Ухвала

від 16.04.2013 по справі 2а-1084/12/0170/9

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/56833/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим до Комунального підприємства «Молодіжне-1» про стягнення суми за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

В січні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства «Молодіжне-1», в якому просило стягнути з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим заборгованість в сумі 12 728,71 грн., а саме, 1707,21 грн. - недоїмки по внесках за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та 11021,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Молодіжне-1» на користь Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим недоїмку по сплаті страхових внесків в розмірі 1707,21 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Комунальне підприємство "Молодіжне-1" зареєстровано як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АРК.

29 квітня 2011 року Управлінням Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АРК була проведена планова перевірка Комунального підприємства "Молодіжне-1" по питаннях своєчасності, достовірності та повноти нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 26 січня 2007 року по 01 квітня 2011 року, повноти і своєчасності перерахування авансових платежів у вигляді сум страхових внесків та сум єдиного внеску за період з 26 січня 2007 року по 01 квітня 2011 року, достовірності відомостей, які подаються до системи персоніфікованого обліку відомостей за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2011 року.

За наслідками вищенаведеної перевірки складено Акт №22-ю від 29 квітня 2011 року, на підставі якого відповідачу нараховані страхові внески за період з 2007 по 2010 роки на суму 1859,47 грн., про що відповідачу виставлено вимогу про сплату боргу №Ю-212С від 24 квітня 2011 року. Вищенаведені вимога та Акт отримані відповідачем 06 травня 2011 року.

Станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції за відповідачем склалась заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 1707,21 грн.

На підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до відповідача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1552,57 грн. та пені в розмірі 884,96 грн. за рішенням №453 від 04 квітня 2011 року.

На підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до відповідача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. за рішенням №593 від 26 травня 2011 року.

На підставі пункту 7 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до відповідача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 8599,10 грн. за рішенням №594 від 26 травня 2011 року.

Вищенаведені рішення про застосування фінансових санкцій були отримані відповідачем, заборгованість по фінансових санкціях склала 11021,50 грн.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Частиною 6 статті 17 Закону №1058 встановлено зобов'язання страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до пункту 4 статті 17 Закону №1058 та пункту 5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19 грудня 2003 року №21-1 (далі - Інструкція), платники подають до органу Пенсійного фонду для реєстрації протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, розрахунок зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в якому вказується самостійно обчислені суми зобов'язань.

Статтею 20 Закону №1058 та Інструкцією передбачено, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування платники сплачують до Пенсійного фонду України в установлені строки та в повному обсязі.

У відповідності до вимог частини 6 статті 20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з підпунктом 1 пункту 8 Прикінцевих положень Закону №1058 до набрання чинності законом про направлення частини страхових внесків до Накопичувального фонду, страхові внески до солідарної системи сплачуються страхувальником та застрахованими особами у розмірах, передбачених Законом України «Про збір на обов'язкове державне страхування для відповідних платників».

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону №1058 про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

До 01 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону №1058. Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01 січня 2011 року.

Відповідно, з 01 січня 2011 року втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону №1058 .

Водночас, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01 січня 2011 року, слід враховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для нарахування органами пенсійного фонду з 01 січня 2011 року штрафів та пені, визначених статтею 106 Закону №1058 за порушення, вчинені до 01 січня 2011 року.

Враховуючи викладене вище, обґрунтованими та правомірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з Комунального підприємства «Молодіжне-1» недоїмки по внесках за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та стосовно відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Комунального підприємства «Молодіжне-1» на користь Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права. Оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало