Рішення

від 14.06.2012 по справі 22ц/1590/7182/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2012 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Драгомерецького М.М.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Сенчук А.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2, від імені якого діє опікун ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідача, ТОВ

"АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА", - ОСОБА_5, представника позивача

ОСОБА_6, - ОСОБА_7, представника відповідача ОСОБА_8, - ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_10, від імені якого діє опікун ОСОБА_3, ОСОБА_4, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2012 року за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА", третя особа, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2, від імені якого діє опікун ОСОБА_3, про повернення авансу, за зустрічним позовом ОСОБА_2, від імені якого діє опікун ОСОБА_3, до ОСОБА_6, ТОВ "АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА" про визнання попереднього договору купівлі-продажу недійсним та за позовом ОСОБА_2, від імені якого діє опікун ОСОБА_3, до ОСОБА_8, ОСОБА_6, Приватного підприємства "АМВ-Автосервіс", третя особа ОСОБА_11, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання права власності на нежитлові будівлі, зобов'язання передати в натурі нежитлові будівлі, зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні нежитловими будівлями,

в с т а н о в и л а:

17 грудня 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМВ-СЕРВІС- ОДЕСА" про повернення авансу, в якому просив стягнути з ТОВ "АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА" на його користь 540 000 грн. у якості відшкодування збитків, спричинених невиконанням попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, обґрунтовуючи вимоги тим, що 23 серпня 2009 року між ним та ТОВ "АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА" був укладений попередній договір № 001 купівлі-

продажу нерухомого майна: нежилої будівлі магазину автозапчастин з пунктом заміну мастил, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та нежилої будівлі магазину по реалізації автомобільних аксесуарів, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. На виконання умов договору в рахунок оплати нерухомого майна ним на користь ТОВ "АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА" було сплачено обумовлену договором вартість майна в сумі 540 000 грн., але ТОВ "АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА" взяті на себе зобов'язання не виконало, основний договір не уклало, у зв'язку з чим ОСОБА_6 просив відшкодувати спричинені йому збитки в розмірі 540 000 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2010 року визнано мирову угоду, укладену між сторонами у справі, відповідно до умов якої ТОВ "АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА" передав у власність ОСОБА_6 в рахунок погашення збитків у розмірі 540 000 грн., спричинених йому у наслідок неповернення суми авансу за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна від 23 серпня 2009 року № 001, а ОСОБА_6 прийняв у власність нежитлову будівлю магазину автозапчастин з пунктом заміни мастил загальною площею 285,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, належну ТОВ "АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА" на підставі свідоцтва про право власності від 05 червня 2008 року, виданого виконкомом Одеської міської ради № САВ 803165, та нежилу будівлю магазину по реалізації автомобільних аксесуарів загальною площею 289,1 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_2, належну ТОВ "АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА" на підставі свідоцтва про право власності від 05 червня 2008 року, виданого виконкомом Одеської міської ради № САВ 803166.

ОСОБА_2 оскаржив вказану ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку й ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2011 року ухвала суду була скасована, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи 05 лютого 2012 року ОСОБА_2, від імені якого діє опікун ОСОБА_3, звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ТОВ "АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА" про визнання попереднього договору купівлі-продажу № 001 від 23 серпня 2009 року, укладеного між ТОВ "АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА" та ОСОБА_6, недійсним у зв'язку з недотриманням вимог про нотаріальне посвідчення правочину.

12 жовтня 2011 року ОСОБА_2, від імені якого діє опікун ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_6, а згодом до ПП "АМВ-Автосервіс", й просив суд визнати недійсними договори купівлі-продажу нежилих будівель магазину по реалізації автозапчастин та автомобільних аксесуарів, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 укладені 22 серпня 2011 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, визнати права власності за ОСОБА_2 на нежитлові будівлі, та зобов'язати ОСОБА_12, ПП "АМВ-Автосервіс", а також будь-яких інших осіб передати ОСОБА_2 в натурі спірне майно та не чинити перешкоди в користуванні ним, обґрунтовуючи зазначені вимоги тим, що у 2001 році ОСОБА_2 разом із ОСОБА_13 утворили ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр". В якості свого внеску до статутного капіталу товариства ОСОБА_2 вніс грошові кошти та майнові внески у якості іноземних інвестицій у вигляді збірно-розбірних конструкцій станцій технічного обслуговування автомобілів та обладнання для СТО. В 2005 році із майна, яке було внесено ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр", було побудовано та здано в експлуатацію нежитлову будівлю магазину по реалізації

автомобільних аксесуарів і мастил загальною площею 289,1 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, та нежитлову будівлю магазину автозапчастин з пунктом заміни мастил, загальною площею 285,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

В вересні 2006 року ОСОБА_2 було виведено зі складу засновників ТОВ ПІІ "Атолюкс-Центр" на підставі договору купівлі-продажу його частки, укладеного від його імені ОСОБА_14 та ОСОБА_15, а в подальшому частка ОСОБА_2 була продана ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Рішенням господарського суду Одеської області від 25 липня 2011 року по справі № 16/158-08-4183 корпоративні права ОСОБА_2 на частку в статутному капіталі ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр" були відновлені, визнані недійсними усі договори купівлі-продажу та рішення загальних зборів учасників товариства щодо відчуження частки ОСОБА_2 у статутному капіталі.

Після відновлення свого корпоративного права ОСОБА_2 дізнався, що вищевказане нерухоме майно, яке побудоване за рахунок його інвестиційних внесків до статутного капіталу ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр", було відчужене на користь ОСОБА_6 на підставі ухвали Київського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2010 року про визнання мирової угоди по цивільній справі № 2-8346/10 за позовом ОСОБА_6 до ТОВ "АМВ-СЕРВІС- ОДЕСА" про повернення авансу. В подальшому ОСОБА_6 22 серпня 2011 року продав зазначене майно ОСОБА_8 за договорами купівлі-продажу. Договори купівлі-продажу від 22 серпня 2011 року спірного майна є недійсними, оскільки ОСОБА_6 не мав право на продаж іноземних інвестицій у вигляді магазинів по реалізації автомобільних аксесуарів і мастил та автозапчастин з пунктом заміни мастил, а ухвала Київського районного суду м. Одеси про визнання мирової угоди від 29 грудня 2010 року була скасована ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2011 року. Також він вважав, що за ним має бути визнане право власності на спірні магазини, оскільки вказане майно фактично є іноземною інвестицією, внесеною ОСОБА_2, яка після завершення ним інвестиційної діяльності має бути повернута йому в натурі. Оскільки ОСОБА_2 вийшов зі складу засновників ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр" на підставі своєї заяви, спірне нерухоме майно має бути повернуте йому особисто і за ним має бути визнане право власності на це майно. Відповідачі перешкоджають йому в користуванні зазначеним майном, тому він має право на усунення перешкоди в користуванні власністю (т. 1, а.с. 127-137).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2012 р. зазначені позови об'єднані в одне провадження.

Представник позивача ОСОБА_6 проти задоволення позовів ОСОБА_2 заперечував і в своїх поясненнях зазначав, що ОСОБА_2 не є стороною попереднього договору, а також договорів купівлі-продажу нежитлових будівель, не є власником спірного майна, тому не має права оспорювати вказані правочини.

Представник відповідача ОСОБА_8 проти задоволення позовів ОСОБА_2 заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_8 набув право власності на магазини по реалізації автомобільних аксесуарів і мастил та автозапчастин з пунктом заміни мастил правомірно, на підставі відплатних нотаріально-посвідчених угод, тому ОСОБА_8 є добросовісним набувачем майна, а підстави для витребування спірного майна від добросовісного набувача відсутні.

Представник відповідача, ТОВ "АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА", заперечував проти задоволення позовів ОСОБА_2 з тих підстав, що відповідно до Закону України "Про господарські товариства" усе майно, передане засновниками до статутного капіталу ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр" є власністю зазначеного товариства. У 2005 році ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр" отримало свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю магазину по реалізації автомобільних аксесуарів і мастил, розташовану в АДРЕСА_2 та на нежитлову будівлю магазину автозапчастин з пунктом заміни мастил, розташовану в м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, 315-А, оскільки зазначені об'єкти були збудовані силами ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр" на земельних ділянках, наданих в оренду Товариству. Право власності на зазначені об'єкти нерухомості було зареєстроване КП "ОМБТІ та РОН" за ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр". Законність правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомості або дій органів місцевого самоврядування чи державних реєстраторів під сумнів не ставилася, у зв'язку з чим вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності на спірні об'єкти на підставі норм закону України "Про інвестиційну діяльність" є незаконними. На підставі заяви про вихід з ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр" від 16 вересня 2011 року ОСОБА_2 заявив про свій намір вийти зі складу учасників Товариства, отже майнові вимоги ОСОБА_2 відповідно до норм ЦК України, Закону України "Про господарські товариства" та положень статутних документів можуть бути задоволені лише шляхом отримання вартості частини майна Товариства, наявного на момент подання заяви про вихід, пропорційної його частці у статутному капіталі Товариства (50%), до спливу 12 місяців з моменту подання заяви про вихід та лише у грошовій формі, якщо на інше не буде згоди Товариства. На момент подання ОСОБА_2 заяви про вихід зі складу учасників ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр" об'єкти, на які позивач просить визнати право власності, не були власністю Товариства. Підстави для визнання недійсними укладених 22 серпня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 договорів купівлі-продажу магазинів автозапчастин та автомобільних аксесуарів, відсутні. На час укладення зазначених договорів купівлі-продажу ОСОБА_6 був законним власником спірного майна. ОСОБА_8 придбав спірне нерухоме майно у єдиного власника спірного майна - ОСОБА_6, який на момент укладення договорів купівлі-продажу мав право на його продаж, і майно як вперше - з власності ТОВ "АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА", так і вдруге - з власності ОСОБА_6 вибуло з волі власників, а отже відсутні підстави для витребування майна у добросовісного набувача.

Представник відповідача, ПП "АМВ-Автосервіс" та третя особа ОСОБА_11 у судове засідання не з'явилися.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні первісного позову та позовів ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2, від імені якого діє опікун ОСОБА_3, ОСОБА_4, просить рішення суду першої інстанції змінити й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_2, від імені якого діє опікун ОСОБА_3, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання права власності, зобов'язання передати в натурі нежитлові будівлі та не чинити перешкоди у користуванні нежитловими будівлями, мотивуючи тим, що рішення суду в цій частині вимог є незаконним, необґрунтованим.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2, від імені якого діє опікун ОСОБА_3, ОСОБА_4, пояснення на апеляцію представника позивача ОСОБА_2, від імені якого діє опікун ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника відповідача, ТОВ "АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА", - ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_6, - ОСОБА_7, представника відповідача ОСОБА_8, - ОСОБА_9, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_2 підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, від імені якого діє опікун ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що усе майно, передане учасниками до статутного капіталу ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр", в тому числі і іноземна інвестиція ОСОБА_2, з якої побудовані спірні об'єкти нерухомості, стало власністю товариства, що унеможливлює визнання за ОСОБА_2 права власності на нежитлові будівлі на підставі норм Закону України "Про режим іноземного інвестування". У разі виходу зі складу засновників Товариства ОСОБА_2 має право на отримання вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі Товариства, а за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. При цьому суд першої інстанції застосував ч. 1 ст. 12, ч. 2 ст. 52, ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та ч. 2 ст. 148 ЦК України.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки судом першої інстанції порушені норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що громадянин України ОСОБА_13 та громадянин Німеччини ОСОБА_2 уклали Установчий договір товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією "Автолюкс-Центр", зареєстрований 01 червня 2001 року, відповідно до якого вони прийняли на себе зобов'язання заснувати ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр" (т.1, а.с. 196-204).

Відповідно до п. 4.2 вказаного Установчого договору передбачено наступні розмір та склад вкладів та розмір часток учасників: ОСОБА_13 - 50% статутного фонду товариства, що становить 6 000 грн. у вигляді грошових коштів; ОСОБА_2 - 50 % статутного фонду товариства, що становить 6 000 грн. у вигляді грошових коштів. На виконання вказаного Установчого договору було створено ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр".

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 Статуту ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр", затвердженого протоколом засновників № 1 від 24 травня 2001 року, статутний фонд товариства складав 12 000 грн., при цьому, передбачено, що порядок, строки внесення вкладів та розміри часток учасників відображені в Установчому договорі (т. 1, а.с. 189-195).

19 червня 2001 року Установчий договір ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр" був викладений в новій редакції та зареєстрований 26 червня 2001 року, одночасно був затверджений та зареєстрований в новій редакції Статут товариства. Зазначеними статутними документами було змінено розмір внесків учасників та відповідно статутного фонду товариства.

Пунктом 4.1. Установчого договору ТОВ ПІІ „Автолюкс-центр" в новій редакції передбачено, що для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів його учасників створюється статутний фонд у розмірі 12 000 грн. у вигляді грошових коштів та майнових коштів на суму 170 891, 06 німецьких марок, що вносяться як передача основних фондів у якості внеску до статного фонду для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на частку у статутному фонді товариства.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією "Автолюкс-Центр" в новій редакції, статутний фонд товариства був визначений у розмірі 12 000 грн. й 170 891,06 німецьких марок та формується за рахунок грошових та майнових внесків учасників. При цьому, передбачено, що порядок, строки внесення вкладів та розміри часток учасників відображені в Установчому договорі.

Рішенням загальних зборів учасників товариства від 18 квітня 2005 року Статут ТОВ з іноземною інвестицією ПІІ "Автолюкс-Центр" був затверджений в нової редакції та зареєстрований Київською районною адміністрацією Одеської міської ради (т. 1, а.с. 141-148).

У відповідності до п. 3.1 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією ПІІ "Автолюкс-Центр" в редакції від 18 квітня 2005 року розмір статутного капіталу товариства становить 1 227 035, 44 грн.

Згідно з пунктом 3.2 Статуту ТОВ з іноземною інвестицією ПІІ "Автолюкс-Центр" в новій редакції розмір і склад вкладів та розмір часток учасників товариства у статутному фонді визначається наступним чином: ОСОБА_13 - 50% статутного фонду, що становить 6000 грн. у вигляді грошових коштів,

ОСОБА_2 - 50 % статутного фонду, що становить 6000 грн. у вигляді грошових коштів, вексель на 3700 німецьких марок, що еквівалентно 26 707 грн. та 167 191,06 німецьких марок, що еквівалентно 1 188 328, 44 грн., у вигляді майна, а саме:

дахові панелі Д 80 - 40 шт. 7570 мм * 1000 мм та 40 шт. 7351 * 1000 мм., загальною вартістю 169 305, 60 грн.;

стінні панелі S - 60мм.: 76 шт. 4870мм * 100 мм, 24 шт., 1800 мм * 100 мм, 36 шт. 3789 мм * 1000 мм., 4 шт. 1639 мм * 1000 мм, 4 шт.950 * 1000 мм загальною вартістю 158 922, 58 грн.;

віконний блок 2 шт. б. 1,20 м * 2,00 м вартістю 8 003, 02 грн.;

двірний блок з дверями з двошарової листової сталі з поліуретановим наповнювачем та фурнітурою - 20 шт. - загальною вартістю 97 449, 66 грн.;

панелі секційних воріт довжиною б. 3000 мм. - 20 шт. - вартістю 38 541, 89 грн.;

облицювальні панелі: "Атіка" б. 100 мм - вартістю 12940,20 грн.; "Омега" б. 100 мм. - вартістю 31 852, 80 грн.;

водостічний жолоб з трубами б. 80 м вартістю 10352,16 грн.; обтікатель гребеня б. 80 м вартістю 10 352,16 грн.;

стик дах-стіна 6.60 м вартістю 7764,12 грн.; швелер б.80 м вартістю 10 352, 16 грн.;

дрібні деталі, з'єднувальні пластини б. 2000 шт. вартістю 1 990, 80 грн.;

металоконструкції зі сталі Ст 37 - двотаврова балка 100 м довжиною б. 3600 мм - 24 шт.; двотаврова балка 100 довжиною б. 7500 мм - 8 шт., двотаврова балка 240 довжиною б. 3600 мм - 16 шт.; двотаврова балка 220 довжиною б. 7500 мм - 16 шт., вітровий зв'язок довжиною 6. 16000 мм загальною вартістю 113 832,38 грн.;

деталі з армованої пластмаси з ізолюючим скляним покриттям - 6 шт., деталі вітрини б. 1,00 * 3,00 м вартістю 3 077, 20 грн.;

сталевий прогон довжиною б. 320 м. вартістю 23 889, 60 грн.; швелер б. 280 вартістю 20 903, 40 грн.;

картонний короб, у ньому: шурупи різних розмірів б. 4000 шт., 4 шт., силіконовий клей в трубах - 4 шт., силіконовий клей для даху - 4 шт., монтажна піна в трубах - 4 шт.. цинкова фарба у флаконах - 4 шт., заклепки - 2000 шт., фарба у відрах по 10 л. - 2 шт., патрон для електродриля - 2 шт., приладдя для переноски труб - 4 шт. загальною вартістю 14 532, 84 грн.;

картонний короб, у ньому: приладдя для секційних воріт: пружина 770 мм - 4 шт., пружина 1010 мм - 4 шт., рама для воріт - 3045 мм - 4 шт., вал для пружини - 1750 мм - 4 шт., направляючи швелери - 3750 мм - 8 шт., направляючи швелери 2500 мм - 8 шт., направляючи швелери 2850 мм - 8 шт., облицювальна рамка 90 * 62 * 2 мм довжиною 3250 мм - 8 шт. загальною вартістю 77 072,40 грн.;

вставка у викрутку - 2 шт. вартістю 27, 02 грн.;

вставка у викрутку - 2 шт. вартістю 52, 26 грн.;

долото - 1 шт. вартістю 136, 87 грн.;

свердло - 2 шт. вартістю 140, 85 грн.;

лещата - 2 шт. вартістю 278, 71 грн.;

перемикач з тріщіткою - 2 шт. вартістю 831, 66 грн.;

зірочка - 2 шт. вартістю 106,51 грн.;

ножиці по металу - 1 шт. вартістю 237,90 грн.;

ключ спеціальний - 1 шт. вартістю 176, 68 грн.;

ключ накидний - 1 шт. вартістю 42, 66 грн.;

ключ накидний - 1 шт. вартістю 54, 75 грн.;

ключ накидний - 2 шт. вартістю 70, 89 грн.;

зварювальна горілка - 1 шт. вартістю 56, 95 грн.;

свердло катане - 10 шт. вартістю 51, 26 грн.;

свердло катане - 10 шт. вартістю 105, 51 грн.;

розгортка - 10 шт. вартістю 326, 49 грн.;

ваговий ригель - 1 шт. вартістю 1358 ,01 грн.;

гвинтоверт- 1 шт. вартістю 1862, 82 грн.;

перфоратор - 1 шт. вартістю 1457, 55 грн.;

ручна шліфувальна машина - 1 шт. вартістю 1 113, 99 грн.;

вуглова шліфувальна машина - 1 шт. вартістю 1 478, 88 грн.;

ватерпас - 1 шт. вартістю 126, 42 грн.;

точильний диск - 25 шт. вартістю 270, 18 грн.;

свердло - 2 шт. вартістю 277, 29 грн.;

зірка приводу - 2 шт. вартістю 224, 68 грн.;

зварювальний трансформатор - 1 шт. вартістю 3 547, 89 грн.;

точильний диск - 25 шт. вартістю 291, 51 грн.;

пластиковий молоток - 1 шт. вартістю 120, 87 грн.;

ножиці для різки алюмінію - 2 шт. вартістю 398, 16 грн.;

монтировка - 3 шт. вартістю 220, 41 грн.;

електроди - 175 шт. вартістю 206,19 грн.;

монтажне свердло - 2 шт. вартістю 199, 08 грн.;

ріжковий ключ - 6 шт. вартістю 156, 42 грн.;

підйомники - 6 шт. вартістю 119 448 грн.;

ультразвукове обладнання для промивки паливних інжекторів автомобілів - 2 шт. вартістю 34 839 грн.;

бочка для зливу відпрацьованого мастила - 6 шт. вартістю 18 941,04 грн.;

вулканізація для ремонту шин - 2 шт. вартістю 39 816 грн.;

підйомник для регулювання розвалу коліс - 2 шт. вартістю 69 678 грн.;

інструмент різний вартістю 39816 грн.;

обладнання для мийки автомобілів -2 шт. вартістю 6 967, 80 грн.;

пічки для опалення приміщення - 6 шт. вартістю 29 862 грн.;

компресор для накачки повітря - 2 шт. вартістю 2218,32 грн. (т. 1, а.с. 141-148).

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

В порушення зазначених вимог процесуального законодавства суд першої інстанції не з'ясував фактичні обставини справи, на які посилався позивач ОСОБА_2, як на підставу своїх вимог, та не дав належної оцінки наявним у справі доказам.

Так з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 повністю виконав своє зобов'язання щодо внеску грошових коштів та обладнання до статутного фонду ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр", що підтверджується рахунками № 482-01 від 06.07.2001 року, № 479-01 від 06.07.2001 року, № 483-01 від 06 липня 2001 року, № 983-02 від 07.11.2002 року та відповідними до них експортними вантажними митними деклараціями (т. 1, а.с. 149-170).

Свій внесок до статутного фонду підприємства ОСОБА_2 вніс у вигляді іноземної інвестиції, яку він зареєстрував в Україні у встановленому законом порядку, що підтверджується листом Головного управління зовнішньоекономічної діяльності та європейської інтеграції № 05/03-1471 від 30.10.2008 року, про те, що ОСОБА_2 зареєстрував дві іноземні інвестиції, об'єктом здійснення інвестиції було ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр", та Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, де вказується розмір статутного капіталу товариства, який був сплачений учасниками у повному обсязі (т. 1, а.с. 43-44, 138-140).

Факт внесення ОСОБА_2 обладнання до статутного фонду товариства підтверджується також Статутом товариства, який був зареєстрований у Київській районній адміністрації Одеської міської ради.

З внесених ОСОБА_2 інвестицій, побудовані дві будівлі магазину та автосервісу, які розташовані за адресами: м. Одеса, пр.. Маршала Жукова, 65-Б, та АДРЕСА_1.

Відповідно до положень ст. 331 ЦК України право власності на нову річ набувається особою яка її виготовила, створила. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, прийняття його до експлуатації та державної реєстрації.

20 травня 2005 року виконавчим комітетом Одеської міської ради ТОВ з іноземною інвестицією ПІІ "Автолюкс-Центр" було видане свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю магазину по реалізації автомобільних аксесуарів і мастил, розташовану в АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 205).

01 червня 2005 року виконавчим комітетом Одеської міської ради ТОВ з іноземною інвестицією ПІІ "Автолюкс-Центр" було видане свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю магазину автозапчастин з пунктом заміни мастил, яка розташована в місті Одесі по вул. Миколаївська дорога, будинок 315-А (т. 1. а.с. 206).

05 червня 2008 року у зв'язку зі зміною назви ТОВ з іноземною інвестицією ПІІ "Автолюкс-Центр" на ТОВ "АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА" та у зв'язку із присвоєнням нежитловій будівлі магазину по реалізації автомобільних аксесуарів і мастил по АДРЕСА_2, виконком Одеської міської ради видав Товариству з обмеженою відповідальністю "АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА" нові свідоцтва про право власності на спірні об'єкти нерухомості (т. 1, а.с. 207, 208).

В вересні 2006 року позивача ОСОБА_2 було виведено зі складу засновників ТОВ з іноземною інвестицією ПІІ "Автолюкс-Центр" на підставі договору купівлі-продажу його частки, укладеного від його імені ОСОБА_14 та ОСОБА_15, а в подальшому частка ОСОБА_2 була продана ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Після того як позивач ОСОБА_17 дізнався про позбавлення його права на іноземну інвестицію він звернувся за захистом свого порушеного права до суду, а також до органів досудового слідства, за фактом порушення його права на частку статутного майна шляхом шахрайських дій була порушена кримінальна справа (т.2, а.с. 42-50).

Рішенням господарського суду Одеської області від 25 липня 2011 року по справі № 16/158-08-4183 корпоративні права ОСОБА_2 на частку в статутному капіталі ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр" були відновлені, визнані недійсними всі договори купівлі-продажу та рішення загальних зборів учасників товариства щодо відчуження частки ОСОБА_2 у статутному капіталі (т. 1, а.с. 22-35).

Позивач ОСОБА_2 припинив свою інвестиційну діяльність шляхом виходу із товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземною інвестицією "Автолюкс-Центр", що підтверджується заявою опікуна ОСОБА_3 від 16 вересня 2011 року, направленою до ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр" (т.1, а.с. 171-172).

Статтею 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування" передбачено, що у разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій в

натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного капіталу) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 397 ГК України з метою забезпечення стабільності правового режиму іноземного інвестування встановлюються такі гарантії для іноземних інвесторів: застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції; гарантії щодо примусового вилучення, а також від незаконних дій органів влади та їх посадових осіб; компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам; гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності;гарантії переказу прибутків та використання доходів від іноземних інвестицій; інші гарантії здійснення інвестиційної діяльності.

Статтею 399 ГК України встановлено, що у разі припинення інвестиційної діяльності на території України іноземний інвестор має право на повернення своїх інвестицій не пізніше шести місяців після припинення цієї діяльності, а також доходів за цими інвестиціями у грошовій або товарній формі, якщо інше не встановлено законом або угодою сторін.

Таким чином, оскільки частка ОСОБА_2 у статутному капіталі товариства (збірно-розбірні конструкції станції технічного обслуговування, а також обладнання для них) мала особливий правовий статус - іноземна інвестиція, виникли між сторонами правовідносини пов'язані із іноземною інвестицією й регулюються спеціальними нормами права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Принцип застосування спеціальних норм права, а також принцип захищеності іноземної інвестицій закріплений на міжнародному рівні Угодою між Україною та Федеративною республікою Німеччина "Про сприяння здійсненню і взаємний захист інвестицій", ратифікованою Законом України № 193/94-ВР від 11 жовтня 1994 року.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 2 Угоди кожна із Договірних Сторін по можливості буде сприяти інвестиціям громадян або товариств іншої Договірної Сторони і дозволяти ці інвестиції відповідно до свого законодавства. Кожна Договірна Сторона буде справедливо поводитись з інвестиціями іншої Договірної Сторони. Інвестиції, здійснені громадянами або товариствами однієї Договірної Сторони у відповідності до законодавства іншої Договірної Сторони в межах його дії, повністю захищаються цією Угодою.

