія»векселів до обліку від 26.06.1999 р., які свідчать про те, що на той момент надпис про аваль на векселі вже був. При цьому не було враховано, що згідно цих документів право власності на сам вексель до відповідача не переходило, сам реєстр складено не у відповідності з постановою Національного банку України №258 від 28.05.1999 р. А саме при взятті на облік не зазначається, чи авальований вексель, чи ні. В акті прийому-передачі взагалі не вказано, що вексель авальований і вартість векселя зовсім інша. Згідно статті 2 додатку ІІ «Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі», здатність особи бути зобов'язаним за переказним чи простим векселем визначається його національним законодавством. Така здатність особи визначається постановою КМУ та НБУ №258, згідно якої бути (в тому числі авалістами) мають право лише юридичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності з метою платні за продукцію, виконані роботи та надані послуги, за виключенням векселів Мінфіну, НБУ та комерційних банків. Тобто, одного підпису посадової особи будь-якої юридичної особи не достатньо. Необхідно аби ця особа мала певні повноваження і підпис цієї особи був засвідчений печаткою юридичної особи, що свідчить про те, що угода укладається від юридичної особи, а не від фізичної. У висновку експертизи зазначено, що відбиток печатки на авалі не співпадає з оригіналом печатки.

У відповідь на це, відповідач заперечив наступне: постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 10.09.1992 р. не встановлювала вимог до форми аваля на векселі. Такі вимоги, на момент виникнення спірних правовідносин, містило лише Положення про переказний і простий вексель, що затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.1937 р. Згідно з п. 31 даного Положення, для авалю достатньо лише одного підпису, поставленого авалістом на лицьовій стороні переказного векселя, якщо тільки цей підпис не поставлений платником або векселедавцем. Будь-яких вимог щодо наявності на авалі печатки юридичної особи -аваліста законодавством не передбачено.

В даному випадку йшлося про переказний вексель, а спірним у справі є простий вексель.

У постанові Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2002 р. зазначено, що вексель належить до зобов'язань, де відповідність встановленої форми векселя має особливе значення для вексельного обігу. Закон встановлює необхідні вимоги до змісту документа і, якщо вексель не відповідає цим вимогам, то не виникає і вексельного зобов'язання. Зазначеними Правилами встановлена обов'язкова наявність печатки на векселі, як кваліфікуюча ознака юридичної особи, при цьому вона є обов'язковою, як для векселедавця, так і для аваліста, оскільки іншого порядку Правилами не визначено.

Відповідач зазначив, що поняття «форма векселя»та «форма аваля на веселі»є юридично неоднорідними правовими категоріями. Додаткові вимоги щодо форми векселя, у вигляді підпису головного бухгалтера та печатки юридичної особи, що встановлювались постановою КМУ та НБУ від 10.09.1992 р., не стосувалися форми аваля на векселі. Тобто, Правила виготовлення і використання вексельних бланків не встановлювали жодних додаткових вимог до форми аваля на векселі. Висновком експерта встановлено, що відтиск печатки, який проставлений на досліджуваному документі виконано не печаткою, зразки якої надані для проведення порівняльного дослідження, а іншим кліше. Отже, експерт не встановлював факту належності або неналежності печатки, якою проставлявся відтиск на авалі векселя, позивачу.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2002 р. звертається увага на те, що судами не встановлено обставин, які б пояснювали, яку саме доторканість до предмету спору має АКБ «Мрія»і у якому зв'язку між сторонами виник цей спір. Суд не пояснив, на якій підставі він вважає, що підробленою є саме та печатка, відтиск якої проставлений на векселі і що взагалі у даному випадку мала місце підробка. В матеріалах справ є наявними чисельні документи за підписом Лук'янчикова, де по різному зазначена його посада, а саме вказано, що він є особою виконуючою обов'язки президента та першим віце-президентом АТЗТ «Київнафтопродукт». Яку саме посаду займав громадянин Лук'янчиков на час забезпечення платежу за векселем? Чи належить підпис посадової особи на авалі громадянину Лук'янчикову та чи мав він право у даному випадку діяти як орган юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Предметом судового розгляду був простий вексель, за яким платником позначена та особа, яка його емітувала, тобто ТОВ «Мрія-І», ремітентом -ТОВ «Лана»і авалістом -АТЗТ «Київнафтопродукт».

Відповідач зазначив, що АКБ «Мрія»є законним векселедержателем та суб'єктом спірних відносин. АКБ «Мрія» є індосатом, який отримав вексель на підставі вчиненого передавального напису -індосування. Відповідно до п. 16 Положення про переказний і простий вексель, яке діяло на момент виникнення спірних відносин, особа, в якої знаходиться переказний вексель, вважається законним векселедержателем, якщо її право базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Таким чином, АКБ «Мрія», що володіє векселем на підставі іменного індосаменту, є законним векселедержателем та має право вимоги на здійснення платежу по векселю. Таке право випливає із вчиненого індосаменту на векселі та не потребує іншого підтвердження. Як зазначалося в постанові Верховного Суду України від 18.03.2002 р., зобовязання осіб, що підписали вексель, випливають виключно із векселя та не потребують підтвердження та обґрунтованості будь-якими документами, окрім самого векселя.

Питання дійсності печатки на авалі векселя не повинно підлягати юридичному аналізу, оскільки вирішення даного питання не може впливати на вирішення спору про дійсність аваля. Правила виготовлення і використання вексельних бланків не встановлювали жодних додаткових вимог до форми аваля на векселі.

Однак, відповідач не звернув уваги на те, що у п. 16 Положення про переказний і простий вексель йшлося про переказний вексель, а у справі спірним є простий вексель.

Згідно з п. 2 виписки із протоколу №44 розширеного засідання Правління АТЗТ «Київнафтопродукт»від 07.04. 1998 р., дано згоду на виконання обов'язків президента АТЗТ «Київнафтопродукт»голови Правління - Лук'янчикова Дмитра Артемовича

Відповідно до наказу №110-К від 20.04.1998 р., Лук'янчикова Дмитра Артемовича - першого віце-президента АТЗТ «Київнафтопродукт»призначено виконуючим обов'язки президента АТЗТ «Київнафтопродукт», звільнивши з посади першого віце-президента з 21 квітня 1998 року.

Вексель датовано 26.06.1998 р. Тобто, Лук'янчиков Дмитро Артемович дійсно на той момент був президентом АТЗТ «Київнафтопродукт».

Стосовно підробки печатки на векселі, господарський суд може зазначити, що ним не встановлюється факт підробки, однак ті зразки печатки позивача, які надані ним на дослідження експертові не відповідають тій печатці, яка проставлена на векселі. Позивачем на дослідження надавалися документи з печаткою товариства, які не оспорювалися і на підставі цих документів позивач здійснював свою діяльність. Тобто, печатка на векселі №321767 0576 від 26.06.1998 р. не відповідає вищевказаним зразкам.

30.06.1999 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було здійснено акт про протест векселя про неоплату.

Постановою Арбітражного суду м. Києва від 23.12.1999 р. у справі №6/326б, визнано ТОВ «Мрія-І»банкрутом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.07.2002 р. у справі №206/9-02 скасовано державну реєстраціє суб'єкта підприємницької діяльності -Акціонерного товариства закритого типу «Київнафтопродукт»і зобов'язано його здійснити заходи по ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності у встановленому законом порядку.

Відповідач зазначив, що на порушення частини 2 статті 34 ГПК України, Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.04.2003 року задовольнив клопотання позивача про призначення експертизи, який стверджував, що підпис та відбиток печатки аваліста є підробними, тобто поява аваля на векселі є наслідком вчинення злочинних дій. Оскільки позивач наголошує на існуванні кримінально караного діяння, яке може бути предметом розгляду в рамках кримінального провадження, то призначення експертизи можливе лише після порушення кримінальної справи за фактом підробки. Експертиза підпису та відбитка печатки аваліста проведена без порушення кримінальної справи не може бути визнана доказом. Пленум Верховного Суду України постановою від 31.10.1997 року відзначив, що експертиза документів на предмет їх фальсифікації може вважатися належним доказом, якщо вона проводилася в рамках кримінального провадження з порушенням кримінальної справи. Відповідачем на підставі цього подавалася апеляційна скарга на ухвалу про зупинення провадження у справі і призначення експертизи.

Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2004 р. визначено, що, відповідно до частини 1 статті 41 ГПК України, для роз'яснення питань, виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Висновки судових експертиз поряд з письмовими й речовими доказами та поясненнями представників сторін є доказами по справі на підставі статті 32 ГПК України, які господарський суд, відповідно до статті 43 ГПК України оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності й керуючись законом. Твердження апелянта про те, що експертиза підпису та відбитка печатки аваліста проведена без порушення кримінальної справи, а відтак не може бути визнана доказом, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони суперечать положенням чинного законодавства, яке вище наведено, тим більше, що оскаржуючи ухвалу про зупинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 2 статті 79 ГПК України, апелянт фактично заперечує проти призначення і проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2006 року призначено у справі проведення експертизи. Справа повернулася із експертної установи без виконання у зв'язку з тим, що не відбулася її оплата.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи те, що на момент видачі та авалювання векселя діяли Правила виготовлення і використання вексельних бланків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України та Інструкція «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», відповідно до яких вексель повинен підписуватися керівником і головним бухгалтером юридичної особи та завірятися печаткою, а також те, що у висновку експерта №100/ТДД від 29.06.2000 р., здійсненого на підставі ухвали у справі №9/117 від 15.02.2000 р., зазначено, що підпис від імені Лук'янчикова Д. А. в поданому на дослідження документі виконаний Лук'янчиковим Д. А., а відтиск печатки, проставлений на наданому на дослідження документі виконаний не печаткою, зразки якої надані для проведення порівняльного дослідження, а іншим кліше, господарський суд вважає за можливе позов задовольнити.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним аваль Акціонерного товариства закритого типу «Київнафтопродукт» на простому векселі №321767 0576 від 26.06.1998 року.

3. Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Мрія»(інд. 01601, м. Київ, вул. Гоголівська, 22-24) на користь Акціонерного товариства закритого типу «Київнафтопродукт» (юридична адреса: інд. 07800, Київська обл., смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 1; фактична адреса: інд. 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 13/15, код ЄДРПОУ 03482146) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита. Видати наказ.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко Дата складання рішення 03.07.2012 р.

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення29.05.2012
Оприлюднено22.08.2012
Номер документу25677800
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —9/117

Ухвала від 11.06.2021

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Хома С.О.

Ухвала від 03.06.2021

Господарське

Господарський суд Тернопільської області

Хома С.О.

Ухвала від 16.05.2019

Господарське

Господарський суд Волинської області

Якушева Інна Олександрівна

Ухвала від 07.05.2019

Господарське

Господарський суд Волинської області

Якушева Інна Олександрівна

Ухвала від 10.02.2010

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Алексєєв М.В.

Ухвала від 27.05.2010

Господарське

Господарський суд Одеської області

Меденцев П.А.

Ухвала від 18.02.2010

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Олійник Ю.П.

Ухвала від 02.02.2010

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Олійник Ю.П.

Ухвала від 20.01.2010

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Олійник Ю.П.

Ухвала від 03.08.2010

Господарське

Господарський суд Львівської області

Данко Л.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні