Ухвала

від 25.07.2012 по справі 2а-72/11/11/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-72/11/11/0170

25.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Курапової З.І. ,

Щепанської О.А.

при секретарі судового засідання Саматової М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Південькабель"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- Бабченко Людмила Павлівна, довіреність № 121/9/10-0 від 05.03.12

розглянувши матеріали справи № 2а-72/11/11/0170 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Південькабель" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 17.02.12 у справі № 2а-72/11/11/0170

за позовом Приватного підприємства "Південькабель" (вул. Малишева, буд. 6 а, кв. 45, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, буд. 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.02.12 у справі № 2а-72/11/11/0170 у задоволенні позову Приватного підприємства "Південькабель" відмовлено повністю.

Не погодившись з зазначеною постановою позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.02.12 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, позивач посилається на помилковість висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу валових витрат, витрат з придбання товарів від ТОВ "Укр-Енерго-Менеджмент", у зв'язку із тим, що правочин з цим контрагентом є нікчемним. Апелянт зазначає, що валові витрати за господарською операцією із зазначеним контрагентом оформлені первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам закону, всі товари фактично отримані та використані у господарській діяльності позивача. Крім того, апелянт зазначив про те, що податковим органом не доведена та обставина, що позивачу було відомо про протиправну діяльність ТОВ "Укр-Енерго-Менеджмент".

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Південькабель".

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 31592970, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.27).

Посадовими особами Державної податкової адміністрації в АР Крим проведено невиїзну документальну перевірку приватного підприємства "Південькабель" з питань дотримання вимог податкового законодавства правових відносинах з ТОВ "Укр-Енерго-Менеджмент" (код ЄДРПОУ 35629857) за період з 01.01.2008р. до 30.09.2010р., за результатами перевірки складено акт від 14.12.2010 року №26/35-1/31592970 (а.с.9-16).

За висновками даного акту перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.1., п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/97-ВР (далі Закон №334), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008рік у сумі 54445грн., у тому числі за 4 квартал 2008р. на суму 54445грн.

Висновок відповідача про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ґрунтується на тому, що останній включив до складу валових витрат четвертого кварталу 2008року витрати у сумі 217780грн. з придбання у ТОВ "Укр-Енерго-Менеджмент" товарів, за нікчемним правочином оскільки вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 04.12.2009року у справі №1-150/689/2009року за звинуваченням ОСОБА_3 за ст. ч.1 ст.187, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України встановлено, що ТОВ "Укр-Енерго-Менеджмент"було створено ОСОБА_3 у порушення встановленого порядку зайняття господарською діяльністю, за попередньою змовою з невстановленою особою, з метою створення фіктивного підприємства. Також зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_3 після реєстрації та отримання документів підприємства ТОВ "Укр-Енерго-Менеджмент", а саме свідоцтва про державну реєстрацію, статуту, довідки статистики, свідоцтва платника ПДВ, печатки і штампу підприємства, передав їх ОСОБА_4 та жодного відношення до діяльності зазначеного підприємства не мав.

На підставі акту перевірки від 14.12.2010 року №26/35-1/31592970 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000163500/0 від 27.12.2010р. про визначення Приватному підприємству "Південькабель"податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 81668грн., в тому числі за основним платежем 54445грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 27223грн.(а.с.8).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

06.10.2008р. між позивачем та ТОВ "Укр-Енерго-Менеджмент" укладено договір №06/10, відповідно до умов якого останній зобов'язався продати, а ПП "Південькабель" зобов'язалося прийняти та сплатити вартість кабельної - проводнікової та електротехнічної продукції, найменування, кількість та ціна якої вказується у рахунках та оформлених накладних(а.с.22).

На виконання цього договору ТОВ "Укр-Енерго-Менеджмент" поставлені позивачу товари на загальну суму 261336.34грн.(в тому числі ПДВ у сумі 43556,06грн.), що підтверджується накладною №10225 від 22.10.2008р. (а.с.17).

Крім того, ТОВ "Укр-Енерго-Менеджмент" була виписана податкова накладна №10225 від 22.10.2008р. на суму 261336,34грн., в тому числі ПДВ у розмірі 43556,056грн.(а.с.19).