Згідно до ч. 1 ст. 4 Угоди інвестиції громадян або товариств однієї Договірної Сторони на території іншої Договірної Сторони користуються повним захистом і повною безпекою.

Частиною 1 ст. 8 Угоди передбачено, якщо із законодавства однієї Договірної Сторони або міжнародно-правових угод, що існують між Договірними Сторонами, разом з цією Угодою, або які будуть узгоджені в майбутньому, випливає загальне або спеціальне

положення, відповідно до якого інвестиції громадян або товариств іншої Договірної Сторони користуються більш сприятливим режимом, ніж за цією Угодою, то таке положення буде мати перевагу перед положеннями цієї Угоди в тій частині, в якій воно більш сприятливе.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.03.1952р.) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Протоколу № 1 є попередження порушень принципу безперешкодного користуванням своїм майном. Втручання в право безперешкодного користування своїм майном передбачає "справедливу рівновагу" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання основних прав людини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За таких обставин, виконуючи повноваження апеляційного суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірне майно побудоване з іноземною інвестицією ОСОБА_2, який припинив свою інвестиційну діяльність і має безумовне право на отримання своєї інвестиції в натурі шляхом визнання права власності на нежитлові будівлі магазинів автозапчастин та автомобільних аксесуарів та автосервісів, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та м. АДРЕСА_1 Сам по собі факт того, що іноземна інвестиція була внесена до статутного капіталу ТОВ ПІІ "Авотлюкс-Центр" не спростовує права власності ОСОБА_2 на спірне майно.

Після відновлення свого корпоративного права за рішенням господарського суду Одеської області від 25 липня 2011 року ОСОБА_2 дізнався, що вищевказане нерухоме майно, яке побудоване за рахунок його внесків до статутного капіталу ТОВ ПІІ "Автолюкс-Центр", було відчужене на користь ОСОБА_6 на підставі ухвали Київського районного суду міста Одеси від 29 грудня 2010 року про визнання мирової угоди по цивільній справі № 2-8346/10 за позовом ОСОБА_6 до ТОВ "АМВ-СЕРВІС- ОДЕСА" про повернення авансу.

В подальшому ОСОБА_6 22 серпня 2011 року продав зазначене майно ОСОБА_8 за договорами купівлі-продажу (т. 1, а.с. 71-78, 98-105).

Не погоджується колегія суддів із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_12 є добросовісними набувачами спірного майна й позивач ОСОБА_2 не вправі оспорювати договори купівлі-продажу спірного майна від 22 серпня 2011 року за таких підстав.

Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 цього Кодексу передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Укладаючи із відповідачем ОСОБА_8 договори купівлі-продажу спірного майна, відповідач ОСОБА_6 здійснив відчуження нерухомого майна - іноземної інвестиції, яка належить ОСОБА_2 на праві власності без його згоди та поза його волею.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Цивільною дієздатністю є здатність особи мати цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними" від 06 листопада 2009 року, викладених у п. 5 постанови № 9, відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

У відповідності до ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншої особи, а також зловживання правом в інших формах.

Колегія суддів вважає, що укладання попереднього договору купівлі-продажу спірного майна, у тому числі і іноземних інвестицій, від 23 вересня 2009 року між ТОВ "АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА" та відповідачем ОСОБА_6, який є нікчемним, неправомірним набуттям відповідачем ОСОБА_6 права власності на спірне майно на підставі ухвали суду про визнання мирової угоди, яка згодом була скасована в апеляційному порядку, а в подальшому укладання оспорюваних угод купівлі-продажу спірного майна від 22 серпня 2011 року між відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_8, свідчить про зловживання юридичною особою ТОВ "АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА" та фізичними особами - ОСОБА_6 і ОСОБА_8. своїми правами та про намір позбавити іноземного інвестора позивача ОСОБА_2 права на інвестиційні внески у незаконній спосіб.

