Ухвала

від 11.02.2013 по справі 2а-6280/12/0170/22

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6280/12/0170/22

11.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Кобаля М.І. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник позивача - Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Обухова Алла Вячеславівна, довіреність № 21/9/10-025

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А. ) від 16.08.12 у справі № 2а-6280/12/0170/22

за позовом Прокурора Гагарінського району м. Севастополя (вул. Корчагіна, 16,Севастополь,99014) в інтересах держави в особі

Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Катран-95" (вул. Лугова, буд.6 кв.38,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95033)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.08.12 позовні вимоги Прокурора Гагарінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Катран-95" про стягнення - задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Катран-95" (ЄДРПОУ 23435769) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків податковий борг по орендній платі за землю на користь місцевого бюджету Гагарінського району м.Севастополя (р/р 33210812700006, код 13050200, ГУДКУ в м.Севастополі, ЖДРПОУ 24035612) у розмірі 167 942 (сто шістдесят сім тисяч дев'ятсот сорок дві) гривень 28 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.08.12. та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 11.02.13 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

Прокурор та представник відповідача не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що 20.07.2005 року між відповідачем та Севастопольською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки на території м. Севастополя, вул. Вакуленчука (напроти Інституту токів) загальною площею 2,2551 га., з віднесенням земель до категорії земель житлової і суспільної забудови.

Також встановлено, що позивачем самостійно надано податкову декларацію про сплату орендної плати в 2011 році в загальному розмірі 1 169 185,45грн.

27.12.2011 року проведено перевірку відповідача, за результатами якої складено акт №6515/15-316/23435769, в якому виявлено не сплату податкової заборгованості з орендної плати за земельну ділянку за жовтень 2011 року в загальному розмірі 88 574,65 грн.

За результатами перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від за №000082530 від 06.01.2012 року, яким визначено основну заборгованість в розмірі 88101,04 грн., та штрафні санкції в розмірі 8810,10 грн.

У зв'язку не сплатою відповідачем податкової заборгованості, позивачем 10.01.2012 року направлено податкову вимогу №6 на загальну суму 88101,04 грн. Відповідачем рішення та вимоги Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя оскаржені не були.

Станом на 27.04.2012 року заборгованість за основним платежем у зв'язку із добровільною несплатою суми орендної плати склала 167 865,64грн., а також нарахована пеня в розмірі 76,64грн.

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року N 1251-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин), платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Закон України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року №2535-XII (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2535), визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Частиною першою статті 4 Закону №2535 встановлено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про плату за землю", об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю", використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі сплачують земельний податок. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні (ст. 5 Закону України "Про плату за землю").

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, згідно до ст. 15 Закону України "Про плату за землю".

Положеннями частини першої статті 14 Закону України "Про плату за землю" визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Стаття 17 Закону України "Про плату за землю" передбачає, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000року №2181-ІІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків, згідно з п.п. 5.4.1. п.5.4 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно статті 27 Закону України "Про плату за землю" №2535-ХІІ від 03.07.1992 року, контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності, відповідно до ст.ст. 269,270 ПК України.

Згідно з п. 286.2 ст.286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п.п. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до п.п.20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Статтею 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідачем до матеріалів справи долучені платіжне доручення №40 про сплату 10.12.2012 року нарахованої суми штрафу в розмірі 8810,10 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2012 року за №000082530 (а.с.30).

Колегія суддів зазначає, що відповідачем в порядку, встановленому ст. 71 КАС України, не надано доказів повного погашення суми податкового боргу, а також не надано даних про оскарження податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.08.12 у справі № 2а-6280/12/0170/22 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва