Постанова

від 16.08.2012 по справі 2а-6280/12/0170/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 серпня 2012 р. (11:41) Справа №2а-6280/12/0170/22

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Говорун М.Ф., за участю представників сторін:

від прокуратури - Іслямова М.В.,

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Прокурора Гагарінського району м. Севастополя діючого в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Катран-95"

про стягнення.

Обставини справи. Прокурор Гагарінського району м. Севастополя діючи в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополь (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Катран-95" (далі - відповідач) в рахунок погашення податкового боргу зі сплати орендної плати з юридичних осіб в сумі 176 752,38 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на ст. 13, ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування» в Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі); місцеві податки і збори (обов'язкові платежі). До загальнодержавних податків, зокрема належить плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності). Разом із тим, в порушення вимог Закону України «Про плату за землю», а також діючого ПК України відповідач не сплачує орендну плату за землю згідно поданих податкових декларацій.

Ухвалами Окружного адміністративного суду від 14.06.12р. відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду..

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позові, просив останні задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Як вбачається із письмових заперечень, позивач позовні вимоги визнав частково, та заперечує проти вимог стосовно стягнення суми штрафу в розмірі 8810,10 грн. за податковим повідомленням-рішенням №000082530 від 06.01.2012 року, оскільки останні своєчасно та належним чином вже сплачено в добровільному порядку.

Вислухавши пояснення прокурора, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон №509) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Відповідно до ст.2 Закону №509 завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно із п.11 ст.10 Закону №509 державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Враховуючи викладене, позивач у справі є суб'єктом владних повноважень, законом передбачено право звернення позивача до суду із позовом про стягнення заборгованості, справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідач зареєстрований як юридична особа та є платником податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема платником орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року N 1251-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Закон України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року №2535-XII (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2535) визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Частиною першою статті 4 Закону №2535 встановлено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

В судовому засіданні встановлено, що 20.07.2005 року між відповідачем та Севастопольською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки на території м.Севастополья, вул.Вакуленчука (напроти Інституту токів) загальною площею 2,2551 га., з віднесенням земель до категорії земель житлової і суспільної забудови.

Також встановлено, що позивачем самостійно надано податкову декларацію про сплату орендної плати в 2011 році в загальному розмірі 1 169 185,45грн.

27.12.2011 року проведено перевірку відповідача, за результатами якої складено акт №6515/15-316/23435769, в якому виявлено не сплату податкової заборгованості з орендної плати за земельну ділянку за жовтень 2011 року в загальному розмірі 88 574,65 грн.

За результатами перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від за №000082530 від 06.01.2012 року, яким визначено основну заборгованість в розмірі 88101,04 грн., та штрафні санкції в розмірі 8810,10 грн.

У зв'язку із добровільною не сплатою відповідачем податкової заборгованості позивачем 10.01.2012 року направлено податкову вимогу №6 на загальну суму 88101,04 грн. Податкове повідомлення - рішення та податкова вимога своєчасно та належним чином отримані відповідачем, про що в матеріалах справи маються копії відповідних поштових повідомлень.

Відповідач наданим їй правом оскарження рішення та вимоги не скористалась та про останнє в судовому засіданні сторонами суду не повідомлено.

Далі, станом на 27.04.2012 року заборгованість за основним платежем у зв'язку із добровільною несплатою суми орендної плати склала 167 865,64грн., а також нарахована пеня в розмірі 76,64грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі сплачують земельний податок. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні (ст. 5 Закону України "Про плату за землю").

Згідно до ст. 15 Закону України "Про плату за землю" власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про плату за землю" визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Стаття 17 Закону України "Про плату за землю" передбачає, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000року №2181-ІІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Згідно з п.п. 5.4.1. п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно статті 27 Закону України "Про плату за землю" №2535-ХІІ від 03.07.1992 року контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Статтями 269,270 ПК України передбачено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

У відповідності до п. 286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п.п. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів

Відповідно до п.п.20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Статтею 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вбачається із ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем до суду надано належні та допустимі докази у вигляді платіжного доручення №40 про сплату 10.012.2012 року нарахованої суми штрафу в розмірі 8810,10 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2012 року за №000082530 (а.с.30), у зв'язку із чим суд рахує, що в зазначеній частині позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Що ж стосується іншої частини позовних вимог, то відповідачем в порядку, встановленому ст. 71 КАС України не надано доказів повного погашення суми податкового боргу, а також не надано даних про оскарження податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, зазначене є належним доказом наявності заборгованості відповідача, яка підлягає погашенню в порядку, встановленому законом.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, з урахуванням часткового визнання позову в порядку ст.51 КАС України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 167 942,28 грн.

В судовому засіданні 16.08.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 21.08.2012 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст.ст.51,71,158,159,160,163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Катран-95" (ЄДРПОУ 23435769) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків податковий борг по орендній платі за землю на користь місцевого бюджету Гагарінського району м.Севастополя (р/р 33210812700006, код 13050200, ГУДКУ в м.Севастополі, ЖДРПОУ 24035612) у розмірі 167 942 (сто шістдесят сім тисяч дев'ятсот сорок дві) гривень 28 коп.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.