У відповідності до ч. 6 ст. 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх права вимог, які встановлені частинами другою-п'ятою цієї статті. Суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач ОСОБА_2 має право вимагати визнання оспорюваних правочинів недійсними. Відповідач ОСОБА_6 не мав права на відчуження будівель магазинів автозапчастин та автосервісів, які є іноземною інвестицію, і належать ОСОБА_2 на праві власності без його згоди та поза його волею відповідачу ОСОБА_8 Тому у відповідності до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, 655, 658 ЦК України спірні договори купівлі-продажу об'єктів нерухомості були укладені із порушенням норм чинного законодавства та є недійсними, а нерухоме майно має бути витребуване у ОСОБА_8, який ним володіє в теперішній час, та повернуте власнику - позивачу ОСОБА_2.

Згідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 1 ст. 388 ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З матеріалів справи з достовірністю підтверджується те, що нежитлові будівлі магазинів та автосервісів вибули із власності ОСОБА_2 помимо його волі, оскільки він не знав і не міг знати про їх відчуження. А як тільки дізнався, одразу ж звернувся до суду за захистом своїх прав.

Тому позивач ОСОБА_2 має право витребувати майно із незаконного володіння ОСОБА_12 шляхом його зобов'язання передати дане нерухоме майно йому в натурі та зобов'язати ОСОБА_12 не чинити йому перешкоди в користуванні спірним нерухомим майном.

Крім того, спірне нерухоме майно магазинів та автосервісів перебуває в користуванні ПП "АМВ-Автосервіс" на підставі договору оренди, укладеного 01 вересня 2009 року з ТОВ "АМВ-СЕРВІС-ОДЕСА".

Згідно до вимог ч. 1 ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Після укладання оспорюваних договорів купівлі-продажу обов'язки орендодавця перейшли до відповідача ОСОБА_12, як до нового власника.

Тому колегія суддів вважає, що позивач ОСОБА_17 вправі вимагати витребування майна із незаконного володіння приватного підприємства "АМВ-Автосервіс", передачі даного майна йому в натурі та зобов'язання ПП "АМВ- Автосервіс" не чинити йому перешкоди в користуванні спірним майном.

Отже, вимоги ОСОБА_2, від імені якого діє опікун ОСОБА_3, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання права власності, зобов'язання передати в натурі нежитлові будівлі та не чинити перешкоди у користуванні нежитловими будівлями є законними, обґрунтованими й підлягають задоволенню в повному обсязі.

Неправильне застосування норм процесуального права та матеріального права, а саме, ст. ст. 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 13, 203, 215, 655, 658, 388, 1212 ЦК України, ст. ст. 397, 399 ГК України, ст. 11 Закону України "Про режим іноземного інвестування", у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2, від імені якого діє опікун ОСОБА_18, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання права власності, зобов'язання передати в натурі нежитлові будівлі та не чинити перешкоди у користуванні нежитловими будівлями в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, від імені якого діє опікун ОСОБА_3, - ОСОБА_4, задовольнити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2012 року змінити.

Позов ОСОБА_2, від імені якого діє опікун ОСОБА_3, до ОСОБА_8, ОСОБА_6, Приватного підприємства "АМВ-Автосервіс", третя особа ОСОБА_11, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання права власності, зобов'язання передати в натурі нежитлові будівлі, зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні нежитловими будівлями задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі магазину по реалізації автомобільних аксесуарів та мастил, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, укладений 22 серпня 2011 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_6, посвідчений ОСОБА_19 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1865.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі магазину автозапчастин з пунктом заміни мастил, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений 22 серпня 2011 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_6, посвідчений ОСОБА_19 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1862.

Визнати за ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на нежитлову будівлю магазину по реалізації автомобільних аксесуарів та мастил, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на нежитлову будівлю магазину автозапчастин з пунктом заміни мастил, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Зобов'язати ОСОБА_12, Приватне підприємство "АМВ- Автосервіс" (код ЄДРПОУ: 36612556), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 а також будь-яких інших осіб передати ОСОБА_2 в натурі нежитлову будівлю магазину по реалізації автомобільних аксесуарів та мастил, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 та нежитлову будівлю магазину автозапчастин з пунктом заміни мастил, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Зобов'язати ОСОБА_12, Приватне підприємство "АМВ- Автосервіс" (код ЄДРПОУ: 36612556), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 а також будь-яких інших осіб не чинити ОСОБА_2 перешкоди в користуванні нежитловою будівлею магазину по реалізації автомобільних аксесуарів та мастил, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 та нежитловою будівлею магазину автозапчастин з пунктом заміни мастил, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік