Постанова

від 15.08.2012 по справі 5011-68/4256-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2012 № 5011-68/4256-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Вірич С.С. - представник за дов. №17/04/12-1 від 17.04.2012р.;

від відповідача - Котик А.Г. - представник за дов. №25-01від 25.04.2012р.;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносиа"

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 21.06.2012р. (дата підписання повного тексту рішення 22.06.2012р.)

справа №5011-68/4256-2012 (суддя Ониськів О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАН Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносиа"

про стягнення заборгованості

Встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАН Транс" (далі - позивач) в квітні 2012 року звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносиа" (далі - відповідач) про стягнення з відповідач на користь позивача 5400,00 грн. основного боргу, 771,12 грн. пені та 1609,50 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2012р. у справі №5011-68/4256-2012 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 5400,00 грн. пеню у розмірі 421,94 грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 1518,40 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техносиа" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2012р. у справі №5011-68/4256-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позовних вимогах.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2012р. у справі №5011-68/4256-2012, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2012р. „Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з виробничою необхідністю (перебуванням суддів Рєпіної Л.О. та Тарасенко К.В. на лікарняному) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-68/4256-2012 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Чорногуз М.Г., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2012р. розгляд справи №5011-68/4256-2012 було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2012р. „Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з виробничою необхідністю (велику завантаженість суддів Чорногуза М.Г., Шапрана В.В.) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-68/4256-2012 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Рєпіної Л.О., Тарасенко К.В.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2012р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносиа" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАН Транс" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техносиа" (замовник) було укладено договір транспортного експедирування № 000084 (далі - договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 договору є зобов'язання замовника доручити, а експедитора прийняти на себе зобов'язання з організації перевезення та експедирування вантажів замовника різними видами транспорту у межах України, а також по забезпеченню виконання комерційних операцій, пов'язаних з перевезенням та експедируванням вантажів замовника, у відповідності до цього договору.

Згідно п. 1.2 договору замовник повідомляє експедитора про плани перевезення на наступний місяць та уточнює їх письмовими заявками у строки, необхідні для якісного надання послуг, але не менше ніж за 3 робочих дні до передбаченої дати загрузки вантажу.

Відповідно п. 1.4 договору кожне перевезення оформлюється додатком до даного договору у вигляді заявки на транспортний засіб з підписанням у майбутньому акта приймання-передачі наданих послуг, виставленням рахунку на оплату та податкових накладних, що є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору вартість робіт експедитора узгоджується протоколами узгодження цін в кожному окремому випадку або заявкою на транспортний засіб.

За загальним правилом оплата послуг експедитора відбувається протягом 3 банківських днів після здійснення перевезення, проте сторони можуть домовитись про інші строки та умови здійснення оплати, які можуть вказуватись у заявках на транспортний засіб або у протоколах узгодження цін (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору, останній діє з моменту його підписання і дійсний до 31.12.2011р. У випадку, якщо жодна із сторін не виявить бажання розірвати договір, він вважається укладеним на невизначений термін.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами відповідно до умов договору було оформлено заявку, в якій визначено дату та час загрузки (15.02.2011р. о 10 год. 00 хв.), маршрут перевезення (с. Стоянка -м. Харків), строк доставки вантажу (16.02.2011р.) та суму, що підлягає до сплати у розмірі 5400,00 грн.

Вантаж до місця призначення було доставлено вчасно, що підтверджується відмітками вантажоодержувачів у товарно-транспортних накладних про отримання вантажу № Р1369 та № Р 1367 від 14.02.2012р. (наявні в матеріалах справи).

Згідно з п. 3.1 та 3.2 Договору вартість робіт та порядок розрахунків узгоджується протоколами узгодження ціни в кожному окремому випадку або заявкою на транспортний засіб. Відповідно до умов заявки, яка є предметом даного спору вартість робіт становить 5.400,00 грн., що підлягають сплаті протягом 3-х днів після отримання оригіналів документів (п. 3.2 Договору).

Визначені договором оригінали документів були надіслані відповідачу та отримані останнім 21.04.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек № 3487 від 31.03.2011р., відтак Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобов'язання по оплаті у відповідача виникло 25.04.2011р.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інтенції правомірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем були належним чином та в повному обсязі виконані свої зобов'язання згідно заявки, що свідчить про виникнення у відповідача обов'язку, щодо оплати наданих послуг.

Доводи скаржника про те, що послуги передбачені заявкою останнім не отримані не приймаються Київський апеляційним господарським судом як обґрунтовані, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 5400,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушень зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п 3.5 договору у випадку прострочення платежу у строки передбачені п. 3.2 договору, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 771,12 грн. за період з 25.04.2011 по 30.03.2012.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок суми пені, погоджується з розрахунком суду першої інстанції, що пеня підлягає стягненню в сумі 421,94 грн. за період з 25.04.2011 по 25.10.2011р.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що о даній справі минув строк позовної давності, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення пені та про стягнення коштів у зв'язку з перевезенням вантажу (ст. 925 Цивільного кодексу України).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем було укладено договір № 000084 про надання транспортно-експедиційних послуг, що відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 9 Закону "Про транспортно-експедиторську діяльність не є договором перевезення, а тому відповідно до вимог ст. 257 Цивільного кодексу України до транспортно-експедиційних послуг застосовується загальна позовна давність в три роки.

Відповідно до заявки, що є предметом розгляду у даному спорі, оплата послуг здійснюється протягом 3-х банківських днів після отримання замовником оригіналів документів. Передбачені заявкою документи відповідач отримав 21.04.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому перебіг позовної давності почався з 26.04.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з позовом до суду першої інстанції 30.03.2012р., тобто у межах строку позовної давності як щодо вимоги по основній заборгованості (три роки), так і щодо вимоги про стягненні пені (один рік).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносиа", залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2012р. у справі №5011-68/4256-2012 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-68/4256-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Сулім В.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Тарасенко К.В.