Позивачем сплачена вартість продукції, яка зазначена у рахунку №29/10 від 06.10.2008р. та накладній №10225 від 22.10.2008р., що підтверджується копіями платіжних доручень №176 від 31.10.2008р. на суму 176336,34грн. та №175 від 30.10.2008р. на суму 85000грн.(а.с.20,21).

Використання позивачем отриманих за накладною №10225 від 22.10.2008р. товарів у господарській діяльності підтверджується висновком №07/11 від 09.12.2011р. судово-економічної експертизи.

Відповідно до п. п 2.1.1. п. 2.1 ст.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334 від 22.05.1997р. (діючого на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №334) платниками податку з числа резидентів є - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно п.5.1. ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону №334 суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податків, крім тих, які зазначені в цьому Законі не дозволяється.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону №334 визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку регулюються нормами ст.11 Закону №334. Однак, в зазначеній статті не встановлено перелік документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-ХІІ (чинного на момент включення позивачем спірних сум до складу валових витрат) платники податків повинні вести бухгалтерський облік.

Відповідно до п. 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХІV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 996), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, якій ведеться на підприємстві. Фінансова, податкова та інші види звітності, застосовуючи грошовий вимірювач, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1 ст.9 Закону №996 підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Первинні документи -це документи, створені в письмовій або електронній формі, фіксуючи і підтверджуючи господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні містити обов'язкові реквізити, зазначені в п.2 ст.9 Закону №996.

Згідно зазначеної норми первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, первинні бухгалтерські документи є документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із системного аналізу вищезазначених норми випливає, що до складу валових витрат платник податків може віднести лише ті витрати, які підтверджені первинними документи бухгалтерського обліку, які в свою чергу повинні відповідати вимогам ст.9 Закону №996 та відображати здійснення господарської операції.

У разі якщо первинний документ бухгалтерського обліку за змістом не відповідає вимогам ст.9 Закону №996 або не відображає фактичне здійснення господарської операції, такий документ не є підставою для включення зазначених у ньому витрат до валових.

Частиною 4 ст.72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається із матеріалів справи вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 04.12.2009року у справі №1-150/689/2009року за звинуваченням ОСОБА_3 за ст. ч.1 ст.187, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України встановлено, що ТОВ "Укр-Енерго-Менеджмент"було створено ОСОБА_3 у порушення встановленого порядку зайняття господарською діяльністю, за попередньою змовою з невстановленою особою, з метою створення фіктивного підприємства. Також зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_3 після реєстрації та отримання документів підприємства ТОВ "Укр-Енерго-Менеджмент", а саме свідоцтва про державну реєстрацію, статуту, довідки статистики, свідоцтва платника ПДВ, печатки і штампу підприємства, передав їх ОСОБА_4 та жодного відношення до діяльності зазначеного підприємства не мав.

За таких підстав, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що документи, залучені до справи, не підтверджують здійснення господарської операції саме між позивачем та ТОВ "Укр-Енерго-Менеджмент" оскільки підписані невстановленою особою з боку ТОВ "Укр-Енерго-Менеджмент" та не підтверджують здійснення власне самої господарської операції, оскільки як встановлено вироком суду керівник ТОВ "Укр-Енерго-Менеджмент" жодного відношення до господарської діяльності підприємства не мав, а відтак поставку товару не здійснював.

Окрім того, щодо висновків судово-економічної експертизи судова колегія зазначає, що експертиза проведена на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, які, як встановлено судом, не підтверджують здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Укр-Енерго-Менеджмент".

Також, твердження експерта про фактичну поставку товару також ґрунтується виключено на первинних документах бухгалтерського обліку та огляді об'єкту, на якій встановлено обладнання, яке було придбане позивачем у ТОВ "Укр-Енерго-Менеджмент".

Незважаючи на наявність на об'єкті дослідження матеріалів, які вказані у накладній на отримання товару від 22.10.2008р. №10225, виписаної ТОВ "Укр-Енерго-Менеджмент", відсутні належні докази поставки цього товару саме ТОВ "Укр-Енерго-Менеджмент", а відтак відсутні підстави для включення сум витрат за цей товар до складу валових.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв в межах повноважень, у спосіб та в порядку, визначених Конституцією та законом, з урахуванням всіх обставин справи, внаслідок чого ним прийнято правомірне рішення.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Південькабель" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.02.12 у справі № 2а-72/11/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 липня 2012 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис З.І.Курапова

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко