Ухвала

від 18.07.2012 по справі 2а-1084/12/0170/9

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1084/12/0170/9

18.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Кобаля М.І. ,

Щепанської О.А.

при секретарі судового засідання Саматової М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Комунального підприємства "Молодіжне-1"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-1084/12/0170/9 за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О. ) від 21.03.12 у справі № 2а-1084/12/0170/9

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим (вул. Дм. Ульянова, буд. 6, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95051)

до Комунального підприємства "Молодіжне-1" (вул. Шкільна, буд. буд.3, с. Молодіжне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97501)

про стягнення12728,71 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.03.12 у справі № 2а-1084/12/0170/9 позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим задоволені частково, а саме: стягнуто з Комунального підприємства "Молодіжне-1" на користь Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АРК недоїмку по сплаті страхових внесків в розмірі 1707,21грн., в іншій частині у позові відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.03.12 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, позивач посилається на те, що за відповідачем склалась заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 1707,21грн На підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону №1058 до відповідача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1552,57грн. та пені в розмірі 884,96грн. за рішенням №453 від 04.04.2011 р. На підставі п.5 ч.9 ст. 106 Закону №1058 до відповідача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 170,00грн. за рішенням №593 від 26.05.2011р. На підставі п.7 ч.9 ст. 106 Закону №1058 до відповідача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 8599,10грн. за рішенням №594 від 26.05.2011р. Вищенаведені рішення про застосування фінансових санкцій були отримані відповідачем, але заборгованість у повному обсязі не сплачена та складає 11021,50грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Комунальне підприємство "Молодіжне-1" зареєстровано як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АРК.

29.04.2011р. Управлінням Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АРК була проведена планова перевірка Комунального підприємства "Молодіжне-1" по питаннях своєчасності, достовірності та повноти нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 26.01.07р. по 01.04.11р., повноти і своєчасності перерахування авансових платежів у вигляді сум страхових внесків та сум єдиного внеску за період з 26.01.2007р. до 20.04.2011р., достовірності відомостей, які подаються до системи персоніфікованого обліку відомостей за період з 01.04.2007р. по 31.03.2011р.

За наслідками вищенаведеної перевірки складено Акт від 29.04.11р. №22-ю (а.с.12-13). На підставі Акту від 29.04.11р. №22-ю відповідачу нараховані страхові внески за період 2007р. - 2010р. на суму 1859,47грн., про що відповідачу виставлено вимогу про сплату боргу №Ю-212С від 24.04.2011р. (а.с.5-6).

Вищенаведені вимога та Акт отримані відповідачем 06.05.11р. (а.с.4).

За відповідачем склалась заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 1707,21грн

На підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону №1058 до відповідача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1552,57грн. та пені в розмірі 884,96грн. за рішенням №453 від 04.04.2011 р.

На підставі п.5 ч.9 ст. 106 Закону №1058 до відповідача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 170,00грн. за рішенням №593 від 26.05.2011р.

На підставі п.7 ч.9 ст. 106 Закону №1058 до відповідача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 8599,10грн. за рішенням №594 від 26.05.2011р.

Вищенаведені рішення про застосування фінансових санкцій були отримані відповідачем, але заборгованість у повному обсязі не сплачена та складає 11021,50грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1 Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058-IV (далі Закон №1058) страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Згідно ч. 6 ст. 17 Закону №1058, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з п. 4. ст. 17 Закону №1058, п.5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. №21-1 (далі -Інструкція), платники подають до органу Пенсійного фонду для реєстрації протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, розрахунок зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в якому вказується самостійно обчислені суми зобов'язань.

Статтею 20 Закону № 1058 та Інструкцією передбачено, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування платники сплачують до Пенсійного фонду України в установлені строки та в повному обсязі.

У відповідності до вимог частини 6 статті 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з п.п. 1 п. 8 Прикінцевих положень Закону №1058 до набрання чинності законом про направлення частини страхових внесків до Накопичувального фонду, страхові внески до солідарної системи сплачуються страхувальником та застрахованими особами у розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне страхування для відповідних платників».

Відповідно до ч.13 ст. 106 Закону №1058 про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

До 01.01.11р., тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.11р.

Відповідно, з 01.01.11р. втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.11р., слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

З урахуванням викладеного, пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за порушення правил сплати страхових внесків слід застосовувати наступним чином.

Органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.11р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Органи пенсійного фонду з 01.01.11р. не вправі за порушення, вчинені до 01.01.11р., нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11р. суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки законність рішень позивача, які стали підставою для стягнення суми в розмірі 11021,50грн., не доведена, оскільки відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.03.12 у справі № 2а-1084/12/0170/9 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 липня 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко