Постанова

від 16.08.2012 по справі 2а-1670/4558/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4558/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представників позивача - Меніва О.І., Черняка І.Ю.,

представника відповідача - Магер О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Оберон" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2012 року Приватне підприємство "Оберон" (далі - позивач, ПП "Оберон") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2011 року № 0002212301, № 0002192301.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вважає висновки відповідача щодо відсутності поставки товарів від ТОВ "Лайм-Крафт", викладені у акті перевірки, помилковими, оскільки ПП "Оберон" надавались ДПІ у м. Полтаві всі документи бухгалтерського обліку на підтвердження факту отримання позивачем товару від ТОВ "Лайм-Крафт", які ДПІ у м. Полтаві залишені поза увагою.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування письмових заперечень зазначив, що товари від ТОВ "Лайм-Крафт" до ПП "Оберон" фактично не поставлялися, відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товару з метою використання в господарській діяльності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступні обставини.

ПП "Оберон" зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради 04.12.2000 року, з 13.12.2000 року перебуває на обліку платників податків у ДПІ у м. Полтаві.

У період з 12.08.2011 року по 18.08.2011 року відповідачем здійснено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при взаєморозрахунках з ТОВ "Лайм-Крафт" за квітень 2010 року, за результатами якої складено акт від 26.08.2011 року № 6523/23-1/31249474.

У висновках зазначеного акту перевірки податковим ревізором-інспектором зафіксовано порушення ПП "Оберон" підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту за квітень 2010 року в сумі 124 949 грн., та пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2010 року в сумі 156 186 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.09.2011 року:

- № 0002212301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 156 186 грн. 25 коп., в т.ч. за основним платежем - 124 949 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 237 грн. 25 коп.;

- № 0002192301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в загальному розмірі 195 232 грн. 25 коп., в т.ч. за основним платежем - 156 186 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39 046 грн. 50 коп.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходив із наступного.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового ревізора-інспектора щодо завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2010 року на суму 124 949 грн. та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, а також завищення валових витрат за 2 квартал 2010 року на суму 624 744 грн. та відповідно заниження податку на прибуток на суму 156 186 грн. в результаті взаємовідносин із ТОВ "Лайм-Крафт", які не мали реального товарного характеру.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин унормовані Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до підпунктів 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) /п.п. 7.2.3/. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону /п.п. 7.2.4/.

Приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Правові відносини з приводу формування валових витрат на момент виникнення спірних правовідносин унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктами 5.3.1 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності та будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із матеріалів справи судом встановлено, що у квітні 2010 року між ПП «Оберон» та ТОВ «Лайм-Крафт» укладено угоду щодо поставки одягу та взуття, які були у вжитку.

На підтвердження фактичного виконання умов угоди позивач надав суду податкові накладні від 29.04.2010 року № 0429.002 на загальну суму 210 636 грн. 18 коп., в т.ч. ПДВ - 35 106 грн. 03 коп., від 30.04.2010 року № 0430.009 на загальну суму 539 056 грн. 02 коп., в т.ч. ПДВ - 89 842 грн. 67 коп., видаткові накладі від 29.04.2010 року № ЛА-0429.002 та від 30.04.2010 року № ЛА-0430.009, акт прийому-передачі векселів від 30.04.2010 року в розрахунок за отриманий товар, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Частина 2 статті 9 вказаного закону висуває до первинних документів такі обов'язкові реквізити як: назву документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Таким чином, первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, в іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат та до складу податкового кредиту витрати без належних на те документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд дослідив надані позивачем документи та з'ясував, що видаткові накладні оформлені з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містять посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції, та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції з боку ПП «Оберон», також у накладних відсутня інформація про видачу довіреності представнику ПП «Оберон» на отримання ТМЦ від ТОВ «Лайм-Крафт».

Будь-яких інших оформлених належним чином первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про реальний характер господарських операцій з поставки одягу, який був у вжитку, між позивачем та ТОВ «Лайм-Крафт» суду не надано.

Із видаткових накладних вбачається, що ПП «Оберон» придбало у ТОВ «Лайм-Крафт» одяг б/вж в обсязі 76 136 кг.

Відповідно до абзацу 27 пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року за № 363, товарно-транспортна накладна -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, у позивача як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної, яка є документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування товару, а відтак, має зберігатись разом з видатковими накладними.

Разом з тим, позивачем не надано суду документів, які б підтверджували фактичне здійснення перевезення товару, а також документів, з яких можливо встановити, якою особою здійснювалось транспортування, місця відвантаження вантажу, осіб які здійснювали приймання та відвантаження цього вантажу (акт приймання-передачі товару, товарно-транспортна накладна за формою №1-ТНН тощо), тобто доказів, які б свідчили про фактичне виконання господарських операцій між ПП «Оберон» та ТОВ «Лайм-Крафт».

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів у просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою фізичного переміщення товару, позивачем в ході судового розгляду справи не підтверджено.

Суд не бере до уваги видаткові накладні, складені ПП "Оберон" та ТОВ "Екотерра - плюс", ПП "Гамма - Терра, як доказ подальшої реалізації товару, оскільки вказані документи не містять інформацію про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, та інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали учать у здійсненні господарської операції з боку ТОВ "Екотерра - плюс", ПП "Гамма - Терра, а отже складені з порушенням статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Суд зазначає, що у накладних відсутня інформація про видачу довіреностей представникам ТОВ "Екотерра - плюс", ПП "Гамма - Терра" на отримання ТМЦ від ПП "Оберон", суду довіреності також не надані.

При встановленні обставин фактичної поставки товару від ТОВ «Лайм-Крафт» до ПП "Оберон" суд враховує інформацію щодо втрати печатки, штампу, оригіналів установчих документів ТОВ «Лайм-Крафт», розміщену в газеті оголошень "Прем'єр" за 30.04.2010 року, та підтверджену листом ліквідатора ТОВ «Лайм-Крафт» Бреус Р.А. від 20.07.2010 року.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем не підтверджено первинними бухгалтерськими документами придбання товару від ТОВ «Лайм-Крафт», оскільки реальність придбання товарів може бути підтверджена лише належним чином оформленими первинними документами, які свідчать про реальність виконання умов договору.

Виходячи з викладеного, суд не погоджується з доводами позивача про те, що документи, якими він хоче підтвердити спірні валові витрати та податковий кредит, є такими, що підтверджують такі витрати.

Слід відзначити, що наявність у позивача податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Та не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, так як факт реальності господарських операцій із його контрагентами не підтверджено наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Суд вважає, що надані позивачем до суду первинні бухгалтерські документи не підтверджують фактичну поставку одягу від ТОВ «Лайм-Крафт», а тому це свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, враховуючи фактичні обставини в їх сукупності, відсутність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів на підтвердження реальності отримання товарів, відповідачем правомірно зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість шляхом включення до податкового кредиту витрат з ПДВ та включення витрат до складу валових витрат, не підтверджених первинними документами.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності виконання господарських операцій, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 07.09.2011 року № 0002212301, № 0002192301 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Оберон" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 21 серпня 2012 року.

Суддя А.Б. Головко